Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/1995/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: 15.02.2023. Зареєстровано: 15.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2023.
Дата набрання законної сили: 26.01.2023
Номер судового провадження: 22-ц/811/4586/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 444/1995/16-ц            Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б. 
		Провадження № 22-ц/811/4586/21        Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		26 січня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого судді Мельничук О.Я., 
		суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,
		при секретарі Ждан К.О.
		з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нарішення Жовківськогорайонного судуЛьвівської областівід 20жовтня 2021року усправі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області, Червоноградське бюро технічної інвентаризації про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого на межі земельних ділянок нежитлового приміщення та приведення межі між земельними ділянками у становище, яке існувало до порушення вимог містобудівного та земельного законодавства та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділ реєстрації Жовківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення Рава-Руської міської ради № 97 від 02.07.2013 року та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		В вересні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (з урахуванням викладеної у новій редакції позовної заяви) про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 4622710400:01:005:0155, яка належить йому на праві приватної власності шляхом знесення господарської будівлі, що новозбудована на місці сараю «Б». 
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0367 га кадастровий номер 4622710400:01:005:0155 за вказаною адресою. На суміжній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 здійснюється самочинне будівництво господарської будівлі, тобто без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, належно затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм і правил. Зокрема, залито фундамент та зведено наполовину стіни господарської будівлі на межі із земельною ділянкою позивача та частково на земельній ділянці такого, чим не дотримано відстані від межі ділянки позивача та відстані між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, що порушує п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень». Дії відповідача не лише порушують державні будівельні норми, а й створюють небезпеку для земельної ділянки позивача, що може потенційно завдати позивачу шкоди, адже забезпечення екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян, полягають у дотриманні допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель (стаття 28 Закону України «Про охорону земель»).
		Крім цього, 16 червня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулись з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Рава-Руської міської ради Львівської області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання незаконним та скасування рішення Рава-Руської міської ради № 97 від 02 липня 2013 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та передачу у власність гр. ОСОБА_5 , скасування запису в поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622710400:01:005:0155, визнання недійсним виданого 17 жовтня 2013 року на підставі рішення ради свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 11083992, серія та номер бланку САС 845104; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер 4622710400:01:005:0155, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідченого 11 серпня 2014 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Шайда С.С., реєстраційний номер 792 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 4622710400:01:005:0155 за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 184592546227, запис про реєстрацію № 6640635). Позовні вимоги обґрунтовують тим, що до площі переданої у власність ОСОБА_5 на підставі рішення Рава-Руської міської ради № 97 від 02 липня 2013 року включено частину земельної ділянки, яка належить позивачам. Під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 межі земельної ділянки вони не погоджували, в акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки підпис від імені ОСОБА_1 є підробленим, що встановлено експертизою. Тому рішення ради та видане на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно підлягають скасуванню. Визнанню недійсним також підлягає договір дарування земельної ділянки, оскільки відчужував ОСОБА_5 незаконно набула у власність частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 і не мала права нею розпоряджатися.
		 
		Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області, Червоноградське бюро технічної інвентаризації про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої господарської будівлі - відмовлено
		Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, 3-ті особи: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, відділ реєстрації Жовківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення Рава-Руської міської ради № 97 від 02.07.2013 року та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки - задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано рішення Рава-Руської міської ради № 97 від 02 липня 2013 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та передачу у власність гр. ОСОБА_5 .
		Скасовано запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622710400:01:005:0155.
		Визнано недійсним видане 17 жовтня 2013 року на підставі рішення ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 11083992, серія та номер бланку САС 845104.
		Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0367 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер 4622710400:01:005:0155, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 який посвідчений 11 серпня 2014 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Шайда С.С., реєстраційний номер 792.
		Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 4622710400:01:005:0155 за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 184592546227, запис про реєстрацію № 6640635).
		 
		Рішення суду через свого представника ОСОБА_3 оскаржили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Вважають рішення суду незаконними. Звертає увагу, що знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, оскільки самочинне будівництво не може бути приведене до легітимного стану шляхом перебудови. Також звертає увагу, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_5 та надалі відчужена ОСОБА_4 накладається чи включила площу ділянки позивачів. Також звертають увагу на пропущення позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності. Висновок №24-17Д від 08.12.2017 не є належним та допустимим доказом у справі та не доводить порушених прав позивачів.
		В апеляційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким задоволити первісний позов ОСОБА_4 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в цілому. Також в апеляційних скаргах ОСОБА_3 , представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просить призначити будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: 
		чи можливо провести/здійснити перебудову господарської будівлі, що новозбудована на місці сарая «Б» в АДРЕСА_2 з дотриманням вимог містобудівного законодавства, будівельних норм і правил, земельного законодавства.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги  ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до задоволення не підлягають із наступних підстав.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
		 
		Ухвалюючи рішенняв частинівідмови взадоволенні первісногопозову ОСОБА_4 , суд виходив з тих причин, що останнім не доведено порушення його права, а також, що спірний сарай є самочинним будівництвом яке здійснили  ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .
		Ухвалюючи рішення в частині задоволення зустрічного позову  ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , суд виходив з тих причин, що акт встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 від 20.04.2012 співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_2 , які є суміжними землекористувачами, не підписувався, а також внаслідок приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 має місце порушення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Також суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, оскільки даруванням було відчужено частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , право на яку на час укладення правочину не припинено, не вилучено. 
		 
		З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних причин.
		 
		Судом встановлено, що земельні ділянки за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є суміжними.
		З матеріалів інвентаризаційної справи на будинковолодіння АДРЕСА_1 судом встановлено, що рішенням Рава-Руської міської ради депутатів трудящих № 39 від 20.04.1957 року задоволено прохання гр. ОСОБА_7 та виділено площу земельної ділянки для побудови житлового будинку в АДРЕСА_1 площею 600 кв. метрів. Складено акт про відведення в натуру земельної ділянки площею 600 кв.м. в користування гр. ОСОБА_7 разом із закріпленими на ньому геодезичними знаками. Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації складено план забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 , який погоджено обласним відділом у справах будівництва і архітектури 26.06.1957р. Між відділом комунального господарства виконкому Рава-Руської міської ради та гр. ОСОБА_7 08 серпня 1957 року укладено договір на безстрокове користування земельною ділянкою. Закінчений будівництвом житловий будинок введено в експлуатацію 24 квітня 1964 року. ОСОБА_5 набула право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 11 липня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та посвідченого державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Сапелюк М.О., реєстр. № 1242. Згідно витягу № 19736651 від 31 липня 2008 року право власності ОСОБА_5 зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 25443008 до ОСОБА_4 право власності на вказану частину житлового будинку АДРЕСА_1 перейшло на підставі договору дарування укладеного 11 серпня 2014 року і посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Шайда С.С.
		З матеріалів інвентаризаційної справи на будинковолодіння АДРЕСА_2 судом встановлено, що рішенням виконкому Рава-Руської міської ради депутатів трудящих № 50 від 10.VІ.76 року затверджено акт закінчення капремонту і вводу в експлуатації індивідуального домоволодіння гр. ОСОБА_9 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Розглянувши схем план земельного участку по АДРЕСА_2 виданий Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, виконком Рава-Руської міської ради депутатів трудящих рішенням № 84 від 14.10.76 року закріпив за будинковолодінням по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_9 766 кв.м. земельної ділянки в т.ч. в тимчасове користування 166 кв.м. На підставі рішення виконкому Рава-Руської міської ради міської ради депутатів трудящих № 59 від 28.04.77 року оформлено право власності на цілий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_9 . Видано свідоцтво про право особистої власності на будівлю.
		На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті гр. ОСОБА_9 , виданого 19.04.1990 року державним нотаріусом Нестеровської державної нотаріальної контори Галань Г.О., право власності на будинковолодіння, яке складається з житлового будинку та двох сараїв, в рівних частках перейшло до дітей померлого ОСОБА_9  ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
		Згідно схем плану земельного участку АДРЕСА_3 на ділянці площею 766 кв.м. розташовані жилий будинок «А-1»», веранда «а», сарай «Б», сарай «В», уборна «г».
		Межі суміжних земельних ділянок сторін були чітко визначені планово-схематичними матеріалами під час відведення (закріплення) в користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 за власниками вказаних будинковолодінь.
		Згідно пункту 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
		Згідно рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 317 від 29.08.96 року, прийнятого згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» № 15-92 від 26.12.1992 року, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку на АДРЕСА_2 площею 0,0383 га для обслуговування житлового будинку, ОСОБА_6  земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0383 га для обслуговування житлового будинку.
		На підставі пункту 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів забезпечувалась передача громадянам України у власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.
		Пунктом 6 Декрету КМУ № 15-92 було зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.
		Судом встановлено, що рішенням № 13 від 09 листопада 2012 року Рава-Руської міської ради надано дозвіл ОСОБА_5 на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
		Згідно Поземельної книги запис про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622710400:01:005:0155 в Державному земельному кадастрі внесений 19.06.2013 року.
		Оскаржуваним рішенням Рава-Руської міської ради № 97 від 02 липня 2013 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер 4622710400:01:005:0155 та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_5 .
		На підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 11 серпня 2014 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Шайда С.С., право власності на земельну ділянку площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 набув ОСОБА_4 . Згідно витягу № 25443132 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності 6640635 внесено 11.08.2014 року.
		В матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0367 га в АДРЕСА_1 наявний акт встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки суміжними власниками та землекористувачами. В графі «Суміжні землекористувачі» навпроти прізвища ОСОБА_1 проставлено підпис.
		Судом встановлено, що у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2015 № 42017141150000052, постановою Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області від 02.11.2017 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено старшому судовому експерту сектору технічних досліджень документів та почерку Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Вельмику О.О. Згідно Висновку експерта № 6/572 від 17.11.2017 встановлено, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Суміжні землекористувачі» акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 від 20.04.2012  виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		Отже, акт встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 від 20.04.2012 співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_2 , які є суміжними землекористувачами, не підписувався. Протилежного ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не встановлено.
		Згідно ст. 198 Земельного Кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:
		а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
		б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
		в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
		г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
		ґ) виготовлення кадастрового плану.
		Колегія суддіввважає правильнимвисновок судупершої інстанціїпро наявністьпорушень ст. 198 ЗК України, у зв`язку з недотриманням процедури погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 під час її приватизації, що має наслідком виникнення спору, що розглядається судом.
		На підставі ухвали суду першої інстанції від 23 грудня 2016 року у справі було проведено судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизи. Суду надано Висновок № 229/230 від 29 серпня 2017 року судової будівельно- та земельно-технічної експертизи, виконаний судовим експертом лабораторії будівельно- та земельно-технічних досліджень Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Радкевич Юлією Володимирівною, свідоцтво судового експерта № 282, видане ЕКК Львівського НДІСЕ 24.07.2015 року, термін дії свідоцтва до липня 2020 року.
		На вирішення експертизи поставлені наступні питання:
		1.Чи відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, ПнП, стандартам, технічним умовам тощо) фактичне розташування та будівництво будь-яких господарських споруд, які розташовані на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 та межують з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності?
		2.Чи порушено ОСОБА_1 межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ?
		Згідно експертного висновку № 229/230 при співставленні (накладенні) меж та площі земельної ділянки, що зазначена в технічній документації на земельну ділянку надану ОСОБА_4 з межами та площею по фактичному користуванні встановлено, що вони не відповідають одні одним. Невідповідність полягає у тому, що у фактичному користуванні ОСОБА_4 відповідно до проведених обмірів земельна ділянка становить 0,03664 га, що на 0,6 кв.м. менше наданої (див. додаток № 2, таблиця № 1 до висновку). Експертом зроблено висновок, що ОСОБА_1 межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - порушено.
		За зверненням ОСОБА_1 судовим експертом Качайло Б.В. (свідоцтво судового експерта № 1811 від 28 липня 2016 року, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, дійсне до 28 липня 2019 року) проведено експертне земельно-технічне дослідження та за його результатами складено Висновок № 24-17Д від 08.12.2017 року.
		На вирішення земельно-технічного дослідження поставлено питання, чи відповідає конфігурація та розташування межі між ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на ОСОБА_10 земельної ділянки та встановлення меж, який являється невід`ємним додатком до Акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 правовстановлюючим документам, а саме, схемплану земельної ділянки АДРЕСА_3 (ріш. № 84 від 14.10.76р.), власник  ОСОБА_9 , та плану земельної ділянки АДРЕСА_1 (ріш. № 39 від 20.04.1957р.) власник  ОСОБА_11 .
		Згідно висновку № 24-17Д при дослідженні документів встановлено: абрис земельної ділянки та встановлення меж (5) містить змінені дані щодо конфігурації, лінійних розмірів та площі цієї ділянки (Дод.1), яке не підтверджено документально. На даному абрисі видно заломлення межі між ділянками (т.1-т.2) в сторону ділянки ОСОБА_1 на 64 см по межі А-Б (Дод.1). Даного заломлення нема на схемплані земельної ділянки АДРЕСА_3 , власник  ОСОБА_9 (2) та на плані земельної ділянки АДРЕСА_1 , власник  ОСОБА_11 (6). Таким чином на абрисі допущено накладання межі земельної ділянки № НОМЕР_1 на земельну ділянку № НОМЕР_2 . За фактичним користуванням експертом встановлено, що межа проходить рівно (згідно схемплану), і заломлення не має. При накладанні схемплану земельної ділянки АДРЕСА_2 на Абрис земельної ділянки та встановлення меж виявлено, що межа по лінії А-Б відхилилась в бік ділянки ОСОБА_1 , та скоротилась з 15,70 м до 15,04 м, що свідчить про накладання межі сусідньої ділянки, яка належить гр. ОСОБА_4 на ділянку ОСОБА_1 ( т.4-т.1).
		 
		Внаслідок приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 має місце порушення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка за фактичним користуванням проходить рівно (згідно схем плану) без заломлень.
		Скаржниками правильності таких висновків в суді апеляційної інстанції не спростовано і не представлено належних і допустимих доказів в підтвердження відсутності порушення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 з сторони земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.
		Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користуванні.
		Згідно частини 5 статті 116 ЗКУ земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		 
		Суд першої інстанції доречно звернув увагу на відсутність доказів вилучення у встановленому законом порядку частини земельної ділянки з володіння та користування співвласників житлового будинку АДРЕСА_2 , які відповідачами за зустрічним позовом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не було надано, а судами не встановлено.
		Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органами виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Згідно приписів ст. 21 ЦК України правовий акт індивідуальної дії визнається незаконним та скасовується судом, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
		Рішенням Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області № 97 від 02 липня 2013 року передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0367 га, яка включає частину площі земельної ділянки, яка належить співвласникам житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення Рава-Руської міської ради депутатів трудящих № 84 від 14.10.76р. та рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 317 від 29.08.96 року. 
		Рішення ради не відповідає вимогам закону та порушує права позивачів за зустрічним позовом, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнає його незаконним та наявністю підстав для скасування. На підставі рішення ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 11083992, серія та номер бланку САС 845104, яке суд правильно визнав недійсним.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України, а статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
		У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
		При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
		Відповідно до положень п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Оскільки за договором дарування було відчужено частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , право на яку на час укладення правочину не припинено, не вилучено, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер 4622710400:01:005:0155, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідченого 11 серпня 2014 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Шайда С.С., реєстраційний номер 792, і як наслідок, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 4622710400:01:005:0155 за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 184592546227, запис про реєстрацію № 6640635).
		Відповідно підлягає скасуванню запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622710400:01:005:0155, яка, як встановлено судом, включає частину земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_2 .
		 
		Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (п. 36) зазначено, що за змістом ст. 391 ЦКУ позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги.
		Суд першої інстанції правильно відхилив доводи представника позивача ОСОБА_4  адвоката Юнко М.В., яка також є представником ОСОБА_5 про наявність підстав для застосування строку позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , оскільки порушення прав співвласників житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_2 (позивачів у справі) є триваючим, позовна давність на їх вимоги не поширюється.
		Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 4622710400:01:005:0155, яка належить йому на праві приватної власності шляхом знесення господарської будівлі, що новозбудована на місці сараю «Б», суд виходить з наступного.
		Згідно ч. 1 ст. 376 ЦКУ житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Відповідно до вимог ст. 376 ЦКУ право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування. Згідно з положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-УІ право на звернення до суду належить органам архітектурно-будівельного контролю.
		У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).
		 
		Згідно акту обстеження розпочатого будівництва господарської будівлі гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 від 02 вересня 2015 року комісією у складі депутатів Рава-Руської міської ради Кожушка В.Я., ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в присутності в.о. міського голови Зінька МЛ., гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_1 з виїздом на місце ( АДРЕСА_2 ) розглянуто заяву ОСОБА_4 щодо можливого факту самовільного будівництва гр. ОСОБА_1 господарської будівлі на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що гр. ОСОБА_1 без дозвільних документів будує господарську будівлю (залито фундамент, зведено наполовину стіни будівлі) по АДРЕСА_2 на межі з земельною ділянкою гр. ОСОБА_4 (по АДРЕСА_1 ).
		З копії листа Рава-Руської міської ради від 07 вересня 2015 року № 2-58/02-08, адресованого Директору Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області п. Р. Желиху, вбачається, що Рава-Руська міська рада просила у межах наданих повноважень у відповідності до вимог чинного законодавства України встановити можливий факт самовільного будівництва господарської будівлі гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . У випадку виявлення порушень притягнути винних до відповідальності.
		В матеріалах справи відсутні докази в підтверджень того, що органом архітектурно-будівельного контролю встановлювався факт самовільного будівництва господарської будівлі гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 та вживались відповідні заходи реагування.
		Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 458/1173/14-ц).
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_2 , що стверджується реєстраційними посвідченнями, виданими 08 жовтня 1991 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації. Розташування житлового будинку і господарських будівель, споруд, які становлять єдине будинковолодіння, позначено на схем плані земельної ділянки по АДРЕСА_3 .
		Співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 не заперечується, що на господарській будівлі (сарай) літ «Б» проводились будівельні роботи з метою ліквідації аварійного стану сараю.
		Згідно висновку № 24-17Д від 08.12.2017 року земельно-технічного дослідження при накладенні схемплану земельної ділянки АДРЕСА_2 на Абрис земельної ділянки та встановлення меж видно, що сарай ОСОБА_9 повністю знаходиться на його ділянці. На абрисі частина сараю ОСОБА_9 опинилась на ділянці ОСОБА_4 внаслідок заломлення межі (т.10т.2), якого немає згідно правовстановлюючих документів (2; 6), а також не виявлено експертом за фактичним користуванням (дод.2, фото 2; 4). Відтак, будівельні роботи проведено співвласниками житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 на земельній ділянці, закріпленої за цим будинковолодінням.
		На поставлене запитання чи відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, ПнП, стандартам, технічним умовам тощо) фактичне розташування та будівництво будь-яких господарських споруд, які розташовані на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 , висновком експертизи № 229/230 встановлено невідповідність фактичного розташування нового будівництва вимогам п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень», а саме, недотримання відстані 1 метр від найбільш виступної конструкції стіни до межі сусідньої ділянки.
		Згідно 3.25 ДБН 360-92 для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни будівлі треба приймати 1 метр. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
		Як з`ясовано в судовому засіданні, співвласників будинковолодіння АДРЕСА_2 влаштовує існуюча відстань від стіни сараю до межі суміжної ділянки, яка становить менше 1 метра і яка існувала до проведення будівельних робіт, на встановленні сервітуту вони не претендують. На сараї літ «Б» встановлено односкатний дах та ринви, які забезпечують стікання атмосферних опадів на територію житлового будинку АДРЕСА_2 та запобігають їх потраплянню на територію суміжної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції доречно звернув увагу, що така відстань від стіни сараю до межі земельної ділянки будинковолодіння по АДРЕСА_1 влаштовувала і його власників. Окрім цього, здійснене відповідачами за первісним позовом спірне будівництво (реструктуризація) сараю в межах параметрів існуючого раніше сараю не може свідчити про порушення прав позивача через недотримання певних відступів, оскільки такі відступи існували раніше.
		 
		Доводи апеляційних скарг не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду чи спростовували б докази надані позивачами за зустрічним позовом і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржників з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
		 
		Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
		 
		Доводи апеляційних скарг  ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення Жовківського районногосуду Львівськоїобласті від20жовтня 2021рокузалишити без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційні скарги  ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення. 
		Рішення Жовківського районногосуду Львівськоїобласті від20жовтня 2021року- залишити без змін. 
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 06 лютого 2023 року.
		 
		       Головуючий:                    О.Я. Мельничук
		 
		       Судді:                            О.М. Ванівський
		 
		                                   Н.П. Крайник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...