Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/10128/14-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 30.12.2022. Зареєстровано: 31.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2023.

Номер судового провадження: 6/487/38/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 487/10128/14-ц 
		                       Провадження № 6/487/38/22 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.12.2022                                     м.Миколаїв
		Cуддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А, за участю секретаря Мізюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, -
		ВСТАНОВИВ:
		    Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку пред`явлення для примусового виконання виконавчого листа по справі №487/10228/14-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 08.07.2020 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв.м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005; поновити строк пред`явлення для примусового виконання виконавчого листа по справі №487/10228/14-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 08.07.2020 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв.м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005. 
		   Доводи заяви мотивові тим, що постановою Верховного суду від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року змінено у мотивувальних частинах, викладено їх в редакції постанови. В інших частинах рішення суду першої та апеляційної інстанцій про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв.м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005 залишено без змін. 
		Після розгляду цивільної справи Верховним судом прокуратурою скеровано до суду заяву про видачу виконавчого документа по справі, який в подальшому було отримано 08.07.2020, в той час як рішення суду набрало законної сили 19.09.2016. 
		Посилаючись на те, що виконавчий лист було видано судом з пропуском встановленого строку для пред`явлення його до виконання, оскільки справа перебувала на розгляді в Верховному суді, що є поважною причиною пропуску строку та не залежали від стягувача, заступник прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		В подальшому від заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва до суду надійшла заява з додатковими пояснення по справі, в якій обґрунтовано поважність причин пропуску строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.    Так, Миколаївська місцева прокуратура №1 відразу після отримання постанови Верховного суду від 12.06.2019, 11.12.2019 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва за заявою №31-5372вих-19 про видачу виконавчого листа. Проте, судом першої інстанції виконавчий лист не видано, а листом від 12.12.2019 року №487/10128/14-ц/22485/19 повідомлено, що цивільна справа перебуває в Верховному Суді та не повернута до Заводського районного суду м. Миколаєва. 
		26.05.2020 року стягувач знов скерував до суду заяву про видачу виконавчого листа, які були видані 08.07.2020 і лише з цього часу прокурор зміг скористатися правом звернути виконавчий лист до примусового виконання. 
		А тому, на думку, прокурора, пропуск строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не залежав від його волевиявлення, оскільки стягувачем вживалися усі можливі заходи, спрямовані на своєчасний контроль за виконанням судового рішення. 
		   Учасники судового розгляду в судовому засіданні не були присутніми. 
		   Прокурор просив розглянути заяву без його участі.
		   Представник ОСОБА_1 - адвокат Колесніков В.В. надав заперечення проти заяви прокурора, посилаючись на те, що рішення суду набрало чинності 19.09.2016, а зупинення виконання рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14.10.2016 не перериває строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, який на момент оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду України від 12.06.2019 вже закінчився. Прокурор подав заяву про поновлення пропущеного строку в листопаді 2021, тобто через 5 років 2 місяці з моменту набрання чинності судовим рішенням. Зазначені обставини, на його думку, свідчать що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений без поважних причин. Просив заяву прокурора розглядати без участі відповідача і її представника з урахуванням доводів, викладених в заявах від 01.12.2021 та від 07.12.2021.
		   Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до такого висновку. 
		   За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		   Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
		За статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		За частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
		Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		Стягувач, який просить суд поновити пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого документа, повинен довести, що такий строк пропущено ним з поважних причин, оскільки саме таку умову містить процесуальне законодавство.
		В свою чергу, чинне процесуальне законодавство не визначає переліку причин, які є поважними (такими, що не залежали від волі стягувача), та за наявності яких суд може поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа. Такі причини (обставини) повинні бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред`явлення до виконання.
		   Як слідує з матеріалів цивільної справи, 09.06.2016 року Заводським районним судовим м. Миколаєва ухвалено рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19.09.2016 року, відповідно до якого, позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задоволено; визнано незаконними та скасовано пункти 48, 48.1 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 997 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 206 177 грн. 42 коп., за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ №140146 від 28.10.2009 року, виданий ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01.12.2009 року за №0109497021001; зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв. м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005.
		   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.10.2016 відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано із Заводського районного суду м. Миколаєва справу №487/10128/14-ц; зупинено виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 19.09.2016 до закінчення касаційного провадження у справі.
		Постановою Верховного суду від 12.09.2019 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.06.2016 року й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року змінено у мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови.
		В інших частинах рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року залишено без змін.
		З доданих до заяви документів вбачається, що стягувач в особі заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 листом від 11.12.2019 року за вих. №31-5372вих-19 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з заявою про видачу копії рішення суду та виконавчих листів з метою подальшого їх звернення до виконання відповідно до ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Листом Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2019 року №487/10128/14-ц/22485/19 стягувача повідомлено, що цивільна справа була направлена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ та не повернута до Заводського районного суду м. Миколаєва. 
		26.12.2019 року за вх. №40265 матеріали цивільної справи №487/10228/14-ц разом з постановою Верховного Суду від 12.06.2019 року надійшли до Заводського районного суду м. Миколаєва. 
		27.05.2020 року за вх. №15539 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 повторно звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з заявою про видачу виконавчих листів по справі для подальшого їх звернення до примусового виконання. 
		Виконавчий лист стягувач отримав 20.07.2020 р. та в подальшому він був пред`явлений стягувачем до виконання в органи ДВС. 
		23.07.2020 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №62642031 на підставі виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 08.07.2020 року у справі №487/10228/14-ц.
		Вказана постанова від 23.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження була скасована керівником органу ДВС 23.09.2020 з підстав пропуску стягувачем встановленого ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання. 
		20.10.2021 до суду надійшло повідомлення старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.09.2021, яким, керуючись п. 2 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження». виконавчий лист було повернуто без прийняття до виконання. 
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		За змістом частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» під строками у виконавчому провадженні розуміються періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Крім того, строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
		Відповідно до положень частин першої та другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
		Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
		Враховуючи, що з позовом до суду у справі №487/10128/14-ц звернувся прокурор в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у даному випадку становить три місяці відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
		Рішення суду набрало чинності 19.09.2016, тому гранічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - 20.12.2016.
		Проте виконавчий лист отриманий прокурором поза межами цього строку, лише 20.07.2020 на підставі його заяви від 26.05.2020.
		Суд вважає, що стягувачем пропущено тримісячний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, оскільки він був позбавлений можливості отримати виконавчий лист у визначений строк та в подальшому пред`явити його до примусового виконання в органи ДВС, так як вже з 08.11.2016 цивільна справа №487/10128/14-ц була відсутня в Заводському районному суді м. Миколаєва у зв`язку з надходженням касаційної скарги. 
		Цивільну справу було повернуто до Заводського районного суду м. Миколаєва лише 26.12.2019, проте і до цієї дати стягувач вживав заходи, спрямовані на отримання виконавчого документа, звернувшись з відповідною заявою від 11.12.2019. 
		Суд не бере до уваги доводи представника ОСОБА_1 про те, що прокурор не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку у розумний строк після оприлюднення постанови ВП ВС або перед видачею виконавчого листа, оскільки, отримавши виконавчий лист №487/10128/14-ц, виданий 08.07.2020, старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гасимовою Р.Є. було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документу. Після скасування зазначеної постанови 23.09.2020, стягувач 12.11.2021 звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
		У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система права держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що пункт 1 статті 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .
		У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
		На підставі наведеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. 
		Керуючись ст. ст.2, 3, 5, 10, 259-260, 433 ЦПК України, суд,-
		УХВАЛИВ: 
		Заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.
		Поновити пропущений строк пред`явлення для примусового виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 08.07.2020 по справі №487/10128/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв.м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005.
		Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. 
		Повний текст ухвали складено 26.12.2022. 
		 
		   Суддя                                 Т.А.Карташева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...