Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/28949/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано судом: 01.12.2022. Зареєстровано: 04.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		01 грудня 2022 року                               м. Київ                                        № 761/28949/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
		за позовомОСОБА_2 
		до проФонду гарантування вкладів фізичних осіб стягнення коштів,
		                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		           ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просив суд:
		          - стягнути з відповідача на користь позивача суму майнової відповідальності (три відсотки річних з урахуванням інфляції, згідно наведеного розрахунку) у загальному розмірі 2432, 55 грн.;
		          - стягнути з відповідача на користь позивача 6510,68 грн. у відшкодування упущеної вигоди;
		          - стягнути з відповідача на користь позивача 548400,99 грн. пені за прострочення зобов`язання;
		          - стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. 
		          В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 22 травня 2015 року між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договiр вкладу з виплатою процентів кожні 14 днів «Супердохідний тиждень +» №980-020-000084778 на суму 200 001,00 грн. строком на 182 дні до 20 листопада 2015 року. Зі спливом строку договору 20.11.2015 вклад був автоматично пролонгований відповідно до пп.12 п.2.1 договору на новий строк 182 дні до 20 травня 2016 року включно. Із закінченням цього строку вклад разом із залишком нарахованих за ним відсотків у розмірі 200 066,99 грн. був повернутий банком на поточний рахунок позивача (вкладника) № НОМЕР_1 . Разом з тим, 23 травня 2016 року, за заявою вкладника всю суму вкладу з нарахованими за ним відсотками було перераховано на інший поточний рахунок вкладника № НОМЕР_2 . В той же день частину цих коштів у розмірі 20 066,99 грн. перераховано ним через касу банку на інший поточний (картковий) рахунок НОМЕР_3 . За наслідками цих операцій, станом на кінець операційного дня 23 травня 2016 року на поточному рахунку № НОМЕР_2 залишок коштів складав 180 000,00 грн., а на поточному рахунку № НОМЕР_3 залишок коштів складав 20 066,99 грн. Однак, на підставі рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 12 липня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», а з 15 липня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплати відшкодування всім вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський». Як стверджує позивач, він неодноразово звертався до банку-агенту щодо отримання передбаченого Законом гарантованого відшкодування за вкладом, проте банк-агент протягом червня, липня, серпня 2016 року відмовляв у виплаті відшкодування з мотивів відсутності щодо нього інформації в базі даних Банку «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 
		          За інформацією, викладеною в листах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2016 №21-03634107/16 та ПАТ «Банк Михайлівський» від 26.08.2016 №3Г2/880 позивача було повідомлено про те,  що виплати коштів з поточних рахунків № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , на яких обліковуються кошти у розмірі понад 200 000 грн., тимчасово обмежені з метою перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації. 05 вересня 2016 року позивач повторно звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі скаргою, а 14 вересня 2016 року - з претензійною заявою, в якій просив невідкладно виплатити належні йому кошти з поточних рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Михайлівський» в межах гарантованої законом суми 200 000 грн. 14 вересня 2016 року він отримав через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк» кошти у розмірі 180 000,00 грн., які були зараховані на його вкладний ощадний рахунок № НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк».
		          Позивач вважає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 14 вересня 2016 року частково та зі значним простроченням виконав своє зобов`язання перед ним з виплати коштів відшкодування у розмірі 180 000,00 грн. за рахунком № НОМЕР_2 .
		           Крім того, за посиланням позивача, в подальшому залишок коштів у розмірі 20 000 грн., що обліковувались за рахунком позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_3 , був отриманий ним 07.11.2016 через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк» і одночасно зарахований на його вкладний ощадний рахунок № НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк». Тобто, на переконання позивача, відповідач порушив його право на своєчасне і належне отримання гарантованих Законом виплат вкладів з поточних рахунків в ПАТ «Банк Михайлівський», чим спричив майнову та моральну шкоду, у зв`язку з чим та на підставі  положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статей 22, 625 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» позивач просить стягнути з відповідача: три проценти річних та інфляційну складову у загальному розмірі 2 432,55 грн.; 6 510,68 грн. у відшкодування упущеної вигоди; 548 400,00 грн. пені за прострочення зобов`язання; 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		          У своїх запереченнях, які надійшли на адресу Шевченківського районного суду міста Києва 02.11.2017, відповідач зазначив про те, що позивачем обрано неналежний суб`єктний склад сторін, оскільки Фонд не укладав з позивачем жодних договорів, а безпосередній порядок відшкодування вкладникам коштів передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і здійснюється Фондом, як суб`єктом владних повноважень. Будь - яким іншим чином стягнення коштів, тим більше примусове, не можливе з огляду на спеціальне законодавство України, яке має застосовуватись до даних правовідносин. Крім того, Фонд здійснює виплати гарантованої суми вкладу після формування переліку вкладників Уповноваженою особою. Відповідач переконаний, що свої обов`язки він виконав, а позивач отримав належні йому кошти, гарантовані державою - 14.09.2016 року 180 000,00 грн. та 07.11.2016 р. - 20 000,00 грн. Таким чином позов задоволенню не підлягає.
		Також відповідач зазначив про те, що процедура виведення банку з ринку регулюється виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним для правовідносин сторін. Отже положення ЦК України, зокрема і ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані. В період тимчасової адміністрації, яка запроваджена в банку, не здійснюються нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені) та інших штрафних санкцій.
		Від представника відповідача 19.03.2018 надійшов відзив на позовну заву, в якому останній наголосив на тому, що частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення з відповідача грошових коштів порушує порядок виведення Фондом банку з ринку. 
		Позивачем 02.04.2018 подано судувідповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач у своєму відзиві не заперечує фактичних обставин справи, а його міркування з приводу спірних правовідносин мають абстрактний та загальний характер, містять рясне цитування норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте не заперечують викладених у позові фактичних обставин справи і не містять посилань на докази, які б спростовували фактичні обставини справи. 
		У запереченні на відповідь на відзив від 12.04.2018 представник Фонду гарантування вкладів зазначив, що Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідації банків в випадках, встановлених спеціальним Законом. Водночас Фонд делегує свої повноваження уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку. Інформація щодо позивача була подана до Фонду лише 02.09.016 року у зв`язку з чим, розглянувши подані доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Михайлівський», Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 12.09.2016 року № 1797 та від 02.11.2016 року № 2312 до реєстру були включені вимоги позивача у розмірі 180 000,00 грн. та 20 000,00 грн. відповідно. Тобто, твердження позивача стосовно того, що з 21 червня 2016 року у відповідача виникло зобов`язання з виплати коштів вкладнику не відповідає нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статті 27 Закону.
		          Рішенням Шевченівського районного суду міста Києва від 05.07.2018 позов ОСОБА_21 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 три відсотки річних з урахуванням інфляції у розмірі у розмірі 2 432 грн. 55 коп., пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 100 000 грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		          Постановою Київського апеляційного суду від 24.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, задоволено. Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року в частині вирішення позовних вимог позові ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення трьох процентів річних, інфляційної складової  та пені  за прострочення зобов`язання та ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про  стягнення трьох процентів річних, інфляційної складової  та пені  за прострочення зобов`язання. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року залишено без змін. 
		          Постановою Верховного Суду від 04.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовано. Провадження у справі № 761/28949/17 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення трьох процентів річних, інфляційних витрат, упущеної вигоди, пені та моральної шкоди закрито.
		          Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2022 заяву   ОСОБА_2 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу за позовом   ОСОБА_2 про направлення за встановленою юрисдикцією справи за його позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів передано до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
		          Листом Верховного Суду від 18.07.2022 №14-148цс21 матеріали справи №761/28949/17 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		          Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи перереєстровано, в порядку, визначеному пунктом 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Іщуку І.О.
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2022 адміністративну справу №761/28949/17 прийнято до провадження суддею Іщуком І.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо розгляду справи №761/28949/17 в порядку загального позовного провадження.
		           Відповідачем 02.09.2022 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній наголосив на відсутності порушеного права позивача зі сторону Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки поноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування та визначення сум, що підлягають відшкодуванню, покладені на Уповноважену особу Фонду. Позивачу було відшкодовано грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за його вкладом, які ним отримано 14.09.2016 в сумі 180 000,00 грн. та 07.11.2016 в сумі 20000,00 грн. Таким чином, на думку відповідача, ним виконано обов`язок в повному обсязі перед позивачем, а тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. 
		          З приводу стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди відповідач зазначив про те, що оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій, підстави для стягнення інфляційних збитків відсутні. 
		          Позивачем через систему "Електронний суд" 01.09.2022 подано відповідь на відзив, в якому він вказав про те, що задоволенні позову у цій справі жодним чином не суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а положення Закону, на які посилається відповідач у своєму відзиві, не встановлюють заборону на стягнення коштів з Фонду, а лише визначають цільове призначення коштів Фонду та встановлюють певні процесуальні обмеження, зокрема, заборону арешту коштів. 
		          Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
		          Відповідно до частини першої татті 257 Кодексу адміністративного судочинства України а правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		          Частиною п`ятою татті 262 Кодексу адміністративного судочинства України     визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
		          Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
		                                                  ВСТАНОВИВ:
		          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 травня 2015 року мiж ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 був укладений договiр вкладу з виплатою процентів кожні 14 днів «Супердохідний тиждень +» № 980-020-000084778 на суму 200 001,00 грн., строком на 182 дні до 20 листопада 2015 року.
		          Після закінчення строку вклад було автоматично пролонговано відповідно до пп. 12 п. 2.1 договору на новий строк 182 дні до 20 травня 2016 року включно. По закінченню строку дії договору вклад разом із залишком нарахованих за ним відсотків у розмірі 200 066,99 грн. повернутий банком на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_1 .
		          23 травня 2016 року за заявою ОСОБА_2 сума вкладу з нарахованими за ним відсотками була перерахована з поточного рахунку вкладника № НОМЕР_1 на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_2 відповідно до платіжного доручення № 5356553. В цей же день частину цих коштів у розмірі 20 066,99 грн. було перераховано вкладником через касу банку на інший поточний (картковий) рахунок вкладника НОМЕР_3 .
		          23 травня 2016 року Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».
		          Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з урахуванням постанови НБУ прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 травня 2016 року по 22 липня 2016 року включно.
		          Рішенням Правління НБУ № 124-рш від 12.07.2016 р. оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський»
		          На підставі зазначеного рішення НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення №1213 від 12.07.2016 р. про початок з 13.07.2016 року процедури ліквідації ПАТ «Банк «Михайлівський» та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
		          Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 р. уповноваженою особою на ліквідацію банку призначено та надано повноваження ліквідатора Волкова О.Ю. з 05.09.2016 року.
		          Відповідно до витягу з інтернет-ресурсу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 14.07.2016 р. на сайті Фонду було розміщено інформацію про початок виплати коштів вкладникам зазначеного банку з 15 липня 2016 р. Також вказано, що для отримання кошів вкладники Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» з 15 липня 2016 року до 26 серпня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів.
		          У відповідь на звернення позивача щодо виплати гарантованої суми вкладу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив  про те, що з 15 липня 2016 року розпочато виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ «Банк «Михайлівський».
		          26.08.2016 р. ПАТ «Банк «Михайлівський» повідомив позивача, що виплати коштів за рахунками № НОМЕР_2 та №26205500020403 тимчасово обмежені на строк до шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку у зв`язку із необхідністю перевірки правочинів (в тому числі і договорів) на предмет виявлення правочинів (в тому числі і договорів), що є нікчемними відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		          14 вересня 2016 року через банк-агент (ПАТ «Альфа-Банк») ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі 180 000 грн., які обліковувались за рахунком позивача № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський». Залишок коштів у розмірі 20 000 грн., що обліковувались за рахунком позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримав через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк» 07 листопада 2016 року.          
		          Вважаючи, що відповідач зі значним простроченням виконав своє зобов`язання перед позивачем з виплати коштів відшкодування у загальному розмірі 200 000,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		          Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		          Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
		          Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		          Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		          Так, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми майнової відповідальності (три відсотки річних з урахуванням інфляції, згідно наведеного розрахунку) у загальному розмірі 2432, 55 грн., суд враховує наступне.
		          Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		          За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		          Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
		          Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
		          Суд звертає увагу, що між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює  на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
		          Відтак, норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню до спірних відносин, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача суми майнової відповідальності (три відсотки річних з урахуванням інфляції, згідно наведеного розрахунку) у загальному розмірі 2432, 55 грн. задоволенню не підлягають.
		          З приводу позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6510,68 грн. у відшкодування упущеної вигоди, суд зазначає наступне. 
		          Як вказує позивач, за умовами угоди від 06.11.2015 № TDRC000013711, укладеної між ним та ПАТ «Альфа-Банк»,), за ощадним рахунком №26200398244903 банк щомісячно нараховує та виплачує (капіталізує) відсотки на залишок за цим рахунком, за ставкою 13,0% річних (відповідно до п.п. 5, 6 зазначеної Угоди від 06.11.2015 № TDRC000013711). Отже, отримавши вчасно кошти позивач би отримав дохід у 13% річних.
		          Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		          Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		          Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		          Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		          Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		          Водночас, відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		          Зважаючи на те, що позивачем в розумінні зазначених норм не доведено належним чином як самого існування упущеної вигоди так і її розміру, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частини.
		          Разом з тим, оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені тотожні з позовними вимогами щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача 548400,99 грн. пені за прострочення зобов`язання задоволенню також не підлягають. 
		          Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		          Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд відкшодувати моральну шкоду з огляду на положення статті 23 та статті 1167 Цивільного кодексу України та вказує на те, що відшкодування моральної шкоди також передбачено і пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
		          Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає : 
		          1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 
		          2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 
		          3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 
		          4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		          Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		          Вимоги в частині стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку із порушення (неналежним виконанням) відповідачем зобов`язання з виплати гарантованої законом суми відшкодування за вкладом в неплатоспроможному банку, він був змушений протягом місяців вести з dідповідачем тривале і виснажливе претензійне листування, і таким чином відповідачем була заподіяна позивачеві немайнова (моральна) шкода.
		          Слід зазначити, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, спричинення йому моральної шкоди, оскільки суд, з огляду на положення статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України України не може покласти в основу рішення виключно твердження позивача, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення вимог в цій частині.
		          У відповідності до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		          Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
		          Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		                                                  ВИРІШИВ:
		          У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          
		          Суддя                                                                                                             Іщук І.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...