Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 482/652/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2022. Зареєстровано: 12.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2022.
Дата набрання законної сили: 02.01.2023
Номер судового провадження: 2-о/482/34/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		12.12.2022 
		Справа №  482/652/22 
		Номер провадження  2-о/482/34/2022 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 грудня 2022 року                                                                м. Нова Одеса 
		 
		 
		 
		       Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Мазанової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Новоодеський сектор Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту        її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
		Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк. 
		30 серпня 1988 року вона отримала паспорт Радянського Союзу НОМЕР_1 виданий Сімферопольським ОВС, АР Крим із штампом «громадянин України». Після отримання Україною незалежності 24.08.1991 року вона своєчасно не оформила паспорт громадянина України та весь час продовжувала проживати з паспортом колишнього СРСР зразка 1974 р., який згодом втратила.
		Заявниця вказує, що весь час після отримання вищевказаного паспорта вона проживала на території України.
		З 10.04.1990 року вона має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , та проживала там до 2007 року.
		З 2007 року по теперішній час вона проживаю на території Новошмідтівського старостинського округу Сухоєланецької сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 . 
		З 25 квітня 2012 року заявниця отримала тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 видане Ленінським районним відділом внутрішніх справ Головного управління в Криму, в якому вказана адресна реєстрація: АДРЕСА_1 .
		Оскільки заявниця втратила паспорт радянського зразка та своєчасно не оформила паспорта громадянина України у неї виникло багато проблем з документами.
		02.02.2022 року вона звернулась до Новоодеського сектору Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявою продокументування паспортом громадянина України замість втраченого паспорту громадянина СРСР зразка 1974 року, на що отримала відповідь від 21.05.2022 р. №4-3/6/4831-22/4831/7-22, що в результаті розгляду заяви не було встановлено її належності до громадянства України.
		Заявниця вказує, що вона постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року і за весь час свого життя не виїжджала за територію України. 
		Заявник зазначив, що встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України необхідне їй для доведення належності до громадянства України.
		        Посилаючись на вищевикладене заявниця просила встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
		Заявниця у судове засідання не з`явилася нале надала до суду заяву згідно якої просила справу розглядати у її відсутність та задовольнити заяву про встановлення вищевказаного факту. 
		Від УДМС України в Миколаївській області надійшли письмові пояснення згідно яких заінтересована особа проти задоволення ОСОБА_1 не заперечувала.
		       Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
		Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 3 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого прядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення та якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Аналіз зазначених норм свідчить, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути, зокрема, заяви про встановлення таких фактів постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 р.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, заявниця - 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася у м.Донецьк. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 отримала паспорт Радянського Союзу НОМЕР_1 виданий Сімферопольським ОВС, АР Крим із штампом «громадянин України», який нею було втрачено.
		У зв`язку із втратою заявницею паспорту відповідно до Порядку оформлення і видачі тимчасового посвідчення, що підтверджує особу громадянина України затвердженого наказом МВС України №758 від 08.09.2005 року, який діяв на час втрати заявницею паспорту та видачі їй тимчасового посвідчення громадянина України, з 25 квітня 2012 року заявниця отримала тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 видане Ленінським районним відділом внутрішніх справ Головного управління в Криму, в якому вказана адресна реєстрація: АДРЕСА_1 .
		Згідно п.1 вищевказаного порядку Тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України (далі - тимчасове посвідчення), є документом, який видається громадянину України службою у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - служба) за умови подання ним заяви про втрату, викрадення або псування паспорта громадянина України (далі - заява про втрату паспорта), заяви за зразком, наведеним у додатку 1, та заведення відповідної справи.
		Як видно із адресної довідки виданої ВГІРФО ГУМВС в АР Крим 14.07.2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована 10.04.1990 року за адресою АДРЕСА_3 , за наявним у неї на той час паспортом Радянського Союзу НОМЕР_1 виданим Сімферопольським ОВС, АР Крим 30.08.1988 року.
		З наведеного видно, ОСОБА_1 у період з 10.04.1990 року по 14.07.2010 рік, а отже станом на 24.08.1991року, постійно проживала на території України.
		Із матеріалів справи видно, що заявник 02.02.2022 року звернулася до Новоодеського районного сектору Управління Державної Міграційної Служби України в Миколаївській області із заявою про документування паспортом громадянина України замість втраченого паспорту громадянина СРСР зразка 1974 року, на що отримала відповідь від 21.05.2022 р. №4-3/6/4831-22/4831/7-22, однак їй було відмовлено з посиланням на те, що у ході перевірок за обліками підрозділу жодної інформації про зареєстроване місце проживання заявниці чи документування її паспортом громадянина колишнього СРСР не встановлено. 
		Заявниці було роз`яснено право звернутися до суду для встановлення факту її проживання на території України станом на 24.08.1991року або за станом на 13.11.1991року.
		Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України "Про громадянство України",Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001"Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
		Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України, спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи. Виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства Указом Президента України покладено на Державну міграційну службу України та її територіальні органи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
		Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.
		Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
		Аналіз наявних письмових доказів в їх сукупності та системному зв`язку з положеннями діючого законодавства України та законодавства України яке діяло на час отримання заявницею тимчасового посвідчення громадянина України, дають підстави для висновку про доведеність факту постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року.
		Керуючись ст.10, 12, 81, 209, 259, 264, 265, 315, 317, 430 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Новоодеський сектор Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року - задовольнити. 
		Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Донецьк, на території України станом на 24.08.1991 року включно. 
		       Цей факт встановлено для встановлення належності заявника до громадянства України.                                                                                                        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.        
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. 
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення виготовлено 12.12.2022 року.
		       
		Головуючий суддя:                                                        С.А.Сергієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...