Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/14683/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано судом: 23.01.2023. Зареєстровано: 24.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2023.
Дата набрання законної сили: 31.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 січня 2023 року Справа № 160/14683/22 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді:Царікової О.В., 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/14683/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		22.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 23.08.2022, винесене відділом прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортний документ № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) надати дозвіл на перетинання державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортний документ № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017.
		В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що 30.06.2022 отримав ступінь бакалавра за спеціальністю інженерія програмного забезпечення у Харківському національному економічному університеті. 17.07.2022 позивач був зарахований для продовження навчання та здобуття вищої освіти (ступінь магістра) до Віденського університету (Австрія) в рамках міжнародного договору України з навчання у закладах освіти інших держав. У зв`язку з цим, у позивача виникла необхідність у виїзді за кордон на навчання. 23.08.2022 з метою виїзду за кордон на навчання позивач, керуючись неодноразовими роз`ясненнями на офіційному сайті Державної прикордонної служби України, прибув до міжнародного пункту пропуску Малий Березний, де пред`явив власний паспорт для виїзду за кордон, документи, які підтверджують зарахування позивача до Віденського університету та довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти №2947, видану 18.08.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проте, рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 23.08.2022 відділом прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України. Позивач вважає, що відповідно до статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію він є особою, яка не підлягає мобілізації на весь період навчання. Позивач вказує на необґрунтованість прийнятого рішення, стверджує, що у нього наявні усі документи, згідно з якими дозволено перетинати державний кордон України на виїзд з Україні як здобувачу освіти у закордонному вищому навчальному закладі. За таких обставин, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14683/22, останню призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		17.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд від ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6804/22), в якому останній проти задоволення позовної заяви заперечив та зазначив, що відповідно до п. 2 розділу 1 Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.04.2016 №311, відділ прикордонної служби України є основним структурним підрозділом прикордонного загону. Також, відповідно до п. 9 розділу 3 цього ж Положення відділ прикордонної служби не є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням, інші печатки й штампи для забезпечення документообігу відповідно до чинного законодавства України, що регламентує здійснення прикордонного контролю та пропуску через державний кордон України. Як зазначає відповідач-1, відділ прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  структурно входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_7 та не має статусу юридичної особи, не є самостійним утворенням (філією або представництвом). Таким чином, відповідач-1 наголошує, що належним відповідачем у справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_5 ) як суб`єкт владних повноважень, від імені якого діяв начальник 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенант ОСОБА_4 , як особа, уповноважена приймати рішення щодо пропуску громадян через державний кордон України. Крім того, відповідач-1 зазначає, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні передбачено тимчасове із встановленням відповідних строків обмеження конституційних прав та свобод, визначених ст. 33 Конституції України, в тому числі права вільно залишати територію України. Згідно з Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому  восьмому частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина 3 ст. 23 цього Закону передбачає, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Натомість, як наголошує відповідач-1, позивачем у позовній заяві не наведено випадків, шо надають йому право на перетин державного кордону у випадку введення на території України воєнного стану, а посилання позивача на віднесення його до категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, без зазначення конкретизованого випадку, передбаченого законом, не є обґрунтованою підставою для надання йому права на перетин державного кордону України в період введення на території України воєнного стану. Щодо вимог позивача про зобов`язання надати йому дозвіл на перетин державного кордну України відповідач-1 зазначає про дискреційний характер таких повноважень і що адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, або приймати замість нього рішення, яке визначається протиправним, давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції відповідача. З огляду на викладене, відповідач-1 вважає, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані, а підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
		21.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив Західного регіонального управління (вх. №75167/22), в якій позивач зазначає, що згідно п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України право на перетин державного кордону військовозобов`язаними, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому  восьмому частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В той же час, з довідки ІНФОРМАЦІЯ_9 від 18.08.2022, яка надавалася позивачем прикордонній службі, вбачається, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації надане останньому відповідно до іншої норми, а саме п. 9 ст. 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, який передбачає право на відстрочку від призову на військову службу для здобуття освіти у закладах освіти інших держав і не стосується всіх інших здобувачів вищої освіти. Позивач вважає, що друге речення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, яке обмежує право на перетин державного кордону, стосується студентів українських закладів освіти, яким не потрібен виїзд за кордон для здобуття вищої освіти та посилається на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих, яким роз`яснено, в тому числі і для громадян України щодо законних підстав виїзду за кордон у період дії правового режиму воєнного стану та необхідних для цього документів. Позивач зазначає, що 18.08.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 йому була видана довідка №2947 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів. аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, в тому, що позивач відповідно до ст. 17 п. 9 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Також, в довідці вказано, що центр комплектування не має заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном. З огляду на викладене, позивач вважає, що ним були виконані всі вимоги законодавства та правила, встановлені Державною прикордонною службою України, що надає йому право на виїзд за межі України для здобуття вищої освіти за кордоном та свідчить про протиправність відмови йому в перетинанні кордону. Разом з тим, позивач заперечує проти дискреційного характеру повноважень органу охорони державного кордону в питанні пропуску через державний кордон України. З огляду на викладене, позивач просить відхилити доводи відповідача-1 та задовольнити позовні вимоги повністю.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 у справі №160/14683/22 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі №160/14683/22. 
		У зв`язку із зазначеним, позовні вимоги викладено позивачем у наступній редакції:
		- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 23.08.2022, винесене відділом прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспортний документ № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 . ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) надати дозвіл на перетинання державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспортний документ № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017.
		Означеною ухвалою клопотання ОСОБА_1 про залучення другого відповідача у справі №160/14683/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. 
		Крім того, залучено до участі в адміністративній справі №160/14683/22 у якості відповідача-2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).
		Також, залучено до участі в адміністративній справі №160/14683/22 у якості відповідача-3 начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 .
		22.11.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд від ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_6 ) (далі  відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8955/22), в якому останній проти задоволення позовної заяви заперечує та зазначає, що 23.08.2022 близько 21:00 на виїзд з України до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення Малий Березний прибув громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . На паспортний контроль позивач пред`явив: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017; документи, які підтверджують про зарахування на навчання до ВНЗ за кордоном; довідку виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, видану ІНФОРМАЦІЯ_11 у АДРЕСА_6 від 18.08.2022; посвідчення про приписку до дільниці №10/67Г-01/7 з рішенням призовної комісії про надання відстрочки за ч. 9 ст. 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, проте, надані позивачем на паспортний контроль документи не надають йому права на перетин державного кордону України згідно пункту 2-6 Постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 Про затвердження Правил перетинання державного кордону України громадянами України, ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та ст. 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Відповідач-2 зазначає, що позивачу було роз`яснено щодо погодження та отримання дозволу на перетинання державного кордону України як здобувачу фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти за кордоном, та було винесено рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку. 
		Відповідач-2 вказує, що станом на час виникнення спірних відносин в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України може обмежуватися законодавством, зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України заборонено громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Позивач є військовозобов`язаним. Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період такі військовозобов`язані, як здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. 
		Відповідач-2 посилається на лист Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.03.2022 №300/1/С/962, яким зазначено, що щодо громадян України, які навчаються у закладах освіти за кордоном та на час оголошення мобілізації перебували на території України, та не можуть в установленому порядку виїхати за межі України для продовження навчання, органами військового управління надано вказівку територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки стосовно призовників та військовозобов`язаних, яким надано відстрочку від призову для продовження навчання, зокрема за кордоном, відповідно до ч.ч. 9, 15 ст. 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та абз. 18 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у військово-облікових документах зробити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією). Пунтком 9 статті 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу передбачено, що право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав. Натомість, відповідач-2 наголошує, що під час дії воєнного стану в Україні не проводиться призов на строкову військову службу. Таким чином, при перетині державного кордону уповноваженими посадовими особами встановлено, що у позивача відсутня відстрочка на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується його військово-обліковими документами та довідкою № 2947 від 18.08.2022, в яких зазначено що позивач має право на відстрочку від призову на строкову військову службу. Крім того, відповідач -2 зазначає, що листом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.04.2022 №300/1/C/1079 визначено форму довідки для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти, а також перекладені та нотаріально завірені документи про зарахування/навчання особи у закордонному вузі; студентський квиток або студентська віза. Проте, при перетині державного кордону уповноваженими посадовим особами встановлено, що метою поїздки позивача було не продовження навчання у закордонному навчальному закладі, а початок такого навчання. За таких обставин, відповідач-2 наголошує, що позивач не відноситься до категорії здобувачів освіти, які продовжують навчання та не мав права на перетин державного кордону 23.08.2022, оскільки на момент оголошення мобілізації не навчався за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) у закладах освіти за кордоном. У зв`язку з тим, що позивач при здійсненні перетину державного кордону 23.08.2022 не підтвердив продовження навчання, не подав для паспортного контролю необхідних документів для підтвердження наявності права перетину кордону в умовах воєнного стану, начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенантом ОСОБА_7 було правомірно відмовлено у дозволі на його перетин. Щодо вимог позивача про зобов`язання надати йому дозвіл на перетин державного кордону України відповідач-2 зазначає про дискреційний характер повноважень відповідача. З огляду на викладене, відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		02.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив НОМЕР_4 прикордонного загону Західного регіонального управління (вх. №86246/22), в обґрунтування якої останній підтримує доводи, викладені ним у позовній заяві. Крім того, зазначає, що частиною 1 статті 14 Закону України Про прикордонний контроль встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у ч.ч. 1, 3 ст. 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Проте, інших причин для відмови у перетині кордону, крім здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в рішенні від 23.08.2022 не зазначено. Також, наголошує, що листи Голови ДПСУ, на які посилається у відзиві відповідач-2, не містять вимоги про те, що перетин державного кордону здобувачами вищої освіти можливий виключно для продовження навчання. З огляду на викладене, позивач просить відхилити доводи відповідача-2 та задовольнити позовні вимоги повністю.
		13.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №88653/22), в якому останній проти задоволення позовної заяви заперечує та підтримує доводи, викладені відповідачем-1 та відповідачем-2 у їх відзивах на позовну заяву, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		14.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №9805/22), в яких останній підтримує доводи, викладені відповідачем-1 та відповідачем-2 у відзивах на позовну заяву, а також зазначає, що статтею 22 Закону №3543 визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 цього Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так, згідно абз. 2 ч. 3 цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Відповідач-2 дійшов висновку, що військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Водночас, згідно п. 2-6 Правил, таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 ч. 3 ст. 23 Закону №3543. Відповідач-2 наголошує, що позивач належить до категорії осіб, визначених в абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543, а тому, правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану не наділений. НОМЕР_4 прикордонний загін також звертає увагу позивача на те, що право на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації та право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану під час мобілізації є різними за своєю правовою природою, законодавчими нормами, якими такі регулюються, та органами, що визначають їх наявність. Тому, як зазначає відповідач-2, наявність у позивача права на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання державного кордону України. З огляду на викладене, відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		21.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли пояснення (вх. №89942/22), в яких останній підтримує доводи, викладені ним у позовній заяві та відповідях на відзиви відповідача-1 та відповідача-2, а також наголошує, що НОМЕР_4 прикордонний загін зобов`язаний був надати позивачеві дозвіл на перетин кордону, а не переймати на себе повноваження центру комплектування із визначення того, чи належить позивач до військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. З огляду на викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
		Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_7 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 , копії яких містяться у матеріалах справи.
		Згідно з навчальним листом Віденського університету від 22.08.2022 №1177284489 позивача зараховано до Віденського університету з 22.08.2022 на навчання за програмою підготовки магістрів в галузі наука про дані НОМЕР_8 , початок навчання 01.10.2022, індивідуальний номер студента 12208252.
		За посвідченням про приписку до призовної дільниці №10/67Г-01/7, виданим 11.01.2018, позивач взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_12 (з 10.08.2022  у ІНФОРМАЦІЯ_13 ) та згідно із відміткою у посвідченні від 30.06.2022 має відстрочку від призову.
		18.08.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 видано ОСОБА_1 довідку №2947 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, згідно із якою він відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу); заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.
		23.08.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , прибув у міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення Малий Березний з метою здійснення перетину державного кордону України на виїзд з України.
		Відповідачами у відзивах на позовну заяву зазначено, що під час здійснення прикордонного контролю позивачем було надано наступні документи: 
		- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 вид. 23.10.2017;
		- документи, які підтверджують про зарахування на навчання до ВНЗ за кордоном;
		- довідку виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, видану ІНФОРМАЦІЯ_11 у АДРЕСА_6 від 18.08.2022;
		- посвідчення про приписку до дільниці №10/67Г-01/7 з рішенням призовної комісії про надання відстрочки за ч.9 ст.17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.
		Начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенантом ОСОБА_8 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 23.08.2022, яким відмовлено у перетинанні державного кордону України на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспортний документ серія № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017, та тимчасово обмежено у праві виїзду з України. 
		Правовими підставами прийняття цього рішення вказано розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22, на виконання п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/20/22 Про введення воєнного стану в Україні, щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України, з метою забезпечення запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
		Вважаючи протиправним рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 23.08.2022, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Статтею 53 Конституції України кожному гарантується право на освіту.
		Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 09.11.1995, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19.12.1996, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 09.11.1995 у м. Страсбурзі.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та перелічені протоколи до Конвенції набрали чинності в Україні 11.09.1997.
		Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить статтю 2 «Право на освіту», відповідно до якої нікому не може бути відмовлено у праві на освіту.
		Протокол №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить статтю 2 «Свобода пересування» такого змісту: «Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
		Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері регулює Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 №3857-ХІІ (далі  Закон №3857-ХІІ, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №3857-ХІІ громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
		За змістом ст. 2 Закону №3857-ХІІ документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
		Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України (ст. 3 Закону №3857-ХІІ).
		Відповідно до статті 6 Закону №3857-XII право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:
		1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
		3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
		4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення  до відбуття покарання або звільнення від покарання;
		5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
		9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції  до припинення нагляду.
		10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.
		При цьому, у разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Державну прикордонну службу України).
		Суд зазначає, що вказані вище підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є загальними та застосовуються за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
		Статтею 11 Закону №3857-XII визначено, що військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних підставах.
		Відповідно до статті 8 Закону №3857-XII рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
		Статтею 3 Закону №3857-XII визначено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).
		Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 №1710-VI (далі  Закон №1710-VI в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
		Частинами 1, 2 ст. 2 Закону №1710-VI визначено, що прикордонний контроль  державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
		Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
		Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п. 1 ч. 4 статті 2 Закону №1710-VI).
		В силу вимог ч. 1 ст. 3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України Про Державну прикордонну службу України, іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
		Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
		Статтею 14 Закону України Про прикордонний контроль визначено порядок відмови у перетинанні державного кордону іноземцям, особам без громадянства та громадянам України.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1710-VI, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2 ст. 14 Закону України Про прикордонний контроль).
		Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Так, згідно зі ст. 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі  Закон №389-VIII), воєнний стан  це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого Указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом (ч 6 ст. 5 Закону №389-VIII).
		В Указі Президента України про введення воєнного стану серед іншого зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 5 Закону №389-VIII).
		Відповідно до ст. 20 Закону № 389-VIII правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Відповідно до положень Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні та, відповідно, Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022.
		Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022.
		Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022.
		Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022.
		Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №757/2022 від 07.11.2022. 
		Крім того, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, військовому командуванню (зокрема, Державній прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
		Як вже зазначалося вище, 23.08.2022 позивач намагався перетнути кордон України на виїзд, тобто під час дії правового режиму воєнного стану на території України.
		Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		Президент України прийняв Указ «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, затверджений Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, такого змісту: «У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:
		1. Оголосити та провести загальну мобілізацію (далі  мобілізація).
		2. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
		3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.».
		Надалі строк проведення загальної мобілізації продовжувався, востаннє з 21.11.2022 на 90 діб на підставі Указу Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженого Законом №2738-IX від 16.11.2022.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі  Закон №3543-XII).
		Статтею 1 Закону №3543-ХІІ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація  комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту  на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед іншого з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, визначення їх призначення на особливий період.
		Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
		Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої посадової особи, визначеної у частині третій статті 22.
		У ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII перелічено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
		В абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
		На реалізацію повноважень, наданих статтею 3 Закону №3857-XII, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 27.01.1995 №57, якою затвердив Правила перетинання державного кордону України (далі  Правила № 57, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
		Пунктом 12 Правил №57 передбачено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
		На підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові (п. 15 Правил №57).
		Відповідно до п. 2-6 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому  восьмому частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Абзацом 2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
		При цьому, Правила №57 не регламентують процедуру перетину державного кордону в умовах воєнного стану для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються закордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти.
		Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих надала такі роз`яснення щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану: 
		«У зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та на виконання вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» врахувати, що: 
		1. Пропуск громадян України, які не досягли 16-річного віку, та осіб з інвалідністю здійснювати відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (зі змінами від 12.03.2022).
		2. Пропуск окремих категорій військовозобов`язаних громадян України, які здійснюють перевезення гуманітарної допомоги, здійснювати відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №194 «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних в умовах правового режиму воєнного стану».
		3. Обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб:
		1) Які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік […]
		9) Здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі). Підтверджуючими документами можуть бути: довідки про відстрочку, видані військкоматами про тимчасову непридатність (від 1 до 6 місяців) до військової служби.
		4. В решті питань для прийняття рішень доповідати мені через заступника директора департаменту - начальника управління організації прикордонного контролю.
		5. Розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби, викладені у листах від 25.02.2022 №23-6081/0/6-22-Вих, від 01.03.2022 №23-6195/0/6-22-Вих та від 09.03.2022 №23-6443/0/6-22-Вих, не застосовувати.».
		Суд зауважує, що наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації не слід ототожнювати з наявністю права на виїзд за межі України, оскільки відповідно до Правил №57 право на перетин державного кордону для певних категорій військовослужбовців, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, є обмеженим на період дії воєнного стану.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі, не є підставою для виїзду за межі України під час дії воєнного стану.
		Суд наголошує, що наявність у позивача права на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання кордону.
		З огляду на викладене вище, суд підсумовує, що право кожного на освіту гарантується як Конституцією України, так і Протоколом першим до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Реалізація позивачем цього права є практично неможливою без виїзду з України до Австрії, оскільки там знаходиться обраний ОСОБА_1 заклад освіти. 23.08.2022 позивач з цією метою прибув у пункт пропуску через державний кордон України та надав для контролю зазначений вище пакет документів. 
		Право вільно залишати територію України гарантується кожному статтею 33 Конституцією України та статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, у певних випадках може бути обмежене. Оскаржене рішення відповідача від 23.08.2022 про відмову в перетинанні державного кордону є втручанням в свободу пересування ОСОБА_1 , тому, у випадку його оскарження відповідач повинен довести, що це втручання було виправданим.
		Оцінюючи в цьому аспекті оскаржене рішення, суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, як це передбачено ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України).
		Відповідно до загальновизнаних підходів Європейського суду з прав людини до перевірки втручання держави в конвенційне право особи суд визнає оскаржене втручання виправданим (тобто таким, що не порушує право особи, гарантоване Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), якщо таке:
		1) буде передбачене законом, здійснене «згідно із законом». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування;
		2) матиме легітимну мету. У випадку статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такою метою може бути захист інтересів національної чи громадської безпеки, підтримання публічного порядку, запобігання злочину, захист здоров`я чи моралі або захист прав і свобод інших осіб;
		3) буде необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною легітимною метою. Тобто суд має переконатися у тому, що втручання, з огляду на факти і обставини конкретної справи, яку він розглядає, справді було необхідним.
		Оцінюючи рішення від 23.08.2022 на предмет наявності легітимної мети втручання суд враховує таке.
		ОСОБА_1 є громадянином України, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний. Відповідно до статті 65 Конституції України ОСОБА_1 має обов`язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також обов`язок несення військової служби відповідно до закону. З огляду на запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану та проведення загальної мобілізації (в т.ч. на території м. Дніпро, де проживає позивач) можливість прийняття компетентним державним органом рішення, що обмежує виїзд військовозобов`язаного за межі України відповідає легітимній меті «в інтересах національної безпеки».
		Оцінюючи рішення від 23.08.2022 на відповідність критерію «передбачене законом» суд враховує таке.
		Відповідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування уповноважено самостійно запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Разом з тим, затверджений Урядом «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначає, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється «з урахуванням обмежень, встановлених законодавством». Іншими словами, цими нормативними актами тимчасових обмежень на виїзд з України на час воєнного стану не встановлено.
		Законом України №2102-IX від 24.02.2022, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджено таке рішення Президента України:
		- у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися (а не обмежуються) конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені в т.ч. статтею 33 Конституції України […] в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;
		- військовому командуванню (в тому числі Державної прикордонної служби України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
		- Кабінет Міністрів України зобов`язано невідкладно вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
		Отже, Законом України №2102-IX від 24.02.2022, який затвердив описаний Указ, не запроваджено тимчасове обмеження права громадян України на виїзд з України на час запровадження воєнного стану, а передбачено можливість обмеження конституційних прав, - якщо це буде необхідно з метою запровадження та здійснення урядом та військовим командуванням заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону №3857-XII, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Закон №3857-XII, який визначає порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері, не регламентує тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадку запровадження воєнного стану. Разом з тим, статтею 3 Закону №3857-XII визначено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього закону та інших законів України.
		Наведені вище положення законів України сформульовані в загальних термінах та безпосередньо не запроваджують тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України в період воєнного стану, а наділяють Уряд та військове командування повноваженнями щодо обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території України та проведення мобілізації з метою забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		В контексті спірних правовідносин Уряд реалізував згадані повноваження шляхом неодноразового внесення змін в Правила №57 (в період з 24.02.2022 по 23.08.2022 зміни вносилися вісім разів), визначивши переліки додаткових документів, які у разі введення на території України воєнного стану необхідні певним категоріям військовозобов`язаних громадян для перетину державного кордону.
		Станом на дату прийняття оскарженого рішення Правила №57 передбачали процедуру перетинання державного кордону в умовах воєнного стану для 18 категорій осіб за умови наявності відповідних документів. В пункті 2-6 Правил №57 вказано, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, проте, ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому  восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Адміністрація Державної прикордонної служби України в розпорядженні щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих роз`яснила, що обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі). Підтверджуючими документами для цієї категорії осіб можуть бути довідки про відстрочку, видані військкоматами.
		Таке правове регулювання спірних правовідносин не можна назвати чітким.
		Разом з тим, Законом №3857-XII передбачена можливість оскаржити рішення про обмеження права на виїзд з України в суді, а відповідно до встановлених процесуальним законодавством правил такі спори віднесено за підсудністю до судів адміністративної юрисдикції, де обов`язок доказування правомірності власного рішення покладено на суб`єкта владних повноважень. Отже, таке правове регулювання спірних правовідносин передбачає достатні засоби юридичного захисту проти свавільного застосування суб`єктом владних повноважень закону.
		Отже, станом на 23.08.2022 законодавство України передбачало можливість обмеження свободи пересування, в тому числі шляхом тимчасового обмеження військовозобов`язаного у праві виїзду з України, а також визначало категорії осіб, на яких такі обмеження не поширюються. 
		Суд вважає, що описане вище роз`яснення вищого органу військового командування в сфері захисту державного кордону щодо правил виїзду за кордон студентів, які навчаються за кордоном, було доречним та своєчасним, оскільки, сприяло забезпеченню передбачуваності законодавства, що регламентує перетинання державного кордону України, та, відповідно, забезпечувало дотримання вимог такого важливого елемента верховенства права як юридична визначеність.
		Разом з тим, суд зазначає, що в ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в обґрунтування підстав прийняття оскарженого рішення від 23.08.2022 зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспортний документ, серія № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017, тимчасово обмежено у праві виїзду з України, згідно розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22, на виконання п.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/20/22 Про введення воєнного стану в Україні, щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України, з метою забезпечення запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
		Однак, відповідачем в оскарженому рішенні не зазначено жодної законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження права позивача на виїзд з України. 
		При цьому, оскаржене рішення не містить правової оцінки поданих позивачем документі на підтвердження підстави для виїзду за кордон.
		Разом з тим, оцінка судом змісту та підстав видання зазначених документів важлива для висновку суду щодо дотримання при прийнятті оскарженого рішення від 23.08.2022 критерію «необхідність у демократичному суспільстві», тобто, чи було оскаржене втручання (відмова у перетинанні державного кордону на виїзд з України) в свободу пересування позивача пропорційним до заявленої суб`єктом владних повноважень легітимної мети.
		Очевидно, що обмеження виїзду за кордон для військовозобов`язаних у зв`язку із введенням воєнного стану та проведенням загальної мобілізації можуть запроваджуватися з метою забезпечення виконання ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
		Обов`язки військовозобов`язаних на період загальної мобілізації визначає спеціальний Закон №3543-ХІІ, відповідно до ст. 22 якого, громадяни в період мобілізації зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, визначення їх призначення на особливий період. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 
		В статті 23 Закону №3543-XII перелічено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, в т.ч. здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 як військовозобов`язаний перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . За посвідченням про приписку до призовної дільниці №10/67Г-01/7, позивач має право на відстрочку від призову.
		ІНФОРМАЦІЯ_6 , складаючи стосовно позивача довідку від 18.08.2022 №2947 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти оцінив статус особи та документи, надані такою особою. У вказаній довідці уповноважений орган Міністерства оборони України зазначив, що заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має.
		Отже, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки за наслідками вивчення облікової справи військовозобов`язаного та документів позивача про зарахування на навчання до Віденського університету (Австрія) 18.08.2022 прийняв рішення про те, що ОСОБА_1 не призивається на військову службу під час мобілізації, а отримує відстрочку у зв`язку із навчанням та може виїжджати з метою навчання за кордон. 
		Проте, посадова особа органу державного прикордонного контролю без будь-яких пояснень проігнорувала це рішення уповноваженої законом посадової особи за місцем обліку військовозобов`язаного та прийняла рішення про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду з України.
		Крім того, відповідачем-3, як суб`єктом владних повноважень, не обґрунтовано підстав неврахування такої довідки, а також, матеріали справи не містять доказів того, що вказана довідка містить ознаки підробленого документу або містить недостовірну, сфальсифіковану інформацію.
		Суд констатує, що за таких обставин рішення від 23.08.2022 було втручанням у свободу пересування особи, котре очевидно не було «необхідним в демократичному суспільстві», адже, держава в особі керівника органу військового управління за місцем обліку військовозобов`язаного прийняла рішення не призивати його за мобілізацією, а надала відстрочку від призову та дозвіл на виїзд за кордон з метою навчання.
		Враховуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що оскаржене рішення не є обґрунтованим і вмотивованим, не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		З огляду на викладене, оскаржене у даній справі рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 23.08.2022 не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки, відповідачем-3 в оскарженому рішенні не наведено законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України.
		Крім того, оскаржене рішення є таким, що не відповідає затвердженій формі, виходячи з наступного.
		Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 №967 затверджено форму рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку.
		Згідно із затвердженою формою рішення має містити графу посилання на рішення суду або прокурора такого змісту: у зв`язку з наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, у тому числі у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу рішенням (посилання на рішення суду або прокурора) тимчасово обмежено у праві виїзду з України, або відповідно до статті 20 Закону України Про державну прикордонну службу України відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону..
		Проте, в оскарженому рішенні зазначено: Згідно розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22, на виконання п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/20/22 Про введення воєнного стану в Україні, щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України, з метою забезпечення запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
		Таким чином, в оскарженому рішенні, всупереч затвердженій формі, не зазначено підстав відмови в перетинанні державного кордону України громадянину України.
		За таких обставин, оскаржене рішення складено з порушенням форми, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 №967.
		Щодо посилань відповідача-3 у відзиві на приписи пунктів 2-6 Правил №57, суд зазначає що в оскарженому рішенні не зазначено посилань на вказані приписи Правил №57, як на підставу для прийняття даного рішення.
		За таких обставин, такі доводи відповідача-3 в обґрунтування правомірності рішення від 23.08.2022 не можуть бути враховані судом.
		З цих же підстав, не враховуються доводи відповідача-3 про те, що позивачем не надано документів на підтвердження продовження навчання, оскільки такі обставини не були покладені в основу оскарженого рішення.
		За змістом ч.ч. 1-2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Враховуючи викладене, рішення начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 23.08.2022, яким відмовлено у перетинанні державного кордону України на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспортний документ серія № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017, тимчасово обмежено у праві виїзду з України, згідно розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22, на виконання п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/20/22 Про введення воєнного стану в Україні, щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України, з метою забезпечення запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України, тому, є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 надати дозвіл на перетинання державного кордону України, суд зазначає таке.
		Згідно зі статтею 7 Закону України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
		У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
		Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
		Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспорту, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах.
		Відповідно до п. 12 Правил №57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє.
		У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
		За п. 13 Правил № 57, під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону використовують бази даних Держприкордонслужби про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені та втрачені паспортні документи, а також інші передбачені законом бази даних. Інформація про громадян, яким уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби або Головою Державної прикордонної служби надано дозвіл на перетинання державного кордону, вноситься до відповідної бази даних.
		Таким чином, перевірку документів та встановлення їх достатності, дійсності та приналежності відповідній особі для перетинання кордону України є компетенцією Держприкордонслужби чи відповідного уповноваженого органу на період оголошення воєнного стану в державі.
		При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, визначених законодавцем, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету цієї судової справи. 
		Суд враховує, що прийняття рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на перетин державного кордону належить до виключної компетенції органів Державної прикордонної служби України та приймається в кожному конкретному випадку за наслідками вивчення наданих особою до перевірки документів з урахуванням чинних на момент прийняття такого рішення правил перетину кордону.
		Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача-2 видати дозвіл на перетинання державного кордону України без перевірки документів та встановлення їх достатності, їх дійсності та приналежності відповідній особі для перетинання кордону України може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
		З огляду на викладене, суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів для перетинання кордону, тому, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Більш того, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1487 від 30.12.2022, якою затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (чинний з 05.01.2023) та як додаток до цього Порядку затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 
		Відповідно до чинних Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, серед іншого: 
		1) перебувати на військовому обліку: 
		- за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання  у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки; 
		- за місцем роботи/навчання  в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 
		- у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців  за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України; 
		2) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 
		3) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району; 
		4) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік. 
		Отже, діючі правила військового обліку громадян України передбачають зняття військовозобов`язаного з військового обліку в разі вибуття за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Судом встановлено, що відповідачами не доведено правомірності оскарженого рішення у спірних правовідносинах.
		Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №9282-0592-9866-8632 від 21.09.2022. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.
		Керуючись ст.ст. 72 - 74, 77, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 255, 257, 260 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 23.08.2022, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип Б) лейтенантом ОСОБА_8 , яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспортний документ № НОМЕР_5 , виданий 23.10.2017.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з НОМЕР_4 прикордонного загону ( АДРЕСА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення складений 16.01.2023.
		 
		Суддя О.В. Царікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...