Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/6818/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано судом: 06.02.2023. Зареєстровано: 07.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2023.
Дата набрання законної сили: 01.02.2023
Номер судового провадження: А/857/18642/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6818/20 пров. № А/857/18642/22
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого-судді Курильця А.Р.,
		суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
		з участю секретаря Михальської М.Р.,
		представника відповідача Риб`як В.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій і бездіяльності, відшкодування шкоди,-
		 
		суддя в 1-й інстанції Братичак У.В.,
		час ухвалення рішення 14.05.2021 року, 15:54 год.,
		місце ухвалення рішення м.Львів,
		дата складання повного тексту рішення 24.05.2021 року,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верболіз» звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило: визнати протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо неприйняття заяви з проханням випустити товар за митною декларацією (даліМД) UA209120/2017/108947 згідно з пунктом 21статті 356 Митного кодексу України(даліМК) до одержання результатів відповідних досліджень та залишення без відповіді і результату звернення у клопотанні до Львівської митниці ДФС щодо запобігання порушенняМК, що призвели до порушення інтересу ТОВ «Верболіз» ; стягнути з Галицької митниці кошти на відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 343 013,19 грн, що настали внаслідок невипуску товару пунктом 21статті 356 МК.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 380/6818/20 позов було задоволено повністю. Визнано протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо взяття проб і зразків товару згідно запитів від 30.06.2017 №6/13-70-68/59 та від 12.07.2017 №7/13-70-68/38, що експортувався за вантажною митною декларацією UA20912/2017/108947 від 30.06.2017. Визнано протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо неприйняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Верболіз від 03.07.2017 про здійснення митного оформлення товару за вантажною митною декларацією UA20912/2017/108947 від 30.06.2017 до одержання результатів відповідних досліджень. Стягнуто з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Верболіз (місцезнаходження: вул.Шкільна, 1А, с.Володимирці, Жидачівський район, Львівська область, 81784; ЄДРПОУ: 35056429) матеріальну шкоду у розмірі 343 013 (триста сорок три тисячі тринадцять) грн 19 коп.
		Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач визнає, що про порушення своїх прав через невипуск товару згідно з пунктом 21статті 356 МКпозивачу було відомо ще 12 липня 2017 року, а про недоліки товару, спричинені на думку позивача бездіяльністю відповідача17 липня 2017 року. Позовна заява ТОВ «Верболіз» датована 19 серпням 2020 року та подана із пропуском встановленогостаттею 122 Кодексу адміністративного судочинства України6-місячного строку без подачі заяви про його поновлення, а обставина на яку посилається позивач щодо дати, коли йому стало відомо про порушення його прав, не підтверджена жодними доказами, що не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору. Одночасно звертає увагу на те, що декларантом позивача тимчасова митна декларація до митного оформлення не подавалася і випуск товару до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) за МД №UA209120/2017/1108947 був неможливий. Позивач не довів жодним доказом того, що псування товару відбулося внаслідок простою транспортного засобу з товаром на митному посту «Стрий». Твердження позивача про скерування ТОВ «Верболіз» заяви від 03 липня 2017 року вих. №169 начальнику митного поста «Стрий» та про відхилення такої заяви є безпідставними і доказів про подання (скерування) такої заяви позивачем не надано, оскільки долучена до позову заява не містить відміток митниці про її отримання. Виходячи із приписів частини 19статті 356 МКу митниці відсутній обов`язок надання позивачу вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки про взяття проб (зразків). Стягуючи на користь ТОВ «Верболіз» за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці матеріальну шкоду у розмірі 343 013,19 грн суд не врахував, що згідно з рахунком-фактурою №27/06/17 від 27 червня 2017 року було задекларовано товар на суму 4900 євро і жодних аргументів на підтвердження шкоди у розмірі 10507,54 євро суд не наводить. Окрім того, виходячи із приписів статей1173,1174 Цивільного кодексу Українита частини 2статті 25 Бюджетного кодексу Українистягнення шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади здійснюється з державного бюджету, а не за рахунок бюджетних асигнувань органу, яким було вчинено незаконні рішеннями, дії чи бездіяльність посадових або службових осіб органу державної влади.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки вирішення Верховним судом питання про роз`яснення постанови не може бути в даному випадку підставою для відкладення апеляційного розгляду справи. 
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, а тому розгляд проведено за їх відсутності.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		12.05.2017 року між ТзОВ «Верболіз» (продавець) та фірмою «Сleanenergy е.К.», Німеччина (покупець) договір міжнародної купівлі-продажу товарів №12/05/17 предметом якого є продаж товару  соняшнику частково очищеного врожаю 2016 року в кількості 110000 кг.
		Відповідно до п.3 договору якість товару повинна відповідати таким вимогам: вологість не більше 9%; смітна домішка не більше 3%; властивий запах та вигляд товару.
		Як передбачено в п.6 договору претензії можуть бути заявлені щодо якості  у разі невідповідності якості товарів передбаченим цим договором вимогам.
		На виконання умов міжнародного договору купівлі-продажу №12/05/17 від 12.05.2017 року товариством завантажено партію товару 19600 кг., що підтверджується актом погрузки від 27.06.2017 року.
		На адресу покупця виписано рахунок-фактуру №27/06/17 від 27.06.2017 року на товар соняшник частково очищений вагою 19600 кг., ціною 0,25 євро за 1 кг., всього на 4900 євро.
		27.06.2017 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів дозволено вивіз з України товару  соняшник частково очищений вагою 19600 кг., про що міститься штемпель на міжнародній товарно-транспортній накладній №0029249 від 27.06.2017 року.
		З метою декларування товару в режимі експорт, 30.06.2017 року митним брокером товариства було до м/п «Стрий» Львівської митниці ДФС подано ЕМД UA209120/2017/108947 на товар «насіння соняшнику сире частково очищене, для технічного використання (не для сівби)», код товару - 1206009900.
		За результатами спрацювання системи АСАУР було згенеровано ризики 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД».
		В період проведення експертизи зразків товару, з 30.06.2017 року по 12.07.2017 року транспортний засіб, в якому знаходився товар перебував в ЗМК м/п «Стрий».
		За результатами висновку Львівського відділу з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС №142008600-0238 від 11.07.2017 відбулося зміна опису товару до МД №UА209120/2017/108947 та здійснене митне оформлення 12.07.2017.
		Позивач звертає увагу суду, що при відібранні зразків для проведення експертизи митним органом не було встановлено недоліків товару.
		Не було встановлено таких недоліків і під час проведення експертизи, доказом чого є висновок №142008600-0238 від 11.07.2017 року складений Львівським відділом з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС за запитом про проведення дослідження митного поста «Стрий» Львівської митниці ДФС №6/13-70-68/59 від 30.06.2017 року.
		У висновку зазначено, що вологість зразка, сміттєва домішка та запах зразків товару відповідають вимогам до насіння соняшникового, згідно ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови».
		Також митний пост «Стрий» направив на адресу Львівської митниці ДФС запит від 12.07.2017 №7/13-70-68/38 через складний випадок класифікації товару за МД №UА209120/2017/108947, в результаті чого змінено назву товару.
		03.07.2020 року на адресу позивача від фірми «Сleanenergy е.К.», Німеччина, надійшов лист-вимога про відшкодування 10507,54 євро за поставлений в 2017 році з недоліками товар  соняшник частково очищений вагою 19600 кг. Сума заявлених збитків складає 10507,54 євро, що в гривневому еквіваленті становить 343013,19 грн.
		Товариство вважає, що псування товару відбулось через перебування транспортного засобу в період з 30.06.2017 по 12.07.2017 в зоні митного контролю митного поста «Стрий» Львівської митниці ДФС, в тому числі в дні з високою температурою повітря 10.07.2017 та 11.07.2017 року, а тому заявлені збитки підлягають відшкодуванню товариству за рахунок відповідача.
		Як передбачає ч.2 ст.2 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
		Частиною 1 ст.255 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 та 335 цього Кодексу.
		Частиною 2 ст.255 Митного кодексу України встановлений вичерпний та виключний перелік підстав, за якими строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей , а саме у разі:
		1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до ст.247 цього Кодексу;
		2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;
		3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу;
		4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п`ятої цієї статті;
		5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
		6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні;
		7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до вимог ст.338 Митного кодексу України огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.
		Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається Порядком проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 року № 1316 (далі - Порядок №1316).
		Відповідно до вимог п.п 1.1 розділу II Порядку №1316 якщо за результатами застосування системи управління ризиками виникла необхідність огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, посадова особа митного органу, яка виявила таку необхідність, особисто інформує керівника підрозділу митного оформлення або особу, яка виконує його обов`язки, для прийняття рішення про проведення огляду не пізніше 10 хвилин з моменту виявлення необхідності проведення огляду.
		Відповідно до вимог п.1.3 розділу III Порядку №1316 посадові особи митних органів здійснюють огляд не пізніше закінчення робочого дня (зміни).
		Відповідно до вимог п.1.6 розділу III Порядку №1316 час проведення огляду не повинен перевищувати часових нормативів, визначених Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
		Згідно Постанови Кабінету Міністрів №467 від 23.05.2012 року у разі не виявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений частиною першою статті 255 Митного кодексу України, тобто протягом чотирьох годин.
		Судом встановлено, що протягом чотирьох робочих годин, з моменту пред`явлення 30.06.2017 року органу доходів і зборів позивачем ЕМД UA209120/2017/108947 та інших документів щодо митного оформлення ввезеного товару на транспортному засобі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 його огляд (переогляд) здійснено не було та транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 із ввезеним товаром не був випущений із зони митного контролю митного поста «Стрий» Львівської митниці ДФС, тобто митницею не дотримано строку проведення огляду, встановленого ч.1 ст.255 Митного кодексу України.
		Згідно з штемпелем на міжнародній товарно-транспортній накладній №0029249 від 27.06.2017 року товар було відпущено з зони митного контролю Львівської митниці ДФС 12.07.2017 року.
		Відповідач вважає, що в даній справі наявна підстава встановлена ч.2 ст.255 Митного кодексу України, яка надає право органу доходів і зборів перевищити встановлений ч.1 ст.255 Митного кодексу України строк на митне оформлення товарів, передбаченою п.3 ч.2 ст.255 Митного кодексу України, а саме проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу.
		Суд не може погодитись з такою позицією, оскільки частиною 2 ст.255 Митного кодексу України встановлені виключні та вичерпні підстави, за якими може бути перевищений 4-годиний час виконання відповідних формальностей.
		Що стосується пункту 3 ч.2 ст.255 Митного кодексу України, то він надає право перевищити 4-годиний час виконання відповідних митних формальностей, в разі проведення саме дослідження (аналіз, експертизу) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до ч.21 ст.356 Митного кодексу України.
		З висновку №142008600-0238 від 11.07.2017 року складеного Львівським відділом з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС за запитом про проведення дослідження митного поста «Стрий» Львівської митниці ДФС №6/13-70-68/59 від 30.06.2017 року судом встановлено, що проби за актом про взяття проб (зразків) товарів від 30.06.217 року №006 надійшли для дослідження лише 03.07.2017 та 06.07.2017 року. У висновку не зазначено яким чином доставлено проби нарочно чи засобами поштового зв`язку.
		Взяття проб (зразків) товарів регламентовано ст.356 Митного кодексу України.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:
		класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;
		перевірки задекларованої митної вартості товарів;
		встановлення країни походження товарів; встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;
		встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;
		встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
		Частиною 2 ст.236 Митного кодексу України встановлено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки.
		Згідно до вимог ч.17,18,19 ст.356 Митного кодексу України про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. На кожну взяту пробу (зразок) накладається окреме митне забезпечення.
		Декларанти повинні бути ознайомлені з результатами проведеного дослідження (аналізу, експертизи) проб та зразків товарів і отримати від органу доходів і зборів, яким призначено таке дослідження (аналіз, експертизу), примірники цих результатів не пізніше наступного робочого дня після проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленим підрозділом або після отримання органом доходів і зборів примірників результатів такого дослідження (аналізу, експертизи) від інших державних органів. Ненадання примірників результатів досліджень у зазначений термін є порушенням службових обов`язків посадовими особами органу доходів і зборів.
		Стаття 357 Митного кодексу України регламентує питання операцій з взятими пробами (зразками) товарів. Згідно з ч.1 статті взяті проби (зразки) під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття доставляються поштою або посадовою особою органу доходів та зборів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертиз).
		Частиною 3 ст.357 Митного кодексу України встановлено, що призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).
		Частиною 4 ст.357 Митного кодексу України встановлені строки проведення дослідження 10 днів після їх надходження до органу з питань експертиз та досліджень, строк може бути продовжений, але не більше ніж на 20 днів.
		Згідно до вимог ч.8,12 ст.357 Митного кодексу України за результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) експерт готує висновок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі необґрунтованості висновку або виникнення сумнівів у його правильності може бути призначено повторне дослідження (аналіз, експертиза), проведення якого доручається іншому експерту.
		Вищезазначені норми Митного кодексу України чітко регламентують вимоги до дій суб`єкта владних повноважень щодо взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, а саме:
		- прийняття вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки про взяття проб (зразків) товарів; накладення на кожну взяту пробу (зразок) окремого митного забезпечення;
		- складання акту про взяття проб (зразків) товарів за встановленою формою;
		- направлення акту та проб (зразків) лише до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації);
		- таке направлення повинно бути здійснено посадовою особою органу доходів та зборів особисто або поштою.
		Судом встановлено, що Львівською митницею ДФС не доведено дотримання вказаних вимог законодавства в частині складання актів про взяття проб (зразків), накладення на партії товару окремого митного забезпечення.
		Суд також встановив, що позивачу не було надано вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки про взяття проб (зразків) товарів.
		В свою чергу, частиною 2 ст.236 Митного кодексу України встановлено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки.
		Таким чином, таке рішення повинно бути в наявності, воно повинно бути прийнято митним органом, мотивовано, та підписано відповідною посадовою особою і воно повинно бути доведено до позивача.
		Згідно до вимог ч.21 ст.356 Митного кодексу України за бажанням декларанта за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.
		Заява декларанта від 03.07.2017 року з цього питання митницею була залишена без розгляду та без реагування, як наслідок товар залишився в транспортному засобі в зоні митного контролю митного поста «Стрий» ще на 9 днів.
		Відсутність реагування з боку відповідача стала підставою для звернення товариства до прокуратури Львівської області зі скаргою на бездіяльність відповідача.
		З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач був фактично позбавлений можливості випустити товар на підставі ч.21 ст.356 МК України про що він просив в заяві від 03.07.2017 року; йому не надавалось ні рішення керівника про взяття зразків, ні актів про накладення на проби (зразки) митного забезпечення, ні інших обов`язкових документів та матеріалів, що не спростовано відповідачем, шляхом пред`явлення до суду копій цих документів з доказами ознайомлення з ними позивача.
		На переконання суду протиправні дії та бездіяльність відповідача призвела до затримки вантажу, що переміщувався на адресу фірми «Сleanenergy е.К.», Німеччина за митною декларацією №UА209120/2017/108947 від 30.06.2017 року, у зв`язку з чим позивач зазнав матеріальних збитків. Оскільки саме вказані дії Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є відповідач) тягнуть за собою юридичні наслідки для позивача, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.
		При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Як встановлено судом, у зв`язку із незаконними діями відповідача ТзОВ «Верболіз» зазнало матеріальних збитків, а саме: вимушено було сплатити штрафні санкції контрагенту у зв`язку із неналежною якістю доставленого товару.
		Так, у зв`язку із затримкою транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 із вантажем, що переміщувався на адресу фірми «Сleanenergy е.К.», Німеччина, позивач вимушений був сплатити штрафні санкції, оскільки тривале перебування товару в транспортному засобі в період з 30.06.2017 року по 12.07.2017 року відобразилось на якості товару.
		Твердження відповідача про прибуття товару до митниці у пошкодженому вигляді суд до уваги не приймає, оскільки експертизою встановлено відповідність товару ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови». Відсутні докази й того, що товар перевірявся митним органом перед випуском із зони митного контролю, а тому твердження відповідача є лише припущеннями.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фірма «Сleanenergy е.К.», Німеччина надіслала на адресу ТзОВ «Верболіз» лист вимогу про сплату 10507,54 євро. Сторонами не заперечується, що суми збитків були сплачені.
		Як встановлено судом, зазначені матеріальні збитки у позивача виникли у зв`язку із протиправними діями та бездіяльністю Львівської митниці ДФС, що призвело до псування товару, який переміщувався на адресу контрагента-покупця.
		Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
		Згідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до вимог ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної здійснюється державою у порядку, визначеному законом.
		Згідно до вимог ст.546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Відповідно до частини 2 статті 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
		Відповідна правова позиція в частині застосування приписів МК України в даних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року в справі №815/1557/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95176967), якою підтримано позицію викладену в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року.
		Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
		Таким чином, на підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення Державного бюджету України матеріальної шкоди у розмірі 343013,19 грн.(гривневий еквівалент збитків в розмірі 10507,54 євро) також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Окремо суд звертає увагу, що у митного органу не було правових підстав для взяття проб (зразків) товарів в даному випадку, оскільки в справі відсутні всі з перелічених в ч.1 ст.356 МК України підстави для взяття проб (зразків) товарів, яке здійснюється з метою встановлення характеристик, визначальних для:
		1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД  у митного органу не було обґрунтованих сумнівів в достовірності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД, за результатами проведеної експертизи не змінився код згідно з УКТ ЗЕД, а змінився лише тестовий опис товару.
		2) перевірки задекларованої митної вартості товарів - митний орган не перевіряв задекларовану вартість товару та не ставив під сумнів її числове значення.
		3) встановлення країни походження товарів - країна походження товарів митним органом не перевірялась, сумніви в походженні товару у митного органу відсутні.
		4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин  даний пункт не може бути застосований до насіння соняшнику.
		5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність - даний пункт не може бути застосований до насіння соняшнику.
		6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону - даний пункт не може бути застосований до насіння соняшнику.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії Галицької митниці Держмитслужби щодо взяття проб і зразків товару згідно запитів від 30.06.2017 №6/13-70-68/59 та від 12.07.2017 №7/13-70- 68/38, що експортувався за вантажною митною декларацією UА20912/2017/108947 від 30.06.2017 вчинені не в порядок та не в спосіб передбачений ч.1 ст.356 МК України, а тому не відповідають ознакам правомірності.
		Вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, про що наголошує відповідач в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з частинами першою, другоюстатті 122 КАСпозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників цих відносин добросовісно ставитися до прав іншого учасника.
		У постанові від 18.05.2022 у справі №9901/484/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Вжите у частині другійстатті 122 КАСтвердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
		При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Відповідно до частини третьоїстатті 123 КАСякщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четвертастатті 123 КАС).
		Отже,КАСдопускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Однак, норми Кодексу однозначно встановлюють, що у випадку виявлення судом факту пропуску особою строку звернення до суду з позовом їй гарантується надання часу для подання заяви про поновлення зазначеного строку та доказів поважності причин його пропуску. Забезпечення такого права не залежить від того, суд якої інстанції виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не тільки до відкриття провадження у справі, що входить до компетенції судупершої інстанції, а й після відкриття провадження у справі, про що прямо зазначено в частині четвертійстатті 123 КАС, норма якої адресована суду без визначення певної інстанції.
		Така ж правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №460/626/19.
		Колегія суддів висновує,що питання щодо дотримання особою строку звернення з позовом суд в обов`язковому порядку має вирішувати після з`ясуванняв особи, яка подала позов, зокрема коли вона дізналася про порушення свого права (інтересу) та з яких причин звернулася з позовом про захист порушеного права (інтересу) поза межами встановленого законом строку. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням від 18.09.2020 про залишення позовної заяви ТОВ «Верболіз» без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (а.с.95 т.1-й).
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки, за висновком суду першої інстанції, саме 03.07.2020 (дата отримання позивачем вимоги про відшкодування збитків за поставлений неякісний товар)Товариство дізналося про порушення своїх прав та законних інтересів. Відтак, звертаючись 25.08.2020 до суду з позовною заявою (направлена засобами поштового зв`язку 18.08.2020 згідно з поштовим штемпелем на конверті), позивач не пропустив строк, встановлений частиною другоюстатті 122 КАС.
		Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Львівської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 380/6818/20 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик   О. І. Мікула  Повне судове рішення складено 06 лютого 2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...