Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/19046/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2023.
Дата набрання законної сили: 19.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Апеляційне провадження                                                             Доповідач- Ратнікова В.М.
		№ 22-ц/824/986/2023                                          
		 
		                                                          П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		          м. Київ                                                                                 Справа № 761/19046/22
		 
		 
		19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів  Судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді  - Ратнікової В.М.
		суддів                      - Борисової О.В.    
		                                - Левенця Б.Б.
		при секретарі          - Шпильовій Я.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , подану через законного представника ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 адвоката Якименка Миколи Миколайовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, постановлену під головуванням судді Саадулаєва А.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини,-
		 
		                                                 в с т а н о в и в:
		 
		В провадженні  Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини.
		У  первісному позову  ОСОБА_2 просить визначити місце  проживання дитини ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2 .
		У зустрічному позові  мати  дитини  ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить визначити місце проживання  сина з нею.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року  зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини.
		15 вересня 2022 року малолітній ОСОБА_1 через законного представника - батька ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють  самостійних позовних вимог щодо предмету спору Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про залишення  його місця  проживання  та постійного перебування з батьком ОСОБА_2 .
		На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у Шевченківському районному суді м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитиниз батьком. 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини з матрі`ю.
		Зазначає, що малолітній син ОСОБА_1 , будучи обізнаним про існування судового спору між батьками щодо місця його проживання з одним із батьків, попросив свого батька ОСОБА_2 подати до суду зустрічну позовну заяву про захист його прав, як малолітньої особи. 
		Вказує, що малолітній син ОСОБА_1 , якому як фізичній особі Конституцією України гарантовано право на звернення до суду, бажає вступити у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у спосіб уповноваження його батька подати окрему зустрічну позовну заяву в статусі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. 
		З урахуванням вище викладеного, просив суд залишити місце проживання та постійного перебування дитини ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2 . Зобов`язати   ОСОБА_3   не чинити дій, як особисто, так і із залученням та за допомогою будь- яких інших осіб, щодо зміни місця проживання та перебування дитини   ОСОБА_1 з місця проживання та перебування з батьком ОСОБА_2 на місце проживання та перебування з матір`ю   ОСОБА_3 та/або з будь-якою іншою особою. Дозволити дитині ОСОБА_1 самостійно та за власним бажанням визначити своє фактичне місце проживання та перебування з одним із батьків.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року в прийнятті позовної заяви третьої особи, яка  заявляє самостійнівимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , поданої через законного представника ОСОБА_2 відмовлено.
		Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійнівимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 , подану через законного представника ОСОБА_2   та додані до неї документи повернуто заявнику. 
		Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 11 листопада 2022 року законний представник малолітньогоОСОБА_1 ОСОБА_2  подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року та направити справудля продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. 
		Зазначає, що всупереч нормам ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції позбавив третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, права доступу до правосуддя та отримання ефективного судового захисту її порушеного права. 
		Вказує, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки спір виник між батьками щодо визначення місця проживання  дитини, то дитина не може заявляти самостійні вимоги щодо предмету спору. 
		Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, 07 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Якименко Микола Миколайович поштою направив на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року та направити цивільну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Зазначає, що, відмовляючи у прийнятті  зустрічної позовної заяви  малолітнього  ОСОБА_1 , поданої його законним представником - батьком  ОСОБА_2 , суд  першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що з позовом до суду має право звернутись не безпосередньо малолітня особа віком до 14 років від свого імені, а визначені законом особи, яким надано право на захист інтересів малолітньої дитини, від свого імені з зазначенням того, що позов заявлено в інтересах малолітньої особи. 
		Вказує на те, що судом першої інстанції не наведено жодних норм матеріального права чи процесуального права, що визначали б критерій того, що дитина не може бути третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору  та що для дотримання принципу «забезпечення як найкращих інтересів дитини» суд з`ясовує думку дитини під час вирішення спорів, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. 
		В судовому засіданні ОСОБА_2   повністю підтримав доводи апеляційних скарг  та просив їх задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення  ОСОБА_2 ,  вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи в прийнятті позовної заяви третьої особи, яка  заявляє самостійнівимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , поданої через законного представника ОСОБА_2  та повертаючи заявнику  вказану  позовну заяву , суд першої інстанції посилався на те, що у спорах про визначення місця проживання дитини, сама дитина не може заявляти самостійні вимоги щодо предмета спору, а відповідно й не може бути третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Проте, думка дитини  має бути заслухана під час розгляду справи.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
		З матеріалів справи вбачається, що у даній справі спір виник між батьками про місце проживання дитини.
		Тобто, предметом позову у даній справіє безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. А предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
		Оскільки за позовом ОСОБА_2 (батька) до ОСОБА_3  (матері) та за зустрічним позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2  вирішується питання визначення місця проживання дитини- ОСОБА_1 -  ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України врахування інтересів дитини відбувається шляхом заслуховування думки дитини та врахування її згоди щодо проживання з одним з батьків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
		Третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
		Участь третіх осіб у цивільній справі зумовлена тим, що судовий спір між сторонами прямо (для третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги) або опосередковано (для третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги) стосується прав та інтересів інших осіб. Тому участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов`язані із спірним правовідношенням, а також дозволяє суду повно та всебічно дослідити обставини справи, з`ясувати дійсні взаємовідносини учасників спору.
		Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про визначення місця проживання дитини сама дитина не може виступати позивачем чи третьою особою, оскільки її права та інтереси у спорі захищаються іншим шляхом.
		Доводи апеляційної скарги законногопредставникамалолітньогоОСОБА_1      ОСОБА_2   про те, що  оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів  відхиляє, так як суд першої інстанції  вірно встановив характер правовідносин, які склались між сторонами та норми матеріального права, які їх регулюють, правильно застосував  норми  процесуального права при вирішенні  питання про  прийняття   позовної заяви третьої особи, яка  заявляє самостійнівимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , поданої через законного представника ОСОБА_2  та обгрунтовано відмовив у прийняття вказаної позовної заяви. 
		Доводи  апеляційної скарги законного представника малолітнього ОСОБА_1 ОСОБА_2    про те,  що всупереч нормам ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції позбавив третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, малолітнього  ОСОБА_1 права доступу до правосуддя та отримання ефективного судового захисту її порушеного права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у даній справі спір виник між  батьками  саме щодо  місця проживання малолітнього  ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України врахування інтересів дитини відбувається шляхом заслуховування думки дитини та врахування її згоди щодо проживання з одним з батьків.
		 Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 адвоката Якименка Миколи Миколайовича про те, що, відмовляючи у прийнятті  зустрічної позовної заяви  малолітнього  ОСОБА_1 , поданої  його законним представником - батьком  ОСОБА_2 , суд  першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що з позовом до суду має право звернутись не безпосередньо малолітня особа віком до 14 років від свого імені, а визначені законом особи, яким надано право на захист інтересів малолітньої дитини, від свого імені з зазначенням того, що позов заявлено в інтересах малолітньої особи, колегія суддів відхиляє, так як суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі  обгрунтував свої висновки в цій частині та правильно зазначив, що у спорах про визначення місця проживання дитини, сама дитина не може заявляти самостійні вимоги щодо предмета спору, а відповідно й не може бути третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Проте, думка дитини  має бути заслухана під час розгляду справи.
		Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а лише зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою обставин справи.
		Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів  вважає, що  ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року постановлена з дотриманням норм  матеріального  та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги  ОСОБА_1 , подану через законного представника ОСОБА_2 та апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 адвоката Якименка Миколи Миколайовича.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
		 
		                                    п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , подану через законного представника ОСОБА_2  та апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Якименка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.
		Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
		       
		Повний текст постанови складено 25 січня 2022 року.
		 
		 
		 
		Головуючий:                                              Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...