Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 823/1764/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2023. Зареєстровано: 18.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.
Дата набрання законної сили: 16.01.2023
Номер судового провадження: К/9901/38279/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №823/1764/17
		адміністративне провадження № К/9901/38279/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу                         № 823/1764/17
		за позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського центру зайнятості про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року (головуючий-суддя Паламарь П.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя             Губська Л.В., судді: Вівдиченко Т.Р.,   Федотова І.В.),
		в с т а н о в и в :
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що він перебуває на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості, має статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю, однак без врахування страхового стажу за серпень-жовтень 2016 року, оскільки роботодавцем не було сплачено єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ).
		Вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на те, що несплата роботодавцем ЄСВ не може впливати на його право отримати допомоги по безробіттю, у зв`язку з чим просив суд: визнати протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування страхового стажу за період роботи з серпня по жовтень 2016 року включно, при визначенні розміру допомоги по безробіттю; зобов`язати Черкаський міський центр зайнятості призначити позивачу допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу з серпня по жовтень 2016 року включно з виплатою недоотриманих сум з 17 липня 2017 року.
		Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно в межах своїх повноважень.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову про часткове задоволення позову.
		Визнано протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування при визначенні розміру допомоги по безробіттю страхового стажу ОСОБА_1 за період роботи жовтень 2016 року.
		Зобов`язано Черкаський міський центр зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу за період роботи жовтень 2016 року з виплатою недоотриманих з 24 липня 2017 року сум.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про часткове задоволення позову, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за період з січня по жовтень 2016 року позивачу нараховувалася заробітна плата, при цьому, страхові внески не сплачувались, що свідчить про правомірність дій відповідача, разом з тим зауважив, що у жовтні 2016 року страховий стаж позивача становив 31 день (міститься позначка про сплату страхових внесків), а тому, вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований для призначення допомоги по безробіттю. Оскільки допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, апеляційний суд з посиланням на ч. 3  ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», дійшов висновку про виплату недоотриманих сум з 24 липня 2017 року.
		Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування страхового стажу за період роботи з серпня по вересень 2016 року, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в цій частині та зобов`язати Черкаський міський центр зайнятості призначити позивачу допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу з серпня по вересень 2016 року включно з виплатою недоотриманих сум з 17 липня 2017 року.
		У відзиві на касаційну скаргу Черкаський міський центр зайнятості просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.
		Суд заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов наступного висновку.
		Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 02 червня 2015 року по 27 січня 2016 року, з 29 січня 2016 року по 17 жовтня 2016 року працював в Приватному акціонерному товаристві «Черкаський приладобудівний завод» (далі - ПрАТ «Черкаський приладобудівний завод»), а також був працевлаштований  з 19 жовтня 2016 року по 14 липня 2017 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Круг Експедішн Тракс» (а. с. 33-37).
		17 липня 2017 року позивач звернувся із заявою до Черкаського міського центру зайнятості про надання йому статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю, яка розпочата 24 липня 2017 року (а .с. 30, 31, 37).
		Згідно з даними персональної картки ОСОБА_1 в Черкаському міському центрі зайнятості № 230017071700020  страховий стаж позивача за останні 12 місяців, що передують реєстрації, становив 7 місяців (а.с.29).
		В індивідуальних відомостях Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) за звітний 2016 рік міститься інформація про сплату страхових внесків з жовтня по грудень 2016 року, а за період з січня по жовтень 2016 року позивачу нараховувалася заробітна плата, однак страхові внески сплачені не були (а. с. 38 зворот).
		Про виплату заробітної плати за період з серпня по жовтень 2016 року відображено у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року (а.с.44), 
		У відповідь на заяву позивача 04 вересня 2017 року за № 08-11/3763 Черкаський міський центр зайнятості повідомив, що після сплати ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» заборгованості по ЄСВ за період з серпня по жовтень 2016 року та відображенням цієї інформації в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Черкаським міським центром зайнятості буде здійснено повний перерахунок розміру допомоги по безробіттю з дати призначення.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені      Конституцією     та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
		Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000р. №1533-ІІІ  (далі - Закон №1533-ІІІ).
		Відповідно до ч. 1  ст. 1 Закону №1533-ІІІ  загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
		Частиною 1  статті 4 цього Закону  встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.
		Відповідно до ч. 1  ст. 6 Закону №1533-ІІІ  право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
		Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю.
		За правилами  статті 22 Закону №1533-ІІІ  право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею  37, пунктами 3,  4,  7  і  8  статті  40, статтями  41  і  45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій  статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої  статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
		Частинами 1, 2  статті 21 Закону №1533-ІІІ  встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
		Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового    стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
		Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
		За змістом п. 14 ч. 1  ст. 1 Закону №1533-III  страхові внески це кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності  Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені  Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI  (далі - Закон №2464-VI).
		Статтею 4 цього Закону  встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Відповідно до п. 6 ч. 2  ст. 6 Закону № 2464-VI  платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
		З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2  ст. 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9  Закону №2464-V).
		При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим  Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11  ст. 9 Закону №2464-VI)
		Відповідно до ч. 1  ст. 26 Закону №2464-VI  адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.
		Пенсійний фонд України є органом, який уповноважений відповідно до цього  Закону  вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом (ст. 1 Закону № 2464-VI).
		Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб
		При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.
		Судами встановлено, що в період за серпень та вересень 2016 року із заробітної плати позивача роботодавцем ПрАТ «Черкаський приладобудівний завод» не було своєчасно  в установленому порядку до бюджету сплачено страхові внески.
		Таким чином, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій.
		Крім того, механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
		Відомості про те, що Пенсійний Фонд у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку ПрАТ «Черкаський приладобудівний завод» стосовно несплати підприємством страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні. Це свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов`язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.
		Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.
		Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 у справі № 242/2088/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а.
		Статтею 16 Закону № 2464-VI  передбачено ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.
		Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування
		Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого  Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
		Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації його як безробітного, становить не менше ніж шість місяців. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Отже, існує ситуація, у якій позивач отримує зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.
		Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16 травня 2019 року справа №460/5659/16-а.
		Відповідно до ч. ч. 1, 4  ст. 351 КАС України  підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		За наведених обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування страхового стажу за період роботи з серпня по вересень 2016 року включно при визначенні розміру допомоги по безробіттю із зобов`язанням Черкаського міського центру зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу з серпня по вересень 2016 року включно з виплатою недоотриманих сум з 24 липня  2017 року з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
		Керуючись статтями 341,  345,  349,  350,351,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування страхового стажу за період роботи з серпня по вересень 2016 року включно при визначенні розміру допомоги по безробіттю із зобов`язанням Черкаського міського центру зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу з серпня по вересень 2016 року включно з виплатою недоотриманих сум з 24 липня  2017 року та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Визнати протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування при визначенні розміру допомоги по безробіттю страхового стажу ОСОБА_1 за період роботи серпень та вересень 2016 року включно.
		Зобов`язати Черкаський міський центр зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу за період роботи серпень та вересень 2016 року включно з виплатою недоотриманих з 24 липня 2017 року сум.
		В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.Л. Мороз
		А.Ю. Бучик 
		 А.І. Рибачук ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...