Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/16201/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.
Дата набрання законної сили: 02.03.2023
Номер судового провадження: П/420/17162/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/16201/22 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 січня 2023 рокум. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Високопільської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Високопільської селищної ради № 100-К від 12.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансового відділу Високопільської селищної ради; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Високопільської селищної ради; стягнути з Високопільської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.07.2022 по день винесення судом рішення про поновлення на посаді.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 23.12.2020 вона працювала у Високопільській селищній раді на посаді начальника фінансового відділу. З 02.05.2022 розпорядженням голови селищної ради було оголошено початок простою через військові дії з 01.03.2022 до можливості відновити роботу; також призупинено дію трудового договору з 02.05.2022 з позивачкою до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Однак 12.08.2022 позивачку звільнено через відсутність її на роботі та інформації про причини цієї відсутності понад чотири місяці поспіль, з винних дій якої заробітна плата працівникам установ та закладів Високопільської селищної ради виплачувалася несвоєчасно, відповідно до п. 8-3 ч. 1 ст. 36 та п. 1-1 ст. 41 КЗпП України, абз. 3 ч. 9 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Позивач зазначає, що з 12.03.2022 по 06.07.2022 перебувала в окупації в смт. Архангельське Бериславського району Херсонської області, після чого евакуювалася до м. Кривий Ріг, де була взята на обліку як ВПО. Позивач двічі 07 та 21 липня 2022 р. зверталася до голови селищної ради із заявами про поновлення трудових відносин. Однак на першу відповіддю була пропозиція дочекатися відповіді, а на другу  повідомлення про звільнення. На переконання позивача, спірне розпорядження грубо порушує її трудові права та інтереси і не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
		Ухвалою судді від 14.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		04.01.2023 до суду від Високопільської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що з березня 2022 року з ОСОБА_1 , як з начальником фінансового відділу керівництвом селищної ради проводилося постійна робота про необхідність її присутності на робочому місці для своєчасної виплати заробітної плати працівникам установ та закладів Високопільської селищної ради, з пропозиціями вийти з окупованої території при допомозі волонтерів та небайдужих людей. Про що свідчить доповідна старости Архангельського старостинського округу Високопільської селищної ради ОСОБА_2 та Акт про невиконання працівником своїх посадових обов`язків від 12 травня 2022 року, підписаний секретарем селищної ради ОСОБА_3 , головним бухгалтером ОСОБА_4 , головним спеціалістом ОСОБА_5 , начальником відділу ЖКГ ОСОБА_6 , начальником відділу ЦНА11 ОСОБА_7 , адміністратором відділу ЦНАП Мозговою Н.В., начальником відділу освіти ОСОБА_8 . Не дивлячись на скрутне становище з фінансування та забезпеченістю кадрів у селищній раді під час воєнного стану, ОСОБА_1 ігнорувала усі пропозиції для виходу на роботу, що негативно впливало на діяльність органу місцевого самоврядування в скрутні часи. Беручи до уваги доповідну записку старости Архангельського старостинського округу Компанець О. П. від 19 квітня 2022 року, на підставі якої складений акт від 12 травня 2022 року про відмову працівника покинути окуповану територію, смт. Архангельське (місце проживання ОСОБА_1 ) та, як наслідок, невиконання нею своїх посадових обов`язків дистанційно, що призвело до невиплати заробітної плати всім працівникам апарату та структурних підрозділів Високопільської селищної ради 02 травня 2022 року розпорядженням Високопільського селищного голови № 75 К, відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136  IX, керуючись пунктом 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору до можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. 12 серпня 2022 року розпорядженням селищного голови № 100 - К, в зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі, та інформації про причини цієї відсутності понад чотири місяця поспіль, з винних дій якої заробітна плата працівникам установ та закладів Високопільської селищної ради виплачувалася несвоєчасно, ОСОБА_1 звільнена з посади начальника фінансового відділу Високопільської селищної ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 та пункту 1 статті 41 Кодексу Закону про працю України, абзацу третього частини дев`ятої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ, керуючись пунктами 10, 20 частинами четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Під час звільнення ОСОБА_1 , фінансовим відділом своєчасно проведено розрахунок, та всі суми нараховані визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.
		Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.
		Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до довідки від 06.07.2022 № 1242-5001876283 є внутрішньо переміщеною особою (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ).
		Як зазначає позивач, до 06.07.2022 вона перебувала на території Херсонської області, Бериславський район, смт. Архангельське в окупації, а з 06.07.2022 евакуювалася до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де встала на облік як ВПО.
		З 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 працювала у Високопільській селищній раді на посаді начальника фінансового відділу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки НОМЕР_1 .
		Як зазначає позивач у позові, під час знаходження на окупованій території позивачці 12.03.2022 в усній формі голова ОТГ ОСОБА_9 повідомив про винесене розпорядження, яким ОСОБА_1 переведено у вимушений простій з оплатою праці на 2/3 посадового окладу.
		Згідно матеріалів справи, розпорядженням селищного голови Г. Шостак-Кучмяк від 02.05.2022 № 71а-К «Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану», у зв`язку із відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності Високопільської селищної ради у повному обсязі під час воєнного стану, згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2102, відповідно до постанови КМУ від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оголошено початок простою начальну фінансового відділу Високопільської селищної ради ОСОБА_1 не з вини працівника з 01.03.2022 до можливості відновити роботу.
		Під час простою працівник звільняється від обов`язку бути присутнім на віддаленому робочому місці і на робочому місці. Фінансовому відділу Високопільської селищної ради проводити виплату заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі двох третин посадового окладу.
		Також розпорядженням селищного голови Г. Шостак-Кучмяк від 02.05.2022 № 75-К «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» призупинено дію трудового договору із ОСОБА_1 , начальником фінансового відділу Високопільської селищної ради, з 02.05.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
		Наступного дня, 07.07.2022 позивачка звернулася до голови Високопільської селищної ради із письмовою заяву щодо поновлення трудових відносин, на що позивачці було запропоновано дочекатися письмової відповіді згідно чинного законодавства.
		21 липня 2022 р., не дочекавшись відповіді на звернення від 07.07.2022, ОСОБА_1 повторно звернулася до Високопільської селищної ради із заявою, в якій просила надати письмово результати розгляду її звернення від 07.07.2022 (це звернення отримано відповідачем 30.07.2022).
		У відповідь на звернення від 21.07.2022 Високопільська селищна рада листом від 12.08.2022 № 158 повідомила ОСОБА_1 про те, що у зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 на роботі та інформації про причини цієї відсутності понад чотири місяці поспіль, а також в результаті чого з вини ОСОБА_1 заробітна плата працівникам установ та організацій Високопільської селищної ради виплачувалась несвоєчасно, відповідно до п. 8-3 ч. 1 ст. 36 та п. 1-1 ст. 41 КЗпП України, абз. 3 ч. 9 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з ОСОБА_1 припинено трудовий договір, згідно розпорядження селищного голови.
		До вказаного листа додано розпорядження селищного голови Г. Шостак-Кучмяк від 12.08.2022 № 100-К «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно з п. 1 якого, звільнено ОСОБА_1 з посади начальника фінансового відділу Високопільської селищної ради 12.08.2022 в зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі та інформації про причини цієї відсутності понад чотири місяці поспіль, з винних дій якої заробітна плата працівникам установ та закладів Високопільської селищної ради виплачувалася несвоєчасно.
		Зважаючи на порушення своїх трудових прав та безпідставність власного звільнення, позивачка звернулася за судовим захистом із даним адміністративним позовом.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене розпорядження необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно зі статтею 23 Кодексу трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
		Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України.
		Згідно з п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Наступними Указами Президента України від 14.03.2022 року, 18.04.2022 року воєнний стан продовжувався строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року №322/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року №2263-IX, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб, тобто до 25.08.2022 року. У подальшому, строк дії воєнного стану було продовжено.
		Відповідно до ст.1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: « 2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		19 липня 2022 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року, частину 1 статті 36 КЗпП України було доповнено пунктами 8-1, 8-2 і 8-3 такого змісту: 8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою; 8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; 8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
		Згідно коментаря Міністерства економіки України до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 серпня 2022 року, який розміщений на офіційному сайти Міністерства економіки України, щодо припинення дії трудового договору у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд (пункт 83 статті 36 КЗпП).
		Дану підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням у зв`язку з прогулом (пункт 4 статті 40 КЗпП).
		Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови:
		1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль;
		2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).
		Вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.
		Чотири місяці рахуються від дня, коли Закон №2352 набрав чинності, тобто з 19 липня 2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч.1 ст.58 Конституції України).
		Отже враховуючи те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року набрав чинності 19 липня 2022 року, а трудові відносини відповідачем з ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного закону було розірвано 12.08.2022, тобто до спливу 4 місяців, та те, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляла відповідача про своє перебування на окупованій території Херсонської області та відповідач безумовно про цю обставину був обізнаний, чим й було обумовлено видача двох розпоряджень про від 02.05.2022 № 71а-К «Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану», від 02.05.2022 № 75-К «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження селищного голови Високопільської селищної ради № 100-К від 12.08.2022 є протиправним.
		При цьому суд враховує, що відповідачем порушено доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.
		Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Так, принцип добросовісності, який лежить в основі вказаної доктрини, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium  «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
		Зазначений Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		В даному випадку, розпорядженнями селищного голови Г. Шостак-Кучмяк від 02.05.2022 № 71а-К «Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану», від 02.05.2022 № 75-К «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » оголошено початок простою начальнику фінансового відділу Високопільської селищної ради ОСОБА_1 не з вини працівника з 01.03.2022 до можливості відновити роботу та призупинено дію трудового договору із ОСОБА_1 з 02.05.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
		Зазначені розпорядження обумовлені неможливістю виконувати роботу ОСОБА_1 через військові дії та перебування останньої на окуповній території Херсонської області. Відтак, подальше звільнення позивачки в серпні 2022 року з відсутності ОСОБА_1 на роботі та інформації про причини цієї відсутності понад чотири місяці поспіль  є вкрай непослідовним та суперечливим, таким, що грубо порушує трудові права позивачки.
		Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Щодо позовних вимог про стягнення з Високопільської селищної ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
		Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону №108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. Водночас право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
		Конституційний Суд України зробив висновок про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок про те, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, працівник уважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.
		Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.
		Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
		Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
		Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.
		Указана норма права, окрім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.
		Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
		Згідно з Порядком № 100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному разі незаконному звільненню, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи). Для працівників з відрядною оплатою праці за відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може змінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. З розрахункового періоду виключається лише час, протягом якого працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково.
		Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		Згідно розрахунку компенсації за невикористану відпустку при звільненні, в червні та липні 2022 р. заробітна плата позивачці не нарахована через тимчасове припинення трудового договору, а в березні та квітні 2022 р. виплачено по 4866,67 грн (простій 2/3). Тому середньоденна заробітна плата позивачки становить 226,35 грн ((4866,67 х 2) / 43 робочих днів у березні та квітні 2022 року).
		Оскільки днем звільнення позивача є 12.08.2022, що є останнім робочим днем позивача відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, час вимушеного прогулу становить з 13.08.2022 по 30.01.2023. Відтак, в цій частині адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, оскільки позивач підлягає поновленню на роботі саме з 13.08.2022.
		Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Положеннями статті 6 вказаного закону передбачено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".
		Згідно ст.73 Кодексу законів про працю України встановлено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 травня - День праці; 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги); 28 червня - День Конституції України; 28 липня - День Української Державності; 24 серпня - День незалежності України; 14 жовтня - День захисників і захисниць України.
		Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця.
		Отже, враховуючи ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та оскільки період вимушеного прогулу позивача становить з 13.08.2022 по 30.01.2023 (день винесення даного судового рішення), який припадає на період запровадженого воєнного стану, суд приходить до висновку, що кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача складає 122 днів (з урахуванням вихідних днів та святкових днів, які не застосовуються), в зв`язку з чим середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 27617,70 грн (226,35 грн х 122), який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
		Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.
		З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-246, 262, 371 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Високопільської селищної ради (74100, Херсонська область, Бериславський район, смт. Високопілля, вул. Визволителів, 112; ЄДРПОУ 26555391) про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Високопільської селищної ради № 100-К від 12.08.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Високопільської селищної ради з 13.08.2022.
		Стягнути з Високопільської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27614,70 грн (двадцять сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 70 коп.).
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Високопільської селищної ради та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		СуддяІ.В. Завальнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...