Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/5767/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано судом: 20.01.2023. Зареєстровано: 21.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2023.
Дата набрання законної сили: 23.02.2023
Результат оскарження 23.02.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/2170/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		справа №1340/5767/18
		провадження № П/380/2170/20
		 
		ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 січня 2023 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд в складі: 
		головуючої судді Крутько О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Сов`як Д.О.,
		представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Іванейко Я.Я.,
		представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Єсіпова І.А., 
		при розгляді у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про відшкодування витрат на правову допомогу та повернення суми сплаченого судового збору в адміністративній справі
		за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP про стягнення податкового боргу з рахунків у банках
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP 
		до Головного управління ДПС у Львівській області 
		про зобов`язання до вчинення дій,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким здійснити розподіл: 
		1) витрат на правову допомогу, надану товариству з обмеженою відповідальністю TFC GROUP, у розмірі 66820,00 грн.;
		2) суми судового збору, сплаченого товариством з обмеженою відповідальністю TFC GROUP за подання апеляційної скарги на рішення суду від 04.03.2019 у цій справі, скасованого постановою Верховного Суду від 25.02.2022, у розмірі 3072,09 грн.;
		3) суми судового збору, сплаченого товариством з обмеженою відповідальністю TFC GROUP за подання касаційної скарги на рішення суду від 04.03.2019 та постанову апеляційного суду від 23.07.2019 у цій справі, скасованих постановою Верховного Суду від 25.02.2022, у розмірі 6144,17 грн. 
		Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року відмовлено повністю у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках. Зустрічний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» у сумі 204 805,93 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204 805,93 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» сплачений судовий збір за подання зустрічного позову у сумі 2102,00 грн.
		Товариством з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» понесені витрати на правничу допомогу, однак під час прийняття рішення Львівським окружним адміністративним судом питання про їх відшкодування вирішено не було. 
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» в судовому засіданні заяву підтримав, з підстав наведених у ній просив задоволити.
		Представник Головного управління ДПС у Львівській області проти поданої заяви заперечила, просила відмовити у її задоволенні.
		При постановленні додаткового судового рішення суд виходить наступного.
		Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
		Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині 5 статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.12.2012 № 5076-VI (далі Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI).
		Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
		Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Судом встановлено, що професійна правнича допомога Товариству з обмеженою відповідальністю TFC GROUP надавалась адвокатським бюро «Єсіпов і партнери» в особі адвоката Єсіпова Ігоря Анатолійовича на підставі договору №26-03/20 про надання професійної правничої допомоги від 26.03.2020.
		Відповідно до умов п. 4 Договору про надання професійної правничої допомоги № 26-03/20 від 26.03.2020 та п. 2 Додатку № 1 від 26.03.2020 до цього Договору, його сторони за результатами розгляду справи № 1340/5767/18 підписали 16.12.2022 Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю TFC GROUP отримало на виконання умов договору про правову допомогу ряд послуг на загальну суму 66 820,00 грн. у тому числі: за роботи, пов`язані з розглядом первісного позову - 20480,59 грн. (10 % від ціни позову), за роботи, пов`язані з розглядом зустрічного позову - 20100,00 грн. (3 МЗП на момент вирішення справи), 12 844,18 грн. додаткової винагороди (гонорару успіху), у тому числі за позитивне для товариства вирішення первісного позову - 6144,18 грн. (3 % від ціни позову) та за позитивне вирішення його зустрічного позову - 6700,00 грн. (1 МЗП на момент вирішення справи); послуги (роботи) адвоката, пов`язані з переглядом в апеляційному порядку ухвали суду від 20.05.2020 про повернення зустрічного позову, вартість яких становить 13400,00 грн. (2 МЗП на момент вирішення справи). 
		Представником Головного управління ДПС у Львівській області подано заперечення на заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та про стягнення витрат на правову допомогу. Зокрема зазначив, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
		Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
		Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.
		Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Так, у справі "Est/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
		У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
		З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
		Суд також враховує посилання представника Головного управління ДПС у Львівській області на те, що предмет спору в даній справі не є складним, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
		Укладені угоди між Товариством та адвокатом є зобов`язанням, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
		При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №1340/5767/18 є справою незначної складності.
		Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатським бюро сума понесених Товариством витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №1340/5767/18 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатським бюро часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
		Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 15 000,00 гривень.
		Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатським бюро послуг.
		Крім цього, у клопотанні про стягнення судових витрат заявник просить суд вирішити питання про стягнення судового збору, а саме:
		- сплаченого товариством з обмеженою відповідальністю TFC GROUP за подання апеляційної скарги на рішення суду від 04.03.2019 у цій справі, скасованого постановою Верховного Суду від 25.02.2022, у розмірі 3072,09 грн.;
		- сплаченого товариством з обмеженою відповідальністю TFC GROUP за подання касаційної скарги на рішення суду та постанову апеляційного суду від 23.07.2019 у цій справі, скасованих постановою Верховного Суду від 25.02.2022, у розмірі 6144,17 грн. 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у встановлених випадках. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю TFC GROUP при зверненні до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі №1340/5767/18 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, сплатив судовий збір за подання вказаної апеляційної скарги у розмірі 4608,14 грн, платіжним дорученням № 446 від 13.05.2019.
		Також, товариством з обмеженою відповідальністю TFC GROUP при зверненні до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №1340/5767/18 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, сплатив судовий збір за подання вказаної касаційної скарги у розмірі 6144,18 грн, що підтверджується квитанцією №2708 від 24.09.2019.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року скасовано, а справу № 1340/5767/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому суд касаційної інстанції не вирішував питання розподілу судових витрат за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» апеляційної та касаційної скарги.
		В ухвалі від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19 Велика Палата Верховного Суду за результатами вирішення виключної правової проблеми сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		Враховуючи те, що суд касаційної інстанції скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, а справу № 1340/5767/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто ні суд касаційної інстанції, ні суд апеляційної інстанції не ухвалювали нового рішення та не змінювали судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, то питання здійснення розподілу судових витрат вирішується судом, що ухвалив судове рішення у справі.
		Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області судовий збір у розмірі 4608,14 грн, сплачений платіжним дорученням № 446 від 13.05.2019 за подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду та 6144,18 грн. сплачений згідно платіжного доручення № 2708 від 27.09.2019 за подання касаційної скарги до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP про про відшкодування витрат на правову допомогу та повернення суми сплаченого судового збору задоволити частково.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп. витрат на правову допомогу. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4608,14 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 6144,18 грн.
		В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
		Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст додаткового рішення виготовлено 20.01.2023.
		 
		 
		СуддяКрутько О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...