Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/3274/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2023. Зареєстровано: 04.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2023.
Дата набрання законної сили: 31.01.2023
Номер судового провадження: А/857/14568/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3274/22 пров. № А/857/14568/22
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді: Матковської З.М.,
		суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у справі №300/3274/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції  Главач І.А., місце ухвалення  м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту  23.09.2022),-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області визнання відмов протиправними та зобов`язання до вчинення дій.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про проведення нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій як працівнику освіти. Однак ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 11.07.2022 №2529-2381/С-02/8-0900/22, ГУ ПФУ в Львівській області листом від 14.02.2022 №33326 відмовило позивачу нарахувати та виплатити вказану грошову допомогу з тих підстав, що переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не передбачена дана музична школа, а тому відповідач не має підстав для нарахування грошової допомоги.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області у листі від 14.02.2022 №33326 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у листі 11.07.2022 №2529-2381/С-02/8-0900/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періодів роботи з 01.01.1992 по 01.03.2018, з 01.092018 по 31.12.2021 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що зарахування періодів роботи з 01.01.1992 по 01.03.2018, з 01.09.2018 по 31.12.2021 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Посада викладача цим переліком не передбачена. Період роботи викладача у музичній школі до 01 січня 1992 року зараховують у стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 було передбачено посаду викладача в середніх музичних школах, які належали до навчальних закладів. Отже, період роботи вчителів у зазначених закладах після 01.01.1992 зараховується у спеціальний стаж за вислугу років лише за умови за умови, що ця музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом, тобто віднесена до закладів освіти. Оскільки період роботи позивачки з 02.08.1982 по 31.12.1991, який можливо зарахувати до спеціального стажу становить 09 років 05 місяців при необхідних для жінок 30 роках, то підстав для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1982, з 02.08.1982 по сьогодні працює викладачем Калуської дитячої музичної школи.
		З 17.01.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування».
		04.02.2022 ОСОБА_1 , у зв`язку із досягненням (16.01.2022) 60-річного віку, звернулася до Калуського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії.
		Відповідач 2 листом за №33326 від 14.02.2022 повідомив про відсутність права у ОСОБА_1 на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, так як згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 Калуська музична школа, де працювала заявниця підпорядкована Міністерству культури, національностей та релігії. Відповідно до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, із змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1436 (1436-2002-п) від 29.09.2002), дана музична школа відсутня.
		Не погодившись з відмовою пенсійного органу, позивач 20.06.2022 звернулася із заявою про виплату грошової допомоги , яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якій просила здійснити таку виплату, а також доучила ряд документальних доказів на підтвердження стажу роботи на посаді викладача в музичній школі, який є спеціальним стажем згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 11.07.2022 №2529-2381/С-02/8-0900/22 ОСОБА_1 повідомлено про те, що до спецстажу зараховано виключно період з 02.08.1982 по 31.12.1991, що складає 9 років і 5 місяців, а період з 01.01.1992 не враховано з тих підстав, що дитяча музична школа з 01.01.1992 належить до позашкільних навчальних закладів, відтак відсутні підстави для виплати позивачу грошової допомоги.
		Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач працювала на посаді викладача по класу бандури, викладача по класу народних інструментів та сольного співу, викладач вокально-хореографічного відділу Калуської музичної школи, яка з 01.01.1992 є позашкільним навчальним закладом, тому ОСОБА_1 має право на врахування спірного періоду стажу відповідно вимог до пункту «е» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
		Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
		Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV).
		Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1911 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» (далі - Порядок №1191).
		Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
		Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (пункт 4 Порядку №1191).
		Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
		З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
		Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , яка в силу приписів статті 48 Кодексу законів про працю та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, є основним документом, що підтверджує, стаж роботи, позивач працювала з 02.08.1982 у Калуській музичній школі викладачем по класу бандури, викладач по класу народних інструментів та сольного співу, викладач вокально-хореографічного відділу.
		Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про освіту» позашкільна освіта є невід`ємними складниками системи освіти.
		22.06.2000 прийнято Закон України «Про позашкільну освіту» статтею 4 якого встановлено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
		Згідно з частиною 4 статті 21 цього Закону права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників закладу позашкільної освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
		Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до таких віднесено, зокрема, музичні школи - посади: учителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
		В примітках до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 (зі змінами) «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів до яких віднесено музичні школи.
		Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 30 січня 2019 року у справі 442/456/17, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
		Вказані висновки відображені й у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року (справа №758/14312/16-а), від 19 лютого 2019 року (справа №127/159/17-а), від 20 лютого 2019 року (справа № 462/5636/16-а), від 24 грудня 2019 року (справа №462/2743/17).
		Постановляючи рішення у схожих правовідносинах Верховний Суд зробив висновок, що стаж роботи викладачем та концертмейстером у дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
		Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірний період роботи позивача на посаді викладача Калуської музичної школи безпідставно не зараховано скаржником до спеціального страхового стажу роботи, а тому суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача зарахувати спірний період до спеціального стажу та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.
		Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
		Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області  залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у справі №300/3274/22  без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич   В. З. Улицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...