Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/518/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано судом: 29.11.2022. Зареєстровано: 30.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2022.
Дата набрання законної сили: 03.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		про закриття провадження у справі в частині
		 
		25 листопада 2022 р. м. Чернівці Справа № 824/518/17-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Анісімова О.В.,
		за участю: 
		секретаря судового засідання Жабокріцької Я.В.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представників відповідача-1 Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації  Гуглея В.В. Тирончук В.В.,
		третьої особи  Афанасьєвої С.В.,
		представника третьої особи ОСОБА_2  Рендюк Н.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішень суб`єктів владних повноважень,-
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.1. ОСОБА_1 (далі  позивач) звернулась з позовом до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1) та Міністерства культури України (далі - відповідач-2) в якому просить: 
		-визнати протиправною бездіяльність Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів охорони культурної спадщини для припинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 , здійснення яких порушує режим збереження історичного середовища в межах комплексної охоронної зони та центрального історичного ареалу міста Чернівці;
		- визнати протиправним та скасувати погодження Міністерством культури України від 11.01.2017 р. робочого проекту "Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 ", замовник - ОСОБА_2 .
		1.2. Ухвалою суду (головуючий суддя Брезіна Т.М.) від 25.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні.
		Цією ж ухвалою вирішено, що справа буде розглядатись колегіально (протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.07.2017 року, склад колегії суддів: Брезіна Т.М. (головуюча суддя), Григораш В.О., Лелюк О.П.) та до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ОСОБА_2 (далі третя особа-1).
		1.3. Ухвалою суду від 25.10.2017 року зупинено провадження у справі.
		1.4. Ухвалою суду від 22.12.2017 року провадження у справі поновлено.
		1.5. 10.01.2018 року судом у складі колегії суддів Брезіна Т.М. (головуюча суддя), Григораш В.О., Лелюк О.П., прийнято рішення, яким у задоволенні цього позову відмовлено повністю.
		1.6. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.01.2018 року у справі №824/518/17-а, залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		1.7. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.12.2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.01.2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції стало те, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся з порушенням норм процесуального права за відсутності ОСОБА_1 , яка не була повідомленою належним чином про час судового засідання, і такими доводами обґрунтована її касаційна скарга. При цьому, такі процесуальні порушення не були виправлені судом апеляційної інстанції.
		Наведене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) зумовлює обов`язкове скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		1.8. Ухвалою суду від 13.01.2022 року справу прийнято до провадження суддею Анісімовим О.В. та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. 
		1.9. Ухвалою суду від 11.04.2022 року замінено відповідача по справі Міністерство культури України на його правонаступника Міністерство культури на інформаційної політики України.
		1.10. Ухвалою суду від 11.04.2022 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3 . 
		1.11. Ухвалою суду від 23.06.2022 року, яка занесена до журналу судового засідання, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. 
		1.12. 24.11.2022 року по справі проведено судові дебати.
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ 
		 
		2.1. У цій справі позивачем оскаржується:
		- бездіяльність Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів охорони культурної спадщини для припинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 , здійснення яких порушує режим збереження історичного середовища в межах комплексної охоронної зони та центрального історичного ареалу міста Чернівці; та
		- погодження Міністерством культури України від 11.01.2017 р. робочого проекту "Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 ", замовник - ОСОБА_2 . 
		2.2. Під час судового засідання позивач та її донька (третя особа по справі - ОСОБА_3 ), обґрунтовуючи свою позицію щодо протиправності погодження Міністерством культури України робочого проекту будівництва споруди по АДРЕСА_1 , пояснили суду, що такий проект:
		- обмежує право ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на ефективний захист порушеного права на мирне володіння та користування майном (єдине в родині позивачки житло), існуванню якого будівництво загрожує не лише порушенням норм пожежної безпеки та інсоляції, а й наслідками осадки ґрунту, що з`явилися останнім часом, зважаючи на складні геологічні умови території та недоотримання забудовником вимог з інженерного захисту території;
		- породжує право третьої особи будувати споруду з істотними порушеннями, які було доведено експертними висновками, результатами перевірки будівництва Інспекцією архбудконтролю Чернівецької міської ради. Зокрема, це недоотримання протипожежних вимог, що створює небезпеку для існування прилеглої історично цінної забудови, яка належить позивачу та третім особам на праві спільної часткової власності;
		- сприяє затягуванню процесу вирішення спору щодо знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_1 порушуючи розумні строки розгляду спору;
		- знижує купівельну привабливість їх житла (закриває фасад, порушує інсоляцію пожежну безпеку та псує вигляд у цілому) (див. промову у судових дебатах Т.5, а.с.130-131).
		2.3. Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що у цій справі позивача турбує не адміністративна послуга, яка надана Міністерством культури України у вигляді погодження робочого проекту будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення, а турбує її житлова квартира, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , яка, внаслідок такого будівництва, втрачає свою купівельну спроможність та може бути зруйнована.
		Саме на захист свого житла спрямована процесуальна активність позивача у цій справі, що свідчить про його приватно-правовий характер.
		2.4. У даному разі, суд вважає за необхідним звернути увагу на правову природу оскаржуваного позивачем погодження Міністерства культури України. 
		2.5. Так, в розумінні пункту 14 частини 1 статті 4 КАС України, оскаржуване погодження є індивідуальним актом, який виданий (прийняте) Міністерством культури України на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб (в нашому разі ОСОБА_2 ), та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		2.6. Таке погодження, є однією з передумов для реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, яка також за своєю правовою природою, є актом індивідуальної дії.
		2.7. ОСОБА_1 та іншими оскаржувалась до суду в порядку адміністративної юрисдикції (справа № 824/2290/15-а) реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.11.2014 року №ЧВ 082143210287, яка прийнята від забудовника ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці, розміром 0,0182 га по АДРЕСА_1 .
		2.8. Однак, постановою Верховного Суду від 04.03.2021 року (справа № 824/2290/15-а, адміністративне провадження №К/9901/28831/18) провадження у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, відділ культурної спадщини Чернівецької міської ради, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Чернівецька міська рада, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, було закрито та роз`яснено, що цей спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.
		2.9. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що позивач у справі захищає своє цивільне право.
		2.10. Як зазначалось судом вище, оскаржуване погодження Міністерства культури України є однією із передумов для реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт і на думку позивача, воно порушує її цивільні права, зокрема щодо користуванням її житловою квартирою.
		2.11. На сьогодні стала судова практика, за наявності конфлікту юрисдикцій, обрала підхід, відповідно до якого такі спори носять приватно-правову природу, і мають розглядатись в судах цивільної юрисдикції.
		Наведене обґрунтоване наступним. 
		2.12. Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
		2.13. Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		2.14. Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		2.15. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		2.16. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
		2.17. Не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
		2.18. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
		2.19. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач та ОСОБА_3 обґрунтовували свої вимоги, зокрема тим, що третя особа ОСОБА_2 розпочала будівництво будинку, чим порушила їх право користування квартирою, яка належить їм на праві спільної часткової власності, а саме почала проведення будівництва з порушення ДБН: відстань між квартирою та будівництвом приблизно 5,5 м та завезені нею матеріали перешкоджають у повній мірі поступлення в кімнату та кухню сонячного проміння; у подальшому будинок третьої особи ОСОБА_2 впливатиме на умови інсоляції квартири позивачів. 
		2.20. Під час розгляду справи у суді представник ОСОБА_2 в обґрунтування своєї позиції зазначала про відсутність у позивачів права на звернення до суду з цим позовом, зокрема тому, що права позивачів не є порушеними, а погодження є актом індивідуальної дії.
		2.21. Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок отримання третьою особою ОСОБА_2 погодження Міністерства культури України робочого проекту будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення в будинку АДРЕСА_1 , що спричиняє шкоду їх майну, а тому у позивача виникла необхідність захисту її цивільного (майнового) права.
		2.22. Вимога щодо протиправності погодження Міністерства культури України робочого проекту будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення в будинку АДРЕСА_1 є по суті похідною і може бути розглянута при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою ОСОБА_2 будівельних робіт.
		2.23. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		2.24. За таких обставин, враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
		2.24. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 №815/1568/16, у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №824/2393/15-а, від 16.07.2020 у справі №815/4504/16, від 04.03.2021 року у справі №824/2290/15-а.
		2.25. При прийнятті цього рішення суд враховує, що оскаржуваним погодженням Міністерства культури України погоджено будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення в будинку АДРЕСА_1 третій особі. При цьому ні позивач, ні ОСОБА_3 не були заявниками на отримання такого погодження, а оскаржуючи його фактично заперечують права третьої особи ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою та розпорядження належним їй майном.
		2.26. Зважаючи на наведене, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують її права як власника і користувача та права на охорону культурної спадщини, за захистом яких вона звернулась до суду.
		2.27. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		2.28. Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		2.29. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (в чинній редакції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		2.30. Зважаючи на наведене, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
		2.31. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; а згідно частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленоїпунктом 1частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
		2.32. За таких обставин, враховуючи, що у цій справі ОСОБА_1 захищає своє приватне право на володіння та користування житловою квартирою по АДРЕСА_1 , слідує, що такий спір є приватноправовим і його вирішення має здійснюватися судом цивільної юрисдикції, а тому провадження у цій справі в частині визнання протиправним та скасування погодження Міністерства культури України від 11.01.2017 р. робочого проекту "Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 ", замовник - ОСОБА_2  підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
		 
		ІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ 
		 
		3.1. Відповідно до частини 2 стаття 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
		3.2. Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		3.3. Отже, ОСОБА_1 має право на повернення їй частини судового збору, який їй буде повернутий після надання суду відповідного клопотання. 
		На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України в частині визнання протиправним та скасування погодження Міністерством культури України від 11.01.2017 року робочого проекту "Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 ", замовник - ОСОБА_2 ..
		2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду із врахуванням правил територіальної підсудності. 
		 
		 
		Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
		У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання). 
		Ухвалу в повному обсязі складено 28 листопада 2022 р. 
		 
		Суддя О.В. Анісімов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...