Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/5109/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 30.11.2022. Зареєстровано: 02.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2022.
Дата набрання законної сили: 30.11.2022
Номер судового провадження: А/857/15114/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/5109/22 пров. № А/857/15114/22
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді  Шевчук С.М.,
		суддів  Кухтея Р.В., Носа С.П.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м.Луцьку судом у складі головуючого судді Андрусенко О.О, дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі №140/5109/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, суд  
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною відмову у зарахуванні стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію»; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та зарахувати стаж служби в податковій міліції, сформований за період з 16.07.2007 по 24.09.2021, у загальній кількості 14 років 02 місяці 08 днів, до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року позов задоволено повністю. 
		Визнано протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні рядовому поліції ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому відділу моніторингу та зонального контролю Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
		Зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати рядовому поліції ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому відділу моніторингу та зонального контролю Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, стаж служби в податковій міліції з 16 липня 2007 року по 24 вересня 2021 року, що становить 14 років 02 місяці 08 днів, до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції; у даному переліку відсутня служба в податковій міліції. При цьому зазначає, що органи внутрішніх справ та органи державної податкової служби це різні державні органи, окремі центральні органи виконавчої влади, а тому прирівняння служби в податковій міліції до служби в органах внутрішніх справ України не допускається; служба в податковій міліції не відноситься до діяльності/служби в органах внутрішніх справ, а відтак не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. Вважає, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенні статтею 19 Конституції, законами та нормативно-правовими актами України, не спричинивши при цьому порушення прав позивача та норм чинного законодавства України. Також, посилається на норми права, що стосується перерахунку та призначення пенсії.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. 
		Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронні адреси сторін, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що позивач ОСОБА_1 у період з 07.08.2000 по 15.01.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ.
		У період з 16.07.2007 по 24.09.2021 позивач проходив службу в органах податкової міліції. Під час проходження служби у податковій міліції ОСОБА_1 були присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції.
		Вказані вище обставини підтверджуються копією послужного списку ОСОБА_1 .
		Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 24.09.2021 №148-о вислуга років на день звільнення позивача у календарному обчисленні становить 20 років 07 місяців 19 днів.
		Наказом директора ДВБ НП України від 14.04.2022 №160 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію та з 18.04.2022 призначено старшим оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Волинського управління ДВБ НП України, присвоївши спеціальне звання «рядовий поліції» та установивши йому відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додатково оплачуваної відпустки станом на 18.04.2022  06 років 05 місяців 09 днів.
		07.06.2022 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив надати належним чином завірену копію наказу про призначення на посаду та про встановлення стажу служби в НП України і повідомити чи зараховано до його стажу служби в поліції вислугу років в податковій міліції.
		За результатами розгляду вказаного рапорту листом від 21.06.2022 №5592/42-02/02-22 відповідач повідомив, що статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби в поліції, водночас служба в підрозділах податкової міліції Державної податкової служби України в цьому переліку відсутня, тому правових підстав для її зарахування до стажу служби в поліції немає.
		Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, посилаючись на відповідні висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що стаж служби позивача в податковій міліції підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
		Згідно зі статтею 2 Закону № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
		Відповідно до статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
		До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
		Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
		Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
		Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
		Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
		Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
		Статтями 24, 26 Закону № 509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».
		Таким чином, згідно зі статтею 78 Закону № 580-VIII, до служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України.
		В свою чергу, чинним законодавством на час проходження позивачем служби в податковій міліції та на час прийняття до служби в поліцію було визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, на цих осіб поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законами України «Про міліцію» та «;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, колегія суддів зазначає, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції, отже, правовий статус служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції є тотожними.
		Таким чином, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової міліції прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
		Даний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції було присвоєно спеціальне звання полковник податкової міліції, позивача звільнено з податкової міліції відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та стаж служби в податковій міліції включений до послужного списку позивача.
		Також, колегія суддів враховує, що питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом.
		Так, 07 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі № 826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.
		У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
		Враховуючи зазначене, Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
		У контексті спірних правовідносин у справі № 826/16143/18 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
		Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі № 440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 280/1546/21, від 02 червня 2022 року у справі № 280/8419/20.
		З урахування викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж служби позивача в податковій міліції має бути зарахований до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
		В свою чергу, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII та сформовані без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		Що стосується посилань апелянта на порядок призначення та перерахунку пенсії та підготовки довідок про розмір грошового забезпечення для такого перерахунку, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин та взагалі не відносяться до предмету розгляду даної справи, оскільки спірним у даній справі є питання зарахування стажу служби позивача в податковій міліції до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років під час проходження служби, а не для призначення чи перерахунку пенсії.
		Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення названого адміністративного позову.
		Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
		Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 140/5109/22 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей   С. П. Нос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...