Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/9330/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2023. Зареєстровано: 11.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2023.
Дата набрання законної сили: 01.05.2023
Результат оскарження 01.05.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/9887/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/9330/22 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 січня 2023 року м. Одеса
		 
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		06.07.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі в/ч НОМЕР_2 ), в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті компенсації за неотримане речове майно за період з 30.12.2021 року по 03.06.2022 року включно та зобов`язати відповідача сплатити на його користь середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті компенсації за неотримане речове майно за період з 30.12.2021 по 03.06.2022 (справа №420/9330/22).
		Ухвалою суду від 11.07.2022 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову. 
		Ухвалою суду від 03.08.2022 року позивач звільнений від сплати судового збору, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.
		Ухвалою суду від 10.10.2022 року вирішено розгляд справи №420/9330/22 здійснити за правилами загального позовного провадження.
		Крім того, 05.10.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 , в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2021 року по 31.08.2022 року включно; зобов`язати в/ч НОМЕР_2 сплатити на користь йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2021 по 31.08.2022 із розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 472, 22 грн (справа №420/14127/22).
		Ухвалою суду від 10.10.2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного позову. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою суду від 15.11.2022 року об`єднані в одне провадження справи №420/9330/22 та №420/14127/22 та присвоєний об`єднаній справі №420/9330/22. Продовжений розгляд об`єднаної справи №420/9330/22 за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 06.12.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 20.12.2022 року.
		Ухвалою суду від 20.12.2022 року вирішено подальший розгляд справи здійснити у письмовому провадженні.
		Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача по не нарахуванню та невиплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті компенсації за неотримане речове майно за період з 30.12.2021 року по 03.06.2022 року включно та зобов`язати сплатити на його користь середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті компенсації за неотримане речове майно за період з 30.12.2021 по 03.06.2022 позивач у позові зазначив, що він з 07.11.2001 року по 29.12.2021 року проходив військову службу у ЗСУ, у тому числі в період з 29.12.2003 по 29.12.2021 - за контрактом в Державній прикордонній службі України у НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України. Наказом від 29.12.2021 № 652-ОС його звільнено за пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вислуга років становила календарна військова 19 років 05 місяців 17 днів, пільгова військова - 06 років 03 місяця 06 днів; всього військова - 25 років 08 місяць 23 дня.
		Компенсація за неотримане речове майно при звільненні не була виплачена, у зв`язку з чим він 17.01.2022 року звернувся із заявою до відповідача щодо виплати компенсації за неотримане речове майно.
		28.08.2022 року у відповіді відповідач лише повідомив про вартість речового майна, що належало до виплати (90 472, 56 грн), грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 89 115, 47 грн виплачена лише 03.06.2022 року.
		Він направив відповідачу заяву про виплату йому середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 (наступний день після звільнення) по 03.06.2022 року, проте не отримав відповіді на звернення.
		Позивач посилаючись на ст.ст.116,117 КЗпПУ щодо відповідальності власника за затримку розрахунку при звільнені просив задовольнити позов, вважаючи, що його затримка склала 156 днів, а його середньоденна заробітна плата складає 472,22грн.
		Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2021 року по 31.08.2022 року включно та зобов`язання в/ч НОМЕР_3 сплатити на користь середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2021 по 31.08.2022 із розрахунку середньоденного заробітку - 472, 22 грн (справа №420/14127/22) позивач зазначив, що під час служби та при звільненні його зі служби згідно з наказом від 29.12.2021 йому не нараховувалась та не виплачувала індексація грошового забезпечення.
		17.01.2022 року він звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця  січень 2008 року. 
		21.01.2022 року на його рахунок надійшли кошти у сумі 46907,17 грн, проте він з таким розрахунком не погодився та звернувся до суду.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 року, його позов задоволений частково та зобов`язано відповідача, зокрема, донарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
		Також рішенням суду зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені з включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.
		На виконання рішення суду 31.08.2022 року на його особистий банківський рахунок від НОМЕР_1 прикордонного загону надійшло 46 318, 66 грн.
		03.09.2022 року він звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та отримав відповідь від 13.09.2022 року про відсутність правових підстав виплати середнього заробітку за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
		Позивач з посиланням на ст.ст.116,117 КЗпПУ просить задовольнити позовні вимог та зобов`язати відповідача виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні шляхом виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 30.12.2021 року по 31.08.2022 року за 245 діб з розрахунку 472,22грн , що складає 115693,90грн (472,22х245).
		Відповідачем до суду подані відзиви на позови (а.с.60-65, 139-143), в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Представник не заперечував, що за правовими висновками Верховного Суду у постанові від 30.11.2020 року №480/3105/19 речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, у той же час за правовою природою компенсацію за не отримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
		Стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
		Проте умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно, у разі подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби, належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
		Представник вказує, що рапорт про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження служби позивачем було подано 29.12.2022 року.
		Порядок виплати грошової компенсації, як вже зазначалось проводиться за окремим порядком наведеним вище (оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказ у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки), тому поданий у день звільнення рапорт позивача, на думку представника відповідача, не надає права позивачу стверджувати про не проведення відповідачем повного розрахунку у день звільнення.
		В подальшому НОМЕР_1 прикордонним загоном було направлено листа до Адміністрації Державної прикордонної служби України, як розпорядника коштів першого рівня, про потребу в коштах для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу та воно йому виплачено.
		Представник вважає, що підстави для застосування ст.117 КЗпПУ відсутні.
		Також представник відповідача вважає, що відсутні підставі для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов`язання сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2021 по 31.08.2022 року.
		Представник просить врахувати, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558, індексація грошового забезпечення не входить в саме грошове забезпечення.
		Позивачу індексація грошового забезпечення була виплачена вже після звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі №420/3735/22.
		 
		При цьому представник просить прийняти до уваги, що позивач вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду з вимогою стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в межах адміністративної справи 420/3733/22 та рішенням суду від 14.04.2022 по справі №420/3733/22 визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 року по 21.01.2022 року включно; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 по 21.01.2022 у розмірі 10861,06 грн. Тобто в межах розгляду даної справи судом було взято до уваги термін прострочення остаточного розрахунку, що в межах задоволення теперішніх позовних вимог приведе до подвійного розрахунку для виплати середнього заробітку позивачу.
		Також представник просить додатково врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи, зокрема: розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
		Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідач не здійснив з ним повний розрахунок при звільненні. Також вважав необґрунтованим посилання відповідача на рішення суду від 14.04.2022 по справі №420/3733/22, за яким зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 по 21.01.2022 у розмірі 10861,06 грн, оскільки факт несвоєчасної виплати грошового забезпечення у розмірі 46907,17грн не є предметом розгляду цього спору.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт НОМЕР_4 ) 07.11.2001 року по 29.12.2021 року проходив військову службу у ЗСУ, в період з 29.12.2003 по 29.12.2021 - за контрактом в Державній прикордонній службі України у НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (а.с.17-22).
		Наказом від 29.12.2021 №652-ОС НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України позивача звільненого з військової служби наказом від 26.11.2021 року; 577-ос за пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення. Вислуга років становить календарна військова 19 років 05 місяців 17 днів, пільгова військова - 06 років 03 місяця 06 днів, всього військова - 25 років 08 місяць 23 дня (а.с.23).
		17.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату належних йому сум при звільненні з військової служби, а саме індексації грошового забезпечення та компенсації за неотримане речове майно (а.с.27)
		Відповідачем надана відповідь на звернення від 17.01.2022 року, якою позивача повідомлено, зокрема, про те, що компенсація за неотримане речове майно буде виплачена після надходження асигнувань на зазначені цілі. Індексацію, вихідну допомогу при звільненні вплачено після надходження бюджетних асигнувань на зазначені цілі. Підстав для виплати грошового забезпечення за час затримки не має (а.с.29-30).
		Позивачу 21.01.2022 року виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 46907,17грн.
		 
		Грошова компенсація за неотримане речове майно виплачена позивачу 03.06.2022 року у розмірі 89115,47грн. 
		Судом встановлено, що позивач отримавши 21.01.2022 року індексацію грошового забезпечення у сумі 46907,17грн звернувся до суду з позовами до відповідача:
		щодо зобов`язання виплатити середній заробіток за затримку виплати індексації грошового забезпечення у сумі 46907,17 грн за період з 31.12.2021 року по 21.01.2022 року (справа №420/3733/22);
		щодо зобов`язання, зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця-січень 2008 року та включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення (справа №420/4590/22).
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 року по справі №420/3733/22, залишеного без змін постановою апеляційного суду від 14.09.2022 року, зобов`язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 по 21.01.2022 у розмірі 10861,06 грн.
		Згідно з рішенням суду середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням склала 472, 22 грн. Кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 23 дня. Сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні становить 10 861, 06 грн. (472, 22 грн х 23 дня).
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22, залишеного без змін постановою апеляційного суду від 14.09.2022 року, позов задоволено, та зобов`язано відповідача донараховати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року, а також здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги з включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплаченої суми.
		Після отримання 03.06.2022 року грошової компенсація за неотримане речове майно у розмірі 89115,47грн позивач також звернувся до суду з позовом щодо зобов`язання сплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 року по 03.06.2022 року (156 днів) з розрахунку середньоденного заробітку 472,22 грн (вимоги є предметом розгляду даної справи). 
		Також отримавши 31.08.2022 року на виконання рішення суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22 донараховану суму індексації у сумі 46318,66 грн позивач звернувся до суду з позовом щодо зобов`язання сплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 року по 31.08.2022 року (245днів) з розрахунку середньоденного заробітку 472,22 грн, всього 115693,90грн (вимоги є предметом розгляду даної справи). 
		Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
		Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Ст. 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
		Ст. 16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що Умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
		Спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим застосуванню підлягають норми КЗпПУ.
		За приписами ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
		Частиною 1 ст.117 КЗпПУ визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Судом встановлено, що при звільнення позивача зі служби йому не виплачені всі суми належні йому до виплати при звільненні. Позивач був виключений зі списку особового складу та всіх видів забезпечення наказом від 29.12.2021 року, проте йому виплачено після звільнення: 
		- 21.01.2022 року індексацію грошового забезпечення у сумі 46907,17грн; 
		- 03.06.2022 року грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 89115,47грн;
		- 31.08.2022 року на виконання рішення суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22 донараховану суму індексації у сумі 46318,66 грн. 
		Представник відповідача у відзиві не заперечує вказаних обставин, як і не заперечує, що на правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні щодо проходження служби військовослужбовцями підлягають норми КЗпПУ, оскільки спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює вказаних правовідносини.
		Проте представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на встановлену процедуру виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, правові висновки Верховного Суду про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також тієї обставини, що на користь позивача вже стягнуто за затримку розрахунку з ним 10861,06грн відповідно до рішення суду від 14.04.2022 року.
		Верховний суд неодноразово розглядав питання застосування ст.ст.116,117 КЗпПУ.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року по справі № 821/1083/17 аналізуючи застосування ст.ст.116,117 КЗпПУ дійшла до висновку, що цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпПУ відповідальність.
		Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
		З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. 
		За змістом ч.1 ст.117 КЗпПУ обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
		Частина 1 ст.117 КЗпПУ переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина 2 ст.117 КЗпПУ стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
		З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпПУ, враховуючи:
		розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,
		період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 
		ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, 
		інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
		Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково, тобто застосувавши принцип співмірності.
		В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує вказані висновки при розгляді даної справи №420/9330/22.
		Також суд вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19 щодо аналогічних спірних правовідносин.
		Верховний Суд в постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19 зазначив, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
		Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум. Стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а ст.117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
		Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
		Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні ст.116 КЗпПУ.
		Таким чином, застосування передбаченої ст.117 КЗпПУ відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
		З врахуванням викладеного суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо подання рапорту про отримання компенсації вартості за неотримане речове майно позивачем 29.12.2021 року, оскільки питання виплати всіх належних йому сум в будь-якому разі повинно бути вирішено при його звільненні. Доказів того, що позивачу у день звільнення пропонувалось саме речове майно, яке він не отримав під час служби, відповідачем не надано.
		Також Верховний Суд в постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19 зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст.117 КЗпПУ механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпПУ, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. 
		Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
		Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
		Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
		Таким чином, ще однією підставою для зменшити розміру відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпПУ є залежність розміру недоплаченої суми від загального розміру виплаченої звільненому працівнику суми розрахунку при звільненні. За судовою практикою суди у даному випадку застосовують відсоткове співвідношення вказаних сум.
		По даній справі позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні:
		- за період з 30.12.2021 року (наступний день після звільнення) по 03.06.2022року (156 днів) у сумі 73666,32 грн (156х472,22грн) за затримку виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 89115,47грн; 
		- за період з 30.12.2021 року (наступний день після звільнення) по 31.08.2022 року (245 днів) у сумі 115693,90 грн (245х472,22грн) за затримку виплати донарахованої суми індексації у сумі 46318,66 грн на виконання рішення суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22. 
		 
		Таким чином, позивач просить зобов`язати відповідача сплатити на його користь 185360,22грн.
		Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача у повному обсязі та наявні підстави для зменшення вказаної суми виходячи з наступного.
		Позивач розрахував суму належної йому суми за затримку при звільненні без врахування виплачених йому сум та недоплачених, а тому розрахунок сум за затримку виплат при звільненні із розрахунку середньоденного грошового забезпечення не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.
		Позивачу при звільненні згідно з відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2021 рік було нараховано 162665,98грн, сплачено 135784,74 грн. У вказану суму не увійшли не нараховані та відповідно не сплачені індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а також грошова компенсація за неотримане речове майно.
		Відповідачем у добровільному порядку, проте із затримкою сплачено позивачу грошова компенсація за неотримане речове майно (03.06.2022 року) та неоспорювану суму індексації грошового забезпечення (21.01.2022 року). У відсотковому відношення це складає 46%.
		Виплата іншої суми індексації (46318,66 грн) була сплачена позивачу 31.08.2022 року на виконання рішення суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22 у зв`язку із застосуванням іншого базового місяця для розрахунку індексації.
		При цьому суд враховує ту обставину, що період невиплати індексації  це період з 01.01.2016 по 28.02.2018 рік, тобто позивач до звільнення зі служби 29.12.2021 року у продовж більш трьох років не звертався до відповідача щодо виплати йому вказаної індексації грошового забезпечення, а звернувся лише після звільнення, що суд вважає необхідним врахувати при визначенні суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
		Необхідно врахувати, що позивач просить стягнути кошти за затримку розрахунку при звільненні частково за один і той же період з 30.12.2021 по 03.06.2022 року (дата виплати грошової компенсації за неотримане речове майно) та з 30.12.2021 року по 31.08.2022 року (дата виплати донарахованої суми індексації на виконання рішення суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22).
		Крім того, за період затримки розрахунку з 30.12.2021 року по 21.01.2022 року рішенням суду від 14.04.2022 року по справі №420/3733/22 стягнутий середній заробіток у розмірі 10 861, 06 грн.
		Позивач у відповіді на відзив просить не враховувати вказані обставини, оскільки на його думку це не стосується предмету спору по даній справі, оскільки стягнуто 10 861, 06 грн за затримку виплати іншої суми, а саме індексації грошового забезпечення у розмірі 46907,17грн.
		Проте суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача наведені у відзиві, що у даному випадку у разі задоволення позовних вимог може привести до подвійного стягнення середнього грошового забезпечення позивача.
		Суд вважає, що вимагаючи по трьом окремим справам (розглянутої №420/3733/22 та по даній справі №420/9330/22, яка об`єднана зі справою №420/14127/22) сплату середньоденного грошового забезпечення за час затримки розрахунку різних сум, частково за той самий період, не висвітлюючи обставини наявності рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки за період з 30.12.2021 року по 21.01.2022 року, позивач діяв недобросовісно.
		Між тим, визначаючи розмір суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні позивача необхідно врахувати розмір простроченої заборгованості, період затримки виплати заборгованості, обставини щодо тривалості цього періоду, поведінку позивача, наявність рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки за період з 30.12.2021 року по 21.01.2022 року, у тому числі по даній справі позивач просить за один и той же період стягнути середній заробіток, також суд вважає необхідним застосувати критерії зменшення розміру відшкодування у порівнянням з виплаченої сумою при звільненні.
		Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпПУ та вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 30 тис грн.
		Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши надані докази у їх сукупності, враховуючи встановлені судом обставини, наведені вищі висновки у змісті рішення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. 
		Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати коштів за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за неотримане речове майно при звільненні та донарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22 року.
		Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) гривень за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за неотримане речове майно при звільненні та донарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 11.07.2022 року по справі №420/4590/22 року.
		У задоволені решти позовних вимог  відмовити.
		Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
		 
		Суддя Е.В. Катаєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...