Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/1010/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2023. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2023
Результат оскарження 16.05.2023 Північний апеляційний господарський суд: повернуто апеляційну скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		30 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1010/22  Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
		 
		за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Чернігівської області,
		вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, 14030; e-mail: crl001@ukr.net; sbabinets@ukr.net;
		 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ-Фарм",
		вул. Івана Мазепи, 11А, офіс 54, м. Київ, 01010;
		e-mail: skl-pharm-apt2@ukr.net; advokat.blokhina@gmail.com;
		 
		предмет спору: про дострокове розірвання договору оренди та повернення нерухомого майна
		 
		 
		за участю повноважних представників сторін:
		від позивача: Бабинець С.П. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ЧН №116313, видано 14.11.2022;
		від відповідача: Блохіна Н.В. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія СВ №1027960, видано 30.11.2022.
		 
		У судовому засіданні 30.01.2023, Господарським судом Чернігівської області, після закінчення перерви, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.                                                       
		 
		15.11.2022, від Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Чернігівської області (надалі - КНП "ЧЦРЛ" Чернігівської районної ради Чернігівської області) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ-Фарм" (надалі - ТОВ "СКЛ-Фарм") з проханням:
		- достроково розірвати договір оренди нерухомого майна №3 від 01 квітня 2021 року, укладений між КНП "ЧЦРЛ" Чернігівської районної ради Чернігівської області та ТОВ "СКЛ-Фарм";
		- зобов`язати ТОВ "СКЛ-Фарм" повернути нерухоме майно, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чернігівського району - частину нежитлового приміщення (вестибюлю) одноповерхової будівлі неврологічного відділення КНП "ЧЦРЛ", розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченко 114, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) - 32,4 кв.м., корисна площа -18,0 кв.м., на користь балансоутримувача - КНП "ЧЦРЛ" шляхом підписання з ним акту приймання передачі.
		Ухвалою суду від 23.11.2022 дану позовну заяву, після усунення недоліків, прийнято до розгляду; відкрито провадження в справі №927/1010/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 14.11.2022; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали, для подачі до суду, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), мотивованого відзиву на позов.
		12.12.2022, від відповідача, на адресу суду, в належний строк, надійшов відзив на позов,  яким проти задоволення позову останній заперечував у повному обсязі звертаючи увагу суду на відсутність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна. Вважає, що доводи позивача проте, що він має намір використовувати спірне приміщення для власних виробничих потреб, не надають йому права на припинення за власною ініціативою, договірних відносин з відповідачем. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження дійсної виробничої потреби в розміщенні власного персоналу в орендованому відповідачем приміщенні, позивач до суду не надав. У той час як за офіційними даними розміщеними на відкритій платформі закупівель, позивач, у 2022 році (травень - червень), виступав організатором аукціону з надання права оренди щодо нерухомого майна, що знаходиться в нього на балансі. Також просив суд врахувати, що відповідач, як орендар, належним чином виконує договірні зобов`язання та немає заборгованості перед позивачем по сплаті орендних та комунальних платежів.
		14.12.2022, у підготовче засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлені належним чином засобами поштового та електронного зв`язку, про що свідчать наявні матеріали справи. 
		Судом, відповідно до п.3 частини 2 статті 183 ГПК України, за клопотанням відповідача, відкладено підготовче засідання в справі на 26.12.2022, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.
		26.12.2022, у підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та відповідача (участь останнього забезпечено в режимі відеоконференції за ухвалою від 14.12.2022).
		Враховуючи відсутність у позивача наміру подати письмову відповідь на відзив, судом, за результатами підготовчого засідання, призначено розгляд спору по суті на 16.01.2023.
		16.01.2023, у судове засідання прибули повноважні представники позивача та відповідача (участь останнього забезпечено в режимі відеоконференції за ухвалою від 26.12.2022).
		Судом розпочато розгляд справи по суті; заслухано повноважного представника позивача, який підтримав позов у повному обсязі.
		У судовому засіданні, в порядку частини 2 статті 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 30.01.2023.
		30.01.2023, після закінчення оголошеної перерви, в судове засідання прибули повноважні представники позивача та відповідача (участь останнього забезпечено в режимі відеоконференції за ухвалою від 16.01.2023).
		Судом продовжено розгляд справи по суті та заслухано повноважного представника відповідача, який проти позовних вимог заперечив.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		29.12.2020, КНП «ЧЦРЛ» Чернігівської районної ради Чернігівської області (позивач, Орендодавець та Балансоутримувач), прийнято рішення про намір передачі майна в оренду, зокрема, частину нежитлового приміщення (вестибюлю) одноповерхової будівлі неврологічного відділення, загальною площею 32,4кв.м., корисною площею 18,0кв.м., у зв`язку з чим в електронній торговій системі (zakupki.prom.ua) було розміщено оголошення про передачу в оренду майна (ідентифікатор аукціону: UA-PS-2021-02-19-000012-3).
		Чернігівська районна рада Чернігівської області, листом від 14.01.2021 №01-03/32, надала згоду на передачу КНП «ЧЦРЛ» в оренду зазначеного вище об`єкту нерухомого майна.
		01.04.2021, за результатами аукціону, КНП «ЧЦРЛ» з переможцем - ТОВ «СКЛ-Фарм» (відповідач, Орендар), укладено договір оренди нерухомого майна №3 (надалі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) Орендодавець та Балансоутримувач (поєднані в особі позивача) передають, а Орендар приймає в строкове платне користування майно (зазначене в п.4 Умов): частину нежитлового приміщення (вестибюлю) одноповерхової будівлі неврологічного відділення КНП «ЧЦРЛ», розташованого за адресою: вул. Шевченка, 114,           м. Чернігів, загальною площею 32,4кв.м. (з урахуванням коефіцієнта перерахунку корисної площі в загальну), корисною площею 18,0кв.м., вартість якого становить 83934,05грн (без ПДВ) (зазначена у п.6 Умов). Майно передається в оренду для розміщення аптечного пункту (зазначено у п.7 Умов).
		Згідно з п.2.1. Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна.
		Фактична передача позивачем об`єкту оренди відповідачу підтверджується двостороннім актом приймання-передачі нерухомого  майна, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 114, підписаним сторонами 01.04.2021.
		Виходячи з умов п.12.1. цей Договір укладено на строк: 2 роки 11 місяців з моменту підписання цього Договору, та діє до 01.03.2024 включно (зазначено в пунктах 12 та 12.1. Умов). Цей Договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим Договором починається з дати підписання акту приймання-передачі та закінчується датою припинення цього Договору.
		Сторони в п.12.6. Договору передбачили випадки, при настанні яких Договір припиняє свою дію, зокрема: з підстав, передбачених частиною 1 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (підпункт 12.6.1.); якщо Орендар надав недостовірну інформацію про право бути орендарем відповідно до положень частин 3 та 4 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також якщо орендар, який отримав майно в оренду, без проведення аукціону, надав або оприлюднив на веб-сайті (сторінці чи профілі в соціальній мережі) недостовірну інформацію про себе та/або свою діяльність (підпункт 12.6.2.); якщо цей Договір підписаний без одночасного підписання акту приймання-передачі майна, він є припинений на п`ятий робочий день після його підписання, якщо станом на цей день акт приймання-передачі не підписаний через відмову Орендаря, про що Балансоутримувач повинен скласти акт та повідомити Орендодавця (підпункт 12.6.3.); на вимогу Орендодавця з підстав, передбачених пунктом 12.7. цього Договору (підпункт 12.6.4.); на вимогу Орендаря з підстав, передбачених п.12.9. цього Договору (підпункт 12.6.5.); за згодою сторін на підставі договору про припинення з дати підписання акту про повернення майна (підпункт 12.6.6.); на вимогу будь-якої із сторін цього Договору за рішенням суду з підстав передбачених законом (підпункт 12.6.7.).
		Сторони в п.12.7. Договору передбачили, що договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар: допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж за три місяці (підпункт 12.7.1.); використовує майно не за цільовим призначенням, визначеним у п.7. Умов (підпункт 12.7.2.); без письмового дозволу Орендодавця передав майно, його частину в користування іншій особі, крім випадків, коли Орендар передав майно в суборенду на підставі п.8.1. Договору і надав Орендодавцю копію договору суборенди для його оприлюднення в електронній торговій системі (підпункт 12.7.3.); уклав договір суборенди з особами, які не відповідають вимогам статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (підпункт 12.7.4.); перешкоджає співробітникам Орендодавця та/або Балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконання умов цього Договору (підпункт 12.7.5.); порушує додаткові умови оренди, зазначені в п.14 Умов (підпункт 12.7.6.); істотно порушує умови охоронного договору, укладеного стосовно майна, і копія якого є додатком до цього договору або передана Орендарю відповідно до вимог частини 8 статті 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (підпункт 12.7.7.); відмовився внести зміни до цього Договору в разі виникнення підстав, передбачених п.3.7. цього Договору (підпункт 12.7.8.).
		Майно вважається повернутим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акту повернення з оренди орендованого майна (пункти 4.3., 12.12. Договору), обов`язок щодо складання якого в силу п.4.2. Договору покладено на Балансоутримувача.
		Проаналізувавши зміст укладеного сторонами правочину, суд встановив, що між ними склались правовідносини з оренди нерухомого майна комунальної форми власності, на які поширюється дія положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, а також §1 та §4 глави 58 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та §5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
		09.09.2022, позивач, листом №748, звернувся до відповідача з повідомленням про намір достроково розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.04.2021 №3, у зв`язку з виробничою необхідністю використання орендованого приміщення для власних потреб (розміщення медичного персоналу), що отриманий відповідачем 17.09.2022 та залишений без відповіді.
		З огляду на те, що сторонами не досягнуто згоди щодо припинення договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 №3, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
		Предметом позову в даній справі є вимога про припинення шляхом дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 №3 та повернення спірного приміщення з орендного користування, з огляду на необхідність використання цього приміщення для власних виробничих потреб, а саме: розміщення персоналу лікарні, основні будівлі якої зруйновані або пошкоджені внаслідок ведення навесні 2022 року на території міста бойових дій.
		До кола обставин, які є предметом доказування в межах даної справи, належить установлення наявності / відсутності визначених законом підстав для дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна. 
		Суд констатує, що в позовній заяві не було визначено правову підставу позову; в судових засіданнях 16.01.2023 та 30.01.2023 повноважний представник позивача мотивував заявлені вимоги приписами статті 188 ГК України.
		Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, установлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.
		Згідно з частиною 1-4  статті 188 ГК України  зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, в двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
		У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		За приписами статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.
		На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
		Статтею 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
		Відповідно до статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
		За висновком суду, позивачем на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76 та 77 ГПК України, не доведено наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 №3 в односторонньому порядку за вимогою Орендодавця, в порядку статей 782, 783 ЦК України.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (положення якого є спеціальними по відношенню до спірних правовідносин сторін), договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.
		Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
		З урахуванням змісту наведених норм, на законодавчому рівні, не встановлено право  Орендодавця, в односторонньому порядку, розірвати договір оренди нерухомого майна з підстав необхідності використання орендованого приміщення для власних потреб.
		Виходячи з п.14 розділу І  Змінюваних умов Договору (Умови), встановлено додаткові умови оренди, зокрема, право Орендодавця, в разі необхідності використання для власних службових потреб орендованого приміщення, достроково розірвати в односторонньому порядку Договір оренди, письмово попередивши про це Орендаря не пізніше ніж за два місяці.
		Водночас, у силу п.10.1. розділу ІІ Незмінюваних умов Договору, сторони погодили, що Орендар зобов`язаний виконувати обов`язки покладені на нього рішенням уповноваженого органу про встановлення додаткових умов оренди, визначених у п.14 Умов, за умови, що посилання на такі додаткові умови оренди було включено до оголошення про передачу майна в оренду, інформаційного повідомлення про об`єкт оренди (п.4.2. Умов).
		Натомість, як установлено судом, виходячи з оприлюдненого в електронній торговій системі (zakupki.prom.ua) оголошення про передачу в оренду майна (ідентифікатор аукціону: UA-PS-2021-02-19-000012-3), до його умов не було включено право Орендодавця на одностороннє розірвання Договору оренди з підстав виробничої необхідності використання такого приміщення для власних потреб, відтак п.14 розділу І Змінюваних умов Договору не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
		Проаналізувавши умови Договору оренди (в тому числі п.12.7.), суд дійшов висновку, що в Орендодавця відсутнє право на одностороннє розірвання Договору з підстав виробничої потреби використання орендованого приміщення для власних потреб.
		Відповідно до частини 1  статті 651 ЦК України  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
		За частиною 2 указаної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		За висновком суду, позивачем, на підставі належних та допустимих доказів у розумінні статей 76 та 77 ГПК України, не доведено наявність істотного порушення відповідачем умов Договору оренди. 
		Виходячи з платіжних доручень (засвідчені копії додано до відзиву): №3628 від 27.04.2022, №3629 від 27.04.2022, №3672 від 17.05.2022, №3671 від 17.05.2022, №3828 від 15.07.2022, №3829 від 15.07.2022, №3906 від 16.08.2022, №3905 від 16.08.2022, №3993 від 16.09.2022, №3992 від 16.09.2022, №4089 від 25.10.2022, №4090 від 25.10.2022, №4195 від 07.12.2022, №4194 від 07.12.2022, відповідач систематично сплачує орендні платежі та відшкодовує вартість комунальних послуг, що позивачем не спростовується.
		За частиною 1 статті 652 ЦК України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. 
		При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		За частиною 2 указаної норми якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору в відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, установлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Таким чином, положення статті 652 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї норми, за істотної зміни обставин (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).
		Мотивуючи позов, КНП «ЧЦРЛ» вказувало на виробничу необхідність використання спірного приміщення для власних потреб, а саме: розміщення медичного персоналу, з огляду на значне пошкодження будівель лікарні, внаслідок ведення бойових дій на території міста. Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач у 2022 році, після закінчення активної фази бойових дій на території міста, виступав організатором аукціону щодо права оренди на інше приміщення, що знаходилось у нього на балансі, про що свідчать відомості розміщенні на електронній торговій системі (zakupki.prom.ua) (ідентифікатор аукціону: LLE001-UA-20220531-28960). Будь-яких доказів на підтвердження пошкодження та непридатності до використання приміщень, що знаходяться на його балансі, що створює перешкоду в виконанні покладених на нього установчими документами завдань, позивач до суду не надав.
		Сторони укладаючи за результатами аукціону договір оренди нерухомого майна від 01.04.2021 №3, розраховували на належне виконання його умов та брали на себе відповідні зобов`язання, що зокрема пов`язано в певними ризиками для обох сторін. 
		Беручи до уваги, що відповідач належним чином виконує свої зобов`язання за Договором, суд не вбачає порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавлення позивача доходу, на якій він розраховував при укладенні цього правочину, відтак підстави для розірвання Договору в порядку статті 652 ЦК України, також відсутні.
		За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
		За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
		Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
		Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
		Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
		За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
		За висновком суду, позивачем на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, не доведено наявність правових підстав для дострокового розірвання в судовому порядку договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 №3, що укладений між ним та ТОВ «СКЛ-Фарм».
		З урахуванням зазначеного, судом відмовлено в задоволенні позову.
		При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
		За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4962грн покладено на позивача.
		У відзиві на позов відповідач просив відшкодувати за рахунок позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно з поданими доказами склав 20000грн.
		На підтвердження обсягу та вартості заявлених витрат, до матеріалів справи додано засвідчені копії: договору про надання правничої допомоги від 30.11.2022 та додаткової угоди до нього від 08.12.2022 (розрахунок оплати витрат на правову (правничу) допомогу); ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1027960, виданого 30.11.2022; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №393, виданого на підставі рішення КДК адвокатури в Чернігівській області від 02.09.2008 №6/4; акту про прийняття-передачу наданої правничої (правової) допомоги від 08.12.2022 до Договору; касової квитанції від 08.12.2022 б/н на оплату вартості правової допомоги за Договором на суму 20000грн (перелічені документи попередньо направлені на адресу позивача).
		За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Частиною 2 цієї статті передбачено, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.         
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 
		-  чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 
		- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;         
		- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).
		З матеріалів справи вбачається, що предметом договору про надання правової допомоги від 30.11.2022 та додаткової угоди до нього, укладеного між адвокатом Блохіною Наталією Вікторівною та ТОВ «СКЛ-Фарм» (надалі - Довіритель), є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Довірителю в усіх справах, що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів. 
		Додатковою угодою до цього Договору сторони погодили, що вартість правової допомоги становить 20000грн, що включає: надання юридичних консультацій (вивчення та юридичний аналіз документів, наданих Довірителем) щодо можливих способів захисту прав та інтересів Довірителя в справі №927/1010/22, що розглядається в Господарському суді Чернігівської області - 3000грн (витрачений час 3год); складання відзиву в вищевказаній справі, збір доказів та виготовлення копій документів - 10000грн (витрачений час 10год); участь у судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області в справі №927/1010/22 - 7000грн. Вартість однієї години праці встановлюється в розмірі 1000грн.
		Адвокат Блохіна Н.В. представляла інтереси ТОВ «СКЛ-Фарм» у справі №927/1010/22 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1027960, виданого 30.11.2022, та приймала участь у судових засіданнях 26.12.2022, 16.01.2023 та 30.01.2023 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
		За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.
		Згідно з актом від 08.12.2022 приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору, вартість послуг на професійну правничу допомогу, що надані адвокатом ТОВ «СКЛ-Фарм» у межах справи №927/1010/22, склала 20000грн, що повністю оплачена відповідачем за касовою квитанцією від 08.12.2022 б/н.
		Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2023 заперечував проти заявленого розміру витрат, посилаючись на їх недоведеність, та неспівмірність порівняно до ступеня складності справи, та просив суд врахувати, що позивачем по справі є комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська центральна районна лікарня», що фінансується за рахунок бюджетних коштів.
		Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
		Згідно з частинами 5 та 6 статті 126 ГПК України, в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		За статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
		Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. 
		Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано частиною 5 статті 129 ГПК України, а також положеннями частин 6, 7, 9 цієї статті.
		Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. 
		Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи, адвокатом відповідача  фактично надано наступну правову допомогу, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) формування правової позиції, дослідження доказів, підготовка відзиву; 2) представництво інтересів Товариства шляхом участі в судових засіданнях 26.12.2022, 16.01.2023 та 30.01.2023 в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів (сумарна тривалість затраченого адвокатом часу в судових засіданнях склала 1год 49хв).
		Судом враховано заперечення представника позивача щодо неспіврозмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу.
		За висновком суду, відповідачем завищено час, витрачений адвокатом у ході судового розгляду спору, зокрема, щодо підготовки відзиву та збирання доказів у справі, з огляду на те, що спір не є складним та не передбачав опрацювання великого обсягу документів, залучення спеціалістів у певних сферах або проведення математичних розрахунків.
		Суд, беручи до уваги ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних затрат часу на формування правової позиції та складання відзиву), характер та обсяг наданих адвокатом послуг (дослідження підстав та суті спору; формування правової позиції; написання та подання відзиву на позов; участь у судових засіданнях 26.12.2022, 16.01.2023, 30.01.2023, проведених у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, що передбачало економію робочого часу представника); виходячи з принципу розумності, справедливості та з метою дотримання балансу майнових інтересів обох сторін, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на позивача відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн, виходячи з критеріїв обумовлених приписами частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України. 
		Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 178, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		1.          У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Чернігівської області (вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, 14030; код ЄДРПОУ 02006544) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ-Фарм" (вул. Івана Мазепи, 11А, офіс 54, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 40074256), відмовити в повному обсязі.
		2.          Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Чернігівської області (вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, 14030; код ЄДРПОУ 02006544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ-Фарм" (вул. Івана Мазепи, 11А, офіс 54, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 40074256) 10000грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне судове рішення складено 03.02.2023
		 
		Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. 
		          
		                              Суддя                                                                   А.В. Романенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...