Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/1929/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2022. Зареєстровано: 06.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2022.
Дата набрання законної сили: 23.11.2022
Номер судового провадження: 22-ц/803/5809/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5809/22 Справа № 203/1929/21   Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 листопада 2022 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого - Городничої В.С.,
		суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
		за участю секретаря судового засідання  Панасенко С.С., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання протиправною бездіяльності щодо залишення без розгляду заяви та відшкодування моральної шкоди, 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		   У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що вона, будучи активним донором компонентів крові, 16 березня 2021 року засобами електронного зв`язку з використанням корпоративної пошти направила директору філії «ВГМК» АТ «ОГХК», де вона працює на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань, заяву про те, що 30 березня 2021 року має намір здійснити донацію крові, у зв`язку з чим, на підставі ч.2 ст.30 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», просила в цей день звільнити її від роботи із збереженням середнього заробітку та 31 березня 2021 року надати день відпочинку.
		   Проте, в порушення вимог ст.124 КЗпП України та зазначеного вище Закону відповідний наказ виданий не був, хоча за результатами попередніх аналогічних заяв завжди видавався наказ про увільнення від роботи в день донації та надавалася можливість здійснювати донацію крові.
		   Натомість було видано наказ від 23 березня 2021 року №66, отриманий позивачем 23 березня 2021 року, про продовження відрядження ще до 23 квітня 2021 року у м.Києві, в чому будь-якої виробничої потреби не було.
		   Таким чином, таке продовження відрядження в сукупності з бездіяльністю з видання наказу щодо надання дня відпочинку для здійснення донації крові позбавило її можливості здійснити заплановану на 30 березня 2021 року донацію у відповідному медичному закладі, що потребував донорської крові та звернувся до позивача з цього питання, і призвело до порушення її права донора, а вона зазнала моральних страждань від зневаги роботодавцем до її прав людини і громадянина, а також від усвідомлення того, що хворі, які потребували компоненти крові не змогли отримати допомоги, яку вона могла надати.
		   З огляду на викладене, оскільки здійснити вчасну донацію крові 30 березня 2021 року вже неможливо, ОСОБА_1 просила суд захистити її права у спосіб визнання протиправною бездіяльності філії «ВГМК» АТ «ОГХК» щодо залишення без розгляду заяви про звільнення від роботи 30 березня 2021 року для здійснення донації крові та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.
		   Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до АТ «ОГХК» в особі філії «ВГМК» АТ «ОГХК» про визнання протиправною бездіяльності щодо залишення без розгляду заяви та відшкодування моральної шкоди  задоволено частково. Стягнуто з АТ «ОГХК» в особі філії «ВГМК» АТ «ОГХК» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 500,00 грн, а також судовий збір в сумі 908,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		   Не погодившись з таким рішенням, АТ «ОГХК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		    ОСОБА_1 , відповідно до ст.360 ЦПК України, подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення  без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.
		   Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		   Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		   Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		   Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		   Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду  без змін, з огляду на таке.
		   Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 березня 2015 року працювала у відповідача, зокрема, на посаді заступника директора філії «ВГМК» АТ «ОГХК» з правових, корпоративних та майнових питань.
		   Наказом від 14 травня 2021 року звільнена з роботи.
		   На підставі розпорядження т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» від 23 лютого 2021 року № 29-ір-в з метою вирішення виробничих питань АТ «ОГХК» позивача направлено у відрядження до центрального апарату АТ «ОГХК» (м.Київ, вул.Жилянська, 35, 4-й, 5-ий поверхи) строком на 3 дні з 24 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року (а.с.11).
		   Розпорядженням т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» від 25 лютого 2021 року №33-В заступнику директора філії «ВГМК» Лісковській О.А, продовжено відрядження по 25 березня 2021 року включно.
		   Вказані розпорядження доведені до відома позивача засобами електронного зв`язку з використанням корпоративної електронної пошти.
		   23 березня 2021 року засобами електронного зв`язку з використанням корпоративної пошти до відома позивача доведений у формі сканкопії наказ філії «ВГМК» АТ «ОГХК» №66 від 23 березня 2021 року «Про продовження відрядження працівників філії», яким позивачу продовжено термін відрядження у м.Києві з 26 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року(а.с.16).
		   Також судом встановлено, що  ОСОБА_1 з січня 2016 року є активним донором, що підтверджується долученою до справи в копії формою №431/о «Картка активного донора», затвердженою наказом МОЗ №301 від 07 липня 2003 року «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в закладах служби крові» (а.с.21-24).
		   16 березня 2021 року позивач засобами електронного зв`язку з використанням корпоративної пошти направила директору філії «ВГМК» АТ «ОГХК» ОСОБА_2 заяву про надання на підставі ч.2 ст.30 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» дня відпочинку 30 березня та 31 березня 2021 року зі збереженням середнього заробітку у зв`язку зі здійсненням 30 березня 2021 року донації крові (а.с.13-14).
		   Вказана заява залишилась без розгляду та вирішення по суті постановленого у заяві питання, у зв`язку з чим донація крові у заявлений позивачем день не відбулась.
		   Разом з тим, позивач, будучи неодноразовим донором, вже мала регулярні прецеденти звернення до керівництва з питань увільнення від роботи в день донації та надання наступного дня відпочинку зі збереженням середнього заробітку, що відповідачем розглядались вчасно з виданням відповідного наказу, зокрема, що підтверджується відповідним наказом від 11 травня 2021 року № 324к/тр «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з донацією крові та надання днів відпочинку» за аналогічною заявою, поданою напередодні (а.с.97, 98), і що відбувалось у запровадженій з липня 2020 року у філіях відповідача формі ділового документообігу засобами електронного зв`язку із використанням корпоративної пошти, що запроваджена з оголошенням про це на офіційному сайті АТ «ОГХК» - www.umcc.titanium та про що свідчать відповідні роздруківки з такої електронної пошти про направлення розпоряджень про відрядження та його продовження, отримання керівником філії її заяви від 16 березня 2021 року про надання днів відпочинку (а.с.131-134).
		   Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльністю відповідача позивачку було поставлено у стан правової невизначеності, чим порушено передбачені трудовим законодавством та спеціальний законом гарантії донорства, а тому, з урахуванням факту звільнення ОСОБА_1 з підприємства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення моральної шкоди, спичиненої порушенням трудових прав останньої як донора.
		   Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		   Так, правові та організаційні засади державної політики щодо організації заготівлі, тестування, переробки, зберігання, розподілу, транспортування та реалізації донорської крові та компонентів крові, функціонування системи крові, визначає стандарти безпеки та якості донорської крові та компонентів крові з метою забезпечення рівного доступу населення України до якісних і безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості, організації обігу донорської крові та компонентів крові, забезпечення безпеки та здоров`я донорів крові та компонентів крові, а також їх реципієнтів, захисту їхніх прав та законних інтересів визначені Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», що набрав чинності 25 жовтня 2020 року та введений в дію з 25 січня 2021 року.
		   Донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях (п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»).
		   Держава сприяє становленню, розвитку та популяризації добровільного безоплатного донорства, заохочує здійснення добровільних безоплатних донацій та забезпечує донорам компенсацію витрат, пов`язаних із донацією крові та/або компонентів крові (ч.1 ст.20 вказаного Закону).
		   Гарантії длядонорів передбаченіст.124КЗпП України,відповідно нормякої у дні медичного обстеження та донації крові та/або компонентів крові особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності, із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.
		   Вказаним нормам повністю кореспондують положення абзаців 1-2 ч.2 ст.20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».
		   Згідно абз.3,4 ч.2 ст.20 вказаного Закону у разі якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку. У разі донації крові та/або компонентів крові у період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день.
		   Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби відповідно до цієї статті є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за формою та в порядку, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.
		   Форми довідок затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 07 липня 2003 року №301 «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в закладах служби крові» (№431/о «Карта активного донора», №435/о «Довідка щодо надання донорам пільг», №436/о «Довідка щодо обстеження донора», тощо).
		   Відповідно до п.2 ч.2 ст.12 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» керівники підприємств, установ, закладів, організацій, командири (начальники) військових частин зобов`язані безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові та/або компонентів крові, у дні відповідного медичного обстеження і донації крові або компонентів крові (крім випадків, якщо відсутність донора на його робочому місці або місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров`ю людей, до невиконання завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до значної матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків) на підставі відповідних заяв, поданих керівництву не пізніш як за один робочий день до дня донації крові та/або компонентів крові.
		   Отже, лише у виняткових випадках роботодавець має право відмовити працівнику та не увільнити від виконання своїх посадових обов`язків.
		   При цьому, суд відзначає, що будь-яка відмова роботодавця має бути оформлена письмово та бути обґрунтованою, оскільки у протилежному випадку працівник позбавлений можливості як усунути підстави відмови, так і оскаржити останню, неможливість реалізації чого порушувало б баланс інтересів працівника та роботодавця.
		   В своїй скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було ухвалено рішення при неповно та всебічно з`ясованих обставинах, які мають значення для справи, при цьому, висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
		   Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.
		   Як вбачається з матеріалів справи та було установлено судом першої інстанції, відповідач жодним чином не відреагував на подану позивачем 16 березня 2021 року заяву, не оформив наказом чи іншим чином у письмовій формі ні відмову в наданні днів відпочинку, ні наказом про надання днів відпочинку, що є порушенням вищенаведених вимог п.2 ч.2 ст.12 вказаного Закону і свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність в розгляді завчасно поданої письмової заяви позивача.
		   Водночас, доводи апелянта про те, що позивач не набула права на дні відпочинку, оскільки не подала відповідної медичної довідки разом із заявою про надання днів відпочинку у зв`язку зі здійсненням донації крові, колегія суддів відхиляє, адже вказані обставини можуть бути підставою та мотивом відмови у наданні відповідних днів відпочинку у зв`язку з донацією, і ніяк не виправдовують допущену бездіяльність з розгляду такої заяви працівника.
		   Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що позивач за наявності бажання могла здійснити донацію у будь-якому закладі м.Києва, оскільки це не впливає на обставини допущеної роботодавцем бездіяльності з розгляду заяви про надання днів відпочинку у зв`язку з донацією, а крім іншого, здійснення донації проводиться з урахуванням Порядку медичного обстеження донорів крові та компонентів крові, затвердженого наказом МОЗ України №385 від 01 серпня 2005 року, у закладі визначеному після обстеження за місцем реєстрації донора у відповідному закладі, а не навмання, як про це стверджує відповідач.
		   Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаною бездіяльністю відповідача позивачку було поставлено у стан правової невизначеності, чим фактично її позбавлено можливості або усунуті обставини, що могли б слугувати підставою відмови в задоволенні заяви у строк до заявленого дня донації, або в заявлений день 30 березня 2021 року здійснити донацію крові (компонентів), та, відповідно, чим порушено передбачені трудовим законодавством та спеціальний законом гарантії донорства.
		   Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.
		   Відповідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		   Тобто, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
		   КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
		   Створення перешкод у реалізації небайдужими громадянами зі стійкою громадянською позицією свого соціального права на допомогу співгромадянам та іншим особам, які потребують у лікуванні залучення донорської крові та її компонентів, суперечить гарантованому Законом України від 30 вересня 2020 року №931-IX праву на донорство та запровадженим основним напрямам державної політики у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові, серед яких - належна організація і розвиток донорства крові.
		   У справі, що переглядається, позивач має статус активного донора, що свідчить не тільки про регулярну донацію крові та її компонентів і підтверджується відповідною медичною карткою, а і про небайдуже ставлення до проблем хворих та поранених з потребою у донорській крові, зокрема, за повідомленням медичного закладу про потреби на лікування конкретних осіб, в тому числі дітей, а тому безпідставне позбавлення її можливості здійснення донації крові, реалізації її соціального права та виразу громадянської позиції до проблем хворих та поранених в АООС України на участь у реалізації запровадженої державної політики у сфері донорства, та байдуже ставлення роботодавця до відповідного звернення у формі заяви, є принизливим, а усвідомлення обставин того, що людина, яка чекала допомоги донора і так і не отримала такої, не зважаючи на заклики в державі профільних установ до небайдужих громадян, які мають фізичну змогу бути донорами крові, до яких належить позивач, фактично заподіяло позивачці моральних страждань у формі душевних переживань, пригнічення та приниження людських цінностей, які для неї є значущими.
		   При цьому, позивачка вимушена була докласти додаткових зусиль для організації свого життя з урахуванням наведених соціальних цінностей, в тому числі з фізичної підготовки організму, проходження додаткового медичного обстеження для реалізації у травні 2021 року свого права донора та здійснення донації крові, що є однією зі складових заподіяної моральної шкоди.
		   Отже, районний суд дійшов правильного висновку про доведеність причинно-наслідкового зв`язку з між бездіяльністю відповідача, допущеною при розгляді заяви позивача про надання днів відпочинку для здійснення чергової донації крові, та моральною шкодою, спичиненою порушенням її трудових прав як донора, скористатись правами якого вона наразі позбавлена можливості через її звільнення з підприємства, а тому її права підлягають судовому захисту. При цьому, мотивовано відмовив у задоволенні вимоги визнати протиправною бездіяльність роботодавця щодо нерозгляду заяви працівника про надання днів відпочинку для донації 30 березня 2021 року, оскільки сама по собі така вимога не тягтиме ефективного захисту та відновлення порушеного трудового права позивачки, адже вказаний день пройшов, донація цього дня вже неможлива, і наказом від 14 травня 2021 року позивач звільнена з роботи, тому визнання такої бездіяльності протиправною жодним чином не забезпечить право донора на дні відпочинку чи здійснення в певний день донації.
		   Водночас, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин даної справи, у зв`язку із чим відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставного визначення розміру моральної шкоди, стягнутої судом з АТ «ОГХК» на користь ОСОБА_1 .
		   Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.
		   Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		   Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.
		   Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
		   Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
		   Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		   За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення  без змін.
		   Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.
		   Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		   Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»  залишити без задоволення.
		   Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2022 року  залишити без змін.
		   Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. 
		 
		 
		   Головуючий:                              В.С. Городнича
		 
		 
		 
		   Судді:                                      О.В. Лаченкова
		 
		                                    М.Ю. Петешенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...