Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/9673/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано судом: 06.12.2022. Зареєстровано: 06.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2022.
Дата набрання законної сили: 21.11.2023
Номер судового провадження: 2/185/2381/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 185/9673/21
		Провадження № 2/185/2381/22
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		28 листопада 2022 року м. Павлоград
		   Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді:         Бондаренко В.М.,
		за участю секретаря:     Данильченко Ю.О.,
		прокурора: Скрипник К.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко А.С. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ТОВ «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, в якому просив:
		- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25.02.2020 № 4-2562/15-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0801) від 19.03.2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36040047);
		- витребувати від ТОВ "Сегеста" земельну ділянку с/г призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0801, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
		В обґрунтування позову прокурором зазначено, що за фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради під час розгляду документів про безоплатну передачу 42 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської ОТГ Павлоградського району 18.06.2021 СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 239-1 КК України. Проте, Вербківською сільською радою, станом на день подачі позову, не вжиті заходи щодо повернення незаконно вибутих із комунальної власності земельних ділянок.
		Посилався на те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року було передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі, відповідно до якого була передана під номером 108 земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з призначенням  01.04 для ведення особистого підсобного господарства, з правом постійного користування землею 16.08.2018 ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава». Рішення про припинення права постійного користування зазначеним товариством вказаної земельної ділянки не приймалось. У вищезазначений загальний земельний масив входила і земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0801.
		Тоді як, не маючи повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, наказом ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25.02.2020 № 4-2562/15-20-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0801 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. 
		При винесенні оскаржуваного наказу, ГУ Держгеокадастрв Дніпропетровськійобласті неправомірнокерувався рішеннямДніпропетровського окружногоадміністративного судувід 20.08.2019року,по адміністративнійсправі №160/2968/19,про визнаннябездіяльності протиправноюта зобов`язаннявчинити певнідії,так яквідповідно дозазначеного рішення,судом досліджувавсяпроект землеустрою,розроблений ПП«Земельний ресурс»у 2017році.Тоді,як оскаржуванимнаказом Держгеокадастр затвердив проект землеустрою, розроблений ПП «Земельний ресурс» у 2019 році. 
		Крім того, затверджений проект землеустрою у 2020 році не відповідав діючому законодавству, була відсутня обов`язкова документація, з визначенням меж та місцем розташування спірної земельної ділянки. 
		У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 19.03.2020 року, зареєстрованого та посвідченого приватним нотаріусом за № 500, представником ОСОБА_1  ОСОБА_2 здійснено продаж у приватну власність ТОВ «Сегеста» земельної ділянки, площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0801, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, за суму у розмірі 25023, 00 грн. 
		Тоді як, ОСОБА_1 не мала бажання займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки був штучно направлений на заволодіння ТОВ «Сегеста» спірною ділянкою. 
		Прокурор вважає, що земельна ділянка використовується на даний час не за призначенням, тобто порушено умови її використання за цільовим призначенням.
		Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2022 року позовна заява прокурора була повернута на підставі ч. 3, 6 ст. 185 ЦПК України, у зв`язку з не усуненням прокурором недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2022 року була скасована та справу направлено для продовження розгляду.
		Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
		У порядку ст. 178 ЦПК України представниками ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ТОВ «Сегеста» були подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких останні просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що дії ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області були правомірні щодо затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 , а ТОВ «Сегеста» є добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку, будь-які порушення інтересів Вербківської сільської ради, у зв`язку з затвердженням Держгеокадастром проекту землеустрою спірної земельної ділянки, як і ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» відсутні.
		Крім того, відповідно до ст. 179 ЦПК України, прокурором були подані відповіді на відзиви, письмові пояснення.
		На адресу суду були також направлені пояснення представника Вербківської сільської ради щодо обставин, пов`язаних зі спірною земельною ділянкою та підтримання позовних вимог прокурора, а також додаткові пояснення представника ТОВ «Сегеста».
		Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року було відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», у зв`язку з недоведеністю прокурором підстав для залучення вказаного товариства у процесуальному статусі третьої особи та яким чином ухвалене в майбутньому рішення суду безпосередньо впливає на його права чи обов`язки.
		У судовому засіданні прокурор підтримала заявлені позовні вимоги на доводах та підставах, викладених у позові, відповідях на відзиви, поясненнях. 
		Відповідно до заяв представників Вербківської сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ТОВ «Сегеста», які надійшли на адресу суду, останні просили розглядати справу без їх участі, покладаючись на позиції, викладені у відзивах на позов та поясненнях.
		ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про розгляд справи, причини неявки суду не відомі.
		Суд, вислухавши прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.
		Відповідно достатті 1 Закону України «Про прокуратуру»прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією Українифункції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		Пунктом 2 частини першоїстатті 2 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третястатті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Вказаним приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України, зокрема у частині четвертійстатті 56 цього Кодексувизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Системне тлумачення норм частин четвертої, п`ятоїстатті 56 ЦПК Українитастатті 23 Закону України «Про прокуратуру»дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
		Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
		Таким чином, у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а судперевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності з незаконних підстав, про що було повідомлено Вербківську сільську раду листом прокурора № 04/63-4465ВИХ-21 від 29.10.2021 року, проте, згідно відповіді від 05.11.2021 року № 1925 сільською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру, направлені на повернення цієї земельної ділянки до комунальної власності, а також листом прокурора № 04/63-4586ВИХ-21 від 05.11.2021 року сільську раду було повідомлено про звернення прокурора з відповідним позовом до суду, на що Вербківська сільська рада своїм листом за вих. № 2091 від 06.12.2021 року повідомила прокурора про те, що не заперечує та не оскаржує дії прокурора з приводу представництва її інтересів у суді, отже, відповідно достатті 26 Закону України «Про прокуратуру»,статті 56 ЦПК Українинаявні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.
		Щодо прав та інтересів держави в особі Вербківської сільської ради, чиї інтереси представляє прокурор, та які, на думку прокурора, були порушені суд встановив наступне.
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру до судових розслідувань, 18.06.2021 року були внесені відомості за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом того, що у період часу 2019-2020 років, внаслідок зловживання владою посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради, з державної власності вибуло 42 земельні ділянки загальною площею 84 га на території Павлоградського району, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави. Крім того, 06.10.2021 року були внесені відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 239-1 КК України за фактом незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель за попередньою змовою групою осіб.
		На час розгляду цивільної справи досудове розслідування по вищезазначеному кримінальному провадженню триває, про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень конкретним посадовим особам прокурором на даний час не повідомлено.
		Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, а також матеріалами цивільної справи встановлено наступне.
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року було передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.
		Як вбачається з вищезазначеного акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року була передана під номером 108 земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з призначенням  01.04 для ведення особистого підсобного господарства, з правом постійного користування землею 16.08.2018 ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».
		Рішенням Вербківської сільської ради від 19 лютого 2019 року № 464-33/УІІ скл. було затверджено вищезазначений акт приймання-передачі земельних ділянок, прийнято у комунальну власність та запропоновано здійснити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності за Вербківською сільською радою.
		Проте, у встановленому законом порядку перехід з державної власності до комунальної власності земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 здійснений не був, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де право власності земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 зареєстровано за державою, на підставі ст. 122 Земельного кодексу України.
		У подальшому, рішенням Вербківської сільської ради Сьомого скликання тридцять восьмої сесії № 590-38/УІІ скл. від 29 серпня 2019 року було доручено голові Вербківської сільської ради ОСОБА_3 звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради з Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року та додатку до нього, відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18 СГ від 21.12.2018 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» загальною площею 281,8743 га. Серед земельних ділянок загальною площею 281,8743 га перебувала і земельна ділянка за № 1223582800:01:003:0740.
		Так, на виконання зазначеного рішення сільської ради, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2428/15-19-СГ від 03.10.2019 року були внесені зміни до п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також до п. 1 акту приймання-передачі земельних ділянок, в частині загальної площі, а саме: замінити «7805,5902 га» на «7523,7159 га»; виключено з додатку до акту від 21.12.2018 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельні ділянки з кадастровими номерами загальною площею 281,8743 га, серед яких була земельна ділянка за № 1223582800:01:003:0740.
		Крім того, відповідно до нотаріально посвідченої заяви (номер в реєстрі 2419 від 18.10.2019 року) ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» в особі директора Стражева Р.В. погодило та надало згоду, як землекористувач, на передачу частинами земельної ділянки загальною площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, розташованої на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, серед інших, і ОСОБА_1 .
		У подальшому, рішенням Вербківської сільської ради Сьомого скликання сорок першої сесії № 638-41/УІІ скл. від 26.11.2019 року було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яка розташована на території Вербківської сільської ради, у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ  01.03) ОСОБА_1 , із загального земельного масиву за № 1223582800:01:003:0740.
		Відповідно до частини п`ятоїстатті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Частиною п`ятоюстатті 60 цього Законувизначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		До виключноїкомпетенції сільських,селищних,міських рад належать вирішення до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ст. 26 Закону).
		Повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначаються ст. 33 Закону, в тому числі і в частині організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (п. 9 ст. 33 Закону).
		З наведеного вбачається, що орган місцевого самоврядування  Вербківська сільська рада діяла в межах повноважень, визначених Законом, за своїм волевиявленням, та судом не встановлено порушень незаконного вилучення або використання спірної земельної ділянки, які дають підстави для захисту її прав та інтересів в порядку ст. 56 ЦПК України.
		Метою позову про витребування майна з чужого незаконного володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (п. 37 постанови ВП ВС від 06.07.2022 року у цивільній справі № 914/2618/16).
		З наявних обставин по справі, суд не вбачає законних підстав для внесення до державного реєстру прав власності на нерухоме майно за Вербківською сільською радою права комунальної власності на масив земельних ділянок, або спірної окремої ділянки, які вона не набувала з відповідною реєстрацією цього права, а тому і не може бути позбавлена. 
		Крім того, прокурор не обмежений у своїх процесуальних правах доводити факти та обставини щодо незаконного вилучення або використання спірної земельної ділянки, злочинні схеми дій чи бездіяльності посадових осіб щодо відчуження земельного масиву Вербківської сільської ради в рамках відкритого кримінального провадження, з пред`явленням відповідних позовів.
		Щодо дій відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» у спірних правовідносинах.
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2562/15-20-СГ від 25.02.2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0801 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
		У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 19.03.2020 року, зареєстрованого та посвідченого приватним нотаріусом за № 500, представником ОСОБА_1  ОСОБА_2 здійснено продаж у приватну власність ТОВ «Сегеста» земельної ділянки площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0801, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, за суму у розмірі 25023,00 грн. 
		Також наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13533/15-20 СГ від 22.12.2020 року припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 85,2359 га (кадастровий номер 1223582800:01:00360740), надане ТОВ «СГ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, з підстав добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою.
		Крім того, правовідносини з приводу затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області були предметом розгляду адміністративної справи № 160/2968/19 за адміністративним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати накази про затвердження проектів землеустрою, серед інших і ОСОБА_1 , щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради, Павлоградського району, Дніпропетровської області.
		Як вбачається із вищевказаного рішення суду наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6084/15-16-СГ від 26.09.2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту не території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03)  для ведення особистого селянського господарства. 
		Також, предметом розгляду в суді був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складений ПП «Земельний ресурс», на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до договору № 06/10-3 від 06.10.2016 року.
		Проте, наказомГоловного управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській області№ 4-2562/15-20-СГвід 25.02.2020року булозатверджено проектземлеустроющодо відведення земельної ділянки у власність, складений ПП «Земельний ресурс» у 2019 році, який був також погоджений рішенням Вербківської сільської ради Сьомого скликання сорок першої сесії № 638-41/УІІ скл. від 26.11.2019 року.
		Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Згідност. 3 ЗК Україниземельні відносини регулюютьсяКонституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		При ухваленні рішення судом застосовуються норми ЗК України станом на час виникнення спірних правовідносин. 
		Відповідно до п. «б» ч. 1ст. 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
		Пунктом «а» ч. 3ст. 22 ЗК Українипередбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
		Згідно частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
		Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Частиною 4ст. 122 ЗК Українивизначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Частиною 4ст. 123 ЗК Українипередбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 6ст. 186 ЗК Українипроекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу
		Згідност. 186-1 ЗК Українипроект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
		Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно- правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
		Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
		Відповідно до ч. 6ст. 123 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
		Частиною 14ст. 123 ЗК Українипередбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		Таким чином, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.
		При цьому, всі дії суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
		Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.
		Відповідно до п. 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Пунктом 7 зазначеного вище Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Згідно з підпунктами 31, 50 п. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи та погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
		З наведеного вбачається, що Держгеокадастр, в межах своїх повноважень, після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також можливості вільного вибору громадянином спеціалістів із землеустрою щодо виготовлення проектної документації, з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинен прийняти рішення про надання земельної ділянки у власність або відмовити.
		Єдиною підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		Невідповідність проектуземлеустроющодовідведення земельноїділянки увласність,складеного ПП«Земельний ресурс»у 2019році вимогамземельного законодавства,суду небуло доведенопрокурором,тоді як, відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Крім того, зрівняльний аналіз прокурором проектів землеустрою 2017 та 2019 років виходить за рамки його компетенції, так як зазначена посадова особа не має належних спеціальних знань, підтверджених відповідними сертифікатами у сфері земельного законодавства, а тому не може бути прийнятий судом, тоді, як у матеріалах проектної документації 2020 року містяться кваліфікаційні сертифікати спеціалістів із застосування земельного законодавства, а також позитивні висновки. 
		Доводи прокурора стосовно того, що про незаконність дій Держгеокадастру може свідчити той факт, що при видачі спірного наказу ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровський області керувалось виконанням рішенням адмінсуду від 20 серпня 2019 року, де судом досліджувався інший проект землеустрою, судом не береться до уваги, так як Держгеокадастр, в межах своїх повноважень, з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинен прийняти рішення про надання земельної ділянки у власність або відмовити. А фізична особа, яка виявила бажання отримати земельну ділянку у власність, не обмежена у своєму праві надати той пакет документів, який відповідно до діючого законодавства дає їй право на реалізацію зазначеного права.
		З набуттям чинності ЦК України у 2004 році визначено обов`язковою державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, з моменту якої виникають такі права, в розумінні ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 182 ЦК України.
		Принцип реєстраційного підтвердження права володіння нерухомого майна розкритий у п. 90 постанови ВП ВС від 04.07.2018 року (цивільна справа № 653/1096/16-ц), відповідно до якого, факт володіння нерухомим майном можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку.
		Доводи прокурора про те, що Держгеокадастр не мав прав на розпорядження земельною ділянкою за № 1223582800:01:003:0740, так як остання перебувала у комунальній власності, спростовується доказами отриманими під час розгляду цієї справи, а також тим фактом, що відповідно до відомостей державної реєстрації, остання і не вибувала із права власності держави. 
		Доводи прокурора щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки спростовується п. 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0801 від 19.03.2020 року, так як земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення, а також підтверджується іншими матеріалами цивільної справи.
		Доводи прокурора щодо припинення Держгеокадастром права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 85,2359 га (кадастровий номер 1223582800:01:00360740) за ТОВ «СГ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» лише 22.12.2020 року, після видачі спірного наказу Держгеокадастром від 25.02.2020 року, не свідчать про порушення інтересів ТОВ «СГ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», так як відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 18.10.2019 року останній погодився на передачу у власність земельної ділянки фізичним особам. 
		З огляду на викладене вважаю, що відсутні правові підстави, в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України, для витребування у добросовісного набувача ТОВ «Сегеста» земельної ділянки площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0801, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, а тому і позовна вимога прокурора про витребування майна із чужого незаконного володіння на користь Вербківської сільської ради, яка за своїм волевиявленням розпорядилась правом на спірну ділянку, не підлягає задоволенню.
		Щодо інших позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Відповідно до частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).
		Правилом частини першоїстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно достатті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.
		Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
		У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
		Цивільним кодексом Українипередбачені засади захисту права власності.
		Зокрема, відповідно до закріпленого устатті 387 ЦК Україниправила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.
		Цивільним кодексом Українипередбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.
		Віндикація- це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація-це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувачаз підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Відповідно до положень частини першоїстатті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першійстатті 388 ЦК України.
		Особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
		Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
		А тому, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25.02.2020 №4-2562/15-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0801) від 19.03.2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36040047), не є ефективними способами захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння землею. Такі вимоги нерозривно пов`язані із вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, яка була по суті розглянута судом, та у задоволенні якої прокурору було відмовлено.
		Відповідно до вимогстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті76,77 ЦПК України).
		Згідностатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Інші доводи, на які посилався прокурор, з метою захисту інтересів держави в особі Вербківської сільської ради, зводяться до переоцінки ним доказів отриманих судом у ході розгляду зазначеної справи. 
		Положеннямистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людиниі основоположних свобод1950 року (даліКонвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».
		Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
		Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).
		Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
		Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
		Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночнимі стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
		Отже, прокурором, який діє в інтересах Вербківської сільської ради суду не доведено, що його втручання у право власності ТОВ «Сегеста» є виправданим відповідно до вищезазначеного.
		На підставівищевикладеного,вважаю,що узадоволенні позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки слід відмовити у повному обсязі.
		Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки  відмовити у повному обсязі.
		 
		   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду  з дня вручення йому повного рішення суду.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		   Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач - Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Світличної Ганни, буд. 64-а. 
		Позивач - Вербківська сільська рада, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Вербки, вул. Матросова, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04338902.
		Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-а, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39835428.
		Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», місцезнаходження: м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43393235.
		Відповідач  ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
		 
		Повний текст рішення складено 06 грудня 2022 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                      В.М. Бондаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...