Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/8671/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; сімей із дітьми.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2022. Зареєстровано: 28.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2022.
Дата набрання законної сили: 27.01.2023
Номер судового провадження: п/360/8804/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		27 грудня 2022 року Справа № 360/8671/21
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі  позивач) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (далі  відповідач), в якій просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації від 13.10.2021 про відмову у призначені ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В обґрунтування позову зазначено, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України - у місті Луганськ, Луганської області, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 02.08.2021 № 430/1513/21, встановлено факт народження дитини чоловічої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ, Луганської області у громадянки України ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
		11.08.2021 Станично-Луганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на підставі вищевказаного рішення суду, було видане свідоцтво про народження від 11.08.2021, серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 29. 
		У жовтні 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
		Повідомленням (рішенням) відповідача від 13.10.2021, позивачу було відмовлено у призначені допомоги, у зв`язку з тим, що звернення надійшло пізніше ніж 12 місяців після народження дитини.
		Позивач вважає рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду.
		Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації подало відзив на позов, проте з тексту наданих документів вбачається, що вони стосуються іншої особи.
		Ухвалою суду від 31.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Ухвалою суду від 29.09.2022 повторно зобов`язано Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації надати документи, витребувані ухвалою суду від 31.12.2022.
		Станом на 27.12.2022 відзив на позов та витребувані судом документи відповідачем не надано.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такен.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) має дитину  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилася у місті Луганську Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим 11 серпня 2021 року.
		У жовтні 2021 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
		Повідомленням від 13.10.2021 Управлінням соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації відмовлено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги при народженні дитини, у зв`язку з тим, що звернення надійшло пізніше ніж 12 місяців після народження дитини.
		Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови у призначенні державної допомоги при народженні дитини.
		Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
		На підставі статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).
		Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
		Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
		У відповідності до пункту 2 частини першої статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
		Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
		За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
		Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1 від 27 грудня 2001 року № 175 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2009 року № 59).
		Суд зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
		Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
		У даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
		При відмові у призначенні допомоги відповідачем не зазначалось про не належність поданих позивачем заяви та документів для призначення допомоги, а єдиною підставою для не призначення допомоги визначено пропуск позивачем 12-місячного строку для звернення за її призначенням.
		У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а зроблено висновок, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Тому, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу соціальну допомогу при народженні дитини.
		Таким чином, за умови звернення позивача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини за формою, встановленою Мінсоцполітики, відповідач при прийнятті рішення мав би враховувати наведені висновки Верховного Суду та оцінювати обставини недотримання позивачем строку звернення з заявою.
		Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
		Суд зазначає, що право позивача було порушено прийняттям відповідачем повідомлення від 13.10.2021, тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати зазначене повідомлення та як наслідок зобов`язати відповідача призначити та здійснити виплату позивачу державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		Відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.
		Частиною першою статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
		Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
		За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією № 74 від 15.12.2021.
		Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права, а тому суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 93500, Луганська область, селище міського типу Новоайдар, вулиця Банківська, будинок 31, код ЄДРПОУ 03196989) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації від 13 жовтня 2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.
		Зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністраціна користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя С.В. Борзаниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...