Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7305/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2022. Зареєстровано: 07.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2022.
Дата набрання законної сили: 01.12.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 грудня 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/7305/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В. І.,
		за участю секретаря Низенко В. Р.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
		Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна» (після зміни назви Дочірнє підприємство «Метелик»)
		на рішення Господарського суду міста Києва
		у складі судді Гулевець О.В.
		від 16.03.2021
		та постанову   Північного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л., Тищенко О.В.
		від 29.06.2021
		 
		за позовом Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна» 
		до 1) Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» 
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		про визнання договорів недійсними
		 
		 
		за участю представників:
		від позивача: не з`явилися,
		від відповідача-1: Кустова Т.В.,
		від відповідача-2: Корнійчук Я.П., Косарецьков В.М.,
		третьої особи: Кустова Т.В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2020 року Дочірнє підприємство «Дрінкс Україна» (після зміни назви Дочірнє підприємство «Метелик») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - відповідач-2), з врахуванням  заяви про зміну предмету позову про:
		- визнання недійсним договору № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 209, в частині відступлення права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, Договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та Договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна»;
		- визнання недійсним договору № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №  210, в частині купівлі-продажу майнових прав за Договором застави майна №  709-1 від 11.02.2013, Договором застави майна № 822-1 від 12.05.2014 та Договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 26.05.2015 по 27.05.2015 кредитні зобов`язання перед Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» виконані та достроково сплачено борг по кредиту та відсотках за користування коштами, у зв`язку із чим сторонами укладені 27.05.2015 договори про розірвання кредитних договорів.
		Укладені між відповідачами договори № 80, № 80/1 в частині відступлення та передачі ПАТ «Український професійний банк» у власність ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» права вимоги та майнових прав за кредитними договорами та договорами застави суперечать статтям 512, 514, 658 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання їх недійсними згідно з частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України. Вважає, що вказані договори також порушують охоронювані законом права та інтереси Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна», оскільки за ними ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» отримало право вимагати повторної сплати на свою користь вже сплаченого кредиту за договорами № 709 від 11.02.2013, №  822 від 12.05.2014 та №  904 від 03.04.2015.
		Зазначив, що в правочинах з погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, кредитними договорами № 822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015, а саме договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, відсутні ознаки нікчемності, передбачені пунктами 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на що помилково посилалася Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» у листах від 22.09.2015 за №01-10/4231-1, №01-10/4232-1,  №  01-10/4233-1.
		Вважає, що в результаті здійснення вказаних вище правочинів Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» не прийняло на себе жодних зобов`язань, натомість, отримало грошові кошти від виконання позивачем договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, кредитного договору №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015; ці правочини не передбачають та не надають жодних переваг (пільг), встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
		11.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» (після зміни назви Дочірнє підприємство «Метелик») укладено договір про відкриття кредитної лінії №709, відповідно до умов якого, Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 500 000,00 грн, терміном до 10.02.2014 на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної лінії здійснюється щомісячно починаючи з березня 2013 року, в сумі 50 000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 6 950 000,00 грн не пізніше 10.02.2014 (п. 1.1. договору).
		В подальшому між сторонами укладено ряд Додаткових договорів про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013.
		Додатковим договором від 26.03.2015 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 сторонами погоджено п. 1.1. договору №709 від 11.02.2013 в новій редакції, а саме Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7  100  000,00  грн, терміном до 08.02.2016 на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється в сумі 1  800  000,00 грн до 10.00 годин 27 березня 2015 року, надалі щомісячно, починаючи з березня 2015 року, в сумі 50  000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 4  750  000,00 грн не пізніше 08.02.2016. 
		В рахунок забезпечення за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» укладено договір застави майна №709-1 від 11.02.2013.
		Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №709-1 від 11.02.2013 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором про надання кредиту №709 від 11.02.2013.
		Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу в загальному розмірі 18  145  003,29 грн та матеріали і сировина в загальному розмірі 18  719  013,95 грн) (п. 1.2. договору №709-1 від 11.02.2013).
		12.05.2014 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (надалі - відповідач-1) та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» (надалі -позивач) укладено договір про надання кредиту №822, відповідно до умов п.1.1. договору №822, в рамках Програми Німецько-Українського фонду «Кредит для малих підприємств», що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надає Позичальнику кредит на суму 1 450  000,00 грн, терміном до 28.09.2016 на поповнення обігових коштів.
		В рахунок забезпечення за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» укладено договір застави майна №822-1 від 12.05.2014.
		Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №822-1 від 12.05.2014 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014.
		Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу) в загальному розмірі 4  350  003,86 грн (п. 1.2. договору №822-1 від 12.05.2014).
		03.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» укладено договір про надання кредиту №904, відповідно до умов якого, в рамках Програми кредитування «Кредит для малих підприємств», що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн терміном до 03.04.2018 року на поповнення обігових коштів (п. 1.1. Кредитного договору №904). 
		В рахунок забезпечення виконання зобов`язання за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» укладено договір застави майна №904-1 від 03.04.2015.
		Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №904-1 від 03.04.2015 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015.
		Предметом застави є власне майно заставодавця (товари та готова продукція) в загальному розмірі 5  209  014,17 грн (п. 1.2. договору №904-1 від 03.04.2015).
		В подальшому, 27.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, за умовами якого сторони погодили з 27.05.2015 розірвати договір про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013.
		24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (надалі - відповідач-2) укладено договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (надалі - договір відступлення прав).
		Відповідно до п. 1 договору відступлення прав, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами та/або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
		Згідно із п. 2 договору відступлення прав, за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору та передбачених Основними договорами, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, нікчемності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, право одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців/заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, у порядку, визначеному Основними договорами, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Цивільним кодексом України та іншими актами чинного законодавства України, у разі наявності у Банку такого переважного права, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов Основних договорів, за рахунок майна, вказаного у договорах іпотеки/застави та додатках до цих договорів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, тощо. Розмір заборгованості за Основними договорами, Прав вимоги за якими переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. 
		Крім того, права вимоги за Основними договорами переходять до Нового кредитора незалежно від того, чи відбувалося стягнення за цими Основними договорами. Якщо таке стягнення відбувалося, Новий кредитор має право на переведення всіх прав стягувача у виконавчому провадженні.
		Новий кредитор ознайомлений з характером Прав вимоги, що відчужуються за цим Договором, з існуванням вимог третіх осіб, що виникають з нікчемних договорів та можуть бути пред`явлені або пред`являлися раніше до Боржників. Новий кредитор обізнаний з усіма обставинами та документами, якими підтверджені вимоги Банка до Боржників, усвідомлює та приймає усі ризики, пов`язані з укладенням цього Договору, що зумовлені у тому числі вимогами третіх осіб за нікчемними правочинами. Новий кредитор також обізнаний про існування арештів та обтяжень, вчинених на користь третіх осіб щодо нерухомого майна, яке виступає забезпеченням виконання зобов`язань за Основними договорами, відповідно до цього Договору. Новий кредитор обізнаний з наявністю судових спорів, у тому числі щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язується після укладення даного договору вжити усі передбачені процесуальним законодавством України заходи щодо заміни Банку, як сторони судового процесу. Крім того, Новий кредитор усвідомлює, що наслідком укладення даного договору Банк припиняє супроводження судових справ, не здійснюватиме подання жодних процесуальних документів, а також не здійснюватиме сплат судового збору.    
		Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. 
		Пунктом 4 договору відступлення прав визначено, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, а також за продаж Майнових прав за Договором № 80/1 від 24 лютого 2020 року купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб`єктів господарювання Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 2  507  377,92 грн. (два мільйона п`ятсот сім тисяч триста сімдесят сім гривень 92  коп.). Ціна договору сплачена Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. 
		Цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення (п. 14 договору відступлення прав).
		24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Інвестохіллс Веста» укладено договір №80/1 про купівлю-продаж майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (надалі - договір купівлі-продажу майнових прав).
		Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу майнових прав, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:
		- право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників, заставодавців, іпотекодавців та майнових поручителів (поручителів), зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (надалі - Боржники), які є (були) боржниками за правами вимоги, договорами, наведеними у Додатку № 1 до цього Договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (надалі - Укладені договори), та/або на інших підставах, наведених у Додатку №  1 до цього Договору (надалі - Права вимоги); 
		- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в мeжax прав та повноважень власника Прав вимоги;
		- право звернення до правонаступників, спадкоємців та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника Прав вимоги;
		- права кредитора за Правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемними договорів, права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, прав, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими,    охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть в майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації Боржників;
		- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані із здійсненням Продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною грошових коштів;
		- право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; інші права, що пов`язані або випливають із Прав вимоги, надалі за текстом - «Майнові права».
		За змістом п. 3.1. договору купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились, що за продаж Майнових прав за цим Договором та відступлення прав вимоги за укладеними договорами, відповідно до Договору № 80 від 24 лютого 2020 року про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмір 2 507 377,92 грн., надалі за текстом - «Ціна договору». Ціна договору сплачена Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього Договору та Договору № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.
		Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами та нотаріального посвідчення (п. 5.6. договору купівлі-продажу майнових прав).
		Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		Господарський суд міста Києва рішенням від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №  910/7302/20,  у задоволенні позову відмовив повністю.
		Рішення суду обґрунтовано тим, що проведені Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк» операції погашення заборгованості Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна» є лише фіктивним відображенням погашення боргу, так як реального погашення зобов`язання не відбулося у зв`язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банка, а корегування рахунків Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна», відкритих на погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк», не можна вважати виконанням зобов`язання за кредитними договорами.
		Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» прийнято рішення про визнання нікчемними договорів від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, які укладені з Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна», у зв`язку із чим вказані договори є нікчемними в силу закону і визнання таких договорів недійсними в судовому порядку не вимагається.
		Враховуючи порушення скаржником порядку сплати заборгованості за кредитними договорами, за відсутності реального погашення позивачем кредитного зобов`язання та визнання Уповноваженою особою Фонду нікчемними правочинів, суди дійшли  висновку про необґрунтованість доводів позивача про виконання ним кредитних зобов`язань перед Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк»  та протиправність укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Кампанія «Інвестохіллс Веста» спірних договорів відступлення права вимоги.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		Дочірнє підприємство «Дрінкс Україна» (після зміни назви Дочірнє підприємство «Метелик») звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №  910/7305/20, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати недійсним договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №  209, в частині відступлення права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, Договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та Договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна». Визнати недійсним договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №  210, в частині купівлі-продажу майнових прав за Договором застави майна №  709-1 від 11.02.2013, Договором застави майна №  822-1 від 12.05.2014 та Договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна».
		Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема не враховано: - висновків щодо застосування норм права частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини 1, 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо наслідків нікчемності правочину у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №  910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №  826/1476/15, від 04.07.2018 у справі №  819/353/16, від 05.12.2018 у справі №  826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №  826/8273/16; - висновків щодо застосування норм права Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, викладених у постанові Верховного Суду у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №  920/653/18, постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №  910/13850/18, від 28.04.2021 у справі №  910/9351/20; - висновків щодо застосування норм права статей 203, 215, 655, 656 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №  904/6248/19, від 02.02.2021 у справі №  904/5976/19.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило у її задоволенні відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №  910/7305/20 залишити без змін, з підстав відсутності порушеного або оспорюваного права позивача.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив у її задоволенні відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №  910/7305/20 залишити без змін. Зазначив, що Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» було здійснено реалізацію активів неплатоспроможного банку та проведення електронного аукціону в межах норм чинного законодавства на виконання норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також що права позивача у вказаній справі не порушені.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем в якості доказів копії виписок з поточного рахунку ДП  «Дрінкс Україна» №  2600216125 за період з 26.05.2015 по 27.05.2015 не підтверджують здійснення погашення боргу 26.05.2015 за договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014 в сумі 864  786,3  грн; 27.05.2015 за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 в сумі 2  757  465,76  грн; 27.05.2015 за договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015 в сумі 2  546  712,33  грн.
		За висновками судів попередніх інстанцій надані позивачем виписки по поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «УПБ», не можуть вважатися належним доказом погашення кредитного боргу, оскільки матеріалами справи не підтверджено факту надходження коштів в погашення кредитної заборгованості на рахунки визначені в Кредитних договорах для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту. На думку судів попередніх інстанцій лише виписки по рахунках визначених в Кредитних договорах для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту мали б підтверджувати факт надходження коштів.
		Крім того суди попередніх інстанцій зазначили, що погашення позивачем боргу не можна вважати таким що відбулося, з огляду на висновки звіту Аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» від 26.08.2016 та висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017.
		Звіт Аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» від 26.08.2016 виконаний на замовлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний Банк» з метою встановлення фінансової та не фінансової інформації щодо окремих операцій ПАТ «Український професійний Банк» у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		Під час проведення аудиторської перевірки встановлено, що в балансі Банку за період з 30.04.2015 року по 28.05.2015 року спостерігалось суттєве зменшення активів, а саме - відчуження майна, погашено значні обсяги кредитної заборгованості поручителями чи самими боржниками. Зокрема, встановлено, що джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунку ТОВ «Розвиток-2012» та фізичної особи ОСОБА_1 за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами Банку на дати здійснення таких перерахувань. 
		Згідно аудиторського звіту погашення кредиту позивача відбувалось за рахунок коштів внаслідок оформлення штучних транзакцій з перенесення обліку грошового зобов`язання з поточного рахунку ТОВ «РОЗВИТОК-2012», як фінансова допомога на зворотній основі, згідно Договору № 1/989-р від 26 травня 2015 року, ДП «Пілснер Україна» згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №03/03-14 від 03.03.2014, ПАТ «АІТ» згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №27-06 від 27.06.2012, ФОП Іваніцька Олена Олександрівна згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №10/04-15 від 10.04.2015, ОСОБА_2 згідно Договору поворотної фінансової допомоги №1 від 26.05.2015, ФОП Клименко Олени Василівна згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №08/04-15 від 08.04.2015, ОСОБА_3 згідно Договору зворотньої фінансової допомоги № 27/05 від 27.05.2015, що відкриті в ПАТ «Український професійний Банк». 
		У зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що операції з погашення кредитної заборгованості ДП «Дрінкс Україна» перед ПАТ «Український професійний Банк», які проходили 26.05.2015 та 27.05.2015 по рахункам позичальника та ТОВ «Розвиток-2012» були проведені з порушенням чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. Крім того, при погашенні заборгованості ДП «Дрінкс Україна» за Кредитними договорами платежі не проходили через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, чим було прямо порушено заборону, встановлену Постановою №293/БТ (пункт 6), відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок. Тобто, реальні кошти для погашення даної заборгованості до ДП «Дрінкс Україна» не надходили. 
		Також, суди попередніх інстанцій послалися, що за висновком експертів підтверджується, що кредиторам банку, за рахунок коштів яких формувалися залишки на рахунку ТОВ «Розвиток-2012», ТОВ «Аурум Фінанс», ОСОБА_1 , ТОВ  «Космо Плаза», ТОВ «Край-1» в травні 2015 року були надані переваги в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку у порядку черговості, визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Отже, за висновком судів попередніх інстанцій, звітом Аудиторської фірми ТОВ  «Інтер-аудит» та висновком експертів №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 встановлено факт відсутності надходження коштів по спірних кредитних договорах. Проведені ПАТ «Український професійний Банк» операції погашення заборгованості за ДП «Дрінкс Україна» за висновками судів попередніх інстанцій є лише фіктивним відображенням погашення боргу, так як реального погашення зобов`язання не відбулося у зв`язку з відсутністю коштів, корегування рахунків ДП «Дрінкс Україна» відкритих на погашення заборгованості перед ПАТ «Український професійний Банк», що не можна вважати виконанням зобов`язання за кредитними договорами.
		Також судами попередніх інстанцій зазначено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний Банк» прийнято рішення про визнання нікчемними договорів від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, які укладені з ДП «Дрінкс Україна», у зв`язку із чим вказані договори є нікчемними в силу закону і визнання таких договорів недійсними в судовому порядку не вимагається.
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.
		Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частина друга стаття 16 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
		Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
		Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя стаття 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 904/6248/19, від 02.02.2021 у справі № 904/5976/19 та постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).
		Свобода договору передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (такий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №  904/2979/20).
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (постанови від 10.04.2019 у справі №  587/2135/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
		Разом з тим, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України, вимагає, щоб порушення, про яке стверджує особа, було реальним, обґрунтованим і стосувалось індивідуально виражених прав або інтересів такої особи.
		Висновок щодо характеру порушення прав і інтересів, за захистом якого звертається особа, містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №  9901/14/20, від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19, від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19 та у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17, від 13.05.2020 у справі № 826/12446/18.
		У цій справі № 910/7305/20 провадження зупинялось до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №    910/12525/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Інвест» до 1. Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2.  Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто» про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу.
		Відповідно до частини четвертої  статті 236 Господарського процесуального кодексу України  при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		В силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.
		Однак, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 висновки щодо обрання у цій справі боржником неналежного та неефективного способу захисту, та на необхідність врахування яких вказує відповідач-2,  не можуть бути застосовані при розгляді справи №  910/7305/20.  У справі № 910/12525/20 позов спрямовано на захист інтересу позивача у правовій визначеності, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що  позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.
		Разом з тим у справі  № 910/7305/20 позивач звернувся до суду за захистом свого права власності на майно (грошові кошти),  а не інтересу у правовій визначеності,  позовні вимоги мотивовані саме відсутністю у нього заборгованості, що була предметом відступлення права вимоги.
		Це ж саме зазначив і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2022 у справі № 910/12674/21  відхиляючи аргументи позивача, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №  910/12525/20 щодо неефективності обраного способу захисту інтересу не можуть бути застосовані при розгляді справи №910/12674/21. Суд зазначив про те, що у позовній заяві у справі № 910/12674/21 позивач прямо визначав, що проведення торгів порушує його права, оскільки ставить в стан невизначеності щодо особи, яка на даний час є кредитором, а підставою недійсності є продаж майна єдиним пулом, в тому числі й майна, щодо якого є судові рішення. У справі, що переглядається (№ 910/12674/21), позивач не заявляв про недійсність договорів про відступлення прав вимоги з підстав відсутності у нього заборгованості. Такі обставини (наявність чи відсутність заборгованості у позивача перед Банком (первісним кредитором) за кредитними договорами) взагалі не встановлювалися судами і не були предметом доказування, зважаючи на предмет та підстави позову. Недійсність оспорюваних договорів в частині, що стосується позивача, з визначених підстав є предметом спору у справі №  910/7305/20.
		Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (пункти 89, 90) також зазначено про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.
		А також уточнено, що такі способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань як: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим)обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача, будуть належними  лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №  522/1528/15-ц).
		У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. 
		У даній справі Дочірнє підприємство «Дрінкс Україна» (після зміни назви Дочірнє підприємство «Метелик») оспорює договори № 80, № 80/1, як заінтересована особа у розумінні частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки в результаті укладення зазначених правочинів були відступлені права вимоги за припиненими кредитними договорами, а також передані майнові права за припиненими договорами застави, якими такі кредитні договори були забезпечені. Позивачем було зазначено, що в результаті укладення спірних договорів відповідач - 2, як новий кредитор, набув можливості вимагати повторної сплати позивачем вже погашеного боргу та має намір задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу майна позивача.
		Наведені позивачем  підстави підтверджуються тим, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалою від 25.05.2020 порушив  провадження у справі №13/20 за позовом нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна» про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 709, договорами про надання кредиту № 822, № 904 укладеними між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Дочірнім підприємством «Дрінкс Україна», яка в подальшому була відступлена банком Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» за договором про відступлення права вимоги № 80, що оспорюється позивачем.
		Відповідно, доводи відповідача-2 про те, що належним у способом захисту прав та інтересів позивача у справі № 910/7305/20 є позов про визнання відсутнім права вимоги та про обрання позивачем неефективного способу захисту, свого підтвердження не знаходять. 
		По суті заявлених вимог головним аргументом обох відповідачів, які підтримані судами попередніх інстанцій, проти доводів позивача щодо відсутності кредитного боргу є встановлена рішенням Фонду за результатами проведеної перевірки нікчемність правочинів: по проведенню банком платіжних доручень № 720, № 725 про погашення заборгованості по Договору про відкритті кредитної лінії №709 від 11.02.2013, № 715, № 716 від 26.05.2014, про погашення заборгованості по Договору про надання кредиту № 822 від 12 травня 2014 року, № 722 та № 724, про погашення заборгованості по Договору про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, договорів про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013 від 27 травня 2015 року, № 822 від 12 травня 2014 року, № 904 від 03.04.2015 від 27 травня 2015 року, всіх документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів пов`язаних з погашенням 27 травня 2015 року заборгованості ДП «Дрінкс Україна» по Договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, 26 травня 2015 року заборгованості ДП «Дрінкс Україна» по Договору про надання кредиту № 822 від 12 травня 2014 року,  27 травня 2015 року заборгованості ДП «Дрінкс Україна» по Договору про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з огляду на що спірні правочини не підлягають визнанню недійсними.
		Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
		За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 та у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18, про що правильно зазначає скаржник у касаційній скарзі та які не були враховані судами попередніх інстанцій.
		В такий спосіб, висновок комісії про виявлення правочинів, які є нікчемними в силу статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є внутрішнім документом банку і не є беззаперечним доказом нікчемності здійснених операцій з погашення кредиту за кредитними договорами та правочинів про розірвання договорів про відкриття траншевої кредитної лінії, на що помилково посилаються суди попередніх інстанцій. Нікчемними правочини є саме в силу закону, а не висновку відповідної комісії Фонду, яка лише наділяється правом перевірки правочинів укладених банком протягом одного року до дня запровадження в ньому тимчасової адміністрації і складення за її результатом висновку.
		При цьому, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. У разі виявлення нікчемних правочинів Фонд зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).
		За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
		Однак суди попередніх інстанцій не перевірили доводи позивача та не встановили чи зверталася уповноважена особа Фонду до суду з відповідними позовами та чи були прийняті судові рішення про застосування наслідків нікчемних правочинів, що спростовувало б презумпцію дійсності правочинів, віднесених Фондом до нікчемних.
		Крім того,  перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківськими операціями, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493. 
		Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15, від 28.04.2021 у справі №  910/9351/20, від 13.10.2021 у справі № 910/8680/20 та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.07.2018 у справі №  826/1476/15.
		Також Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 звернув увагу на те, що до діяльності банку, визнаного проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, щодо якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, у постанові Національного банку України № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку, а невиконання посадовими особами банку наведених у постанові Національного банку України приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність вчиненого ним правочину.
		Наведені відповідачем-2 у письмових поясненнях заперечення, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.01.2022 у справі №   910/10784/16, зазначеного не спростовують. У цій справі №  910/10784/16 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ  «Український професійний банк» звернулося з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у зв`язку з тим, що постановою Правління НБУ від 28 серпня 2015 року № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» виконавча дирекція Фонду 28 серпня 2015 року прийняла рішення № 158    «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк».  Відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) від 30 червня 2015 року № 3 на виконання наказу уповноваженої особи від 29 травня 2015 року № 26/ТА виявлено порушення норм законодавства, зокрема при укладенні договору про відступлення права вимоги, та вирішено, що вищевказаний договір є нікчемним згідно з пунктами 3, 7 частини третьої  статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		У пункті 7.45 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду визнала, що порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої  статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору.
		Також зазначено, що оцінка дій учасників цих правочинів з метою встановлення підстав для визнання правочинів нікчемними повинна здійснюватися відповідно до усіх наданих доказів та встановлених фактичних обставин справи, а тому суди повинні робити висновки щодо наявності таких підстав, як у відповідності до загальних принципів цивільного права та принципів ділового обороту, так і усіх положень законодавства, у тому числі локального і індивідуального характеру в кожному конкретному випадку.
		Отже висновки судів попередніх інстанцій про порушення позивачем порядку сплати заборгованості за кредитними договорами, відсутності реального погашення позивачем кредитного зобов`язання, за наявності  рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними правочинів, зроблені без врахування висновків викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду та є передчасними.
		Суди попередніх інстанцій не прийняли як доказ погашення кредитного боргу надані позивачем виписки по поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ  «УПБ», при цьому судами не встановлено, що за цими виписками позивачем кошти на погашення кредитних зобов`язань спрямовувались на інші рахунки, а не ті що були визначені сторонами в Кредитних договорах для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту. Зазначаючи, що лише виписки по рахунках визначених в Кредитних договорах для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту є підтвердженням факту надходження коштів, суди попередніх інстанцій мали б запропонувати відповідачу-1, як власнику цих рахунків та отримувачу коштів, надати відповідні докази на спростування доводів позивача. Виходячи з наданих сторонами доказів суди мали б вирішити питання про їх вірогідність для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
		Також, приймаючи беззаперечно висновки звіту Аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» та висновок експертів №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам частини 2 статті 86 господарського процесуального кодексу України не оцінили їх у сукупності з іншими доказами.
		Суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки аудиторської перевірки, що в балансі Банку за період з 30.04.2015 року по 28.05.2015 року спостерігалось суттєве зменшення активів, внаслідок відчуження майна, погашення значних обсягів кредитної заборгованості поручителями чи самими боржниками, не зазначили як здійснення позивачем операцій з погашення заборгованості за кредитними договорами та укладення договорів від 27.05.2015 про розірвання договорів про надання кредитів могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. 
		Тобто причинно-наслідковий зв`язок між здійсненням операцій з погашення заборгованості, укладенням договорів від 27.05.2015 та визнанням ПАТ  «Український професійний банк» неплатоспроможним судами не встановлено.
		Також згідно аудиторського звіту погашення кредиту позивача відбувалось за рахунок коштів ТОВ «РОЗВИТОК-2012», як фінансова допомога на зворотній основі, згідно Договору №  1/989-р від 26 травня 2015 року, ДП «Пілснер Україна» згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №03/03-14 від 03.03.2014, ПАТ  «АІТ» згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №27-06 від 27.06.2012, ФОП Іваніцька Олена Олександрівна згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №10/04-15 від 10.04.2015, Канарчук Ольги Олександрівни згідно Договору поворотної фінансової допомоги №1 від 26.05.2015, ФОП  Клименко Олени Василівна згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №08/04-15 від 08.04.2015, ОСОБА_3 згідно Договору зворотньої фінансової допомоги № 27/05 від 27.05.2015. 
		Тобто зазначені юридичні та фізичні особи у зв`язку з виконанням договорів фінансової допомоги (перерахуванням позичальнику коштів, які направлені на погашення заборгованості за кредитними договорами) отримають право у майбутньому на задоволення своїх вимог не від банку, через здійснення операцій з погашення заборгованості за кредитними договорами, а від позивача.
		Наявність в транзакціях з погашення позичальником кредиту за договорами №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, № 904 від 03.04.2015 такої ознаки, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, судами попередніх інстанцій також не встановлювалась. 
		Також суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, не встановили чи були операції з погашення позичальником (позивачем) кредиту за договорами №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, № 904 від 03.04.2015 предметом цього дослідження та чи давали експерти висновок щодо недійсності цих операцій.
		Згідно з частиною першою статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина друга статті 656 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини третьої вказаної статті предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. 
		Відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Отже, у разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення вказаних договорів № 80, № 80/1 зобов`язання за договорами про надання кредиту №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, № 904 від 03.04.2015 та договорами застави майна №709-1 від 11.02.2013, №822-1 від 12.05.2014, №904-1 від 03.04.2015 були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» суперечить статті 514 Цивільного кодексу України, та є підставою для визнання оспорюваних договорів № 80, № 80/1 в цій частині недійсними.
		Відповідно до частин першої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		За відсутності належного встановлення обставин припинення зобов`язань за договорами про надання кредиту №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, №  904 від 03.04.2015 та договорами застави майна №709-1 від 11.02.2013, №822-1 від 12.05.2014, №904-1 від 03.04.2015, шляхом їх повного виконання позивачем, суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові.
		Висновки Верховного Суду
		Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		З врахуванням викладеного, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для їх скасування та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
		Судові витрати
		Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої  статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна» (після зміни назви Дочірнє підприємство «Метелик») задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №  910/7305/20 скасувати.
		3. Справу № 910/7305/20 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О. Баранець 
		Судді                                                                                          О. Кролевець
		                                                                                          В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...