Справа №
22ц-377/2007 Головуючий
у 1 інстанції - Білоус М.В.
Категорія -
цивільна Доповідач
- Бойко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2007
року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого
судді - Бойко О.В. суддів - Горобець Т.В., Квача М.О. при секретарі - Рачовій
І.І. за участі ОСОБА_3., представників ОСОБА_2. - ОСОБА_4., ОСОБА_5.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в м.
Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Прилуцького
міськрайонного суду Чернігівської області від 08.12.2006 року по справі за
позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3про недійсність відмови в погодженні меж земельної
ділянки, надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без погодження з
суміжним землекористувачем,
встановив:
14.09.2006 року ОСОБА_2. звернулась з позовом до ОСОБА_3,
в якому просить визнати відмову ОСОБА_3. в погодженні меж земельної ділянки для
будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1м. Прилуки недійсною;
дати згоду на передачу їй у приватну власність земельної ділянки за цією
адресою без погодження меж із суміжним землекористувачем - ОСОБА_3.
В позовній заяві позивачка посилається на те, що ОСОБА_3є її сусідом, їх
земельні ділянки межують, вона має намір приватизувати свою земельну ділянку,
але для цього необхідно погодити межі з відповідачем, який відмовляється
підписати акт погодження. Спору щодо розмірів та меж земельної ділянки між ними
немає, відповідач жодного разу не оспорював встановлені та існуючі межі їхніх
земельних ділянок, але не погоджується на приватизацію із-за неприязних
стосунків між ними.
Рішенням Прилуцького міськрайонного
суду Чернігівської області від 08.12.2006 року в задоволенні позовних вимог
відмовлено. Суд 1 інстанції прийшов до висновку, що оскільки між сторонами не
досягнуто згоди щодо користування обумовленим заїздом, а це знаходиться в
прямому причинному зв'язку з дачею чи відмовою від такої у погодженні меж
земельної ділянки між ними, і це є право, а не обов'язок відповідача погоджувати
межі.
Не погодившись з
рішенням суду, ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати
його, постановити нове рішення, яким визнати відмову ОСОБА_3. в погодженні меж
земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку № АДРЕСА_1в
м. Прилуки недійсною і безпідставною, дати згоду на передачу їй у приватну
власність земельну ділянку без погодження меж із суміжним землекористувачем -
ОСОБА_3. Вважає рішення суду необгрунтованим з тих підстав, що суд хоча і
застосував ст. 103 Земельного кодексу України, але не врахував, що саме
відповідач не дотримується правил добросусідства, відмовляючи в погодженні меж,
чим порушує його право власності; суд, зазначаючи, що між сторонами не
досягнуто згоди користування заїздом, не врахував, що цей заїзд знаходиться в
її користуванні, бо виділений під її будинковолодіння; рішення суду протирічить
вимогам Декрету КМ України від 26.12.1992 року № 15-92, згідно з яким
зобов'язано місцеві органи передавати у приватну власність земельні ділянки,
надані для ведення особистого підсобного господарства; судом не враховано, що
межі земельної ділянки встановлені в натурі і земельна ділянка, яку вона хоче
приватизувати, відповідає цим межам.
У судовому
засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, просили її
задовольнити.
Відповідач
ОСОБА_3апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити, залишити
без змін законне і обґрунтоване рішення суду.
Заслухавши
суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги,
скасування рішення суду 1 інстанції з постановлениям
нового рішення, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального
права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до
ст. 1.18 Земельного кодексу України встановлено порядок приватизації земельних
ділянок громадянами. Ст. 198 ЗК України при визначенні меж земельної ділянки
передбачає погодження цих меж з суміжними власниками чи землекористувачами.
Як встановлено у
судовому засіданні ОСОБА_2. є власником будинковолодіння АДРЕСА_1в м. Прилуки,
відповідач ОСОБА_3є власником будинковолодіння № АДРЕСА_2 в м. Прилуки,
суміжним землекористувачем з ОСОБА_2.
Під будинковолодіння 51 виділялась земельна ділянка розміром 588,0 кв.м
(а.с. 59) відповідно до рішення міської Прилуцької ради депутатів трудящих від
08.05.1964 року № 164. До цієї земельної ділянки входить заїзд, який
передавався у спільне користування під будинковолодіння № 51 та № 53, що
знайшло своє підтвердження в листі виконкому Прилуцької міської ради № 3-30/289
від 25.05.1992 року, рішенні Прилуцького місцевого суду від 11.04.2002 року,
яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від
10.07.2002 року та ухвалою Верховного Суду України від 08.07.2003 року,
технічному паспорті на будинковолодіння АДРЕСА_1в м. Прилуках.
ОСОБА_2. має
намір приватизувати земельну ділянку, на якій знаходиться її будинковолодіння,
подала всі необхідні документи до міської ради як це передбачає ст. 118 ЗК
України, проте відповідач не погоджує межі земельної ділянки.
Відповідно до
земельно-кадастрового плану (а.с. 4) встановлено межі земельної ділянки, на
якій знаходиться будинковолодіння № 51, розмір якої складає 582 кв.м.
ОСОБА_3не
заперечує правильності розмірів земельної ділянки позивачки, не погоджує акт
тільки із-за того, що позивачка не надає йому можливості користуватись водяним
колодязем, що знаходиться на заїзді, проїжджати по ньому, щоб викачати вигрібну
яму.
Проте, такі
доводи відповідача не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не є підставою
для відмови в приватизації земельної ділянки, яка виділена в користування
позивачці.
Відповідач у
даному випадку вправі звернутись до суду з позовом про надання земельного
сервітуту відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України, ст. 404 ЦК України.
Враховуючи
викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та
підлягають задоволенню.
керуючись ст.ст.
303, 307, п.п.1,4 ч.І ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 116, 118,
198 Земельного кодексу України, апеляційний суд
Вирішив:
Апеляційну
скаргу ОСОБА_2задовольнити, рішення Прилуцького міськрайонного суду
Чернігівської області від 08 грудня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2. задовольнити.
Визнати відмову
ОСОБА_3в погодженні меж земельної ділянки недійсною.
Дозволити
ОСОБА_1приватизувати земельну ділянку по АДРЕСА_1в м. Прилуки, межі якої
визначені земельно-кадастровим планом 24 травня 2005 року, без погодження меж
із суміжним землекористувачем - ОСОБА_2.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене
до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня
набрання ним законної сили.