Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21428/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано судом: 23.12.2022. Зареєстровано: 24.12.2022. Оприлюднено: 26.12.2022.
Дата набрання законної сили: 22.12.2022
Номер судового провадження: A/855/17974/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21428/21 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.
		Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 грудня 2022 року м. Київ
		 
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		Головуючого-судді: Мельничука В.П., 
		 суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції України до Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища» про застосування заходів реагування, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Державна екологічна інспекція України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища», в якому просила зобов`язати Відповідача вжити заходи реагування щодо усунення порушень вимог законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища та вимог законодавства у сфері поводження з відходами, а саме:
		- зупинити виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами до:
		1) отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів;
		2) усунення порушень виявлених в акті перевірки Держекоінспекції від 19.05.2021 № 4.2-19/6;
		3) отримання Держекоінспекцією повідомлення від Відповідача про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової перевірки Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища» щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів було виявлено, що Відповідач порушує вимоги природоохоронного законодавства.
		Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач, займаючись господарською діяльністю, здійснюючи операції у сфері поводження з небезпечними відходами, не дотримуючись встановлених вимог природоохоронного законодавства, може негативно впливати на довколишнє середовище.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року позов задоволено частково.
		Приватному підприємству «Екологічне відновлення природного середовища» зупинити виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами до усунення порушень №№ 2, 3, 4, 5, 7, виявлених в акті перевірки Держекоінспекції від 19.05.2021 № 4.2-19/6 та отримання Держекоінспекцією повідомлення від Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища» про усунення ним порушень №№ 2, 3, 4, 5, 7, виявлених в акті перевірки Держекоінспекції від 19.05.2021 № 4.2-19/6.
		В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Приватне підприємство «Екологічне відновлення природного середовища» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Екологічне відновлення природного середовища» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
		Апеляційна скарга мотивована також тим, що заявлений Позивачем захід реагування у вигляді припинення діяльності суб`єкта господарювання (виробництво (виготовлення), реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг) до моменту одержання оцінки впливу на довкілля є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущене порушення реально створює загрозу негативному впливу на довкілля, проте Позивачем не надано достатніх та об`єктивних доказів на підтвердження існування реальної загрози життю та здоров`ю людей, навколишньому природному середовищу та ймовірності настання негативних наслідків в разі невжиття визначених Позивачем заходів реагування.
		Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
		Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. З ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
		Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до КВЕД - 38.12 та 38.22 Відповідач здійснює діяльність зі збирання небезпечних відходів, а також оброблення та видалення небезпечних відходів.
		На підставі наказу Держекоінспекції «Про проведення державного нагляду (контролю)» від 06.05.2021 № 209, направлення від 06.05.2021 № 35 та доручення Прем`єр-міністра України (до листа Міндовкілля від 29.10.2020 № 25/6-23/8527- 20), Державною екологічною інспекцією України проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Приватним підприємством «Екологічне відновлення природного середовища», зокрема щодо поводження з небезпечними відходами, про що складено акт від 19.05.2021 № 4.2-19/6.
		За результатами проведення заходу контролю Державною екологічною інспекцією України встановлено, що Відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства, а саме:
		1) перелік забруднюючих речовин, визначених у документах дозвільного характеру відповідача є недостовірними та неповними, а розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів проведені згідно невідповідних методик;
		2) не виконуються вимоги, передбачені Умовами дозволу на викиди забруднюючих речовин № 3221684801-1 від 22.04.2019;
		3) не розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також заходи для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;
		4) не призначено осіб, відповідальних за належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку;
		5) не представлено документи для взяття на державний облік об`єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря;
		6) не здійснюються заходи для максимальної утилізації відходів, а саме: не забезпечено обладнанням щодо використання відходів як енергетичний ресурс;
		7) на території підприємства ПП «ЕВПС» на майданчику існуючого полігону твердих побутових відходів (ТПВ) виявлено залишки небезпечних медичних відходів, а саме: лікарські засоби, ватні тампони, шприци, ампули та флакони, тобто, підприємством ПП «ЕВПС» допускається змішування, зберігання та видалення небезпечних медичних відходів разом з побутовими відходами на власному полігоні ТПВ, що не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами;
		8) не здійснюється контроль за станом місць та об`єктів розміщення власних відходів;
		9) не представлено декларацію безпеки об`єкта поводження з небезпечними відходами;
		10) не представлено спеціальний паспорт на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів, а також не представлено паспорт місця видалення відходів;
		11) не представлено реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів;
		12) не здійснюється моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.
		Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
		Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час судового розгляду справи своє підтвердження знайшли лише 5 з 12 встановлених порушень, а саме:
		2) не виконуються вимоги, передбачені Умовами дозволу на викиди забруднюючих речовин № 3221684801-1 від 22.04.2019;
		3) не розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також заходи для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;
		4) не призначено осіб, відповідальних за належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку;
		5) не представлено документи для взяття на державний облік об`єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря;
		7) на території підприємства ПП «ЕВПС» на майданчику існуючого полігону твердих побутових відходів (ТПВ) виявлено залишки небезпечних медичних відходів, а саме: лікарські засоби, ватні тампони, шприци, ампули та флакони, тобто, підприємством ПП «ЕВПС» допускається змішування, зберігання та видалення небезпечних медичних відходів разом з побутовими відходами на власному полігоні ТПВ, що не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами.
		Натомість інші 7 з 12 порушень за результатами розгляду матеріалів справи, на переконання суду першої інстанції - відсутні.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Таким чином, Державна екологічна інспекція України є уповноваженим органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
		Частиною п`ятою статті 4 Закону № 877-V визначено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
		Частиною сьомою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
		Згідно із частиною шостою статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
		Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
		Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України визначено Законом України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР).
		Згідно зі статтею 1 Закону № 187/98-ВР, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими; операціями та нагляд за місцями видалення; збирання відходів - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах (до їх утилізації чи видалення); об`єкти поводження з відходами - місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів; відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 187/98-ВР суб`єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.
		Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).
		Відповідно до частини 2 статті 28 Закону № 187/98-ВР реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.
		Згідно з частиною 1 статті 29 Закону № 187/98-ВР з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники; а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.
		Статтею 32 Закону № 187/98-ВР передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється: а) провадити будь-яку господарську діяльність, пов`язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону; в) визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об`єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; г) приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів; д) вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об`єкти, не забезпечені устаткуванням і технологіями для безпечного поводження з відходами та в разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров`я людини, згідно з установленим порядком; е) передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом; є) залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров`я; ж) порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну відповідно до встановлених квотами умов; з) порушувати встановлені квоти на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини; и) ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких відходів з метою їх зберігання чи видалення; і) з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів.
		Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини.
		Відповідно до статті 33 Закону № 187/98-ВР зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
		На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.
		Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.
		Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
		Згідно з частиною 3 ст. 34 Закону № 187/98-ВР суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний:
		- забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення - ліквідувати забруднення та його наслідки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини;
		- вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і навколишнього природного середовища від їх впливу;
		- повідомляти про аварію, що сталася на зазначеному об`єкті, і про заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та населення;
		- забезпечувати експлуатацію зазначених об`єктів і перевезення небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства;
		- мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб`єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами);
		- ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»;
		- мати план локалізації та ліквідації аварії на об`єкті;
		- мати декларацію безпеки;
		- надавати інформацію про такі об`єкти відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».
		Обґрунтовуючи задоволення адміністративного позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи своє підтвердження знайшли лише 5 з 12 встановлених порушень, а саме:
		2) не виконуються вимоги, передбачені Умовами дозволу на викиди забруднюючих речовин № 3221684801-1 від 22.04.2019;
		3) не розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також заходи для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;
		4) не призначено осіб, відповідальних за належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку;
		5) не представлено документи для взяття на державний облік об`єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря;
		7) на території підприємства ПП «ЕВПС» на майданчику існуючого полігону твердих побутових відходів (ТПВ) виявлено залишки небезпечних медичних відходів, а саме: лікарські засоби, ватні тампони, шприци, ампули та флакони, тобто, підприємством ПП «ЕВПС» допускається змішування, зберігання та видалення небезпечних медичних відходів разом з побутовими відходами на власному полігоні ТПВ, що не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами.
		Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що у зв`язку з отриманням Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № UA32020030190028276-3 від 17.08.2022 року розробка спеціальних заходів щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також заходи для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря, (надалі - спеціальні заходи), відповідно до умов Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 3221684801-1 від 22.04.2019 року не вбачається за неможливе. Наразі Відповідач займається розробкою «спеціальних заходів» відповідно до умов Дозволу на викиди забруднюючих речовин № UA32020030190028276-3 від 17.08.2022 року.
		Крім того, у зв`язку з отриманням Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № UA32020030190028276-3 від 17.08.2022 року та на виконання його умов на підприємстві наказом від 17/08-1 ЗАГ від 17.08.2022 року були призначені відповідальні особи за належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку та обліку фактичного часу роботи джерел викидів.
		Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним обставинам, а як наслідок прийнято помилкове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Колегія суддів звертає увагу, що Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № UA32020030190028276-3 отримано 17 серпня 2022 року, а оскаржуване судове рішення в даній адміністративній справі прийнято 18 липня 2022 року, у зв`язку з чим суд першої інстанції не мав можливості надавати правову оцінку вказаним обставинам.
		Крім того, вказане не спростовує висновки Позивача про встановлені під час перевірки порушення Відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
		Також колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідачем в апеляційній скарзі також зазначено, що він здійснює свою діяльність із знешкодження небезпечних медичних відходів на спеціальному огородженому промисловому майданчику.
		Виявлені на майданчику існуючого полігону твердих побутових відходів (ТПВ) залишки небезпечних медичних відходів, що зазначені перевіркою потрапили на територію полігону ТПВ з твердими побутовими відходами, що надходять від місцевої територіальної громади Білоцерківського району. Зважаючи на специфіку виробництва та дефіцит робочого персоналу працівниками ПП «ЕВПС» не завжди вдається здійснити 100% сортування відходів, що надходять на полігон.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначене не підтверджує фактичного усунення порушень природоохоронного законодавства.
		Колегія суддів також вказує, що належним доказом усунення зафіксованих в актах перевірки порушень є результати повторної перевірки.
		Однак, матеріали справи не містять висновку Державної екологічної інспекції України про усунення Відповідачем всіх зафіксованих в акті перевірки порушень.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Розглянувши доводи Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екологічне відновлення природного середовища» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		 
		Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
		 
		Судді: І.О. Лічевецький
		 
		О.М. Оксененко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...