Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/7708/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2022.
Дата набрання законної сили: 30.11.2022
Номер судового провадження: 51-5942км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015060020000687

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 листопада 2022 року
		м. Київ
		справа № 295/7708/15-к
		провадження № 51-5942км19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_2,
		суддів                                                            ОСОБА_3, ОСОБА_4, 
		за участю:
		секретаря судового засідання                ОСОБА_5, 
		прокурора                                                    ОСОБА_6,
		особи, щодо якої закрито 
		кримінальне провадження                      ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року щодо 
		ОСОБА_1 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Корнин Попільнянського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого - 20 лютого 2014 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 цього Кодексу  з  випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК,
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
		Зміст оскаржуваного судовогорішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2019 року    ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ст. 71 КК до призначеного    ОСОБА_1 покарання приєднано частково невідбуте ним покарання за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2014 року та остаточно призначено покарання у  виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 дні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 02 лютого 2015 року по 11 вересня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вирішено питання щодо запобіжного заходу, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
		За вироком, у не встановлені слідством день, час та місці, за невстановлених обставин ОСОБА_1 незаконно придбав корпус гранати РГН і ударно-дистанційний підривач УДЗ, які зберігав без передбаченого законом дозволу у невстановленому місці до 02 лютого 2015 року.
		Зазначеної дати близько 15:30 ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу будинку № 4, що на Майдані Згоди у м. Житомирі, без передбаченого законом дозволу здійснював незаконне носіння безпосередньо при собі бойових припасів -  корпусу гранати РГН та ударно-дистанційного підривача УДЗ, які були вилучені у нього працівниками правоохоронного органу під час особистого обшуку.
		Згідно з ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
		Верховний Суд постановою від 23 вересня 2020 року скасував ухвалу суду апеляційної інстанції й призначив новий розгляд у цьому суді.
		За ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року вирок місцевого суду від 01 квітня 2019 року залишено без змін.
		Верховний Суд постановою від 11 лютого 2021 року скасував ухвалу суду апеляційної інстанції й призначив новий розгляд у цьому суді.
		Оскаржуваною ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року вирок Богунського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції й призначити новий розгляд у цьому суді.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про недопустимість даних протоколу особистого обшуку від 02 лютого 2015 року та похідних від нього доказів, зокрема, висновку експерта від 03 лютого 2015 року № 4/4.
		Зазначає, що у відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК було проведено обшук затриманої особи, при цьому прокурор стверджує, що дата у протоколі затримання, а саме 03 лютого 2015 року є датою його складання, а не датою фактичного затримання ОСОБА_1 . Більше того, на думку прокурора, особистий обшук був предметом судового контролю, адже слідчий отримав дозвіл на проведення зазначеного обшуку в порядку ст. 233 КПК. Крім цього, касатор акцентує на тому, що ані захисник, ані затримана особа не висловлювали жодних зауважень або застережень щодо датипротоколу затримання.
		Також, на переконання прокурора, відмова у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду цілком обґрунтована. 
		Крім цього, на переконання прокурора, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недостатність зібраних під час досудового розслідування доказів для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КПК. До цього прокурор не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо недостатності показань понятих, які були присутні під час вилучення у Литвина бойового припасу.
		У зв`язку з наведеним, касатор уважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримала, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді, ОСОБА_1 не підтримав касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.  94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК убачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
		Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.
		Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Ухвалюючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, суд апеляційної інстанції цих вимог закону дотримався.
		Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Статтею 62 Основного Закону передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Колегія суддів погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, які детально викладені в оскаржуваному судовому рішенні про визнання даних, отриманих під час особистого обшуку ОСОБА_1 недопустимими доказами.
		Враховуючи це, висновок апеляційного суду про визнання даних висновку експерта від 03 лютого 2015 року № 4/4 за яким встановлено, що вилучений у ході згаданого обшуку предмет є гранатою, недопустимим доказом з огляду на доктрину «плодів отруєного дерева», обґрунтований.
		Рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку, та відповідну власну оцінку, переоцінку таких доказів які, на думку апеляційного суду, не є такими.
		Указаних вимог, колегія суддів апеляційного суду дотрималась.
		Разом із цим, визнавши частину доказів недопустимими, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що інших доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначивши переконливі аргументи.
		У свою чергу, прокурор у касаційній скарзі не зазначає про порушення апеляційним судом правил, визначених ч. 3 ст. 404 КПК.
		Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,  або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність які би були безумовними підставами для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,  Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_2                                  ОСОБА_3                            ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...