Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13325/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2023. Зареєстровано: 14.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2023.
Дата набрання законної сили: 08.02.2023
Результат оскарження 25.07.2023 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 910/13325/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: 
		головуючого судді Л.В. Поліщук,
		суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, 
		секретар судового засідання  І.М. Станкова,
		за участю представників сторін:
		від позивача: В.В. Ковалик
		від відповідачів: 
		Е.В. Гончаров, М.Ю. Волкова, І.П. Ігнатьєва
		від третьої особи: не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 
		на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 (суддя С.В. Літвінов, м.Одеса, повний текст складено 23.05.2022) 
		у справі №910/13325/21
		за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		до відповідачів:
		1. ОСОБА_1 ; 
		2. ОСОБА_2 ; 
		3. ОСОБА_3 ; 
		4. ОСОБА_4 ; 
		5. ОСОБА_5 ; 
		6.  ОСОБА_6 ;
		7. ОСОБА_7 ; 
		8.  ОСОБА_8 ; 
		9. ОСОБА_9 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ»
		про стягнення 142301156,2 грн.,
		В С Т А Н О В И В :
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди в розмірі 142 301 156,20 грн., завданої Публічному акціонерному товариству «Фінбанк» (надалі також - ПАТ «ФІНБАНК») рішеннями відповідачів, як пов`язаними посадовими особами та членами керівних органів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 позовну заяву направлено із усіма додатками за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13325/21 за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2022 задоволено заяву відповідачів та залучено до участі у справі №910/13325/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» (надалі також - ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ»).
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
		Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та мотивовані тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ «ФІНБАНК», за результатами якої залишились незадоволеними вимоги кредиторів на суму 142 301 156,20 грн. у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виявлено факти прийняття пов`язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб без додержання основних принципів кредитування, у тому числі без перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатами яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо суперечили інтересам банку та його кредиторам.
		На переконання позивача, рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 стосовно вивільнення з-під іпотеки нерухомого майна не містили будь-якого обґрунтування та аналізу даних фінансової звітності позичальників, зокрема, інформацію про наявні/відсутні збитки, власний капітал, наявність/відсутність грошових потоків, наявність/відсутність дебіторської заборгованості, за відсутності відомостей про операційний прибуток/збиток, доказів здійснення господарської діяльності, про наявність будь-яких засобів/джерел для погашення кредитної заборгованості, про відсутність/наявність основних фондів (офісних та виробничих приміщень, складів, транспорт тощо), відомостей про дотримання графіку/строків погашення кредитної заборгованості.
		При цьому позивач зазначає, що відмовляючись в односторонньому порядку від ліквідаційного забезпечення (іпотеки) банк в подальшому був позбавлений можливості задовольнити повністю або частково свої кредиторські вимоги за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008.
		В свою чергу, кредитори ПАТ «ФІНБАНК» зазнали збитків у розмірі 142 301 156,20 грн., що дорівнює сукупному розміру вимог кредиторів, які залишились не задоволеними через відсутність активів в неплатоспроможному банку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
		Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що:
		-право вимагати шкоду, завдану ПАТ «ФІНБАНК» неправомірними діями відповідачів щодо положень і умов кредитних договорів №302/06/08 від 05.06.2008 і №538/11/08 від 27.11.2008 (зокрема, щодо неправомірної заміни забезпечення за зазначеними кредитними договорами) було правомірно відступлене від ПАТ «ФІНБАНК» до ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» в межах предмету договорів №15112018/1 від 15.11.2018 і №15112018/2 від 15.11.2018;
		-відсутність забезпечення за договорами у вигляді нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель санаторію «Молдова», що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Посмітного, буд. 2, не потягло за собою знецінення права вимоги за ними та дії пов`язаних осіб ПАТ «ФІНБАНК» не спричинили жодних негативних наслідків для банку;
		-вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення;
		-як випливає зі змісту рішення Правління Національного банку України від 07.04.2017 №217-рш/БТ, віднесення ПАТ «ФІНБАНК» до категорії неплатоспроможних не пов`язано з виною будь-кого із власників істотної участі чи керівників банку. Таким чином, вина відповідачів у цій справі не презюмується, отже, саме позивач має довести: (1) факт заподіяння шкоди протиправними діями або бездіяльністю власників істотної участі, контролерів та керівників банку (невиконання передбачених законодавством обов`язків щодо вжиття своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку) та належність відповідачів до вказаних осіб; (2) розмір завданої шкоди; (3) причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідачів (їх дій або бездіяльності);
		-всі зазначені вище порушення відбулись протягом 2017 року, коли більшість із відповідачів не займали в ПАТ «ФІНБАНК» жодної посади;
		-наявними матеріалами справи доводи позивача про факт заподіяння шкоди протиправними діями відповідачів та про причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідачів не підтверджена, а навіть спростовується;
		-позивачем не надано доказу розірвання договорів іпотеки (угоду про розірвання, відповідні записи, внесені в державні реєстри тощо); позивачем не вказано, яку саме норму законодавства було порушено відповідачами в результаті прийняття спірних рішень. Єдине пояснення, наведене за змістом позовної заяви - протиправність дій відповідачів полягає у недобросовісному виконанні покладених на них фідуціарних обов`язків; позивачем не наведено доказів безпідставності припинення прийнятого забезпечення. Натомість існували обґрунтовані підстави заміни забезпечення, оскільки банк з`ясував, що на території Республіки Молдова відбуваються судові процеси, за змістом яких нерухоме майно санаторію Молдова повернуто у власність Республіки Молдова і ризик втрати забезпечення був дуже високий.
		Щодо заяви відповідачів про застосування строків позовної давності суд зазначив, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не пропущено строків позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди (збитків), заподіяної банку.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
		Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
		-право на стягнення збитків з пов`язаних ПАТ «ФІНБАНК» осіб закріплене за Фондом гарантування вкладів фізичних осіб Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», але суд в порушення статті 52 означеного Закону, частини шостої статті 53 Господарського процесуального кодексу України зробив неправомірний висновок про те, що право вимагати збитки, завдані банку його посадовими особами було відступлене від ПАТ «ФІНБАНК» до ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» в межах предмету договорів №15112018/1 від 15.11.2018 і №15112018/2 від 15.11.2018;
		-місцевий господарський суд в порушення норм статей 92, 614, 1166 Цивільного кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дійшов неправомірного висновку про відсутність у діях відповідачів складу цивільно-правового правопорушення та необхідності доведення вини позивачем;
		-висновки суду про відсутність доказів розірвання іпотечних договорів спростовуються матеріалами справи, а саме: незаперечення відповідачами факту укладення та розірвання іпотечних договорів; копіями протоколів засідань Наглядової ради ПАТ «ФІНБАНК» від 26.12.2011 №26/12/11-КД та від 27.10.2011 №27/10/11-КД; виписками по особовому рахунку ПАТ «ФІНБАНК», відповідно до яких банком оприбутковано заставу згідно із договором іпотеки №2886 від 29.12.2011 на суму 100 914 458,00 грн. (проведено 30.12.2011) та згідно із договором іпотеки №2551 від 27.10.2011 на суму 364 585 542,00 грн. (проведено 28.10.2011), а також відображено списання з обліку банку застави (іпотеки) (операції проведені 23.04.2014); клопотанням ПАТ «ФІНБАНК» про надання стабілізаційного кредиту від 22.10.2012 №01-24/4196, у додатку 6.3. якого в якості забезпечення за кредитами зазначено санаторій-профілакторій «Молдова», заставною вартістю 465 550 000,00 грн.; витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
		-є помилковим висновок суду про відсутність посилань у позовній заяві на норми права, які були порушені відповідачами в результаті прийняття спірних рішень, оскільки позивач як в позовній заяві, так і у відповіді на відзив вказував, що наявність належного забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника перед банком є не тільки істотною умовою кредитування (статті 345 - 346 Господарського кодексу України), але і обов`язком банківської установи, передбаченого частиною п`ятою статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дотримання якого забезпечує платоспроможність банку.
		Позиція відповідачів у справі щодо апеляційної скарги
		У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просили рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідачі зазначили, що:
		-з огляду на зміст договорів про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №15112018/1 від 15.11.2018 і №15112018/2 від 15.11.2018, право вимагати шкоду, завдану ПАТ «ФІНБАНК» неправомірними діями відповідачів щодо положень і умов кредитних договорів №302/06/08 від 05.06.2008 і №538/11/08 від 27.11.2008 (зокрема, щодо неправомірної заміни забезпечення за зазначеними кредитними договорами) було правомірно відступлене від ПАТ «ФІНБАНК» до ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ»;
		-спірна іпотека забезпечувала виконання зобов`язання за 7 кредитними договорами, відповідно до рішення Національного банку України деякі позичальники за цими договорами були визнані пов`язаними з банком особами, і саме їх дії щодо неповернення (невчасного повернення) кредитних коштів призвели до завдання банку шкоди. Натомість в результаті відчуження банком заборгованості за вказаними кредитними договорами на користь ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб фактично позбавив себе можливості звернення з позовом до цих осіб про стягнення шкоди, оскільки сума заявленої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб шкоди і є частиною несплаченої заборгованості за кредитами, відчуженими на користь ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ»;
		-є правильним висновок суду щодо відсутності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів про вчинення правопорушення відповідачами під час прийняття спірних рішень (у тому числі звіт про інспектування Національним банком України ПАТ «ФІНБАНК» за період з 01.10.2012 по 01.11.2015). Станом на квітень 2015 року Національним банком України діяльність ПАТ «ФІНБАНК» визнана такою, що відповідає законодавству України (постанова Національного банку України від 30.04.2015 №306/БТ «Про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству України»). Більш того, нерухоме майно по теперішній час перебуває під арештом, тривають судові спори щодо права власності, за змістом яких нерухоме майно санаторію «Молдова» повернуто у власність Республіки Молдови, і ризик втрати забезпечення був дуже високий, а розмір альтернативного забезпечення повною мірою відповідав чинним на той час нормативам Національного банку України;
		-єдиним доказом розірвання іпотечних договорів можуть бути безпосередній правочин, укладений відповідно до чинного законодавства, підписаний сторонами і посвідчений нотаріально, проте матеріали справи не містять копії такого правочину (-ів), у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність в матеріалах справи доказів розірвання іпотечних договорів;
		-позиція скаржника стосовного того, що сума нового забезпечення передбачалась у значно меншому розмірі з сукупної заборгованості по всім кредитам та була значно меншою вартості виведеної іпотеки, не відповідає дійсності.
		Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової між справи між суддями від 16.06.2022 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 у справі №910/13325/21. Встановлено учасникам справи строк до 08.07.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №910/13325/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
		30.06.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №910/13325/21.
		07.07.2022 на електронну пошту суду від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7  адвоката Волкової М.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		Також 07.07.2022 до суду від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9  адвоката Гончарова Е.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, який сформований в підсистемі «Електронний суд» 06.07.2022.
		08.07.2022 до суду від представника ОСОБА_4 - адвоката Ігнатьєвої І.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 розгляд справи №910/13325/21 призначено на 27.09.2022 о 12:00 год. З огляду на необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду постановлено розглянути вказану апеляційну скаргу у розумний строк.
		В судове засідання, яке відбулось 27.09.2022, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» не з`явився, проте надав клопотання про розгляд справи №910/13325/21 без його участі.
		З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні протокольною ухвалою оголошено перерву до 10.10.2022 о 09:30 год. 
		07.10.2022 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9  адвоката Гончарова Е.В. та від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7  адвоката Волкової М.Ю. надійшли додаткові письмові пояснення. 
		У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
		Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення 10.10.2022 о 09:30год. судового засідання, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2022 розгляд справи №910/13325/21 призначено на 01.11.2022 о 12:00 год.
		Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.11.2022 розгляд справи №910/13325/21 відкладено на 29.11.2022 о 14:00 год.
		У зв`язку з відсутністю в Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, судове засідання, призначене на 29.11.2022 о 14:00 год., не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
		Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою суду від 29.11.2022 розгляд справи №910/13325/21 призначено на 17.01.2023 о 12:00 год.
		17.01.2023 на електронну пошту суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  адвоката Волкової М.Ю. надійшло клопотання про призначення експертизи у справі №910/13325/21 (вх.№110/23 від 17.01.2023), на вирішення якої представник вказаних відповідачів просила поставити наступні питання:
		1)Хто є пов`язаними особами ПАТ «Фінбанк» в розумінні частини п`ятої статті 52 Закону України Про гарантування вкладів фізичних осіб?
		2)Чи спричинені збитки позивачу прийняттям кредитним комітетом ПАТ «Фінбанк» рішення про розірвання іпотечного договору від 27.01.2011 за реєстровим №2251 та іпотечного договору від 29.12.2011 за реєстровим №2886, які укладені з ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова»?
		3)Який розмір збитків позивачу від прийняття кредитним комітетом ПАТ «Фінбанк» рішення про розірвання іпотечного договору від 27.01.2011 за реєстровим №2251 та іпотечного договору від 29.12.2011 за реєстровим №2886, які укладені з ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова»?
		Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 17.01.2023 клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  адвоката Волкової М.Ю. про призначення експертизи у справі №910/13325/21 (вх.№110/23 від 17.01.2023), протокольною ухвалою суду відхилила його, з огляду на те, що адвокат Волкова М.Ю., звертаючись із даним клопотанням, має на меті добування додаткових доказів (висновку експерта), які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки таке клопотання в суді першої інстанції не заявлялося.
		Натомість суд апеляційної інстанції повинен здійснювати апеляційний перегляд справи у межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а частиною третьої якої передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Крім того, проаналізувавши питання, які заявник поставила на вирішення експерта, судова колегія дійшла висновку, що вирішення означених питань не потребує необхідних спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, тоді як за змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 розгляд справи №910/13325/21 відкладено на 08.02.2023 о 12:00 год.
		Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. 
		Фактичні обставини справи
		Рішенням Правління Національного банку України (надалі - НБУ) № 217-рш/БТ від 07.04.2017 ПАТ «ФІНБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.04.2017 № 1452 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ФІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Відповідно до рішення Правління НБУ від 27.04.2017 № 275-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІНБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.04.2017 №1810 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ФІНБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ФІНБАНК» з 28.04.2017 до 27.04.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ФІНБАНК» Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 28.04.2017 до 27.04.2019 включно.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.07.2017 № 2877 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ «ФІНБАНК» на суму 145 761 797,63 грн. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.11.2018 №2961 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів затверджено зміни №6, за наслідком яких загальна сума вимог становила 145 960 884,78 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3111 від 20.07.2017 був затверджений акт про формування ліквідаційної маси, відповідно до якого сформовано ліквідаційну масу станом на 01.06.2017: балансова вартість (без врахування резервів) - 907 717 323,86 грн.; ринкова вартість - 111 157 571,85 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2436 від 03.09.2018 внесені зміни та затверджено ліквідаційну масу станом на 01.06.2017, з урахуванням змін на 01.08.2018 року: балансова вартість з урахуванням позабалансового обліку (без врахування резервів) 907 805 269,84 грн.; ринкова вартість 111 184 870,00 грн.
		Позивач зазначає, що основна різниця між балансовою та оціночною вартістю майна складається по кредитам, наданим юридичним особам (900 472 282,41 грн. та 107 414 914,00 грн. відповідно).
		03.01.2019 внесено запис № 15561 110041002033 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «ФІНБАНК» як юридичної особи.
		Як вказує позивач, в процедурі ліквідації ПАТ «ФІНБАНК» за рахунок майна банку частково задоволено вимоги кредиторів на суму 3 659 728,58 грн. Залишились не задоволеними вимоги кредиторів у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення на суму 142 301 156,20 грн.
		За твердженням позивача, під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ «ФІНБАНК» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виявлено факти прийняття пов`язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам банку та його кредиторам, тим самим банку завдано збитків на суму 347 897 372,82 грн.
		Як вбачається із пункту 4.3 статуту ПАТ «ФІНБАНК», затвердженого загальними зборами акціонерів 16.09.2013, банк здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Банк здійснює свої права через відповідні органи управління банку, які діють в межах повноважень, визначених цим статутом та положеннями про органи управління банку.
		Відповідно до Положення про Наглядову раду ПАТ «Фінбанк», яке затверджене рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «ФІНБАНК» (протокол №53 від 16.09.2013), Наглядова рада є органом управління, що здійснює захист прав акціонерів банку і в межах компетенції, визначеної статутом банку та чинним законодавством України, контролює та регулює діяльність Правління банку.
		Згідно із протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «ФІНБАНК» №51 від 10.04.2013 призначено голову та членів Наглядової ради у складі: ОСОБА_2 (голова), ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 
		01.10.2014 на позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ «ФІНБАНК» прийнято рішення, оформлене протоколом №56, про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади голови Наглядової ради ОСОБА_2 , а також з посад членів Наглядової ради ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Отже, з 10.04.2013 по 01.10.2014 вказані особи входили до складу Наглядової ради.
		Відповідно до Положення «Про Правління ПАТ «ФІНБАНК», яке затверджене рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «ФІНБАНК» (протокол №55 від 16.09.2013), Правління банку є колегіальним виконавчим органом управління банку. Основним завданням Правління є керівництво і управління поточною діяльністю банку на підставі виконання рішень Наглядової ради банку і загальних зборів акціонерів. Основною метою діяльності Правління є забезпечення прибутковості та конкурентоспроможності банку, забезпечення його фінансово-економічної стабільності та розвитку.
		Формою роботи правління є засідання Правління. Рішення правління приймаються виключно на засіданнях. На засіданні Правління ведеться протокол. Протокол підписується головуючим і секретарем Правління (пункти 3.1, 3.11 Положення «Про Правління ПАТ «ФІНБАНК»).
		Голова Правління несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління функцій (пункт 4.5 Положення «Про Правління ПАТ «ФІНБАНК»).
		19.04.2012 на засіданні Наглядової ради ПАТ «ФІНБАНК» прийнято рішення, оформлене протоколом №19/04/12-НР, про призначення з 24.04.2012 на посаду голови Правління ПАТ «ФІНБАНК» ОСОБА_7 .
		19.11.2013 на засіданні Наглядової ради ПАТ «ФІНБАНК» прийнято рішення, оформлене протоколом №19/11/13-НР, про призначення з 20.11.2013 членом Правління ПАТ «ФІНБАНК» ОСОБА_8 .
		Як вбачається із копій витягів з відкритих джерел щодо відомостей про зміни в складі посадових осіб ПАТ «ФІНБАНК», 24.12.2014 прийнято рішення про погодження звільнення з 26.12.2014 ОСОБА_7 з посади голови Правління, а 23.12.2014 (протокол №23/12/2014-НР) Наглядовою радою ПАТ «ФІНБАНК» прийнято рішення про припинення повноважень з 29.12.2014 члена Правління ОСОБА_8 , та, поряд з цим, міститься інформація про те, що 08.01.2015 (протокол №08/01/2015-НР) Наглядовою радою ПАТ «ФІНБАНК» прийнято рішення про припинення повноважень з 12.01.2015 члена Правління ОСОБА_8 .
		Матеріали справи не містять доказів про призначення на посади ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .
		В той же час, 15.04.2014 відбулись засідання Кредитного комітету у складі голови Кредитного комітету - Смольського К.В. та членів кредитного комітету - ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (протокол №15-1/04/14 від 15.04.2014) та засідання Наглядової ради у складі голова Наглядової ради Кауфмана Б.Р. та членів Наглядової ради ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (протокол №б/н від 15.04.2014), на яких вирішено:
		(1) оформити у строк до 01.05.2014 в заставу майнові права на наступні грошові депозити, розміщені в ПАТ «ФІНБАНК»:
		- ОСОБА_13 у сумі 17 545 500,00 гривень;
		-ТОВ «ОШЕР» у сумі 1 879 615,00 доларів США;
		-ТОВ «ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД» у сумі 4 000 000,00 доларів США;
		-ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ» у сумі 14 400 000,00 гривень; 
		- ОСОБА_14 у сумі 2 750 000,00 доларів США,
		з метою забезпечення виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами:
		-№302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ «СИГНОН», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ «БК «ПАНТЕОН», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»; 
		-№61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		(2) у випадку невиконання умови щодо оформлення у строк до 01.05.2014 в заставу майнових прав на грошові депозити, зазначені у пункті 1, зобов`язати боржників погасити заборгованість за кредитами, які також зазначені у пункті 1;
		(3) дозволити розірвання іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886, які укладені з ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», що забезпечує виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами:
		-№302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ «СИГНОН», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ «БК «ПАНТЕОН», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»; 
		-№61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		(4) дозволити звільнення з-під обтяження нерухомого майна, що визначене положеннями іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886;
		(5) надати ОСОБА_15 повноваження на підписання угод про розірвання іпотечних договорів та вчиненням інших дій, що пов`язані з їх укладенням.
		За вказані рішення члени Кредитного комітету та Наглядової ради одностайно проголосували «за», про що свідчать підписи на протоколах від 15.04.2014.
		Як зазначає позивач, на момент прийняття (15.04.2014) Кредитним комітетом та Наглядовою радою вказаних рішень розмір заборгованості вищенаведених позичальників за 7 кредитами становив 474 552 931,81грн.
		Також позивач посилається на звіт Національного банку України про інспектування ПАТ «ФІНБАНК» за період з 01.10.2012 по 01.12.2015, в якому зазначено, що загальний фінансовий стан банку є незадовільним.
		Таким чином, позивач вважає, що порушуючи вимоги чинного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, внутрішніх положень банку, відповідачі, будучи пов`язаними особами ПАТ «ФІНБАНК», приймали та реалізовували необґрунтовані та протиправні рішення (рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) про виведення з-під забезпечення нерухомого майна: нежитлових будівель санаторію «Молдова», що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та складаються в цілому з будівель літ. літ. «A4», «Е-Е1», «Е2», «З», «К», «Л», «М», заг. площею - 2 421,3 кв.м. грн. та будівлю газової котельні санаторію «Молдова», що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, та складається в цілому з будівель літ. літ. «Ж- Ж1», заг. площею - 1 037.9 кв. м., які розташовані на земельній ділянці площею 4,68 га. кадастровий №5110136900:00:003:0004, загальною балансовою вартістю 465 500 000,00 грн. (364 585 542,00 грн. (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.10.2011 за реєстровим №2251) + 100 914 458,00 (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2011 за реєстровим №2886)), без оформлення іншого співмірного забезпечення.
		Також позивач вказує на те, що балансова вартість виведеної іпотеки підтверджується виписками з ОДБ «Б2» ПАТ «ФІНБАНК», та, крім того, наведена вище загальна вартість предметів іпотеки зазначалась в додатку до клопотання банку на адресу Національного банку України про надання стабілізаційного кредиту від 22.10.2012 вих.№01-24/4196.
		При цьому, як зазначає позивач, сума заборгованості за двома кредитними угодами №538/11/08 (первісний позичальник ТОВ БК «ПАНТЕОН») та №302/06/08 (первісний позичальник ТОВ «СІГНОН») станом на день прийняття вказаних рішень становила 191 020 344,13 грн. 
		Отже, позивач вказує на те, що згідно рішень Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 з-під іпотеки було виведено нерухоме майно балансовою вартістю 465 500 000,00 грн., що забезпечувало виконання зобов`язань за 7 кредитами із сумою боргу станом на 15.04.2014 в розмірі 474 552 931,81 грн. (заборгованість в іноземній валюті враховано в еквіваленті по курсу НБУ - 12,3856 грн. за 1 долар США). 
		В той же час, як стверджує позивач, вартість оформленого поточного забезпечення складалась із застави майнових прав на депозитні кошти (заставодавці ОСОБА_13 та ТОВ «ОШЕР») на суму 26 518 867,20 грн. (з урахуванням еквіваленту іноземної валюти по курсу НБУ - 12,3856 грн. за 1 долар США).
		Матеріалами справи підтверджується, що права вимоги за кредитними договорами №61/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»; №62/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»; №65/07/10 від 08.07.2010, укладеним з ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ»; №64/06/10 від 21.06.2010, укладеним з ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», були відступлені ПАТ «ФІНБАНК» на користь ПАТ «Платинум Банк». 
		Так, на підставі договору відступлення права вимоги №20141204 від 04.12.2014 ПАТ «ФІНБАНК» (первісним кредитором) було відступлено ПАТ «Платинум Банк» (новому кредитору) права вимоги за кредитним договором №61/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС») та за кредитним договором №65/07/10 від 08.07.2010 (позичальник ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ»). 
		На підставі договору відступлення права вимоги №20150401 від 01.04.2015 ПАТ «ФІНБАНК» (первісним кредитором) було відступлено ПАТ «Платинум Банк» (новому кредитору) права вимоги за кредитним договором №64/06/10 від 21.06.2010 (позичальник ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА») та за кредитним договором №62/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»)
		Кредитний договір №89/06/11 від 30.06.2011, укладений з ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ», як вказує позивач, був закритий.
		Позивач зазначає, що на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ФІНБАНК» обліковувалась заборгованість за 2 кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008, які були укладені з 5 позичальниками (з урахуванням договорів про переведення боргу, а саме: борг ТОВ «СІГНОН» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008 в подальшому було переведено на ТОВ «БРЕТОН ХОЛДІНГЗ», ТОВ «ДЕЛЬТА ФИНАНС», ТОВ «ТД «АЛЬФАТОРГСЕРВІС»; борг ТОВ «БК «ПАНТЕОН» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008 в подальшому було переведено на ТОВ «БРЕНОР», ПП «ЛОГІСТИК ТРАНС», ТОВ «УКРМЕТПЛЮС»). 
		01.11.2018 відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги за кредитними договорами ПАТ «ФІНБАНК» (у тому числі за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008), переможцем якого стало ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ», що вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-10-10-000006-b від 01.11.2018.
		За результатами проведеного аукціону, 15.11.2018 між ПАТ «ФІНБАНК», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФІНБАНК», та ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» (новим кредитором) укладено договір про відступлення прав вимоги №15112018/2, за умовами пункту 1 якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом  боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), в тому числі несанкціонованими овердрафтами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно додатку №1 до цього договору та розширенного електронного реєстру, надалі за текстом  основні договори, надалі за текстом  права вимоги.
		Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 2 553 768, 96 грн. (пункт 4 договору №15112018/2 від 15.11.2018).
		Як вбачається із додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №15112018/2 від 15.11.2018, до ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» перейшли права вимоги, зокрема, до наступних позичальників:
		-ПП «ЛОГІСТИК ТРАНС» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 11 020 905,07 грн.;
		-ТОВ «БРЕНОР» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 758 856,65 доларів США;
		-ТОВ «БРЕНОР» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 19 321 262,40 грн.;
		-ТОВ «БРЕТОН ХОЛДИНГЗ» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 476 799,10 доларів США;
		-ТОВ «БРЕТОН ХОЛДИНГЗ» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 26 332 514,26 грн.;
		-ТОВ «ДЕЛТА ФИНАНС» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 300 744,02 доларів США;
		-ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 965 403,35 доларів США.
		Позивач зазначає, що різниця між балансовою вартістю на дату продажу та вартістю продажу прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 та №302/06/08 склала 347 897 372,82 грн., яка списана у збиток за результатом продажу прав вимоги за кредитними договорами у процедурі ліквідації.
		Отже, розмір шкоди (збитків), завданий відповідачами внаслідок розірвання договорів іпотеки та оформлення нового забезпечення, що покриває лише частково розмір заборгованості, за розрахунком позивача, визначається як різниця між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами на дату їх продажу та сумою, отриманою від продажу, зменшену на вартість оформлення нового забезпечення, і становить 321 378 505,62 грн. (347 897 372,82 грн. (різниця між балансовою вартістю на дату продажу та вартістю продажу прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 та №302/06/08) - 26 518 867,20 грн. (вартість оформленого нового забезпечення згідно із рішенням Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) = 321 378 505,62 грн).
		Як зазначив позивач, вказаний розмір шкоди (321 378 505,62 грн.) значно перевищує суму незадоволених вимог кредиторів, внесених до переліку (реєстру) вимог кредиторів, за наслідком завершення процедури ліквідації ПАТ «ФІНБАНК», яка становить 142 301 156,20 грн.
		Таким чином, на переконання позивача, рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 стосовно вивільнення з-під іпотеки нерухомого майна не містили будь-якого обґрунтування та аналізу даних фінансової звітності позичальників, зокрема, інформацію про наявні/відсутні збитки, власний капітал, наявність/відсутність грошових потоків, наявність/відсутність дебіторської заборгованості, за відсутності відомостей про операційний прибуток/збиток, доказів здійснення господарської діяльності, про наявність будь-яких засобів/джерел для погашення кредитної заборгованості, про відсутність/наявність основних фондів (офісних та виробничих приміщень, складів, транспорт тощо), відомостей про дотримання графіку/строків погашення кредитної заборгованості.
		Рішення щодо вивільнення іпотеки прийнято відповідачами без урахування або обґрунтування будь-якої економічної доцільності. Кредитним комітетом та Наглядовою радою проігноровано, що за вказаними вище кредитами до дня прийняття рішення про розірвання іпотечних договорів позичальникам вже неодноразово продовжувались строки повернення кредитних коштів та надавалась відстрочка по сплаті відсотків.
		Отже, відмовляючись в односторонньому порядку від ліквідаційного забезпечення (іпотеки), банк в подальшому був позбавлений можливості задовольнити повністю або частково свої кредиторські вимоги за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008.
		В свою чергу, кредитори ПАТ «ФІНБАНК» зазнали збитків у розмірі 142 301 156,20 грн., що дорівнює сукупному розміру вимог кредиторів, які залишились не задоволеними через відсутність активів в неплатоспроможному банку.
		Позиція суду апеляційної інстанції
		Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
		-неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
		-наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
		-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
		-вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
		Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.
		Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як керівниками цього банку, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.
		Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
		Також статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
		-діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
		-діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
		-діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
		-бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
		-іншими винними діями посадової особи.
		Статтею 63 Закону «Про акціонерні товариства» (у редакції станом на 2014 рік) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
		Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
		Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на 2014 рік) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
		Згідно із частинами другою та третьою статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на 2014 рік) органом управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.
		Відповідно до статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на 2014 рік) до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.
		За змістом статті 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на 2014 рік) правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.
		Статтею 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2014 рік) передбачено, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
		Стаття 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2014 рік) містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.
		Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.
		Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:
		-кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;
		-комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;
		-тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.
		За змістом Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема з урахуванням статті 36 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
		Частинами п`ятою та сьомою статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2014 рік) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.
		Згідно із абзацом 14 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини.
		Відповідно до приписів частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку.
		Абзацом 5 частини шостої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків).
		Частиною восьмою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що шкода (збитки), завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, відшкодовується у разі, якщо такі рішення, дії (враховуючи дії, що відповідають ознакам ризикової діяльності) або бездіяльність прийняті або вчинені з порушенням законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, та якщо шкода (збитки) виникла внаслідок недотримання особами, зазначеними у частині п`ятій цієї статті, обов`язку діяти в інтересах банку та його кредиторів, добросовісно і розумно та/або не перевищувати своїх повноважень.
		Заподіяння шкоди керівниками банку позивач мотивує тим, що порушуючи вимоги чинного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, внутрішніх положень банку, відповідачі, будучи пов`язаними особами ПАТ «ФІНБАНК», приймали та реалізовували необґрунтовані та протиправні рішення (рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) про виведення з-під забезпечення нерухомого майна: нежитлових будівель санаторію «Молдова», що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та складаються в цілому з будівель літ. літ. «A4», «Е-Е1», «Е2», «З», «К», «Л», «М», заг. площею - 2 421,3 кв.м. грн. та будівлю газової котельні санаторію «Молдова», що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, та складається в цілому з будівель літ. літ. «Ж- Ж1», заг. площею - 1037,9 кв. м., які розташовані на земельній ділянці площею 4,68 га. кадастровий №5110136900:00:003:0004, загальною балансовою вартістю 465 500 000,00 грн. (364 585 542,00 грн.(вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.10.2011 за реєстровим №2251) + 100 914 458,00 (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2011 за реєстровим №2886)), без оформлення іншого співмірного забезпечення.
		Відповідачі, заперечуючи проти позову, зокрема, послались на те, що позивачем не наведено доказів безпідставності припинення прийнятого забезпечення. Натомість, існували обґрунтовані підстави заміни забезпечення, оскільки банк з`ясував, що на території Республіки Молдова відбуваються судові процеси, за змістом яких нерухоме майно санаторію Молдова повернуто у власність Республіки Молдова і ризик втрати забезпечення був дуже високий. Реальне існування зазначених ризиків в той період часу, на переконання відповідачів, підтверджується наступними судовими рішеннями, доступними в реєстрі судових рішень:
		Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 12.09.2014 у справі №522/17264/14-ц залишив без розгляду клопотання Уряду Республіки Молдова про надання дозволу на примусове виконання рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 26.10.2011 про розірвання договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 Дочірнього підприємства «Санаторій «Молдова», укладеного між Агентством публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова та ПІК «SDY-Invest Grup». Договір купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 - це той самий правочин, на підставі якого нерухоме майно санаторію Молдова вибуло із власності Уряд Республіки Молдова;
		Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2019 у справі 26-30/109-09-3307 задовольнив апеляційну скаргу Державної канцелярії Республіки Молдова та скасував рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307, яким було визнано право власності на нерухоме майно санаторію Молдова за ПІК «SDY-Invest Grup».
		Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутній іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість з`ясувати його умови, а також встановити, які саме зобов`язання забезпечувались іпотечним майном та на який строк, та що іпотечним майном виступали будівлі та споруди ТОВ «Санаторій Профілакторій «Молдова».
		Разом з тим, як вбачається із рішень Кредитного комітету, оформлених протоколом №15-1/04/14 від 15.04.2014, та Наглядової ради, оформлених протоколом б/н від 15.04.2014, вказані іпотечні договори забезпечували виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами:
		-№302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ «СИГНОН», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ «БК «ПАНТЕОН», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»; 
		-№61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК»;
		-№64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», укладеним з ПАТ «ФІНБАНК».
		Як свідчать матеріали справи, права вимоги за кредитними договорами №61/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»; №62/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»; №65/07/10 від 08.07.2010, укладеним з ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ»; №64/06/10 від 21.06.2010, укладеним з ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», були відступлені ПАТ «ФІНБАНК» на користь ПАТ «Платинум Банк» на підставі договорів №20141204 від 04.12.2014 та №20150401 від 01.04.2015. Як стверджує позивач, кредитний договір №89/06/11 від 30.06.2011, укладений з ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ», був закритий.
		Права вимоги за 2 кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008, які були укладені з 5 позичальниками (з урахуванням договорів про переведення боргу, а саме: борг ТОВ «СІГНОН» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008 в подальшому було переведено на ТОВ «БРЕТОН ХОЛДІНГЗ», ТОВ «ДЕЛЬТА ФИНАНС», ТОВ «ТД «АЛЬФАТОРГСЕРВІС»; борг ТОВ «БК «ПАНТЕОН» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008 в подальшому було переведено на ТОВ «БРЕНОР», ПП «ЛОГІСТИК ТРАНС», ТОВ «УКРМЕТПЛЮС»), були продані ПАТ «ФІНБАНК», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФІНБАНК», новому кредитору - ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» на підставі договору про відступлення прав вимоги №15112018/2 від 15.11.2018, укладеного за результатами електронного аукціону №UA-EA-2018-10-10-000006-b, який відбувся 01.11.2018.
		За вказаним договором (пункт 4) ціна відступлення прав вимоги за основними договорами складає 2 553 768, 96 грн.
		Як вбачається із додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №15112018/2 від 15.11.2018, до ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» перейшли права вимоги, зокрема, до наступних позичальників:
		-ПП «ЛОГІСТИК ТРАНС» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 11 020 905,07 грн.;
		-ТОВ «БРЕНОР» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 758 856,65 доларів США;
		-ТОВ «БРЕНОР» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 19 321 262,40 грн.;
		-ТОВ «БРЕТОН ХОЛДИНГЗ» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 476 799,10 доларів США;
		-ТОВ «БРЕТОН ХОЛДИНГЗ» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 26 332 514,26 грн.;
		-ТОВ «ДЕЛЬТА ФИНАНС» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 300 744,02 доларів США;
		-ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2 965 403,35 доларів США.
		Суму збитків позивач розрахував, виходячи із різниці між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008 (що фактично складає заборгованість позичальників у сумах, зазначених у додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №15112018/2 від 15.11.2018) та вартістю продажу прав вимоги за цими договорами. Вказана різниця склала 347 897 372,82 грн., яка, як вказав позивач, була списана у збиток за результатом продажу прав вимоги за кредитними договорами в процедурі ліквідації.
		Вказану суму позивач зменшив на вартість оформлення нового забезпечення, у зв`язку з чим розмір шкоди (збитків) позивач визначив у сумі 321 378 505,62 грн.:
		347 897 372,82 грн. (різниця між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008 та вартістю продажу прав вимоги) - 26 518 867,20 грн. (вартість оформленого нового забезпечення згідно із рішенням Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) = 321 378 505,62 грн) = 321 378 505,62 грн.
		Як зазначив позивач, вказаний розмір шкоди (321 378 505,62 грн.) значно перевищує суму незадоволених вимог кредиторів, внесених до переліку (реєстру) вимог кредиторів, за наслідком завершення процедури ліквідації ПАТ «ФІНБАНК», яка становить 142 301 156,20 грн.
		Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку із виведенням з-під забезпечення нерухомого майна відбулося знецінення вартості права вимоги за 2 кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008, які забезпечувались договорами іпотеки від 27.10.2011 за реєстровим №2251 та від 29.12.2011 за реєстровим №2886.
		За умов відсутності в матеріалах справи копій іпотечних договорів, позивач факт обліку іпотеки підтверджує, зокрема, тим, що в матеріалах справи наявні виписки по особовому рахунку ПАТ «ФІНБАНК», відповідно до яких банком оприбутковано заставу згідно із договором іпотеки №2886 від 29.12.2011 на суму 100 914 458,00 грн. (проведено 30.12.2011) та згідно із договором іпотеки №2551 від 27.10.2011 на суму 364 585 542,00 грн. (проведено 28.10.2011), а також відображено списання з обліку банку застави (іпотеки) (операції проведені 23.04.2014).
		В матеріалах справи наявні виписки по особовому рахунку ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА» (т.3 а.с. 85-88), відповідно до яких: банком оприбутковано заставу згідно із договором іпотеки №2886 від 29.12.2011 на суму 100 914 458,00 грн. (проведено 30.12.2011) за кредитним договором №30/11/12-р від 30.12.2011 та списання застави згідно із договором іпотеки №2886 від 29.12.2011 на суму 100 914 458,00 грн. (проведено 30.12.2011) за кредитним договором №64/06/10 від 21.06.2010 (проведено 23.04.2014); оприбуткування застави згідно із договором іпотеки №2551 від 27.10.2011 на суму 364 585 542,00 грн. (проведено 28.10.2011) за кредитним договором №64/06/10 від 21.06.2010 та списання застави згідно із договором іпотеки №2551 від 27.10.2011 на суму 364 585 542,00 грн. (проведено 23.04.2014) за кредитним договором №64/06/10 від 21.06.2010.
		Крім того, існування та розірвання іпотечних договорів підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування та списання іпотечного забезпечення на суму 465 500 000,00 грн. (100 914 458,00 грн. + 364 585 542,00 грн).
		Поряд з цим, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що дії відповідачів щодо розірвання іпотечних договорів мали прямим наслідком знецінення вартості права вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008, внаслідок чого ПАТ «ФІНБАНК» спричинено шкоду у розмірі 347 897 372,82 грн. (з яких позивачем заявлено до стягнення 142 301 156,20 грн).
		Для детального аналізу передумов та обставин прийняття відповідачами своїх рішень позивач звертає увагу на звіт Національного банку України про інспектування ПАТ «ФІНБАНК» за період з 01.10.2012 по 01.12.2015, в якому, серед іншого, зазначається, що вплив кредитного ризику на капітал є великим. Банком проводиться ризикова політика, спрямована на:
		-приховування реальної якості кредитного портфеля та уникнення формування резерву в необхідних розмірах. Про це свідчать постійні реструктуризації заборгованості окремих позичальників та лонгація термінів повернення кредитних коштів, незадовільна якість застави, яку за результатами інспектування до розрахунку резерву не прийнято;
		-уникнення пруденційних вимог шляхом зменшення кредитного ризику за позичальниками, заборгованість яких перевищує норматив Н7 у зв`язку з відсутністю у банку інформації про власників групи позичальників;
		-у банку наявні суттєві концентрації (85,31 % кредитного портфеля, або 82,59 % загальних активів банку) за позичальниками, у яких взагалі відсутнє забезпечення. З травня 2015 року вони практично не здійснюють обслуговування боргу.
		Таким чином, у звіті зазначено, що активи банку характеризуються значним ступенем ризику, якість активів  незадовільна, управління  недосконале.
		Оцінивши звіт Національного банку України про інспектування ПАТ «ФІНБАНК» за період з 01.10.2012 по 01.12.2015, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний звіт містить загальні висновки, що вплив кредитного ризику на капітал банку є великим, проте в ньому не зазначається, що рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2018 щодо звільнення з-під обтяження нерухомого майна, що визначене положеннями іпотечних договорів від 27.10.2011 за реєстровим №2251 та від 29.12.2011 за реєстровим №2886, відповідають ознакам ризикової діяльності.
		Крім того, позивач, вказуючи про заподіяну відповідачами ПАТ «ФІНБАНК» шкоду та розраховуючи її розмір з урахуванням суми від продажу прав вимоги, залишає поза увагою, що права вимоги за низкою кредитних договорів, серед яких були кредитні договори №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008, було відступлено на користь ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» на підставі договору №15112018/2 від 15.11.2018 за 2 553 768,96 грн., укладеним ПАТ «ФІНБАНК», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФІНБАНК», тобто таке відчуження відбулося не на підставі будь-яких рішень відповідачів.
		При цьому, дослідивши розрахунок позивача розміру шкоди (збитків) колегія суддів встановила, що визначаючи різницю (347 897 372,82 грн.) між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008 (що фактично складає заборгованість позичальників у сумах, зазначених у додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №15112018/2 від 15.11.2018) та вартістю продажу прав вимоги за цими договорами, позивачем не підтверджено вартість продажу прав вимоги саме за вказаними договорами (№538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008), яку він визначив у загальній сумі 1 141 206,69 грн., враховуючи що в договорі №15112018/2 від 15.11.2018 ціну відступлення за кожним окремим договором, права за яким відчужувались, не визначено, а зазначено загальну вартість відступлення в сумі 2 553 768,96 грн за всіма основними договорами, права за якими відчужувались.
		З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність складу цивільного правопорушення, що має наслідком відмову у позові.
		Висновки суду апеляційної інстанції
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
		В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, 
		Південно-західний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 у справі №910/13325/21 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 13.02.2023.
		 
		Головуючий суддяЛ.В. Поліщук
		 
		 
		СуддяК.В. Богатир
		 
		 
		СуддяС.В. Таран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...