Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/6912/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.

Результат оскарження 11.04.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: п/360/7027/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		31 січня 2023 року Справа № 360/6912/21
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		  08 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач ІІ), в якому позивач просить суд: 
		-          визнати протиправним та скасувати рішення від 21.10.2021 №123752813 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-1V від 09.07.2003;
		-          зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 19.07.2021 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" N 1058-ІV від 09.07.2003, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1977 по 31.12.1977 у колгоспі імені Мічуріна Сватівського району Луганської області; роботи з 01.01.1979 по 31.07.1979 у колгоспі імені Щорса Камінь-Каширського району Волинської області за фактично відпрацьованим 93 вихододням;  догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку з 02.11.1982 по 01.01.1984; роботи у центрі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області з 16.08.2007 по 01.09.2011 календарно 04 роки та 16 днів.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 маючи необхідний стаж роботи (понад 28 років) та досягнувши пенсійного віку (60 років), 18.10.2021 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" N 1058-ІУ від 09.07.2003 до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. 
		Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначення пенсії від 21.10.2021 №123750002813 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону N 1058-ІV з 09.01.2021. Відмова мотивована відсутністю у неї загального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону № 1058-ІV. Так згідно з відомостями відповідача, її загальний стаж складає 26 років, 0 місяців та 11 днів. Відповідачем до страхового стажу не зараховані періоди її роботи: 
		з 01.07.1977 по 31.12.1977 (причина неврахування відповідачем цього періоду у рішенні про відмову не зазначена), відповідачем враховано період роботи у колгоспі імені Мічуріна Сватівського району Луганської області лише з 01.01.1978 по 30.04.1978; 
		з 01.01.1979 по 31.07.1979 у колгоспі імені Щорса Камінь-Каширського району Волинської області, (відповідно до архівної довідки Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 09.09.2021 №203 відпрацювала у вказаний період у колгоспі 93 вихододні) відповідачем не враховано через відсутність запису про роботу у вказаний період у трудовій книжці; 
		період догляду за сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 3 річного віку, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 з 02.11.1982  по 01.01.1984 відповідачем не враховано (мовою оригіналу) оскільки запис про те, що виданий паспорт викликає сумнів, для зарахування вказаного періоду необхідно надати паспорт дитини; 
		період роботи у центі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області з 16.08.2007 по 01.09.2011, (відповідно до якого позивач відпрацювала календарно 04 роки, 00 місяців та 16 днів) відповідачем враховано лише 03 роки 01 місяць та 28 роки (причини не зарахування вказаного періоду у календарному обчисленні відповідач у рішенні не зазначив).
		Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, просить позовні вимоги задовольнити.
		Ухвалою суду від  10 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
		Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області. 
		Ухвалою суду від 04 січня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 10 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/6912/21 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.
		Враховуючи дистанційний режим роботи суду в період воєнного стану та відсутність клопотань сторін про призначення справи до розгляду в судовому засіданні, з метою дотримання безпеки учасників процесу та працівників апарату суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи в електронній формі  за відсутності учасників справи та відсутності необхідності в допиті свідків та експерту відповідно до вимог частини 9 статті 205 КАС України.
		21.12.2021 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідно до п.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у 2021 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років. До страхового стажу позивачки не враховано період роботи згідно з довідкою №203, оскільки відсутній запис у трудовій книжці; період погляду за дитиною 1981 року народження, оскільки запис про те, що виданий паспорт викликає сумнів. Враховуючи приписи нормативно-правових актів з питань ведення трудових книжок працівників та вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, періоди трудової діяльності позивача не підтверджені документально, відповідно, до загального стажу роботи позивача не зараховані.
		Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
		23.12.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що 18 жовтня 2021 року позивач звернулась до управління із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 
		За наслідками розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області № 123750002813 від 21.10.2021 року було відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком за відсутності достатнього страхового стажу.
		Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі поданих документів ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно з довідкою №203, оскільки відсутній запис в трудовій книжці; період догляду до 3-х років за дитиною 1981 року народження, оскільки запис про те, що виданий паспорт викликає сумнів, для зарахування періоду необхідно надати паспорт дитини.
		Оскільки заява та подані документи управлінням не розглядалися та рішення про призначення пенсії не приймалось, тому, на думку відповідача ІІ, відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати вищезазначені періоди роботи ОСОБА_1 .
		На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 виданого Сватівським           РВ УМВС України в Луганській області та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера.
		Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_4 від 26.06.2002 (повторне) позивач після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 (запис в книзі реєстрації №249 від 23.11.1983) мала прізвище ОСОБА_5 .
		Відповідно до свідоцтва про укладення шдюбу серія НОМЕР_5 від 10.01.1986 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений шлюб та після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_8 , про що зроблений запис №  1.
		На підтвердження періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку позивачем надано:
		свідоцтво серії НОМЕР_1 від 14.11.1981 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , м. Фрунзе, запис № 42 (з відміткою паспорт НОМЕР_6 Сватове РВ УМВС); 
		свідоцтво серії НОМЕР_7 від 12.05.1985 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , запис № 3 (з відміткою паспорт НОМЕР_8 Сватово 3.04.2002), 
		відповідно до яких вона є матір`ю вказаних дітей.
		          Отже, позивач станом на 18.07.2021 досягла віку 60 років.
		Разом з відзивом відповідача ІІ суду надано копію рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 123750002713 від 21.07.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за заявою позивача від 14.07.2021.
		В цьому рішенні, крім іншого було зазначено, що ееобхідний страховий стаж статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років. Страховий стаж особи становить 25 років 7 місяців. 
		За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди: 
		1977-1978 роки, 1985-1986 роки у колгоспі ім. Мічуріна, оскільки в наданій довідці від 11.05.2021 № 06-06/304, вказано, що у ці роки заявниця не значиться; 
		з 02.11.1982 по 01.11.1983 у колгоспі ім. ХХI з`їзду КПРС, оскільки не надано довідку за відпрацьовані вихододні. 
		На час звернення за призначенням пенсії не працює, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. За наявним страховим стажем особа матиме право на пенсійну виплату з 19.07.2024. 
		Отже, позивач (вдруге до спливу тримісячного строку з дня досягнення 60 років) 18.10.2021 звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком.
		Рішенням № 123750002813 від 21.10.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (28 років), зазначивши, що її страховий стаж становить 26 років 11 днів. До страхового стажу не зараховано: період згідно довідки №203, оскільки відсутній запис в трудовій книжці, період догляду до 3-х років за дитиною 1981 року народження, оскільки запис про те, що виданий паспорт викликає сумнів, для зарахування періоду необхідно надати паспорт дитини.
		Як вбачається з розрахунку стажу позивача, форми РС, позивачу зараховано такі періоди трудової діяльності: 01.01.1978 -3 0.04.1978 робота в колгоспі з 1966 р.; 03.07.1978 -29.12.1978; 16.08.1979 - 01.11.1982; 02.01.1984-09.10.1984; 11.10.1984 - 31.12.1984 - робота в колгоспі з 1966 р.;  13.02.1985 - 01.04.1986 - догляд за дитиною до 3-х років; 02.04.1986 -22.08.1986; 23.08.1986 - 14.11.1989; 15.11.1989-31.12.1989 - робота в колгоспі з 1966 р.; 01.01.1990 - 31.12.1989 - робота в колгоспі з 1966 р.; 01.01.1990 - 31.12.1990 - робота в колгоспі з 1966 р.; 01.01.1991-31.12.1991 - робота в колгоспі з 1966 р.; 01.01.1992 - 30.09.1992 - робота в колгоспі з 1966 р.; 08.04.1993 - 20.10.1994; 01.11.1994 - 06.03.1998; 07.03.1998 - 31.12.1998; 23.09.2002 - 31.12.2003; 01.01.2004 - 18.10.2005; 10.11.2005 -27.04.2006 - безробіття; 01.05.2006 - 17.11.2006; 11.12.2006 - 19.06.2007 - безробіття; НОМЕР_9 . 
		Трудова книжка  працівника ОСОБА_1 НОМЕР_10 від 05.01.1981 містить такі записи:
		з 03.07.1978 по 29.12.1978 працювала в Камінь-Каширському колгоспі в заготівельній конторі сезонним лаборантом;
		з 16.08.1979 по 01.11.1982 працювала  машиністкою в Генічеському районні виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства с. Фрунзе Херсонська область;
		з 02.11.1982 по 01.11.1983 була прийнята в члени колгоспу ім. ХХІ з`їзду КПРС Генічеського р-ну Херсонської області дояркою;
		з 02.01.1984 по 09.10.1984 працювала на Хлібокомбінаті Сватівського РПС;
		з 02.04.1986 по 14.11.1989 працювала в Сватівському міському товаристві;
		з 16.08.2007 по 01.09.2011 працювала листоношою у центрі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області.
		Всі записи за спірні періоди містять визначення підстав їх внесення, завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств.
		Трудова книжка колгоспника УКР №0277624 від 01.07.1977 містить такі записи:
		Колгосп імені Мічуріна Сватівського району Луганської області:
		з 01.07.1977 по 30.04.1978 працювала в колгоспі ім. Мічуріна на посаді лаборанта;
		з 03.07.1978 по 29.12.1978 працювала сезонним лаборантом в Камінь-Кашинському загот.  конторі;
		з 16.08.1979   прийнята працівником в Генічеську райсільгосптехніку, записи №3 та №4 перенесені до трудової книжки;
		з 10.11.1984 по 26.03.1986 працювала у колгоспі ім. Мічуріна секретарем-машиністкою;
		з 15.11.1989 по 30.09.1992 працювала в Сватівській районній виборчій комісії Луганської області;
		з 01.11.1994 по 06.03.1998 працювала у колгоспі імені Мічуріна;
		з 07.03.1998 по 31.12.1998 працювала в агрофірмі «Надія» кухаром (завідуюча їдальні);
		з 23.09.2002 по 18.10.2005 працювала в ТОВ ім. Мічуріна зав. їдальні;
		з 10.11.2005 по 27.04.2006 виплата допомоги по безробіттю у Сватівському ЦЗ;
		з 28.04.2006 по 17.11.2006 працювала в ТОВ ім. Мічуріна завідувачем їдальні;
		11.12.2006 відмовлено виплату по безробіттю у Сватівському ЦЗ;
		19.06.2007 закінчено виплату у Сватівському ЦЗ;
		з 16.08.2007 по 01.09.2011 працювала у центрі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області.
		Всі записи за спірні періоди містять визначення підстав їх внесення, завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств.
		Також трудова книжка колгоспника містить такі записи:
		у 1977 році відпрацьовано 134 трудодні, встановлений мінімум - 130;
		у 1978 році відпрацьовано 92 трудодні, встановлений мінімум - 90;
		у 1984 році відпрацьовано 69 трудоднів, встановлений мінімум - 50;
		у 1989 році відпрацьовано 65 трудодні, встановлений мінімум - 65;
		у 1990 році відпрацьовано 295 трудодні, встановлений мінімум - 260;
		у 1991 році відпрацьовано 287 трудодні, встановлений мінімум - 260; 
		у 1992 році відпрацьовано 281 трудодень, встановлений мінімум - 280;
		у 1998 році відпрацьовано 76 трудоднів, встановлений мінімум - 69;
		у 1998 році відпрацьовано 242 трудодні.
		Отже, позивач виконувала встановлений річний мінімум трудової участі в колективному господарстві, працюючи в колгоспі імені Мічуріна Сватівського району Луганської області в період час з 01.07.1977 по 30.04.1978, і за 1977 рік і за 1978 рік, про що є відповідні записи в її трудовій книжці колгоспника. 
		Архівною довідкою, що видана Комунальною установою Нижньодуванської селищної ради «Трудовий архів територіальних громад Сватівського району» від 12.10.2021 № 06-06/612 підтверджено вироблені позивачем вихододні у 1978 році, а семе: у січні - 20 вихододнів, у лютому - 28 вихододні, у березні - 31 вихододні, у квітні - 21 вихододні, що разом складає 100 вихододні.
		Архівною довідкою, що видана Камінь-Каширською міською радою Волинської області від 09.09.2021 № 203 підтверджено наявність в позивача стажу роботи в колгоспі ім. Щорса, с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області, про що є відомості в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1975 та 1979 роки, а саме: червень 1975 рік - 7 трудоднів, липень 1975 рік - 18,3 трудоднів, що разом складає - 25,3 трудодні; січень 1979 рік - 7 трудоднів, лютий 1979 рік - 28 трудоднів, травень 1979 рік - 15 трудоднів, червень 1979 рік - 28 трудоднів, липень 1979 рік - 15 трудоднів,  що разом складає - 93 трудодні за 1975 та 1979 роки.
		Зазначені вище трудові книжки дійсно не містять записів про роботу позивача за періоди червень, липень 1975 року та січень, лютий, травень, червень, липень 1979 року в колгоспі ім. Щорса, с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області. 
		Спірним питання даної справи є правильність зарахування страхового стажу позивача за спірні періоди та наявність в неї права на призначення пенсії за віком.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
		В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
		Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).
		Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
		Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.
		Відповідно до ст.26 Закону №1058- ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
		Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
		Як свідчать матеріали справи, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років їй необхідно мати наявного страхового стажу не менше 28 років.
		Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
		В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
		У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).
		Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
		Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
		Однак, суд звертає увагу, що орган ПФУ не повідомляв позивача про необхідність подання додаткових документів на підтвердження відомостей трудової книжок ОСОБА_1 .
		Однак, відповідач І, повідомивши позивача про прийняте 21.01.2021 рішення про відмову в призначенні пенсії не роз`яснив їй права подати уточнюючі довідки за спірні періоди (заява позивача від 18.10.2021 не містить відміток, передбачених абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку), чим порушив вимоги зазначеного Порядку № 22-1 та право позивача надати такі довідки безпосередньо пенсійному органу.
		Щодо вимоги позивача про зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 01.07.1977 по 31.12.1977 у колгоспі імені Мічуріна Сватівського району Луганської області, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. 
		Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
		Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
		Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
		До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
		Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ року 05.11.1991 року (надалі - Закон 1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
		При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. 
		Стаття 62 Закону 1788 встановлює, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		На момент оформлення трудової книжки колгоспника НОМЕР_11 , у період роботи позивача з 01.11.1977 по 30.04.1978 в колгоспі ім. Мічуріна  порядок ведення трудових книжок колгоспників було врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі по тексту також - Основні Положення).
		Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
		До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
		Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
		Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
		Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. 
		Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу до трудової книжки та інших документів покладена на роботодавця (п.13).
		Отже трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
		Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_11 у період з 01.07.1977 по 30.04.1978 ОСОБА_1 працювала в колгоспі ім. Мічуріна на посаді лаборанта (запис 1,2). Вона містить записи про виконання річного мінімуму трудоднів, а саме: у 1977 році виконано 134 трудодні при встановленому мінімумі - 130, та у 1978 році - 92 трудодні при встановленому мінімумі - 90.  Сама трудова книжка колгоспника позивачу була оформлена з 01.07.1977, запис  на першій сторінці також завірений посадовою особою та печаткою вказаної організації. 
		Записи у трудовій книжці виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про період роботи та займану посаду, реквізити відповідних  рішень, на підставі яких вони внесені, запис про  прийняття та звільнення має підпис уповноваженої особи ті відповідну печатку.
		Отже, позивач виконувала встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, працюючи в колгоспі ім. Мічуріна Сватівського району Луганської області у період з 01.07.1977 по 30.04.1978.
		Як вбачається з розрахунку стажу позивача, форми РС відповідачем І до страхового стажу позивача зараховано лише період її роботи з 01.01.1978 по 30.04.1978, тобто не повний період роботи позивача у колгоспі ім. Мічуріна Сватівського району Луганської області.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно, всупереч вимогам законодавства в сфері пенсійного забезпечення, не зарахував повністю до страхового стажу позивача період з 01.07.1977 по 30.04.1978 в колгоспі ім. Мічуріна Сватівського району Луганської області (додатково незарахований період з 01.07.1977 по 31.12.1977 - 6 місяців).
		Щодо вимоги позивача про зарахування періоду її роботи з 01.01.1979 по 31.07.1979 у колгоспі імені Щорса Камінь-Каширського району Волинської області за фактично відпрацьованим 93 вихододням  суд дійшов таких висновків.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення, що до страхового стажу позивача не зарахований період її роботи згідно з довідкою № 203, оскільки відсутні записи в трудовій книжці.  
		Порядок ведення трудових книжок, станом на час заповнення трудової книжки позивача, був урегульований також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка застосовувалася до прийняття Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким була затверджена Інструкція  про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрована в Мінюсті України 17.08.1993 року за № 110.
		Відповідно до пункту 1 Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
		Відповідно до п.2.2. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.
		В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий; поощрения за успехи в работе, применяемые трудовым коллективом, а также награждения и поощрения, предусмотренные правилами внутреннего трудового распорядка и уставами о дисциплине; другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях».
		Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
		Згідно з положеннями п.2.5. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь».
		Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
		За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
		Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників», від 27.04.1993 року № 301 також закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
		За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
		Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки,  за відсутності запису про  її роботу в певний період часу, стаж її роботи не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці.
		Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_11 у період з 03.07.1978 по 29.12.1978 ОСОБА_1 працювала в заготівельній конторі Камінь-Каширського району Волинської області на посаді сезонного лаборанта, звільнена у зв`язку із закінченням сезону. Запис про звільнення завірено підписом директора та печаткою організації. Записів щодо фактично відпрацьованих вихододнів трудова книжка колгоспника НОМЕР_11 дійсно не містить, що свідчить про те, що позивач працювала там сезонно.
		Ці записи було перенесено до трудової книжки працівника: НОМЕР_10 від 05.01.1981 (записи 1-2).
		Архівною довідкою, що видана Камінь-Каширською міською радою Волинської області від 09.09.2021 № 203 підтверджено наявність в позивача стажу роботи в колгоспі ім. Щорса, с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області, про що є відомості в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1975 та 1979 роки, а саме: червень 1975 рік - 7 трудоднів, липень 1975 рік - 18,3 трудоднів, що разом складає - 25,3 трудодні; січень 1979 рік - 7 трудоднів, лютий 1979 рік - 28 трудоднів, травень 1979 рік - 15 трудоднів, червень 1979 рік - 28 трудоднів, липень 1979 рік - 15 трудоднів,  що разом складає - 93 трудодні за 1975 та 1979 роки.
		Зазначені вище трудові книжки дійсно не містять записів про роботу позивача за періоди червень, липень 1975 року та січень, лютий, травень, червень, липень 1979 року в колгоспі ім. Щорса, с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області.   
		Трудова книжка працівника: НОМЕР_10 від 05.01.1981 містить запис про роботу позивача з 16.08.1979 по 01.11.1982  машиністкою в Генічеському районні виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства с. Фрунзе Херсонська область.
		Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
		До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637). 
		Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).  
		Отже відповідно до вимог пункту 20 Порядку 637 та пункту 13 Основних  положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975, суд дійшов висновку, що архівна довідка, видана Камінь-Каширською міською радою Волинської області, від 09.09.2021 № 203 є належним документом для підтвердження стажу роботи позивача в колгоспі ім. Щорса, с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області, оскільки видана на підставі первинних документів: відомостей у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1975 та 1979 роки із зазначенням кількості оплачених  трудоднів в загальній кількості - 93 трудодні за 1975 та 1979 роки. Тому стаж роботи позивача в кількості 93 дні роботи (3 місяці 3 дні) має бути зарахований їй на підставі вказаної довідки, що вказує на протиправність висновків зазначеного рішення в цій частині.
		Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а  неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
		 Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
		Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.11.1982 по 01.01.1984, суд дійшов таких висновків.
		Судом встановлено, що трудова книжка працівника: НОМЕР_10 від 05.01.1981 містить запис про роботу позивача з 16.08.1979 по 01.11.1982  машиністкою в Генічеському районні виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства с. Фрунзе Херсонська область (записи № 3, № 4).
		Наступними записами цієї трудової книжки працівника є записи про прийняття позивача в члени колгоспу ім. ХХІ з`їзду КПРС Генічеського р-ну Херсонської області дояркою та звільнення її з 02.11.1982 по 01.11.1983 (записи № 5, № 6), які, звісно, мали бути внесені до трудової книги колгоспника позивача із річного мінімуму та кількості відпрацьованих трудоднів. Однак, через те, що запис про участь позивача в колективному господарстві в той період була внесена з вини адміністрації колгоспу до трудової книжки працівника, яка не містить відповідного розділу для внесення відомостей щодо трудоднів, тому такі записи в ній відсутні та інших доказів про зайнятість позивача в цей період суду не надано, отже наявність такого стажу не підтверджена.
		Однак, судом встановлено, що  відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 14.11.1981 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , м. Фрунзе, запис № 42, позивач є його матір`ю, отже має право на зарахування періоду з 09.10.1981 по 09.10.1984, за який відсутні належні відомості про її стаж роботи відповідно до таких вимог законодавства.
		Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону № 1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
		Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.
		Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
		Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
		Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
		Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
		Судом встановлено, що у період догляду за дитиною  ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення ним трирічного віку відсутні підтверджені відомості про роботу позивача в період з 02.11.1982  по 01.01.1984, а отже, відмова в зарахуванні до страхового стажу цього періоду як догляду за дитиною є протиправною, оскільки стаж має бути зараховано за цей період на підставі свідоцтва про народження дитини відповідно до вимог чинного законодавства, копія якого була надана.
		Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
		Відтак, у разі наявності розумних сумнівів у пенсійного органу в тому, чи видавався паспорт дитині позивача, під час прийняття документів у позивача або під час формування електронної пенсійної справи ці сумніви мали бути доведені до відома позивача, про необхідність надання такого документу зроблена відмітка в заяві позивача. Також такі сумніви мали бути самостійно усунуті пенсійним органом шляхом надіслання відповідного  запиту до органів, що видали паспорт дитині, серія і номер та орган видачі якого зазначені в примітках на самому свідоцтві про народження. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на відсутність підстав для зарахування до страхового  стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у період з 02.11.1982 по 01.01.1984 (01 рік 01 місяць 29 днів).
		Щодо вимоги позивача про зарахування до її страхового стажу періоду роботи у центрі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області з 16.08.2007 по 01.09.2011 календарно, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Частиною 3   ст. 20 Закону №1058   визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.
		Відповідно до ч. 10   ст. 20 Закону №1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
		Згідно з вимогами ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
		Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
		Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
		Як встановлено судом, записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_10 від 05.01.1981 містять повну інформацію щодо періоду роботи позивача з 16.08.2007 по 01.09.2011 у центрі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області (запис 24-27). 
		Записи у трудовій книжці здійснено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
		Крім того, індивідуальні відомості про застраховану особу позивача за формою ОК-5 свідчать про наявність в позивача страхового стажу за період з 16.08.2007 по 01.09.2011, за якій сплачені центром поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області страхові внески в повному обсязі. Однак стаж за цей період не повністю враховано позивачу до загального страхового стажу, про що свідчить розрахунок стажу в програмі Форма РС-право, копія якого є в матеріалах електронної справи, що свідчить про порушення прав позивача пенсійним органом. 
		Отже період роботи позивача з 16.08.2007 по 01.09.2011 (4 роки 16 днів) у центрі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області має бути повністю зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_10 від 05.01.1981.
		Тому загальний страховий стаж позивача, з урахування вказаних періодів роботи, які слід зарахувати, а також, які вже були зараховані пенсійним органом в оскарженому рішенні (26 років 11 днів), є більшим за 28 років, тому позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 18.10.2021.
		За встановлених обставин  суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.10.2021 року №123750002813 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, яким порушене право позивача на призначення такої пенсії з наступного дня після досягнення нею 60 річчя, а саме з 19.07.2021 року. 
		Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи вищевикладене, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.245 КАС України обрати інший ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, а саме:
		визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.10.2021 №123750002813 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1977 по 31.12.1977 у колгоспі імені Мічуріна Сватівського району Луганської області, за 1975 та 1979  роки 93 дні роботи у колгоспі імені Щорса Камінь Каширського району Волинської області, з 02.11.1982 по 01.01.1984 період догляд за дитиною до досягнення трирічного віку, з 16.08.2007 по 01.09.2011 календарно у центрі поштового зв`язку №6 Сватівського району Луганської області, призначити пенсію за віком згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.07.2021 та виплатити заборгованість за минулий час. 
		При цьому обов`язок щодо поновлення порушених прав позивача суд покладає саме на відповідача ІІ, оскільки саме до нього позивач звертався з заявою про призначення пенсії і в нього перебувають на даний час матеріали електронної пенсійної справи, які йому були повернуті відповідачем І після прийняття оскарженого рішення, що відповідає вимогам чинного законодавства.
		Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки позовні вимоги задоволено та оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають фактично задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 454,00 грн з кожного на користь Державного бюджету України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427 місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Наб.Перемоги, буд.26), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.10.2021 №123750002813 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1977 по 31.12.1977 у колгоспі імені Мічуріна Сватівського району Луганської області, за 1975 та 1979  роки 93 дні роботи у колгоспі імені Щорса Камінь Каширського району Волинської області, з 02.11.1982 по 01.01.1984 період догляд за дитиною до досягнення трирічного віку, з 16.08.2007 по 01.09.2011 календарно у центрі поштового зв`язку № 6 Сватівського району Луганської області, призначити пенсію за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.07.2021 та виплатити заборгованість за минулий час.  
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі  454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).  
		          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі  454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).  
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.  
		 
		 
		 
		Суддя                                                             В.С. Шембелян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...