Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/590/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2023. Зареєстровано: 14.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2023.
Дата набрання законної сили: 10.07.2023 (частково)
Результат оскарження 10.07.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: п/360/595/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		12 січня 2023 року Справа № 360/590/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі  відповідач ІІ), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з 02.11.2020, у зв`язку з недоведеністю цим органом відсутності у ОСОБА_1 права на подвійний розмір його стажу за період його роботи на острові Шпіцберген з 20.06.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 28.04.1992, з 29.04.1992 по 04.09.1993;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.11.2020 згідно абзацу 3 частини 1 статті 26 та частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням подвійного розміру його стажу за період його роботи на острові Шпіцберген з 20.06.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 28.04.1992, з 29.04.1992 по 04.09.1993, згідно поданої ним заяви від 02.11.2020;
		- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №124050003178 від 09.12.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скасувати рішення №124050003178 від 09.12.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 як протиправне.
		В обґрунтування вимог зазначено, що 02.11.2020 позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян № 12 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за призначенням пенсії.
		13.11.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов лист з довідкою про наявний страховий стаж.
		Позивач повторно звернувся з заявою про надання відповіді щодо призначення йому пенсії за віком, оскільки минуло 10 днів у продовж яких мала бути призначена пенсія та замість відповідного повідомлення було надано лист про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки згідно наданих документів про стаж, а також даних персоніфікованого обліку, загальний страховий стаж складає 26 років 2 місяці і 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
		При цьому, повідомлено, що до загального стажу не було враховано:
		- період навчання в Одеському електротехнічному інституті з 01.12.1980 по 31.08.1981, так як позивач був слухачем підготовчого відділення вище вказаного інституту, а не студентом цього вищого начального закладу;
		- а також у подвійному розмірі період роботи з 20.06.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 28.04.1992, з 29.04.1992 по 04.09.1993 на острові Шпіцберген, у зв`язку з відсутністю трудового договору. 
		Та зазначено, що за умови надання письмового трудового договору за період роботи в ПО «Артиквугілля», вищезазначені періоди будуть зараховані до загального стажу в двократному розмірі.
		 
		Для виконання зазначених вимог відповідача позивач звернувся до організації Арктичного виробничого об`єднання і лише у жовтні 2021 отримав копію договору про його роботу на острові Шпіцберген та 08.12.2021 звернувся до відповідача І, але той зобов`язав повторно написати заяву про призначення пенсії за віком вже з 08.12.2021.
		15.12.2021 відповідач І надіслав Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №124050003178 від 09.12.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
		Позивач вважає рішення протиправним та таким що порушує право на отримання пенсії на соціальне забезпечення, оскільки наданими документами повністю підтверджується його право на призначення пенсії за віком.
		Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
		Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії та пакетом необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. ГУПФУ в Луганській області були вчинені передбачені дії відповідно до Порядку. При цьому, за принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та 09.12.2021 прийнято рішення №124050003178 про відмову в призначенні пенсії.
		Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
		Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
		За результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку встановлено, що страховий стаж заявника становить 26 років 02 місяці 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Враховуючи викладене, відповідач ІІ зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
		Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
		Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
		Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
		Періоди роботи на острові Шпіцберген відповідно до постанови Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 13.10.1981 №286 «Про затвердження Типового трудового договору про роботу на підприємствах і організаціях Арктичного виробничого об`єднання по видобутку вугілля на архіпелазі Шпіцберген» при обчисленні трудового стажу, що давав право на обчислення державних пенсій, кожний пропрацьований на архіпелазі Шпіцберген рік зараховується за два роки роботи на підставі трудового договору, який укладався на два роки роботи.
		Період роботи в «Арктиквугіллі» обчислюється з дня підписання трудового договору по день звільнення.
		Враховуючи вищевикладене та той факт, що ОСОБА_1 працював за строковим трудовим договором на острові Шпіцберген з 20.06.1991 по 08.02.1994, тобто після 1 січня 1991 року, провести обчислення страхового стажу 1 рік за 2 роки не має законних підстав.
		На дату звернення (08.12.2021) страховий стаж ОСОБА_1 складав 26 років 2 місяці 3 дні. За наявним страховим стажем 26 років 2 місяці 3 дні ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії після досягнення 63 - річного віку.
		Крім того, рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №124050003178 від 09.12.2021 приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
		Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області заява позивача по суті не розглядалась, будь яке рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.12.2021 не приймалось.
		Також у зв`язку з введенням військового стану на території України та через активну фазу бойових дій на території Луганської області, структурні підрозділи Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконують свої функції не в повному обсязі, працюють дистанційно за місцем нової дислокації співробітників.
		Надати копію пенсійної справи ОСОБА_1 немає можливість, оскільки на теперішній час відсутня можливість перегляду в електронній пенсійній справі завантаженого переліку документів. Забезпечити надання витребуваних документів немає можливості.
		Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Ухвалою суду від 31.01.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
		Ухвалою суду від 16.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.
		Ухвалою суду від 23.12.2022 призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 02.11.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про перерахунок пенсії за віком, до якої було додано копії паспорту та трудової книжки.
		Листом від 09.11.2020 № 1240-31-8/5248 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у відповідь на заяву від 02.11.2020, направило довідку про наявний страховий стаж позивача.
		Відповідно до наданої довідки наявний страховий стаж позивача складає 26 років 02 місяці 02 дні, дата з якої матиме право на пенсійну виплату  19.09.2023.
		15.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою, в якій просив надати: роз`яснення щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи та навчання, копію поданої для нарахування пенсії заяви, а також нарахувати та виплатити пенсію за віком з дати подачі заяви.
		Листом від 14.07.2021 № 2617-2578/Т-02/8-1200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що кожний пропрацьований на архіпелазі Шпіцберген рік зараховується за два роки роботи на підставі трудового договору, який укладався на два роки роботи, оскільки до заяви від 02.11.2020 не було надано такого трудового договору, періоди роботи з 20.06.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 28.04.1992 та з 29.04.1992 по 04.09.1993 до загального стажу зараховані в однократному розмірі. За умови надання письмового трудового договору за період роботи в ПО «Артиквугілля», вищезазначені періоди будуть зараховані до загального стажу в двократному розмірі.
		08.12.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано копії: паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, військового квитка, диплому про навчання, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідки про прийняття на роботу (навчання) (трудовий договір), довідки про прийняття на роботу (навчання) (1991-1994), заяви про спосіб виплати пенсії, пам`ятки пенсіонера, трудової книжки.
		За наслідками розгляду заяви позивача та наданих ним документів Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 09.12.2021 № 124050003178 про відмову у призначені пенсії позивачу.
		В обґрунтування зазначено, що згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року  не менше 27 років.
		Згідно наданих документів та даних з системи персоніфікованого обліку встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 02 місяці 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком
		Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 15.12.2021 №1200-0214-8/58107 позивача повідомлено про результати розгляду його заяви та надано копію рішення від 09.12.2021 №124050003178.
		Отже, з матеріалів справи вбачається, що періоди роботи у ВО «Артиквугілля» архіпелазі Шпіцберген з 20.06.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 28.04.1992 та з 29.04.1992 по 04.09.1993 зараховані до загального стажу позивача в однократному розмірі.
		Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , заповнення якої розпочато 15.09.1977, містить такі записи щодо його періодів роботи:
		-відкомандировано в розпорядження ВО «Артиквугілля» для робіт на архіпелазі Шпіцберген (Норвегія) (запис № 18);
		-20.06.1991 електромеханік 1 категорії (запис № 19, наказ № 53к від 30.06.1991);
		-01.10.1991 електромеханік (запис № 20, наказ № 277 від 10.10.1991);
		-29.04.1992 інженер ІІ категорії (запис № 21, наказ № 29к від 19.05.1992);
		-07.02.1994 звільнено за п.1 ст. 33 КЗпП РФ (скорочення чисельності) (запис № 22, наказ 15к від 04.02.1994).
		Зазначені записи завірені печаткою підприємства та підписами відповідальних осіб.
		Також, позивачем надано архівну довідку № 688-с з якої встановлено, що 18.06.1991 з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заключено контракт для робіт на руднику «Баренцбург» ДТ «Арктиквугілля» та з 20.06.1991 його зараховано електромеханіком 1 категорії, з 29.04.1992 переведено інженером 2 категорії, з 04.09.1993 звільнено та з 13.09.1993 надано відпустку в кількості 144 робочих днів за роботу на руднику «Баренцбург» з наступним звільненням з 08.02.1994.
		Зазначене також підтверджується довідкою ДТ «Арктиквугілля» арх. Шпіцберген (Норвегія) від 06.09.1993, архівною довідкою № 6426-с про заробітну плату за період роботи з червня 1991 року по вересень 1993 року на руднику «Баренцбург» ДТ «Арктиквугілля», особистою карткою № НОМЕР_3 , трудовим договором укладеним між Арктичним виробничим об`єднанням по видобудку вугілля Міністерства вугільної промисловості СРСР, іменоване дальше «Арктиквугілля» та ОСОБА_1 .
		Таким чином, позивач виконував роботи на посадах електромеханіка та інженера на руднику «Баренцбург» ДТ «Арктиквугілля» архіпелаг Шпіцберген з 20.06.1991 по 04.09.1993. 
		Отже, в межах заявлених вимог спірним є зарахування до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні один рік за два роки періодів роботи в ПО «Артиквугілля» на архіпелазі Шпіцберген з 20.06.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 28.04.1992 та з 29.04.1992 по 04.09.1993 та право на призначення пенсії за віком.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
		Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV обумовлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
		Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
		Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
		Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846; далі - Порядок №22-1), визначено вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 цього пункту до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
		Згідно із абзацом другим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
		Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		За приписами пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 №12).
		Підпунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
		Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 №1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (який застосовувався на момент виникнення спірних правовідносин) було скорочено до трьох років тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960.
		Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова №148) передбачено, що працівникам, які користуються на цей час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
		Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів Союзу РСР з питань праці і заробітної плати і Президії Всесоюзної центральної ради профспілок від 16.12.1967 №530/П-28 (далі - Інструкція №530/П-28), пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Пільги, передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року і статтею 3 від 26 вересня, надаються додатково робітникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули за власним бажанням), при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
		За змістом пункту 7 Інструкції №530/П-28 трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
		З системного аналізу наведених положень вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність таких обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 та від 26.09.1967 та Постановою №148.
		При цьому основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою, письмовим трудовим договором.
		При вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі № 263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15а, від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі № 265/6105/16-а, відповідно до яких для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
		Записами трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджується те, що позивач у період з 20.06.1991 по 04.09.1993 працював в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, які кореспондуються з записами в архівних довідках № 688-с та № 6426-с, особистою карточкою № 1396 та трудовим договором укладеним між Арктичним виробничим об`єднанням по видобудку вугілля Міністерства вугільної промисловості СРСР, іменоване дальше «Арктиквугілля» та ОСОБА_1 .
		При цьому, суд звертає увагу на відсутність спору між сторонами про те, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.
		Позивачем заявлено вимогу про зарахування до стажу періоду роботи з 20.06.1991 по 04.09.1993 в подвійному розмірі, однак суд зазначає, що пунктом 3 Постанови №148 передбачено, що працівникам, які користуються на цей час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі після 1 березня 1960 року зараховуються за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
		Доводи відповідачів про відсутність документів, які б слугували підставою для застосування кратного обчислення стажу, для зарахування періоду роботи з 20.06.1991 по 04.09.1993 в обчисленні один рік за один рік та шість місяців не беруться до уваги, оскільки з копії трудового договору, укладеним між Арктичним виробничим об`єднанням по видобудку вугілля Міністерства вугільної промисловості СРСР, іменоване дальше «Арктиквугілля» та ОСОБА_1 , вбачається, що таким договором було передбачено, що працівнику, тобто позивачу, зараховується один рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахунку стажу, який дає право на отримання пенсії по віку і по інвалідності.
		З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що період роботи позивача з 20.06.1991 по 04.09.1993 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, підлягають пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.
		Під час вирішення цієї справи суд бере також до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 22.02.2021 по справі №266/258/16-а. В цій справі Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відступу від правових висновків, зроблених у постанові від 08.11.2019 у справі № 396/153/17, та задовольнив позов особи до органу ПФУ, зобов`язавши останнього провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи особи період роботи, зокрема, після 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах (один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік і шість місяців).
		Щодо позиції відповідачів стосовно того, що позивач з заявою про призначення пенсії звернувся до відповідача І, а фактично рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу виносилося відповідачем ІІ і такі дії є правомірними, суд зазначає таке.
		Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
		Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
		Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
		Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
		Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
		Таким чином, нормами статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 44 Закону № 1058 прямо визначено, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду.
		Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі також - Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
		Згідно пункту 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
		Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі також - Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
		Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
		Згідно пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення).
		Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
		Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
		Відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» у Луганській області Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
		Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 внаслідок реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в Луганській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області покладені функції з призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
		Згідно відомостей офіційного сайту, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має такі структурні підрозділи:
		1) Сектор обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр), місце розташування - місто Сєвєродонецьк;
		2) Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр), місце розташування - смт Біловодськ, смт Мілове;
		3) Відділ обслуговування громадян № 2 (сервісний центр), місце розташування - смт Білокуракине, смт Новопсков;
		4) Відділ обслуговування громадян № 3 (сервісний центр), місце розташування - м Кремінна;
		5) Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр), місце розташування - м Лисичанськ;
		6) Відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр), місце розташування - смт Марківка;
		7) Відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр), місце розташування - смт Новоайдар, м Щастя;
		8) Відділ обслуговування громадян № 7 (сервісний центр), місце розташування - м. Попасна;
		9) Відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр), місце розташування - м. Рубіжне;
		10) Відділ обслуговування громадян № 9 (сервісний центр), місце розташування - м. Сєвєродонецьк;
		11) Відділ обслуговування громадян № 10 (сервісний центр), місце розташування - м Сватово, смт Троїцьке;
		12) Відділ обслуговування громадян № 11 (сервісний центр), місце розташування - смт Станиця Луганська;
		13) Відділ обслуговування громадян № 12 (сервісний центр), місце розташування - м. Старобільськ.
		Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, що призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
		При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
		Також згідно змісту Положення про Пенсійний фонд України у останнього зовсім відсутні функції щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
		У Пенсійного фонду України наявні повноваження стосовно організації, координації та контролю «роботи» саме «територіальних органів», серед іншого, щодо здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначення (перерахунку) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
		Аналіз зазначених норм законів та нормативно-правових актів свідчить про те, що Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення № 280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
		Пунктом 1.1. розділу I Порядку 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).
		Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає пенсію».
		Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
		Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
		Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає пенсію».
		Виключно «орган, що призначає пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
		ГУПФУ в Луганській області як «орган, що призначає пенсію», правильно виконав положення пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1.
		Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Відповідачі пояснили, що з урахуванням п.4.2 Порядку 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області винесло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.
		Зазначені дії як відповідача І, так і відповідача ІІ не відповідають положенням пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, оскільки згідно вказаної норми засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію».
		Тобто, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач ІІ зобов`язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію», яким і є відповідач ІІ - ГУПФУ в Луганській області.
		ГУПФУ в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
		Саме серед 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності повинен був визначений один структурний підрозділ, який повинен був сформувати атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
		Натомість, таким структурним підрозділом був визначений відповідач ІІ - ГУПФУ в Полтавській області.
		Зазначені дії не регламентовані жодною правовою нормою, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення. 
		ГУПФУ в Полтавській області не є структурним підрозділом ГУПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи. 
		Пенсійний фонд України в силу приписів норм законодавства та Положення про Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями призначати пенсії, відповідно серед його територіальних органів (якими є як ГУПФУ в Луганській області, так і ГУПФУ в Полтавській області) не може визначатися «структурний підрозділ», який в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу.
		Таким чином, відповідач ІІ не мав правових підстав для розгляду заяв та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про призначення пенсії до відповідача І.
		В силу приписів пункту 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 саме керівник ГУПФУ в Луганській області повинен підписати рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, оскільки ГУПФУ в Луганській області і є тим «органом, що призначає пенсію».
		Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
		Враховуючи вище викладені обставини, відповідач 1 допустив грубе порушення пунктів 4.2., 4.3. та 4.7. розділу ІV Порядку 22-1, неправомірно допустивши після реєстрації заяви позивача визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Полтавській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
		У зв`язку з чим оскаржуване рішення відповідача ІІ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		Суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком саме з 02.11.2020 та призначення пенсії з 02.11.2020 є безпідставними, оскільки сам позивач повторно звернувся з заявою про призначення пенсії 08.12.2021, а перед цим не оскаржив бездіяльність відповідача І щодо належного розгляду його заяви від 02.11.2020 та не прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.
		Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
		Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:
		- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
		- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу ОСОБА_1 за його заявою від 08.12.2021 про призначення пенсії за віком;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.12.2021 № 124050003178 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 20.06.1991 по 04.09.1993 у пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців та здійснити призначення пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії  08.12.2021.
		Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.
		Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
		Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Таким чином, зобов`язання відповідача І призначити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії з урахуванням всіх періодів роботи, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачами не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком з урахуванням всіх періодів роботи.
		Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем І під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
		З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1984,80 грн, що підтверджено квитанціями № 215600426655 від 20.01.2022 та № 1071619124 від 08.02.2020.
		З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачами конституційного права позивача на призначення пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1984,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 992,40 грн з кожного.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: 36014, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу ОСОБА_1 за його заявою від 08.12.2021 про призначення пенсії за віком.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.12.2021 № 124050003178 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 20.06.1991 по 04.09.1993 у пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців та здійснити призначення пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії  08.12.2021.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя С.В. Борзаниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...