Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/16619/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2023.
Дата набрання законної сили: 02.02.2023
Номер судового провадження: 61-1073ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		02 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/16619/20
		провадження № 61-1073ск23
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі викривача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: поновити її на посаді завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, з відновленням дії контракту; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2020 року по день поновлення її на роботі; стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію в розмірі дворічного середнього заробітку.
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з 16 жовтня 2020 року. Стягнуто з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 259 543 грн. Стягнуто з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 3 200 грн судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року (повний текст якої складено 09 грудня 2022 року) апеляційну скаргу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов залишено без задоволення. Постановлено компенсувати за рахунок держави на користь Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського судовий збір в розмірі 5 277,05 грн.
		 
		23 січня 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала засобами електронного зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року.
		 
		ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, посилаючись на те, що вона отримала копію оскаржуваної постанови апеляційного суду 22 січня 2023 року. 
		 
		Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
		 
		Доводи заявника про отримання нею 22 січня 2023 року копії постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, надісланої апеляційним судом 20 грудня 2022 року на її електронну пошту, не підтверджені жодними доказами.
		 
		Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються:докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
		 
		Крім цього, відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
		 
		Згідно з відповіддю № 65226 на запит про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС від 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації - 08 лютого 2021 року.
		 
		В розпорядженні Верховного Суду відсутня інформація про отримання чи неотримання ОСОБА_1 копії постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року на її офіційну електронну адресу, тому заявнику необхідно надати таку інформацію до Верховного Суду.
		 
		Згідно з підпунктом 5.8 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
		 
		З огляду на зазначене викладені у клопотанні ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаного недоліку, а саме - направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести належні підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
		 
		ОСОБА_1 також заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
		 
		Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з частинами першою, третьою статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
		 
		Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
		 
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		 
		За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
		 
		ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
		 
		Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
		 
		Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
		 
		Формальне посилання ОСОБА_1 на норми пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», без надання належних доказів на підтвердження її поганого майнового стану, не може бути підставою для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки згідно з вищенаведеними нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд може звільнити сторону від сплати судового збору, враховуючи її майновий стан.
		 
		Отже, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
		 
		Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
		 
		В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позову і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено її вимоги: про поновлення на роботі; про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; про відшкодування моральної шкоди.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		 
		Тобто ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди їй необхідно сплатити судовий збір.
		 
		Позовну заяву подано у листопаді 2020 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року - 2 102 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
		 
		1 % від 5 000 грн (частини позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, в межах якої заявник просить переглянути судове рішення) становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).
		 
		Таким чином, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1 681,60 грн (2 102 х 0,4 х 200 %).
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 1 681,60 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
		 
		Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).
		 
		Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
		 
		Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
		 
		Керуючись статтями 185, 390, 389, 392, 393 ЦПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
		 
		У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
		 
		У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                     В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...