Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1114/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2023. Зареєстровано: 31.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2023.
Дата набрання законної сили: 23.05.2023
Результат оскарження 23.05.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/360/1125/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		30 січня 2023 року Справа № 360/1114/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11 лютого 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1  до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
		-визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1  нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2015 року по 2017 рік;
		-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з 2015 року по 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум;
		-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1  матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1  недоплачених частин за період з 2015 року по 2017 рік.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 26.06.2013 по 26.12.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 139 від 26.12.2017 позивача виключено зі списків особового складу. 06 липня 2016 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 . Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виплати неотриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення з включенням до складу вказаних допомог щомісячної додаткової грошової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати, проте відповіді так і не отримав. Отже, на думку позивача, відповідачем визнається обставина не включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу вищевказаних виплат. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
		Ухвалою суду від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 
		Ухвалою суду від 15.08.2022 провадження у справі зупинено до закінчення строку, на який введено воєнний стан (припинення, скасування).
		Ухвалою суду від 30.01.2023 провадження у справі поновлено.
		Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у постанові Кабінету Міністрів України № 704, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу грошової допомоги. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 26.06.2013 по 26.12.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій з 06.07.2016.
		Наказом командира військової частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2017 № 139 позивача з 26.12.2017 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі підпункту «а» ч. 6  ст. 26, з урахуванням ч.8 пункту 1 підпункту «і» Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		З довідки ВЧ НОМЕР_1 № 10/1222 від 03.11.2022 про виплату грошової допомоги на оздоровлення встановлено, що позивач: за 2015 рік отримав допомогу у розмірі 1552,38 грн. (виплачено 20.05.2015), за 2016 рік отримав допомогу у розмірі 4549,50 грн. (виплачено 18.08.2016), за 2017 рік отримав допомогу у розмірі 4715,75 грн. (виплачено 24.05.2017).
		З довідки ВЧ НОМЕР_1 № 10/1188 від 03.11.2022 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань встановлено, що позивач: за 2015 рік отримав допомогу у розмірі 1696,25 грн. (виплачено 24.12.2015), за 2016 рік отримав допомогу у розмірі 4715,75 грн. (виплачено 31.10.2016), за 2017 рік отримав допомогу у розмірі 3772,60 грн. (виплачено 26.12.2017).
		Виплачена позивачу грошова допомога на оздоровлення за 2015 - 2017 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 - 2017 роки, складалася з наступних складових: посадовий оклад, оклад за військове звання; надбавка за вислугу років, НОПС, премія, що підтверджується вищевказаними довідками військової частини НОМЕР_1 .
		При цьому, позивач вважає, що відповідачем протиправно не включено до розрахунку вищевказаних матеріальних допомог, щомісячну додаткову грошову винагороду, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
		Згідно з ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
		За визначенням, наведеним в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"   (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту   Інструкція №260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
		За приписами п. 1.2 розділу I Інструкції №260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Згідно п. 30.1 розділу XXX Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
		Також відповідно до п. 33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
		Підпунктами 2 пункту 1 Постанови №899 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
		Згідно з п.2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
		Суд зазначає, що з довідок військової частини НОМЕР_1 № 10/1222 від 03.11.2022 та № 10/1188 від 03.11.2022 про розрахунок грошової допомоги на оздоровлення та розрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд вбачає, що позивачу було виплачено вказану допомогу за 2015 - 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
		Отже до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015 - 2017 роках, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, що також не заперечувалося представником відповідача у відзиві на позовну заяву. Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, представник відповідача посилається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 (далі по тексту - Інструкція № 550), відповідно до якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Суд зазначає, так, пунктом 8 Інструкції №550 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Проте застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
		В свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
		Отже при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанова №899, а не Інструкція №550 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова додаткова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
		Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року по справі № 520/8887/2020.
		Крім того, з висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 вбачається, що розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, якщо вона виплачувалась постійно щомісяця.
		Відтак суд зазначає, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода в 2015-2017 роках позивачу під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 виплачувалася щомісяця, тому така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період 2015-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2015-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889.
		Суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення у вказані періоди без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889, є протиправними, а тому відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 - 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015 - 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
		Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправні дії, а не бездіяльність як зазначає позивач, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.
		Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.
		Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає таке.
		Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
		Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
		Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» № 1774-VIII, зі змінами та доповненнями від 1 січня 2017 року, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		У постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 824/166/15-а) Верховний Суд, аналізуючи норми, зокрема, частину 2 статті 9 Закону № 2011-XII, пункту 33.1 Інструкції, дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.
		Отже, позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без обмеження будь-яким строком, а тому посилання відповідача на пропуск позивачем строку, встановленого статтею 122 КАС України є безпідставними.
		Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності дост. 139 КАС України.
		Керуючись ст.ст.241-246,250,255,295 КАС України,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,) до військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_4 ) (мысцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманої під час проходження військової служби.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманої під час проходження військової служби, та раніше виплачених сум.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя                                                             І.В. Тихонов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...