Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/4480/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.
Дата набрання законної сили: 31.01.2023
Номер судового провадження: 22-ц/816/53/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		31 січня 2023 року м.Суми
		Справа №592/4480/22 
		Номер провадження 22-ц/816/53/23
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
		суддів - Кононенко О. Ю. , Філонової Ю. О. 
		з участю секретаря судового засідання  Кияненко Н.М.,
		у присутності :
		позивача  ОСОБА_1 , 
		представника відповідача  адвоката Сивенка Валерія Миколайовича,
		розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» 
		на рішення Ковпаківського районногосудум.Суми від 30 вересня 2022 року у складі судді Алфьорова А.М., ухваленого у м. Суми, 
		в цивільнійсправізапозовом  ОСОБА_1 доКомунального підприємстваСумської обласноїради «Паливокомуненерго»про скасуваннянаказу пропризупинення трудовогодоговору,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебуває у трудових відносинах з Комунальним підприємством Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» (далі по тексту  КП СОР «Паливокомуненерго»), працює на посаді головного юрисконсульта. Наказом № 91-Л від 18 квітня 2022 року відповідачем призупинено дію трудового договору з ним з 19 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. 
		Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що суперечить ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки він не повідомляв відповідача про наявність будь-яких обставин, які б унеможливлювали виконання ним його функціональних обов`язків. Цим наказом не врегульовано порядок та розмір нарахування йому заробітної плати на період призупинення дії трудового договору, у зв`язку з чим від буде позбавлений можливості отримати передбачені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантій та компенсаційних виплат із держави агресора. На переконання позивача, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не є джерелом трудового законодавства та не може застосовуватися до трудових відносин. 
		Просив суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ № 91-Л від 18 квітня 2022 року про призупинення трудового договору із ним. 
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано незаконним та скасовано наказ № 91-Л від 18.04.2022 р. КП СОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 », яким призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1  головним юрисконсультом.
		Стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» (ідентифікаційний код 385227218195) на користь держави судовий збір у сумі 992 грн 40 коп.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, КП СОР «Паливокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справ, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач своїми діями, які виразилися у не виході на роботу після 24 лютого 2022 року, підтвердив відсутність безпечних умов праці на підприємстві під час воєнного стану та занепокоєння за власне життя. Наголошує на тому, що підприємство було вимушено прийняти рішення про призупинення дії трудового договору, так як належить до об`єктів критичної інфраструктури міста та може бути піддане знищенню з боку російської федерації, у зв`язку з чим не може забезпечити позивачу безпечні умови роботи. 
		Відповідач вказує і на те, що підприємство зазнало економічної кризи, у зв`язку з чим не має можливості виконувати перед позивачем зобов`язання з виплати заробітної плати.
		Стверджує, що тимчасово призупиняючи дію трудового договору з позивачем, роботодавцем, в якості чинників, визначено: воєнний стан, небезпечні умови праці, добровільний невихід на працівника на роботу після 24 лютого 2022 року, закінчення опалювального сезону. 
		Позивачем у встановлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача, перевіривши законність й обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведені законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, зокрема, що на час видачі наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
		Колегія суддів погоджується з такими суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. 
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що  ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем КП СОР «Паливокомуненерго», працює на посаді головного юрисконсульта.
		Наказом № 91-Л від 18.04.2022 р. КП СОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 » призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 19.04.2022 р. до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (а.с. 3).
		Згідно ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбаченістаттями 43-46 Конституції України.
		Разом з тим відповідно достатті 64 Конституції Українив умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63цієїКонституції.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Указами Президента України від 14 березня 2022 року за № 133/2022, від 18 квітня 2022 року за № 259/2022, від 17 травня 2022 року за № 341/2022, від 12 серпня 2022 року за № 573 тавід 07 листопада 2022 року за № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
		Згідно із вказаними вище Указами Президента України, воєнний стан введено на всій території України.
		Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно із пунктом 2розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З огляду на вищевикладене положенняЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законів про працюмають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		За змістом статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(в редакції, яка діяла станом на 18 квітня 2022 року), призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
		Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		Таким чином,Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
		Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівникомвиконувати її. 
		Проте, як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування, передбачених ст. 13 вказаного Закону підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору, а саме неможливість надати позивачу роботу на підприємстві. Таких доказів не було надано відповідачем і суду апеляційної інстанції.
		Зокрема, відповідачем не було доведено на доказах відсутність на підприємстві роботи, яку відповідно до своїх трудових обов`язків виконував позивач, який обіймає посаду головного юрисконсульта. Сам факту невиходу ОСОБА_1 на роботу після 24 лютого 2022 року, не є підставою для призупинення з ним трудового договору, за відсутності на це його згоди. 
		На переконання колегії суддів, не свідчить про законність виданого відповідачем оспорюваного наказу, віднесення підприємства до об`єктів критичної інфраструктури та закінчення опалювального сезону, зважаючи на те, що позивач обіймав посаду головного юрисконсульту. Доказів на підтвердження виконання позивачем своїх трудових обов`язків безпосередньо на виробництві відповідачем не надано, як і не доведено, що посадові обов`язки юрисконсульта безпосередньо пов`язані із проведенням опалювального сезону. 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у наказі від 18 квітня 2022 року взагалі не зазначено відповідачем підстав прийняття рішення про тимчасове призупинення з позивачем трудового договору, а лише є посилання на статтю 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову через недоведеність відповідачем передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, а тому з метою поновлення порушених прав останнього визнав незаконним та скасував оскаржуваний наказ.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті374, частини 1 статті375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
		Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» залишити без задоволення, рішення Ковпаківського районногосудум.Суми від 30 вересня 2022 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складене 31 січня 2023 року.
		 
		 
		Головуючий -  О. І. Собина
		Судді:                                            О. Ю. Кононенко 
		 
		 Ю. О. Філонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...