Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-1292 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.08.2010. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		К О П І Я 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		_______________________________________________________________________________ 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 2 червня 2010 року                                              м. Хмельницький 
		 Колегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Апеляційного суду Хмельницької області 
		        в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І., 
		         суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,     
		                              при секретарі Пещанюк Л.Ю.,    
		           з участю: ОСОБА_1, його представника,  
		           представника управління Пенсійного фонду України  
		  в Красилівському районі 
		 розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1292 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі на постанову Красилівського районного суду від 7 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі про визнання відмови незаконною та зобовязання провести перерахунок і виплату пенсії. 
		Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів  
		 в с т а н о в и л а : 
		 В червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі про визнання відмови незаконною та зобовязання провести перерахунок і виплату пенсії. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він як інвалід ІІІ групи, а з 20 січня 2009 року - ІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, а управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі відмовляється привести їх у відповідність з останніми. З цих підстав позивач просить визнати дії відповідача неправомірними і зобовязати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки з 22 травня 2008 року. 
		Постановою Красилівського районного суду від 7 вересня 2009 року позов задоволено.  
		В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачам в повному обсязі та призупинити виконання постанови суду в частині допущення негайного виконання постанови в межах суми платежу за один місяць в розмірі 4357 грн. 50 коп. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. 
		 Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. 
		Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 Головуючий у першій інстанції  Красняк В.І.                   Справа № 22ц-1292 
		Доповідач  Власенко О.В.                                     Категорія № 57 
		  Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до 20 січня 2009 року був інвалідом ІІІ групи, з 20 січня 2009 року він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.7,8), та віднесений до категорії І осіб, котрі постраждали внаслідок цієї аварії (а.с.9), одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, на підставі ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №796-ХІІ). 
		Розрахунок пенсії позивачу УПФ провело з урахуванням розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 „Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. 
		Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, ґрунтуються на законі. 
		      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 
		   Статтею 49 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. 
		   У відповідності до ст. 50 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 та 2 групи, призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. 
		Згідно з ч. 4 ст. 54    Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  особам, віднесеним до категорії 1  в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 та 2 групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 та 8 мінімальних пенсій за віком. 
		   Встановлено також, що ОСОБА_1 звертався до УПФ України у м. Хмельницькому із заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами України, однак в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено. 
		Колегія суддів приходить до висновку, що така відмова є неправомірною. 
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Виходячи з конституційної норми щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. 
		Не заслуговує на увагу й посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  
		  катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. 
		Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
		При вирішенні даного спору, суд правильно керувався наведеним вище чинним законодавством та обґрунтовано виходив з засад пріоритету законів над підзаконними актами та підставно задовольнив позов. 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що стосується посилань в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що положення цієї статті Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком), для розрахунку інших повязаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті. 
		Безпідставним є твердження УПФ щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом. 
		У відповідності з ч. 2 ст. 87 Закону України ”Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь  яким строком. 
		Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційних скарг для його скасування не вбачається. 
		Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги. 
		  Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів   
		 ухвалила: 
		  Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі відхилити. 
		 Постанову Красилівського районного суду від 7 вересня 2009 року залишити без змін. 
		 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили. 
		  Головуючий: (підпис)               
		Судді: (підписи) 
		З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду          О.В.Власенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...