Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/738/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2022. Зареєстровано: 04.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2022.
Дата набрання законної сили: 03.01.2023
Номер судового провадження: 2-а/480/745/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 Р І Ш Е Н Н Я
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24 листопада 2022 року Справа № 480/738/22
		Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.,
		за участю секретаря судового засідання  Високос Я.С.
		представника відповідача Шинкаренко І.С., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
		В С Т А Н О В И В:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі  позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Сумській області №686218280708 на суму 340,00 грн.; №685818280708 на суму 2993551,42 грн.; №685718280708 на суму 3244377,50 грн.; №685618280708 на суму 249462,61 грн.
		Свої вимоги мотивує тим, що після проведеної перевірки податковим органом було безпідставно зроблено висновок про порушення податкового законодавства, що не відповідають фактичним обставинам. 
		Позивач в адміністративному позові зазначає, що податковим органом було застосовано штрафні санкції за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування 20-ОПП. Разом із тим, Податковим кодексом України не встановлено граничних строків подання такої звітності, в період дії карантину штрафні санкції не застосовуються. Крім того, повідомлення про об`єкти оподаткування і взяття на облік мають різні наслідки для платника податків. В даному випадку, позивач перебуває на обліку, а враховуючи те, що в формі 20-ОПП немає облікових даних платника податків відсутні підстави для застосування штрафної санкції. Під час перевірки позивачем надавалися первинні документи, що стосуються господарських правовідносин позивача з контрагентами, але податковим прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Податковим органом не враховано, що позивач не повинен нести відповідальність за контрагентів позивача, оскільки позивач надав первинні документи на перевірку, а обов`язок доведення вини покладено на податковий орган. Також позивач не погоджується із застосованими штрафними (фінансовими) санкціями, оскільки на час спірних правовідносин не було встановлено підвищеної відповідальності при наявності умислу. Таким чином податковим органом було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в підвищеному розмірі. Також в судовому засіданні представник позивача зазначила, що додатковою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень є та обставина, що на даний час позивач зареєстрований як фізична особа  підприємець, але податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення до позивача в період. Коли позивач припинив свою господарську діяльність. 
		Відповідач проти позовних вимог заперечував, у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що під час проведеної перевірки встановлено, що позивачем не було надано документів в підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача, позивачем в деклараціях відображено суми, які не підтверджені первинними документами, надані документи на перевірку в повному обсязі не підтверджують правомірність відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій. Крім того, позивачем неправомірно було включено до витрат суми, які поніс платник податків на утримання транспортних засобів, оскільки документально такі витрати не підтверджені. Зазначає, що позивачем суми на утримання засобів подвійного призначення не повинно бути включено до складу витрат в перевіряє мий період. Звертає увагу, що позивачем донарахування в зазначеній частині взагалі не оспорюється, не обґрунтовано в позовних вимогах. Стосовно застосування штрафної санкції в розмірі 340 грн. зазначає, що у зв`язку із неподанням звітності форми 20-ОПП податковим органом було правомірно застосовані штрафні санкції. Також у зв`язку із тим, що позивачем було умисно здійснено неправомірний розрахунок сум спірних податків, що зумовило відповідне донарахування податковим органом грошового зобов`язання, було застосовано штрафні санкції у відповідності до ч. 2 ст. 123 ПК України, про що зазначено і в акті перевірки і в спірних податкових повідомлень-рішеннях.
		Провадження у даній справі розглядалося за правилами загального позовного провадження, під час підготовчого провадження сторонами надавалися заяви по суті спору. Судом строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів. Також судом задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
		Під час підготовчого провадження та в судовому засіданні 04.10.2022 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити. Зазначала, що документи, які є в наявності у представника позивача надані суду до матеріалів справи, будь-які інші документи відсутні, позивач перебуває за межами України, первинні документи знаходяться у позивача.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
		Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності позивача за період з 12.09.2018 по 12.02.2021 за результатами якої складено акт від 23.09.2021 №4799/18-28-07-08/2662219876/682 (далі  акт від 23.09.2021).
		За результатами перевірки та на підставі висновків акту від 23.09.2021 відповідачем прийнято 19.10.2021 податкові повідомлення-рішення №686218280708 на суму 340,00 грн.; №685818280708 з податку з доходів фізичних осіб на суму 2993551,42 грн.; №685718280708 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3244377,50 грн.; №685618280708 з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 249462,61 грн.
		Представником податкового органу надано суду детальний розрахунок всіх спірних податкових повідомлень-рішень в розрізі кожного порушення, які є предметом розгляду даної справи (а.с. 169-172т.2).
		Стосовно посилання представника позивача, що податковим органом було винесено спірні податкові повідомлення-рішення відносно ОСОБА_2 як до фізичної особи, але на час перевірки та винесення спірних рішень позивач припинив свою господарську діяльність, суд зазначає, що зазначені обставини не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 65.2 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
		Відповідно до п.65.9 ст. 65 ПК України, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
		Пунктом 65.10 ст. 65 ПК України передбачено підстави внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи. 
		Крім того, зазначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання. У разі якщо після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.
		Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.
		У разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.
		Відповідно до пп.97.4.3 п.97.4 ст.97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
		Таким чином, суд зазначає, що державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. 
		Особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
		У випадку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, правовідносини щодо оскарження податкових повідомлень-рішень не є припиненими, тим більше такі правовідносин передбачають правонаступництво - після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності.
		Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладено в постанові від 12.02.2019 по справі №817/429/16 адміністративне провадження №К/9901/24778/18, яке судом враховується при розгляді даної справи.
		Надаючи правову оцінку спірного податкового повідомлення-рішення №686218280708 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в сумі 340,00 грн. за не подання повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкт оподаткування, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
		Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
		За змістом пред`явленого позову та у судовому процесі представник позивача стверджувала, що відповідальність за неподання «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» за формою №20-ОПП нормами ПК України, зокрема пунктом 117.1 статті 117 ПК України, не передбачено, оскільки вказана норма встановлює відповідальність за порушення строків, встановлених саме цим Кодексом.
		Позивач також стверджує про те, що посилання податкового органу на строки, встановлені Порядком №1588 є помилковим, оскільки стаття 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише із взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника і не стосується повідомлень про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а спеціальної норми, яка б передбачала відповідальність за неповідомлення про об`єкти оподаткування, положеннями ПК України не встановлено.
		Так, відповідно до пункту 1.4. Порядку №1588 з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням визначено у розділі VIII Порядку №1588, згідно з пунктом 8.1 якого платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
		Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
		Повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування. 
		Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
		Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.
		Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі №826/14197/17, від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, від 15 лютого 2022 року у справі №160/2155/20, від 28 вересня 2022 року у справі №160/3561/20.
		Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
		Отже, відповідно до наведених вище норм Порядку №1588 платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП, зокрема, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. 
		Під час перевірки встановлено, та в адміністративному позові не заперечується, що позивачем не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, при цьому, в перевірений період позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовував транспортні засоби в господарській діяльності.
		Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №686218280708 про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 340,00 грн.
		Під час здійснення перевірки податковим органом встановлено та відображено на стор. 33 акту перевірки від 23.09.2021, що за результатом проведеної перевірки встановлено, що позивачем було занижено суму оподаткованого доходу за перевіряє мий період.
		Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Розділу IV ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Враховуючи вищевикладене, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку); виручка в натуральній (негрошовій формі); суми штрафів і пені, отримані від інших суб`єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.
		Як встановлено під час перевірки достовірності визначення суми загального оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 , який перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності у періоді з 12.09.2018 по 12.02.2021 використовувалисявідомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи; банківські виписки, накладні на реалізацію (частково), акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договори постачання, надання послуг, відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів.
		Згідно банківських виписок, наданих ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки, протягом 2018 р. позивачем було отримано оподатковуваний дохід в сумі 170681,17 грн. (сума без ПДВ), а згідно податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 р. сума отриманих доходів склала 244819,58 грн. Розрахунків за готівкові кошти у вказаному періоді платник податків не здійснював. Також вказані суми отриманого доходу підтверджуються інформацією, що міститься у Відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДП України про суми виплачених доходів. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 було завищено оподатковуваний дохід за 2018 р. на загальну суму 74138,41 грн.
		Також перевіркою встановлено, що згідно банківських виписок, наданих позивачем в ході проведення перевірки, протягом 2019 р. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли грошові кошти за реалізовані ТМЦ та надані послуги в розмірі 19467604,53 грн., а згідно податкової декларації про майновий стан та доходи за 2019 р. сума отриманих доходів склала 19171482,00 грн. 
		Згідно банківських виписок, наданих позивачем в ході проведення перевірки, протягом 2020 р. платником податків ОСОБА_1 було отримано оподатковуваний дохід в сумі 200924,84 гри., а згідно податкової декларації про майновий стан та доходи за 2020 р. сума отриманих доходів склала 200201,00 грн. 
		Таким чином, ФОП ОСОБА_1 було занижено суму оподатковуваного доходу за 2018 р. на загальну суму 74138,41 грн., за 2019 р. на суму 296122,53 грн. та за 2020 р. в розмірі 723,84 грн. в результаті невірного визначення позивачем оподатковуваного доходу. Зазначені порушення позивачем не оспорюються, в адміністративному позові не відображені, не обґрунтовуються. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення №685718280708 від 19.10.2021 про збільшення позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 2595502 грн. основного платежу з податку на додану вартість, а також спірних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Сумській області №685718280708 від 19.10.2021 та №685618280708 від 19.10.2021 щодо донарахування суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФГ «Заграва», ТОВ «Агроюкрейн», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Водограй Агро», ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт», суд зазначає наступне.
		Відповідно до розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення №685718280708 від 19.10.2021, податковим органом було донараховано суми податку на додану вартість в розмірі основного платежу 2471545 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФГ «Заграва», основного платежу 637665 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «Агроюкрейн», основного платежу 333000 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт», основного платежу 384002 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФГ «Лана СПГ», основного платежу 433205 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФГ «Водограй Агро» з тих підстав, що позивачем сформовано податковий кредит по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, реальність здійснення яких не підтверджена в ході перевірки. 
		Крім того, податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС в Сумській області №685718280708 від 19.10.2021 та №685618280708 від 19.10.2021 донараховано суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору щодо включення позивачем до складу понесених витрат суми, які не підтверджені документами, а також по яких є кредиторська заборгованість, а саме 266916,48 грн. податку на доходи фізичних осіб та 22243,04 грн. військового збору по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФГ «Заграва», 688678,43 грн. податку на доходи фізичних осіб та 57389,87 грн. військового збору по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «Агроюкрейн», 414722,19 грн. податку на доходи фізичних осіб та 34560,18 грн. військового збору по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФГ «Лана СПГ», 467861,08 грн. податку на доходи фізичних осіб та 38988,42 грн. військового збору по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФГ «Водограй Агро», 359640,00 грн. податку на доходи фізичних осіб та 29970 грн. військового збору по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт».
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених ПК України. При цьому передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тоді як визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
		Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
		Так, проведеною перевіркою встановлено порушення пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість загальну суму 2 035 017 грн., в т.ч. за грудень 2018 р. - на 247145 грн., за січень 2019 р. - на 637665 грн., за серпень 2019 р. - на 333000 грн., за жовтень 2019 р. - на 209000 грн., за листопад 2019 р. - на 373116 грн., за грудень 2019 р. - 235091 грн. в результаті формування податкового кредиту по операціях з придбання товарно-матеріальних цінності у контрагентів, реальність здійснення яких не підтверджена позивачем первинними документами в ході перевірки. 
		Як відображено в акті перевірки від 23.09.2021, під час проведення перевірки та на підставі отриманої інформації, в т.ч. первинних документів, наданих позивачем під час перевірки, встановлено, що протягом періоду з 01.11.2018 по 31.12.2019 ФОП ОСОБА_2 було завищено суму податкового кредиту з контрагентами позивача ФГ «Заграва», ТОВ «Агроюкрейн», ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт», ФГ «Лана СПГ», враховуючи відсутність документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
		Позивачем протягом періоду з 01.11.2018 по 31.12.2019 ФОП ОСОБА_2 сформовано податковий кредит з постачальниками, а саме по операціям з контрагентом - постачальником ФГ «Заграва», на загальну суму ПДВ - 247 145 грн. за період грудень 2018 року; по операціям з контрагентом - постачальником ТОВ «Агроюкрейн» на загальну суму ПДВ - 637 665 грн. за період січень 2019 року ; по операціям з контрагентом - постачальником ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт» на загальну суму ПДВ - 333 000 грн. за період серпень 2019 року; по операціям з контрагентом - постачальником ФГ «Лана СПГ», на загальну суму ПДВ - 209 000 грн. за період жовтень 2019 року та на загальну суму ПДВ - 175 002 грн. за період листопад 2019 року; по операціям з контрагентом - постачальником ФГ «Водограй Агро», на загальну суму ПДВ - 198 114 грн. за період листопад 2019 року та на загальну суму ПДВ - 235 091 грн. за період грудень 2019 року. Зазначені суми позивачем не оспорюються, не є спірними.
		Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за період грудень 2018 року по взаємовідносинах з ФГ «Заграва» встановлено формування податкового кредиту з придбання кукурудзи на суму ПДВ 247145 грн. Позивачем до складу податкового кредиту податкової Декларації за грудень 2018 року враховано суму ПДВ в розмірі 247145 грн. по ФГ «Заграва» (Додаток 5 до Декларації (дод.5) від 20.01.2019 №: 9307937301). 
		Так, ФОП ОСОБА_2 сформовано податковий кредит з постачальником щодо придбання в грудні 2018 у ФГ «Заграва» кукурудзу в кількості 358,181 т на загальну суму 1 482 869,34 грн. в т. ч. ПДВ 247 144,89 грн.
		Разом із тим, ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки будь-які первинні документи, що підтверджують господарські операції з контрагентом-постачальником ФГ «Заграва», не надавалися. Під час перевірки позивачем не надано Договір на поставку зернових, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні на перевезення кукурудзи. Як зазначає податковий орган, у перевіряємому періоді у ФОП ОСОБА_1 відсутні наймані працівники. Таким чином під час перевірки не було встановлено на підставі яких первинних документів ФОП ОСОБА_2 було придбано та оприбутковано продукцію.
		Податковий орган зазначає, що ФГ «Заграва» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, основний вид діяльності 01.11- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно відомостей щодо наявності об`єктів оподаткування (форми 20- ОПП) ФГ «Заграва» має земельні ділянки на території Харківської та Сумської областей, офіс в м. Львів та склад в м. Тростянець Сумської області. Чисельність працюючих на підприємстві згідно поданої податкової звітності у вказаному періоді складає - 6 осіб. (Засновник, керівник та бухгалтер в одній особі - ОСОБА_3 ). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 29.03.2021 за рішенням контролюючого органу в зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Обліковуються рішення про відповідність платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку від 05.02.2020 р. № 10076 та від 05.03.2020 р. за № 18116, з лютого 2019 року ФГ «Заграва» податкову звітність не подає.
		Станом на момент прийняття рішення про припинення господарської діяльності 12.02.2021 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті коштів перед ФГ «Заграва» на всю суму придбання 1482869,34 грн.
		Таким чином під час перевірки позивачем не підтверджено документами на підставі яких первинних документів було придбано та оприбутковано продукцію по вищезазначеному контрагенту.
		Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за період січень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ «Агроюкрейн», встановлено формування податкового кредиту з придбання кукурудза врожаю 2018 року на суму ПДВ 637 665 грн. Позивачем до складу податкового кредиту податкової Декларації за січень 2019 року враховано суму ПДВ в розмірі 637 665 грн. по платнику ТОВ «Агроюкрейн» (Додаток 5 до Декларації (дод.5) від 20.02.2019 №: 9027377713).
		В січні місяці 2019 р. ФОП ОСОБА_2 сформовано податковий кредит з постачальником щодо придбання кукурудзи врожаю 2018 року в кількості 814,04 т на загальну суму 3 825 991,26 грн. в т ч ПДВ 637 665,21 грн. 
		Позивачем під час проведення перевірки будь-які первинні документи, що підтверджують господарські операції з контрагентом-постачальником ТОВ «Агроюкрейн» не надавалися. Таким чином під час перевірки позивачем не підтверджено первинними документами на підставі яких первинних документів було придбано та оприбутковано продукцію по вищезазначеному контрагенту.
		Разом з тим, в ході дослідження документів ФОП ОСОБА_1 як вигодотранспортуючого суб`єкта за січень 2019 року, позивач на письмовий запит контролюючого органу надав наступні документи, зокрема договір поставки №А-02 від 15.01.2019, термін дії до 28.02.2019. Відповідно до умов договору навантаження здійснюється на транспорт покупця (ФОП ОСОБА_1 ) за рахунок та силами постачальника (ТОВ «Агроюкрейн»). Надано на перевірку було видаткові накладні №34-39 від 17.01.2019 щодо поставки кукурудзи врожаю 2018 року.
		Перевіряючими встановлено, що в п. 1.5 даного договору зазначено, що ТОВ «Агроюкрейн» є товаровиробником сільськогосподарської продукції та гарантує, що товар, який є предметом даного договору, є власно вироблений постачальником і покупець є першою особою, яка придбала цей товар. 
		Податковим органом під час перевірки встановлено, що дата державної реєстрації ТОВ «Агроюкрейн» є 18.06.2018, а оптимальний посівний сезон для вказаної сільськогосподарської культури з середини квітня по середину травня. Таким чином зазначені обставини свідчить про нереальність господарської операції та неможливість здійснення поставки кукурудзи власного виробництва, а саме кукурудзи врожаю 2018 року.
		Перевіряючими встановлено, що для зберігання придбаної кукурудзи ФОП ОСОБА_1 користувався послугами ТОВ «Дубов`язівський елеватор» на підставі укладеного Договору складського зберігання № 53 від 03.12.2018. Відповідно до умов даного договору (п.1.2) граничний термін зберігання кукурудзи 31.05.2019. Вартість послуг зернового складу згідно п. 6.1 визначені сторонами в Додатку до договору. Разом із тим, під час перевірки копії Додатків до даного Договору позивачем не надавалися. 
		Як встановлено перевіряючими, за даними Єдиного реєстру податкових накладних за січень 2019 року контрагентом - постачальником (надавачем послуг) ТОВ «Дубов`язівський елеватор» в адресу ФОП ОСОБА_1 виписано та зареєстровано податкові накладні з номенклатурою зберігання (кукурудза 3 клас (кормові потреби)) та завантаження автомобільного транспорту (кукурудза 3 клас (кормові потреби)) на загальну суму 58251,70 грн., в т. ч. ПДВ - 9708,62 грн., а саме № 24 від 21.01.2019 р. на суму 28254,95 грн., в т. ч. ПДВ - 4709,16 грн., № 27 від 24.01.2019 р. на суму 29176,74 грн., в т. ч. ПДВ - 4862,79 грн.; № 28 від 25.01.2019 р. на суму 820,01 грн., в т. ч. ПДВ - 136,67 грн.:
		Згідно наданих на перевірку копій товарно-транспортних накладних встановлено, що перевезення придбаної продукції (кукурудзи) здійснювалось транспортними засобами та за рахунок покупця ФОП ОСОБА_1 , як зазначено в Договорі поставки № А-02 від 15.01.2019, укладеному між постачальником ТОВ «Агроюкрейн» та покупцем ФОП ОСОБА_1 . Так, позивачем на перевірку були надані копії товарно-транспортних накладних, виписаних 17.01.2019, перелік яких відображено в акті перевірки від 23.09.2021. Відповідно до змісту товарно-транспортних накладних зазначено, що автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 , пункт навантаження - м. Тростянець Сумської області, пункт розвантаження - смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області.
		Разом із тим, податковим органом встановлено, що зазначені в товарно-транспортних накладних транспортні засоби (вантажні автомобілі та причепи) є власністю позивача, проте за даними АІС «Автомобіль» на власника ОСОБА_1 транспортні засоби зареєстровані з 21.03.2019, що унеможливлює перевезення товару 17.01.2019.
		Наймані працівники, зазначені в товарно-транспортних накладних як водії ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 протягом січня 2019 р. не перебували. Згідно повідомлення про прийняття працівника на роботу, поданого до податкового органу 13.02.2019 за № 9020016177, ФОП ОСОБА_1 згідно наказу №1 від 13.02.2019 було прийнято на роботу працівника ОСОБА_5 , згідно наказу № 2 від 13.02.2019 - ОСОБА_6 , з 14.02.2019.
		Таким чином податковим органом за результатом перевірки встановлено неможливість реального здійснення транспортування двома водіями в один день 17.01.2019 враховуючи значну відстань в 183 км від пункту навантаження - м. Тростянець Сумської області до пункту розвантаження - смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області здійснити 12 рейсів водієм ОСОБА_4 та 11 рейсів водієм ОСОБА_5 в один день.
		Крім того, як встановлено пі час перевірки ТОВ «Агроюкрейн» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області, основний вид діяльності - 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно відомостей щодо наявності об`єктів оподаткування (форми 20- ОПП) ТОВ «Агроюкрейн» має тільки земельні ділянки на території Полтавської, Київської, та Харківської областей. Інформація щодо інших об`єктів оподаткування, які використовуються в господарській діяльності (складські, офісні приміщення, транспортні засоби) відсутня. Чисельність працюючих на підприємстві згідно поданої податкової звітності у вказаному періоді складає - 4 особи (засновник, керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_7 ). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 30.06.2020 за рішенням контролюючого органу в зв`язку з ненаданням декларацій протягом року, з червня 2019 року ТОВ «Агроюкрейн» податкову звітність не подає.
		Станом на момент прийняття рішення про припинення господарської діяльності 12.02.2021 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті коштів перед ТОВ «Агроюкрейн» на всю суму придбання 3 825 991,26 грн.
		Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за період серпень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт» встановлено формування податкового кредиту з придбання пшениці 2 кл на суму ПДВ 333 000 грн. 
		Так, позивачем ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкової Декларації за серпень 2019 року враховано суму ПДВ в розмірі 333 000 грн. по ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт» (Додаток 5 до Декларації (дод.5) від 20.09.2019 №: 9213025360).
		В серпні 2019 р. ФОП ОСОБА_2 сформовано податковий кредит з постачальником щодо придбання пшениці 2 кл в кількості 444 т на загальну суму 1 998 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 333 000,00 грн.
		Позивачем в ході проведення перевірки будь-які первинні документи, що підтверджують господарські операції з контрагентом-постачальником ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт» не надавалися. До перевірки не надано Договір на поставку зернових, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні на перевезення пшениці, довіреності. Таким чином під час перевірки позивачем не підтверджено первинними документами на підставі яких первинних документів було придбано та оприбутковано продукцію по вищезазначеному контрагенту.
		Під час перевірки ГУ ДПС в Сумській області встановлено, що ТОВ «ФГ «Торговий дім Фаворіт», перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський р-н), дата державної реєстрації 12.03.2019, основний вид діяльності - 46.21-оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Згідно відомостей щодо наявності об`єктів оподаткування (форми 20- ОПП) ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт» має офісне та складське приміщення в м. Вишневе Київської області, інформація щодо інших об`єктів оподаткування, які використовуються в господарській діяльності відсутня. Наймані працівники у вказаному періоді відсутні. (Засновник та керівник в одній особі). Статутний фонд 500,00 грн. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 24.03.2021 за рішенням контролюючого органу в зв`язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій протягом року. Обліковуються рішення про відповідність платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 10076 та від 05.03.2020 р. за№ 15769.
		Станом на момент прийняття рішення про припинення господарської діяльності 12.02.2021 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті коштів перед ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт» на всю суму придбання 1 998 000,00 грн.
		Враховуючи те, що перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт», у зв`язку з чим на порушення вимог пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено податковий кредит за серпень 2019 року на суму 333 000 грн.
		Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за жовтень - листопад 2019 року по взаємовідносинах з ФГ «Лана СПГ`встановлено формування податкового кредиту з придбання пшениці 2 кл на суму ПДВ 384 002 грн.
		ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкової Декларації за жовтень 2019 року враховано суму ПДВ в розмірі 209 000 грн. по ФГ «Лана СПГ» (Додаток 5 до Декларації (дод.5) від 20.11.2019 №: 9276295867) та до складу податкового кредиту податкової Декларації за листопад 2019 року враховано суму ПДВ в розмірі 175 002 грн. по ФГ «Лана СПГ» (Додаток 5 до Декларації (дод.5) від 20.12.2019 №: 9306913632).
		Перевіркою встановлено, що в жовтні 2019 р. ФОП ОСОБА_2 сформовано податковий кредит з постачальником щодо придбання пшениці 2 кл в кількості 285 т на загальну суму 1 254 001,14 грн. в т. ч. ПДВ 209000,19 грн., а в листопаді 2019 р. пшеницю 2 кл в кількості 256,1 т на загальну суму 1 050 011,03 грн., в т. ч. ПДВ 175001,84 грн.
		Разом із тим, позивачем під час перевірки будь-які первинні документи, що підтверджують господарські операції з контрагентом-постачальником ФГ «Лана СПГ», не надавалися. До перевірки не надано Договір на поставку зернових, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні на перевезення пшениці, довіреності. Таким чином під час перевірки позивачем не підтверджено первинними документами на підставі яких первинних документів було придбано та оприбутковано продукцію по вищезазначеному контрагенту.
		Також податковим органом пі час перевірки встановлено, що ФГ «Лана СПГ перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області, дата державної реєстрації 02.11.2018 , основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно відомостей щодо наявності об`єктів оподаткування (форми 20- ОПП) щодо ФГ «Лана СПГ» інформація відсутня. Наймані працівники у вказаному періоді відсутні. (Засновник, керівник та бухгалтер в одній особі - ОСОБА_8 ). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.12.2020 за рішенням контролюючого органу в зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Обліковується рішення про відповідність платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку від 04.02.2020 №18254. Крім того, починаючи з січня 2020 року ФГ «Лана СПГ» податкову звітність не подає.
		Станом на момент прийняття рішення про припинення господарської діяльності 12.02.2021 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті коштів перед ФГ «Лана СПГ» на всю суму придбання - 2 304 012,17 грн.
		Враховуючи вищевикладене, перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей у ФГ «Лана СПГ» у зв`язку з чим на порушення вимог пп. «а» п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2019 року на суму 209 000 грн. та за листопад 2019 року на суму 175 002 грн.
		Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за листопад - грудень 2019 року по взаємовідносинах з ФГ «Водограй Агро» встановлено формування податкового кредиту з придбання пшениці 2 кл на суму ПДВ 433 205 грн.
		ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкової за листопад 2019 року враховано суму ПДВ в розмірі 198 114 грн. по ФГ «Водограй Агро» (Додаток 5 до Декларації (дод.5) від 20.12.2019 №: 9306913632) та до складу податкового кредиту податкової Декларації за грудень 2019 року враховано суму ПДВ в розмірі 235 091 грн. по ФГ «Водограй Агро» (Додаток 5 до Декларації (дод.5) від 20.01.2020 №: 9370158716).
		Так, позивачем в листопаді 2019 р. сформовано податковий кредит з постачальником щодо придбання пшениці 2 кл в кількості 283,02 т на загальну суму 1 188 684,00 грн. в т. ч. ПДВ 198114,00 грн., в грудні 2019р. пшениці 2 кл в кількості 338,26 т на загальну суму 1 410 544,20 грн., в т. ч. ПДВ 235090,70 грн.
		Позивачем в ході проведення перевірки будь-які первинні документи, що підтверджують господарські операції з контрагентом-постачальником ФГ «Водограй Агро», не надавалися. До перевірки не надано Договір на поставку зернових, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні на перевезення пшениці, довіреності. Таким чином під час перевірки позивачем не підтверджено первинними документами на підставі яких первинних документів було придбано та оприбутковано продукцію по вищезазначеному контрагенту.
		Податковим органом під час перевірки встановлено, що ФГ «Водограй Агро» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області, дата державної реєстрації 06.11.2018, основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно відомостей щодо наявності об`єктів оподаткування (форми 20- ОПП) щодо ФГ «Водограй Агро» має офіс в м. Суми та склад в м. Тростянці. Наймані працівники у вказаному періоді відсутні. (Засновник, керівник та бухгалтер в одній особі - ОСОБА_9 ). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 26.02.2021 за рішенням контролюючого органу в зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Обліковуються рішення про відповідність платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 18335 та від 14.02.2020 за № 25371. Крім того, податкова звітність з ПДВ ФГ «Водограй Агро» в 2019 р. подана тільки за січень та грудень, в 2020 р. - за лютий місяць.
		Станом на момент прийняття рішення про припинення господарської діяльності 12.02.2021 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті коштів перед ФГ «Водограй Агро» на всю суму придбання - 2 599 228,20 грн.
		Враховуючи вищевикладене, перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей у ФГ «Водограй Агро», у зв`язку з чим на порушення вимог пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено податковий кредит за листопад 2019 року на суму 198 114 грн. та за грудень 2019 року на суму 235 091 грн.
		Таким чином, за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 донараховано податкові зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 2 595 502 грн. в тому числі: за січень 2019 р. - на 417334 грн., за лютий 2019 р. - на 419633 грн., за березень 2019 р. - на 19859 -грн., за квітень 2019 р. - на 11162 грн., за травень 2019 р. - на 7651 грн., за червень 2019 р. - на 18119 грн., за липень 2019 р. - на 15388 грн., за серпень 2019 р. - 352159 грн., за вересень 2019 р. - на 28598 грн., за жовтень 2019 р. - 165871 грн., за листопад 2019 р. - на 416245 грн., за грудень 2019 р. - на 232458 грн., за січень 2020 р. - на 2633 грн. та за лютий 2021 р. - на 488392 грн.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховується наступне.
		За приписами п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
		При цьому, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
		Частиною першою, другою ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом із тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені положеннями вищезазначеної статті, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
		Для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. 
		Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
		При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; - можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; - наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
		Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту .
		Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
		Позивачем не спростовано та матеріалами справи підтверджується, що зазначені документи, під час перевірки не подавалися. 
		При цьому, відповідно до положень п.44.7 ПК України, відсутні докази того, що податковий орган відмовився їх прийняти до врахування у зв`язку з проведенням перевірки. Не надано також доказів подання вказаних документів після завершення перевірки, що передбачено положеннями п.44.7 ПК України. Крім того, відсутні докази вилучення у позивача первинних документів в рамках КПК України.
		Відповідно до п.44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами п.44.6 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.
		В даному випадку, судом враховується, що в п.1.13 акту перевірки від 23.09.2021 зазначено перелік документів, які були враховані перевіряючим під час проведення перевірки. Зокрема, в п.п. 5 п.1.13 акту перевірки від 23.09.2021 зазначено про надання позивачем первинних документів, крім наступних контрагентів позивача ФГ «Заграва», ТОВ «Агроюкрейн», ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Водограй Агро».
		Позивачем в адміністративному позові зазначається про те, що наданими до позовної заяви документами підтверджується реальність здійснення господарської операції щодо ФГ «Заграва», ТОВ «Агроюкрейн», ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Водограй Агро», разом із тим, судом враховується, що надані позивачем документи до матеріалів справи не підтверджують реальності здійснення господарських операції по зазначеним контрагентам.
		Так, позивачем до матеріалів адміністративного позову надано договір №39 від 05.12.2019. Також позивачем надано видаткова накладна №62 від 20.11.2019, відповідно до якої зазначено як підстава для її складання договір поставки від 05.12.2019 №39. Таким чином видаткова накладна датована 20.11.2019, але підстава для її складання є договір, який повинен бути укладений в майбутньому - 05.12.2019.
		При цьому, надана позивачем копія видаткової накладної № 62 від 20.11.2019 не містить ні підпису ні прізвища особи, яка повинна була отримати 20.11.2019 товар в кількості 283,02 тн на суму 1188684 грн. 
		Надані до адміністративного позову товарно-транспортні накладні на відпуск товару, які датовані 21.11.2019, 25.11.2019, 28.11.2019 зазначено, що перевезення товару відбувається згідно видаткової накладної, виписаної на отриманий товар 20.11.2019. 
		Також позивачем надано копію видаткової накладної №93 від 06.12.2019, в якій зазначено, що підставою для складання є договір №39 від 05.12.2019. Разом із тим, надана позивачем копія видаткової накладної №93 від 06.12.2019 не містить ні підпису ні прізвища особи, яка повинна була отримати 06.12.2019 товар в кількості 338,26 тн на суму 1410544,20 грн.
		Надані до адміністративного позову товарно-транспортні накладні на відпуск товару, які датовані 06.12.2019 зазначено, що перевезення товару відбувається згідно видаткової накладної від 06.12.2019. 
		Слід зазначити, що згідно умов договору товар вважається поставленим відповідно до умов договору в момент приймання покупцем товару. Надана видаткова накладна датована 06.12.2019. Матеріали справи не містять доказів того, на підставі яких документів товар, який згідно виписної видаткової накладної 06.12.2019 зберігався, та в подальшому було відвантажено водіям згідно товарно-транспортних накладних датованих після 06.12.2019.
		Також позивачем надано договір поставки №15-08-2019-1 від 15.08.2019, укладений між ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт» та ФОП ОСОБА_1 із додатковою угодою від 16.08.2019. 
		Також позивачем надано видаткову накладну від 16.08.2019 №27. Натомість товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару датовані від 16.08.2019, від 19.08.2019, від 21.08.2019, від 22.08.2019, від 26.08.2019, від 28.08.2019.
		Відповідно до умов додаткової угоди від 16.08.2019 до договору від 15.08.2019 договору передбачено, що право власності на отриманий товар переходить до ФОП ОСОБА_1 відбувається датою видачі видаткової накладної, тобто в даному випадку 16.08.2019.
		Матеріали справи не містять доказів того, на підставі яких документів товар, який вже повинен бути у власності позивача з 16.08.2019 в кількості 444т зберігався, та в подальшому було відвантажено водіям згідно товарно-транспортних накладних датованих після 16.08.2019.
		Позивачем надано до матеріалів справи договір поставки від 23.10.2019 №2019/10/23 між ФГ «Лана СПГ» та ФОП ОСОБА_1 . Разом із тим, судом враховується, що наданий позивачем договорі взагалі не підписаний ФОП ОСОБА_2 . 
		Позивачем надано видаткову накладну №70 від 23.10.2019, в якій зазначено, що складено такий документ ФГ «Лана СПГ» відповідно до договору постановки №2019/10/23 від 23.10.2019. Разом із тим, надана позивачем копія видаткової накладної № 70 від 23.10.2019 не містить ні підпису ні прізвища особи, яка повинна була отримати 23.10.2019 товар в кількості 285 тн на суму 1254001,14 грн. 
		Також позивачем надано товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару датовані від 23.10.2019, від 24.10.2019, від 27.10.2019, від 30.10.2019.
		Відповідно до змісту договору від 23.10.2019, а саме п. 4.3, зазначено, що період права власності переходить до покупця датою видачі видаткової накладної. Позивачем надано видаткову накладну датовану 23.10.2019 №70. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, на підставі яких документів товар, який повинен бути у власності позивача з 23.10.2019 в кількості 285 т зберігався, та в подальшому було відвантажено водіям згідно товарно-транспортних накладних датованих після 23.10.2019.
		Позивачем також надано до матеріалів справи договір поставки від 09.11.2019 № 2019/11/09 між ФГ «Лана СПГ» та ФОП ОСОБА_1 . Разом із тим, судом враховується, що наданий позивачем договорі взагалі не підписаний ФОП ОСОБА_2 . 
		Також позивачем надано видаткову накладну №13 від 09.11.2019, в якій зазначено, що складено такий документ ФГ «Лана СПГ» відповідно до договору постановки №2019/11/09 від 09.11..2019. Разом із тим, надана позивачем копія видаткової накладної № 13 від 09.11.2019 не містить ні підпису ні прізвища особи, яка повинна була отримати 09.11.2019 товар в кількості 356,1 тн на суму 1050011,03 грн. 
		Також позивачем надано товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару датовані від 11.11.2019, від 12.11.2019, від 13.11.2019.
		Відповідно до змісту договору від 09.11.2019, а саме п. 4.3, зазначено, що період права власності переходить до покупця датою видачі видаткової накладної. Позивачем надано видаткову накладну датовану 09.11.2019 №13. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, на підставі яких документів товар, який повинен бути у власності позивача з 09.11.2019 в кількості 356,1 т зберігався, та в подальшому було відвантажено водіям згідно товарно-транспортних накладних датованих після 09.11.2019.
		Суд критично оцінює надані документи, надані позивачем до матеріалів адміністративного позову, як докази проведеної оплати ФГ «Водограй Агро», ТОВ «ФГ «ТД «Фаворіт», ФГ «Лана СПГ», враховуючи наступне.
		Стосовно наданих копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, виписаних ФГ «Водограй Агро» №19 від 10.12.2019 , №28 від 05.12.2019, №20 від 11.12.2019, №21 від 12.12.2019, а також №25 від 28.12.2019, №24 від 26.12.2019, №3 від 28.01.2020, №22 від 12.12.2019, слід зазначити наступне.
		ФОП ОСОБА_1 надані до матеріалів адміністративного позову копій квитанцій до касових ордерів свідчить що від ФОП  ОСОБА_1 отримані ФГ «Водограй Агро» готівкові кошти на загальну суму 1009680 грн. згідно договору від 20.11.2019 №33, а також на загальну суму 1410544,2 грн. згідно договору від 05.12.2019 №39. Разом із тим, первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій саме по договору від 20.11.2019 №33 матеріали справи не містять. Надані позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні стосуються іншого договору від 05.12.2019 №39, про що у видаткових накладних і зазначено.
		Крім того, надані квитанції свідчать про те, що ФГ «Водограй Агро» отримані від ФОП ОСОБА_1 готівкові кошти 10.12.2019 в сумі 735800 грн., 05.12.2019 в сумі 203880 грн., 11.12.2019 в сумі 70000 грн., 12.12.2019 в сумі 179004 грн. Також надані квитанції свідчать про те, що ФГ «Водограй Агро» отримані від ФОП ОСОБА_1 готівкові кошти 28.12.2019 в сумі 300000 грн., 26.12.2019 в сумі 446200 грн., 28.01.2020 в сумі 394148,20 грн., 12.12.2019 в сумі 270196 грн. 
		Стосовно наданих копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, виписаних ТОВ «ФГ «ТД «Фаворіт», №43 від 31.10.2019, № 46 від 06.11.2019, №44 від 01.11.2019, від 12.11.2019, слід зазначити наступне. 
		ФОП ОСОБА_1 надані до матеріалів адміністративного позову копій квитанцій до касових ордерів свідчать, що від ФОП  ОСОБА_1 отримано ТОВ «ФГ «ТД «Фаворіт» готівкові кошти на загальну суму 2242000 грн. згідно видаткової накладної №27 від 16.08.2019. Надані квитанції свідчать про те, що ТОВ «ФГ «ТД «Фаворіт» отримано від ФОП ОСОБА_1 готівкові кошти 31.10.2019 в сумі 167000 грн., 06.11.2019 в сумі 345500 грн., 01.11.2019 в сумі 110000 грн., 12.11.2019 в сумі 152000 грн., 02.10.2019 в сумі 139200 грн., 25.10.2019 в сумі 244000 грн., 06.09.2019 в сумі 109300 грн., 13.09.2019 в сумі 120000 грн., 20.08.2019 в сумі 611000 грн., 25.10.2019 в сумі 244000грн. 
		Стосовно наданих копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, виписаних ФГ «Лана СПГ» №47 від 14.11.2019, №5 від 26.11.2019, № 45 від 12.11.2019, від 13.11.2019, №44 від 11.11.2019, №52 від 26.11.2019, слід зазначити наступне. 
		ФОП ОСОБА_1 надані до матеріалів адміністративного позову копій квитанцій до касових ордерів свідчать, що від ФОП  ОСОБА_1 отримано ФГ «Лана СПГ» готівкові кошти на загальну суму 1390002,28 грн. згідно видаткової накладної №70 від 30.10.2019. Надані квитанції свідчать про те, що ФГ «Лана СПГ» отримано від ФОП ОСОБА_1 готівкові кошти 14.11.2019 в сумі 316200 грн., 26.11.2019 в сумі 136001,14 грн., 12.11.2019 в сумі 313700 грн., 13.11.2019 в сумі 318300 грн., 11.11.2019 в сумі 169800 грн., 26.11.2019 в сумі 136001,14 грн. 
		Згідно п.п. 6- 7 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148 передбачено, що суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.
		Суб`єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов`язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
		Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
		Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно. Платежі на суму, що перевищує 50000 гривень, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки; а також між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 гривень уключно. Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.
		Доказів того, що спірні правовідносини надають можливість позивачу, як фізичній особі-підприємцю не застосовувати обмеження, установлені в пунктах 6 та 7 розділу II цього Положення, позивачем не надано, судом не встановлено.
		Крім того, слід зазначити, що документи, які надаються позивачем до матеріалів справи, зокрема щодо оплати товару, на перевірку податкового органу не надавалися. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем, який перебував на загальній системі оподаткування, дотримано ліміт на розрахунки готівкою протягом одного дня, не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем було проведено оплату в період з 20.08.2019 по 28.01.2020 на рахунок зазначених контрагентів на загальну суму 5042546,48 грн.
		Під час перевірки податковим органом встановлено та відображено в акті перевірки, що у позивача станом на час припинення підприємницької діяльності, було встановлено відповідну заборгованість перед зазначеними контрагентами відносно яких позивачем надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів. В акті перевірки зазначено, що під час перевірки встановлено факти зняття в значних розмірах готівки з банківського рахунку, проте будь-які інші платіжні документи, що свідчать про придбання товарів за готівкові кошти до перевірки не надавалися.
		Судом враховується, що господарські операції для податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
		Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
		Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
		Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		При цьому суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
		При цьому, на вимогу суду до матеріалів справи ні позивачем, ні представником позивача не тільки не надано жодних доказів, але навіть письмово не обґрунтовано наявність таких доказів, не зазначено перелік доказів, які є у позивача, та підстави ненадання таких документів на перевірку, враховуючи отримання позивачем відповідних запитів від податкового органу. Слід зазначити, що ні адміністративний позов не містить таких обґрунтувань, не надано жодних додаткових пояснень стосовно спірних правовідносин.
		Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
		Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з його контрагентами, не оформлені належним чином, не містять необхідні реквізити, не відображають зміст господарських операцій і мають недоліки, які свідчать про їх невідповідність вимогам до первинних документів. 
		В судовому засіданні представник позивача не змогла надати пояснення яким чином транспортувався товар отриманий товар, з огляду на зміст наданих до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, підстави складання первинних документів, інформацію про фактичне місце навантаження та розвантаження товару, документи, що підтверджують якість отриманого товару. В адміністративному позові позивач також не зазначає про зазначені обставини, жодних додаткових пояснень позивачем не надано. 
		Крім того, позивачем ні під час перевірки, ні під час звернення позивача до суду із адміністративним позовом та під час розгляду даної справи по суті, не надано жодних документів, які б спростували висновки акту перевірки та підтверджували реальність господарських операцій стосовно взаємовідносин позивача із контрагентами ФГ «Заграва», ТОВ «Агроюкрейн».
		Позивачем жодним чином не обґрунтовано та не спростовано твердження представника відповідача зазначеного у відзиві на адміністративний позов, що інформація про водіїв, зазначених в товарно-транспортних накладних не відповідає фактичним обставинам, оскільки при транспортуванні зернових в грудні 2018 р. від контрагента - постачальника ФГ "Заграва" та в січні 2019 р. від ТОВ "Агроюкрейн", перевізником зазначений ФОП ОСОБА_1 та вказані прізвища водіїв, які здійснили перевезення товару, разом із тим, в зазначені періоди наймані працівники у платника податків відсутні. В товарно-транспортній накладній за жовтень 2019 р. на перевезення пшениці від постачальника ФГ "Лана СПГ" зазначено водія ОСОБА_10 , який в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 перебував з 01.11.2019 по 31.01.2020. 
		Разом із тим, податкова звітність позивача за період з 12.09.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 свідчить про те, що позивачем не було нараховано та сплачено ПДФО із заробітної плати найманих працівників. Під час перевірки встановлено та відображено в акті перевірки від 23.09.2021, що у трудових відносинах із позивачем перебували періодично два найманих працівника з 14.02.2019 по 31.03.2019, з 01.06.2019 по 31.07.2019, з 15.08.2019 по 31.01.2020, які працювали на посаді водіїв вантажних транспортних засобів, що відображено на стор. 35 акту перевірки.
		Судом неодноразово пропонувалося надати представнику позивача документи, що стосуються спірних правовідносин та підтверджують реальність господарських правовідносин позивача та його контрагентів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, але вимоги суду ні позивачем, ні представником позивача не виконані, документи не надані. Представник позивача зазначала, що позивачем було залишено територію України, первинні документи, які стосуються спірних правовідносин знаходяться у позивача. Разом із тим, доказів того, що у позивач не знаходиться на території України суду не надано, докази того, що у позивача взагалі є первинні документи на спростування висновків податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.09.2021, матеріали справи не містять. Під час розгляду даної справи ні позивачем, ні представником позивача не зазначено взагалі, які саме документи і стосуються суті спірних правовідносин є в наявності у позивача. Загальне посилання на введення в Україні військового стану та залишення позивачем території України не підтверджують факт наявності у позивача первинних документів, які стосуються спірних правовідносин чи спростовуються висновки податкового органу, встановлені під час проведеної перевірки щодо реальності господарських правовідносин.
		Крім того, первинні документи позивач зобов`язаний був надати податковому органу під час здійснення перевірки. Доказів того, що позивачем документи, які зазначені перевіряючим як відсутні та які б спростували висновки податкового органу, відображені в акті перевірки від 23.09.2021 матеріали справи не містять, позивачем не зазначаються, в адміністративному позові не обґрунтовується. Представник відповідача підтвердила, що позивачем заперечення на акт перевірки не надавався, в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення не оспорювалися.
		Також судом враховується, що матеріалами справи підтверджується, що податковим органом було надано позивачу відповідні запити щодо надання первинних документів, пов`язаних з предметом перевірки, інформації та її документального підтвердження, але документи та письмові пояснення позивачем не надавалися, не були надані жодні пояснення з приводу формування витрат, пов`язаних з веденням господарської діяльності, відображених в поданій звітності. 
		Таким чином надання первинних документів згодом, у тому числі частково під час розгляду справи у суді, не підтверджує правомірності позивачем формування спірних сум у відповідний податковий період. Надані позивачем первинні документи, якими позивач доводить реальне здійснення господарських операцій з його контрагентами, не оформлені належним чином, не містять необхідні реквізити, не відображають зміст господарських операцій і мають недоліки, які свідчать про їх невідповідність вимогам до первинних документів. 
		Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми основного платежу з податку на додану вартість, а також податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору по взаємовідносинам позивача та ФГ «Заграва», ТОВ «Агроюкрейн», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Водограй Агро», ТОВ «ФГ «ТД Фаворіт».
		Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення №685718280708 від 19.10.2021 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 124083 грн. за не нарахування умовного проваджу при безоплатному отриманні товарно-матеріальних цінностей за умови анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість в розмірі основного платежу 124083 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ДП «Дан-Мілк» та податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Сумській області №685718280708 від 19.10.2021 та №685618280708 від 19.10.2021 щодо донарахування суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору щодо включення позивачем до складу понесених витрат суми, які не підтверджені документами, а також по яких є кредиторська заборгованість, а саме 134010 грн. податку на доходи фізичних осіб та 11167,50 грн. військового збору по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ДП «Дан Мілк», суд зазначає наступне.
		Під час перевірки встановлено та відображено в акті перевірки від 23.09.2021, що при дослідженні податковим органом повноти визначення позивачем податкових зобов`язань за період з 01.11.2018 по 12.02.2021 встановлено їх заниження на загальну суму 124083,33 грн., в т.ч .; за лютий 2021 р. на суму 124083,33 грн., в результаті не нарахування умовного продажу при безоплатному отриманні товарно-матеріальних цінностей за умови анулювання платником ПДВ.
		Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у ДП "ДАН-МІЛК" в серпні 2019 р. було придбано жито в кількості 451,43 т на загальну суму 1699933,91 грн. (без ПДВ), сума ПДВ - 339986,78 грн. Разом з тим, оплату за придбані зернові згідно наданих до перевірки банківських виписок було здійснено тільки на 1295420,69 грн. (сума без ПДВ складає 1079517,24 грн.). Будь-які інші платіжні документи в ході проведення перевірки не надавались.
		Станом на момент прийняття рішення про припинення здійснення господарської діяльності та анулювання ФОП ОСОБА_1 як платника ПДВ 12.02.2021 за даними перевірки у платника податків перед контрагентом-постачальником ДП «Дан-Мілк», була наявна кредиторська заборгованість в розмірі 744500,00 грн. з ПДВ. Суми податку на додану вартість в розмірі 339986,78 грн. ФОП ОСОБА_1 були включені до складу податкового кредиту за вересень 2019 р. 
		Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 93 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. їх імпорті) та послуг. Таким чином, при безоплатному отриманні ТМЦ у отримувача податковий кредит з ПДВ повинен дорівнювати « 0».
		У відповідності до п. 184.7 ст. 184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
		Отже, ФОП ОСОБА_1 у якого на дату анулювання реєстрації як платника ПДВ 12.02.2021 обліковувалася кредиторська заборгованість за отриманими, але не оплаченими товарами, за якими суми ПДВ було включено до податкового кредиту, повинен не пізніше такої дати нарахувати податкові зобов`язання за такими товарами, виходячи з їх звичайної ціни, визначеної на момент такого нарахування.
		При цьому податкове зобов`язання з податку на додану вартість позивачем не нараховувалася, а тому сума ПДВ від придбання товарно-матеріальних цінносте, що була включена до складу податкового кредиту та на яку платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання становить 124083,33 грн., а тому порушено вимоги п. 198.5 ст.198 ПК України. Враховуючи те, що вартість (балансова) не використаних у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей складає 620416,67 грн. (податкові зобов`язання з ПДВ не нараховувалися), як встановлено під час перевірки, в результаті відбулося заниження задекларованої суми податкового зобов`язання у розмірі 124083,33 грн., в т.ч.: за лютий 2021 р. на суму 124083,33 грн.
		Зазначене порушення не оспорюється, в адміністративному позові взагалі не обґрунтовується, жодних додаткових пояснень чи документів на спростування висновків, викладених в акті перевірки позивачем не надано.
		Відтак, у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов`язання з основного платежу податку на додану вартість, висновки податкового органу є законними та обґрунтованими.
		Разом із тим, податковим органом донарахування суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору про взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ДП «Дан Мілк» зазначено відсутність документів та наявність заборгованості. 
		Разом із тим, такі твердження податкового органу спростовуються висновками акту перевірки, оскільки в акті від 23.09.2021 зазначається, що під час перевірки встановлено, що товар від ДП «Дан Мілк» було позивачем отримано безоплатно, жодних зауважень відносно факту та обставин придбаного товару та його вартості у податкового органу на час здійснення перевірки відсутні. Крім того, податковим органом не зазначено, що документи відносно взаємовідносин позивача та ДП «Дан Мілк» позивачем не надавалися під час перевірки. Під час перевірки податковим органом не встановлено, що придбані у контрагента ДП «Дан Мілк» товари не були використані позивачем у власній господарській діяльності, в акті перевірки від 23.09.2021 не зазначено. Як зазначено на стор. 50 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом встановлено, що позивач придбав у ДП «Дан Мілк» в серпні 2019р. жито в кількості 451,43т на загальну суму 1699933,91 грн. (без ПДВ), але оплату за придбаний товар позивачем було оплачено частково. При цьому податковим органом зазначено, що при безоплатному отриманні ТМЦ у отримувача податковий кредит з ПДВ повинен дорівнювати « 0» грн. На дату анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ заборгованість за отриманими від ДП «Дан Мілк», але неоплаченими товарами, за якими суми ПДВ було включено до податкового кредиту позивач зобов`язаний був не пізніше такої дати нарахувати податкові зобов`язання за такими товарами, у зв`язку із чим судом визнано правомірним донарахування податковим органом суму податку на додану вартість по взаємовідносинами із ДП «Дан Мілк». 
		Враховуючи вищезазначене, податковим органом не доведено правомірність висновків в частині відповідних донарахувань як суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам позивача та ДП «Дан Мілк».
		Крім того, відповідно до розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення №685718280708 від 19.10.2021, податковим органом було донараховано суми податку на додану вартість в розмірі 364309 грн. у зв`язку із не нарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальних цінностях, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків та не значиться на залишках товарно-матеріальних цінностях платника податків (шини, запчастини та інше). 
		Так, під час перевірки було встановлено, та відображено в акті перевірки, що позивачем було занижено податкове зобов`язання на суму 364309 грн.. яке виникло в результаті не нарахування позивачем умовного продажу по товару (пальне, запчастини, резервуар для пального, шини, олива і т.п.), суми податку по якому були включені до складу податкового кредиту. Сума ПДВ від придбання даних ТМЦ, що була включена до складу податкового кредиту та на яку платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, становить 124083,33 грн.
		Заниження податкових зобов`язань позивачем відбулось в результаті вимог п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, якою передбачено, що платник податку, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 ПКУ за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не с господарською діяльністю платника податку.
		Під час перевірки встановлено, що вартість (балансова) не використаних у господарській діяльності ТМЦ складає 620416,67 грн. (податкові зобов`язання з ПДВ не нараховувалися). В результаті чого відбулося заниження позивачем задекларованої суми податкового зобов`язання у розмірі 124083,33 грн., в т.ч.: за лютий 2021 р. - на суму 124083,33 грн.
		Проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено, що платником було придбано товарно-матеріальні цінності, а саме: дизпаливо, запчастини, шини, оливу, резервуар для пального та ін., використання яких в господарській діяльності не підтверджено відповідними первинними документами, зокрема: подорожніми листами з зазначенням кількості використаного пального, актами списання конкретних запчастин на конкретний транспортний засіб тощо. В ході перевірки встановлено, що обсяг ТМЦ, придбання яких не пов`язане з веденням господарської діяльності платника податків, складає: 1834692,63 грн. (сума без ПДВ).
		Так, перевіркою встановлено, що протягом перевіряє мого періоду ФОП ОСОБА_1 придбав ТМЦ у контрагентів-постачальників, і сума податку на додану вартість в розмірі 363838,53 грн. була віднесена до складу податкового кредиту відповідних періодів 2019-2020 рр. (заниження задекларованих показників з податкового кредиту перевіркою не встановлено).
		В ході перевірки встановлено, що придбане пальне, шини, запчастини, олива, резервуар для пального ні в реалізації ТМЦ протягом 2019 -2020 рр., ні на залишках ТМЦ станом на 12.02.2021 не значаться. 
		Позивачем було прийнято рішення про припинення господарської діяльності. Таким чином, обсяги придбання, що не вплинули на збільшення залишків та не приймали участі у господарських операціях (подальшій переробці та реалізації), становлять 1834692,63 грн. (без ПДВ в цінах придбання).
		Сума ПДВ від придбання даних ТМЦ, що була включена до складу податкового кредиту та на яку позивач зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання становить 366938,53 грн. 
		У зв`язку з відсутністю ТМЦ на залишках, позивач зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання, але податкове зобов`язання з податку на додану вартість позивачем не нараховувалося.
		Враховуючи те, що вартість (балансова) не використаних у господарській діяльності ТМЦ складає 1834692,63 грн. (податкові зобов`язання з ПДВ не нараховувалися), як встановлено під час перевірки, в результаті відбулося заниження задекларованої суми податкового зобов`язання у розмірі 366938,53 грн., в т.ч.: за лютий 2021 р. - на суму 366938,53 грн., чим порушено вимоги п. 184.7 ст. 184, п. 198.5 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в результаті заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 563114,22 грн., в тому числі: за березень 2019 р. - на 7627,69 грн., за червень 2019 р. - на 10908,00 грн., за липень 2019 р. - на 10698,00 грн., за серпень 2019 р. - на 14260,71 грн., за вересень 2019 р. - на 28597,96 грн., за лютий 2021 р. - на 491021,86 грн. 
		Слід зазначити, що вказані порушення в позовній заяві ФОП ОСОБА_1 не заперечуються, не спростовуються, жодним чином не обґрунтовуються.
		З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №685718280708 від 19.10.2021 щодо вищезазначених обставин про збільшення суми грошових зобов`язань суми податку на додану вартість в розмірі 364309 грн.
		Стосовно спірних правовідносин щодо правомірності включення позивачем до складу понесених витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, та прийнятих відносно зазначених обставин податкового повідомлення-рішення від 19.10.2021 №685818280708 щодо збільшення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб на суму 22205,66 грн. (звітний 2018р.), 36144,61 грн. (звітний 2019р.), 5828,36 грн. (звітний 2020р.) та податкового повідомлення-рішення №685618280708 про донарахування військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1850,47 грн. (звітний 2018р.), 3012,05 грн. (звітний 2019р.), 485,70 грн. (звітний 2020р.), суд зазначає наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
		Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно з підпунктами 164.1.1 та 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
		- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
		- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
		- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
		- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно);
		- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
		- платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
		- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 174.4 статті 174 ПК України не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.
		Підпунктом 177.4.6. пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення - легкові та вантажні автомобілі.
		Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
		Щодо віднесення позивачем до складу витрат витрати на утримання транспортних засобів.
		Слід зазначити, що позивачем в межах доводів адміністративного позову, взагалі не обґрунтовується неправомірність висновків податкового органу, та можливість та обґрунтованість віднесення позивачем витрат на технічне обслуговування, ремонту, придбання запчастин, тощо до складу витрат підприємця. Позивачем в адміністративному позові взагалі не зазначається підстави правомірності включення до складу витрат понесені витрати на утримання транспортних засобів  автомобільних вантажних (спеціальних) транспортних засобів.
		Під час перевірки податковим органом встановлено та відображено в акті перевірки, що у позивача в перевіряє мий період перебували та перебувають автомобільні вантажні (спеціальні) транспортні засоби, зокрема сідлові тягачі-Е та інші транспортні засоби : причепи спеціалізовані напівпричепи самоскиди Е, перелік який зазначено в акті перевірки на стор.6-7 (а.с.81-82т.1). Зазначені обставини позивачем не оспорюють ся, в адміністративному позові не зазначено.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
		Відповідно до статті 1 цього Закону автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій. Автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
		Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.
		Разом із тим, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу; спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач; спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
		Поняття «сідельний тягач» визначено у главі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, як автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
		Системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що сідельний тягач та напівпричіп, враховуючи їх цільове призначення, відносяться до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому підлягають під класифікацію за критеріями, визначеними цим законодавчим актом.
		При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів, а тому витрати на їх утримання та технічне обслуговування з урахуванням підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не відносяться до витрат підприємця.
		Висновок щодо віднесення сідельного тягача і напівпричепа до вантажних автомобілів зроблено у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 807/250/18, який в подальшому підтриманий у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 04.03.2021 у справі № 500/2170/19, від 04.11.2021 у справі № 620/1384/20, від 03.06.2021 у справі № 540/1969/19, від 11.10.2021 у справі № 140/8956/20, від 16.12.2021 у справі № 140/3766/19, від 15.06.2022 у справі № 520/9743/19, від 23.09.2022 по справі №160/3561/20 адміністративне провадження № К/9901/23406/21. 
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витрати фізичних осіб-підприємців на придбання запасних частин для ремонту вантажним автомобілем (тобто основними засобами подвійного призначення), а також вартість ремонту не відносяться до витрат підприємця.
		До того ж, аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі №280/2750/19, від 15 червня 2022 року у справі №520/9743/19, від 11 жовтня 2021 року у справі №140/8956/20.
		При цьому суд акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає вірним висновок податкового органу про те, що позивачем усупереч вимог підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України у 2018-2020 роках включено до складу понесені витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме придбання запчастин, шин та послуг їх ремонту.
		Судом також враховано, що Законом України від 16.01.2020 № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни до ПК України, зокрема до підпунктів 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України, оскільки законодавча зміна правового регулювання щодо надання платникам податків права на включення з 23.05.2020 (дата набрання чинності Законом № 466-IX) до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, витрати на утримання основних засобів не може бути підставою для звільнення платника від відповідальності за порушення вимог ПК України, які були чинними на момент їх вчинення.
		Також стосовно включення таких витрат позивачем після 23.05.2020 суд зазначає, що позивачем під час перевірки не надано доказів правомірності відображення витрат на утримання основних засобів, оскільки варто відзначити, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		Як зазначено в акті перевірки від 23.09.2021 позивач в період з 12.09.2018 по 12.02.2021 перебував на загальній системі оподаткування. 
		Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481.
		Необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов`язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом III ПК України.
		Положення пункту 177.4 статті 177 ПК України прямо вказують про можливість віднесення підприємцем до складу витрат звітного періоду виключно витрат, пов`язаних із безпосереднім отриманням доходу. Таким чином, для набуття права на обліковування витрат відповідно до положень зазначеної статті має бути наявним прямий зв`язок між понесеними витратами з отриманим доходом. При цьому зазначені у вказаній правовій нормі види витрат умовно можна віднести до категорій: прямі матеріальні витрати, на оплату праці, на сплату ЄСВ, інші витрати (загальновиробничі, адміністративні тощо).
		Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
		Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		Отже, прямі матеріальні витрати пов`язані з отриманим доходом, тому такі витрати можуть бути обліковані виключно після того, як буде отримано дохід від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг. Виключенням з цього правила може бути отримання підприємцем доходу від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг раніше за заплановану дату оплати ним придбаних у постачальника товарів, робіт, послуг, які пов`язані з вже отриманим доходом. У такому випадку, і дохід і витрати обліковуються в тому звітному періоді, в якому вони фактично одержані, понесені (відповідно). Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №560/389/19.
		Законом № 786-ІХ змінено порядок ведення обліку доходів і витрат самозайнятими особами, зокрема, скасовано обов`язкове ведення паперових Книг обліку доходу та витрат, Книг обліку доходів. Починаючи з 1 січня 2021 року вести облік своїх доходів (витрат) фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. ПК України дозволяє вести облік доходів і витрат в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через Електронний кабінет.
		В даному випадку, під час перевірки позивачем не надано доказів понесених витрат та правомірність відображення такої суми у відповідних деклараціях. В акті перевірки відображено, що під час перевірки позивачем не надано документи, що підтверджують використання в господарській діяльності , зокрема шини та запчастини на автомобільний транспорт, не були надані акти списання пального, подорожні листи, запчастини, тощо. Правом надання до податкового органу будь-яких інших додаткових документів позивач не скористався, письмових зауважень до акту перевірки не надавав, в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення не оскаржував. 
		Крім того, судом враховується, що позивач в адміністративному позові взагалі не обґрунтовується правомірність відображення зазначених сум стосовно спірних правовідносин.
		З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що податковим органом доведено правомірність висновків щодо помилкового віднесення позивачем до складу витрат витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, висновки контролюючого органу в частині завищення позивачем вищезазначених витрат за 2018-2020 рік є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, відповідно, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та суму військового збору. 
		Також відповідно до розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення №685718280708 від 19.10.2021, податковим органом було донараховано суми податку на додану вартість в розмірі основного платежу 1491грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «Органік-Терра», основного платежу 6137 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «АФ «Інберрі», основного платежу 53767 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_11 , основного платежу 10698 грн. по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_12 , з тих підстав, що позивачем не було включено до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість грошові кошти, отримані на розрахунковий рахунок за надані транспортні послуги та реалізацію товарно-матеріальних цінностей від зазначених контрагентів позивача покупців  не платників податку на додану вартість.
		Так, проведеною перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.11.2018 по 12.02.2021 встановлено їх заниження на загальну суму 72092,36 грн., в тому числі: за березень 2019 р. на суму 7627,69 грн., за червень 2019 р. на суму 10908,00 грн., за липень 2019 р. на суму 10698,00 грн., за серпень 2019 р. на суму 14260,71 грн., за вересень 2019 р. на суму на 28597,96 грн., в результаті позивачем не включено до складу податкових зобов`язань з ПДВ отриманих коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 за надані транспортні послуги від платників ПДВ та за реалізовані товарно-матеріальні цінності в адресу контрагентів-покупців платників податків фізичних осіб-підприємців не платників ПДВ.
		Так, перевіркою встановлено, що в березні 2019 р. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 від контрагента-покупця ТОВ «Органік - Терра» за надані транспортні послуги надійшли грошові кошти в сумі 8944,32 грн. та від контрагента-покупця ТОВ «АФ «Інберрі» за надані транспортні послуги - в сумі 36821,83 грн.
		Також перевіркою встановлено, що протягом червня, липня, серпня, вересня 2019 р. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 від платників податків фізичних осіб-підприємців, які не зареєстровані платниками ПДВ, надходили грошові кошти за реалізовані ТМЦ в загальній сумі 386788,03 грн.
		Первинні документи щодо реалізації товару/наданих послуг в адресу вказаних контрагентів-покупців платником податків в ході проведення перевірки не надані Перевіркою встановлено, що грошові кошти за надані транспортні послуги від ТОВ «Органік - Терра» та від контрагента-покупця ТОВ «АФ «Інберрі» та за реалізовані ТМЦ в адресу не платникам ПДВ ФОП ОСОБА_1 не були включені до складу оподатковуваного доходу за 2019 р.
		Зазначені обставини позивачем не оспрюються, в адміністративному позові не обґрунтовуються.
		Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Також, згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Визначення термінів «постачання товарів/послуг» наведене в пп. 14.1.185 та пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам стосовно застосування до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України, суд зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
		За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Статтею 123 ПК України передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання.
		Так, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Положеннями п.123.2 ст. 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 123.2 ст. 123 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
		Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.
		При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
		У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
		Положення пункту 109.3 статті 109 ПКУ містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2, 123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2124.5 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
		Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
		Суд зазначає, що матеріали справи, зокрема, акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 23.09.2021, та оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 123.2 ст. 123 ПК України.
		Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано правомірність застосування до платника податку саме п. 123.2 ст. 123 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи .
		Суд зазначає, що податковим органом у спірних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що позивач цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, зокрема в частині декларування сум отриманого доходу, мав можливість для дотримання правил та норм, проте не вжив достатніх заходів щодо їх отримання, дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача. 
		Пункт 123.1 ст. 123 ПК України визначає, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі 
		Оскільки відповідачем не надано доказів та не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п. 123.2 ст. 123 ПКУ є протиправним.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно невірно відобразив та визначив суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 123.1 ст. 123 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
		Крім того, судом враховується, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме 2018-2020 роки ПК України не було передбачено підвищеного виду відповідальності при застосуванні штрафної санкції, як наявність умислу в діях платника податків. Матеріалами справи не підтверджується, що відносно позивача було порушено кримінальне провадження та в межах якого доведено та встановлено наявність умислу в його діянні у 2018-2020р. під час здійснення господарської діяльності. 
		Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми Податкового кодексу України п. 123.2 ст. 123, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
		Враховуючи те, що різниця між штрафними санкціями, нарахованими контролюючим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, та штрафними санкціями, які мають бути застосовані до позивача складає 15% штрафних санкцій, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №685718280708 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 389 325,30 грн., №685818280708 суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування, в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 371 344,93 грн., №685618280708 суми військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 30 945,41 грн., є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 139 КАС України враховуючи часткове задоволення позову, позивачу пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
		Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень  задовольнити частково.
		Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 19.10.2021 №685818280708 про збільшення ОСОБА_1 суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування, 134010 грн. основного платежу та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 371 344,93 грн., №685618280708 про збільшення ОСОБА_1 суми військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування податку на доходи фізичних осіб, 11 167,50 грн. основного платежу та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 30 945,41 грн., №685718280708 про збільшення ОСОБА_1 суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 389 325,30 грн. 
		В задоволенні інших вимог  відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13 код ЄДРПОУ 43995469) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і. к. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1791,21 грн. 
		Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2022.
		Суддя С.М. Гелета

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...