Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 173/1574/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2022. Зареєстровано: 17.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2022.
Дата набрання законної сили: 14.01.2023
Номер судового провадження: 2/173/730/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №173/1574/22 
		Провадження №2/173/730/2022 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                               
		14 грудня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд  Дніпропетровської області
		 
		 
		В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.
		при секретареві  Рудовій Л.В.
		Розглянувшиу відкритомусудовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в м. Верхньодніпровську цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		08.11.2022 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час затримки розрахунку до відповідача ТОВ «Солома».
		09.11.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 14.12.2022 року.
		14.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		Фіксування судового розгляду справи технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України
		Відповідно до заявлених вимог за поданою позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 36 799 грн. 37 коп. і середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 526 191 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: у період з 27 серпня 2018 року по 19 жовтня 2020 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Солома». 
		19.10.2020 року вона була звільнена за згодою сторін. 
		Під час її знаходження у трудових відносинах з ТОВ «Солома» та на момент звільнення 19.10.2020 року, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 799 грн. 37 коп.
		На день звільнення відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільнені та не здійснив виплату належних коштів, а лише надав розрахунковий листок за жовтень 2020 року, що й стало підставою подання ним даної позовної заяви.
		Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Відповідачем наданий відзив на позовну згідно якого останній просив позовні вимоги задовольнити частково. Надавши заперечення проти задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в повному обсязі Посилаючись на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку повинен бути співмірним із розміром заборгованості по заробітній платі. Та відповідно до положень ст. 116, 117 КЗпП України середній заробіток не може бути стягнений більше як за шість місяців.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
		Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. 
		За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
		При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. 
		Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача. 
		Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
		Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин
		Як встановлено в судовому засіданні 27 серпня 2018 року позивач була прийнята на роботу в ТОВ «Солома» на посаду лаборанта. 19 жовтня 2020 року позивача було звільнено із займаної посади за п.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджується даними трудової книжки.
		За час роботи у ТОВ «Солома» перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати, яка згідно розрахункового листка за жовтень місяць 2020 року складає 36 799 грн. 37 коп. 
		Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок. 
		Відповідно до ч. 3, 6 ст, 43 Конституції України - Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом
		Судом встановлено, що за період роботи позивача в ТОВ «Солома» виникла заборгованість із заробітної плати, яка на час звільнення позивача, станом на 19.10.2020 року останній не виплачена . Загальна сума заборгованості із заробітної плати на час звільнення склала 36 799 грн. 37 коп. 
		Доказів того що на час розгляду справи дана заборгованість із заробітної плати перед позивачем погашена, відповідачем суду не надано. Крім того у відзиві на позовну відповідач не заперчує наявність заборгованості перед позивачем із виплати заробітної плати. З чого суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з невиплаченої заробітної плати в сумі 36 799 грн. 37 коп. 
		Вирішуючи позовні вимоги про виплату позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку компенсації втрати частини доходу та моральної шкоди, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до положень ч.1 ст. 117 КЗпП України - У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» -
		Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей 
		день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
		Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями).
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України - Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		Як вбачається з наданих суду доказів позивач була звільнений з роботи 19.10.2020 року. В день звільнення розрахунок із заробітної плати з позивачем проведений не був. Таким чином позивач дізналася про порушення свого права 19.10.2020 року. Проте в тримісячний термін з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не звернувся. Таким чином позивач пропустила строк звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною вимогою не надав. 
		 
		На підставі викладеного суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.
		Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України - суд допускаєнегайне виконаннярішень усправах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
		На підставі чого суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості із заробітної плати за один місяць.
		Виходячи з того, що позовні вимоги позивача задоволені частково, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 992.40 грн., відповідно до розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		   Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги запозовом  ОСОБА_1 до товариства зобмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення грошових коштів,невиплачених призвільненні   задовольнити частково . 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солома»   (код ЄДРПОУ 36933660, юридична адреса: вул. Нова, 50-А м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 51660 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 36 799 (тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто дев`ять ) грн. 37 коп.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солома»   (кодЄДРПОУ 36933660,юридична адреса: вул.Нова,50а м.Верхівцеве Верхньодніпровського районуДніпропетровської області,51660 )   накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,992(дев`ятсот дев`яносто дві) грн.. 40коп.,на відшкодування понесенихсудових витрат  посплаті судовогозбору . Віншій частині понесені судові витратипо сплаті судовогозбору покласти на позивача,  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішення в межах виплати  заборгованості іззаробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання 
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
		Повний текст рішення виготовлений 14.12.2022 року. 
		 
		Суддя Петрюк Т.М.
		 
		Направлене до ЄДРСР: 15.12.2022 року
		Дата набрання законної сили: 14.01.2023 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...