Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/5390/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2023. Зареєстровано: 16.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 лютого 2023 року м. Кропивницький справа №340/5390/22
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
		за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )доВійськової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		І. Зміст позовних вимог.
		ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплатити збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 04.06.2022 р. по 20.06.2022, з 20.06.2022 р. по 30.07.2022 р. та з 25.08.2022 р. по 20.09.2022 р.;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 04.06.2022 р. по 20.06.2022, з 20.06.2022 р. по 30.07.2022 р. та з 25.08.2022 р. по 20.09.2022 р.;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 у десятиденний термін з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, подати звіт до Кіровоградського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення.
		 
		ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час виконання бойового завдання з 21.05.22р. по 02.06.22р. знаходився під непереривним обстрілом з боку ворога в районі м. Сєвєродонецька Луганської області. Внаслідок вибухів мін та танкових снарядів з 02.06.22р. став відмічати значне погіршення стану здоров`я. Медичну допомогу не отримував. Самостійно з місць бойових дій добрався до пункту постійної дислокації своєї військової частини у АДРЕСА_2 звідки був доставлений швидкою медичною допомогою до Кіровоградської обласної лікарні. У свою чергу відповідачем всупереч вимог законодавства України, за період перебуванням на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, не виплачено у належному розмірі додаткової винагороди. Невиплата військовою частиною НОМЕР_2 додаткової винагороди внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини вважає незаконною та безпідставною.
		Копія ухвали від 28.11.2022 про відкриття провадження в адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою зазначеною в матеріалах справи та адресою з якої вч НОМЕР_2 направляла на суду документи по справам згідно відомостей бази діловодства суду.
		 
		ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
		Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами.
		Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. 
		Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		 
		ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини. 
		ОСОБА_1 відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 25.02.2022 №23, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022, призначений на посаду за штатом воєнного штату та зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
		Так, солдат ОСОБА_1 121 бригада, 174 батальйон, 2 рота, 1 взвод ВЧ НОМЕР_2 під час виконання бойового завдання з 21.05.22р. по 02.06.22 р. перебував під обстрілом в районі м.Сєвєродонецька Луганської області, одержав травми, які призвели до значного погіршення здоров`я.
		Медичну допомогу не отримував. Самостійно з місць бойових дій добрався до пункту постійної дислокації своєї військової частини у АДРЕСА_2 звідки був доставлений швидкою медичною допомогою до Кіровоградської обласної лікарні.
		Згідно виписки із медичної карти позивача стаціонарного хворого №5464 Нейрохерургічного відділення КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» проведено обстеження та встановлено повний діагноз вибухова травма (30.05.22.), поєднана травма. ЗЧМТ, струс головного мозку. Акубаротравма, ускладнена гострою двобічною нейросенсорною приглухуватістю. Закритий перелом в/З правої великогомілкогої кістки без зміщення. Пошкодження медіального меніску І ст. Вторинна ХЛВН ІІ ст. Гіпертонічна хвороба II ст., ст.2, ризик 3. СН І ст. Розбіжна косоокість, атрофію диску зорового нерву макулярна дегенеращя, складний міопичний астигматизм правого ока (а.с.9).
		Як вбачається із довідки №84 від 20.06.2022, яка видана ВЛК КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», травма ОСОБА_1 , ТАК, пов`язана з проходженням військової служби; на підставі статті 81 графи ІІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів (а.с.10).
		На підставі наказу військової частини НОМЕР_2 від " 06" вересня 2022 року №611 позивачу було видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1350 від 07.09.2022 р. відповідно до якої солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , "30й травня 2022 року одержав: Вибухову травму (30.05.22) поєднану травму. Закриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Акубаротравму з гострою двобічною нейросенсорною приглуховатістю. Закритий перелом верхньої третини правої велико-гомілкової кістки без зміщення. Пошкодження медіального меніску І ступеню. За обставин при виконанні службових обов`язків із захисту Батьківщини, 30.05.2022 в районі смт.Ворівське, Луганської області, виконуючи бойове завдання, солдат ОСОБА_1 , під час бою потрапив під ворожий мінометний обстріл. Внаслідок влучання ворожого снаряду біля окопу був відкинутий ударною хвилею та отримав травму. Перебував в засобах індивідуального захисту та не перебував в стані алкогольного сп`яніння.
		У зв`язку з вищевказаним пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в наступних закладах охорони здоров`я:
		З 04.06.2022 р. по 20.06.2022 у Кіровоградській обласній лікарні, що підтверджується медичною випискою №5464 від 20.06.2022 р.
		Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №84 від 20.06.2022 р. перебував 20.06.2022 р. по 30.07.2022 р. перебував на реабілітації у зв`язку з закритим переломом 30.05.2022 р. верхньої третини правої великогомілкової кістки без зміщення уламків.
		З 25.08.2022р. по 20.09.2022р. у ДУ «ТМО МВС України в Кіровоградській області», що підтверджується свідоцтвом про хворобу №550/ЗСУ від 20.09.2022р.
		Оскільки за вказані періоди ВЧ НОМЕР_2 позивачу не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, останній 23.09.2022р. звернувся до командира із рапортом щодо виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (а.с.25).
		Однак, після закінчення місячного терміну (23.10.2022 р.) відповідь на рапорт ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 не надано та додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. виплачено не було.
		Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		 
		V. Оцінка суду.
		Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
		Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Абзацем 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пцнкті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
		З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
		При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
		Суд констатує, що обидві вищевказані умови у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.09.2022 №1350 (а.с.21), а також випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5464 (а.с.9), свідоцтвом про хворобу №550/ЗСУ від 20.09.2022 року, актом обстеження №115 (а.с.13).
		А отже, позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.
		Між тим, як встановлено судом, позивачу не нараховано та виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, що є грубим порушенням його прав.
		Поряд з цим, щодо виплати позивачу винагороди за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд зазначає наступне.
		Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
		Так, нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи у Збройних силах України є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від14.08.2022 №402 (далі - Положення).
		Згідно з п.2.1. Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
		Згідно з п.6.11. Положення, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
		При цьому форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.
		Підпунктом «в» п.20.3 Положення встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у «відпустці для лікування після тяжкого поранення». Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у «відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів».
		З наведеного слідує, що наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між Постановою №168, яка передбачає «відпустку для лікування після тяжкого поранення» за висновком ВЛК та Положенням, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише «за станом здоров`я».
		В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування.
		Так, всі надані позивачем до військової частини НОМЕР_2 виписки, виписки та довідки щодо лікування протягом вказаних періодів містять розділ щодо лікувальних рекомендації, в якому перераховано конкретні види лікування, необхідні для застосування після закінчення стаціонарного лікування, а тому суд приходить до висновку, що всі надані за станом здоров`я відпустки фактично були відпустками для лікування, оскільки рекомендації щодо лікування передбачалися після кожної виписки з медичних закладів, які передували таким відпусткам.
		Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.
		Таким чином Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як Постанови №168, так і Положення, містить формулювання «відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії», в той час як ВЛК формально позбавлена права виносити постанови про потребу військовослужбовця саме у такій відпустці.
		Закон №2011-ХІІ, Постанова №168 та Положення містять різні юридичні формулювання одного й того самого терміну - відпустки за станом здоров`я для лікування поза умовами стаціонару, а всі заперечення відповідача зводяться виключно до формалізованого підходу у визначенні зазначених понять.
		Крім цього, суд звертає увагу, що згідно п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
		Тобто, у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття «відпустка для лікування у зв`язку з хворобою» та «відпустка за станом здоров`я». Також слід вказати, що Постанова № 168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров`я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб. А тому вжите у Постанові № 168 формулювання «відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії» має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров`я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.
		Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - «відпустка за станом здоров`я», передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом «відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії», передбаченій Постановою №168.
		Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров`я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, на підставі абз.4 п.1 Постанови №168.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_2 не виплачено позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за весь період його відпустки для лікування після поранення.
		Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суду слід зважати на ефективність такого захисту.
		Ця мета визначена в статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При вирішенні даної справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
		На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, у спосіб прийняття рішення визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 04.06.2022 р. по 20.06.2022, з 20.06.2022 р. по 30.07.2022 р. та з 25.08.2022р. по 20.09.2022 р. та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вказані періоди включно.
		Згідно із ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
		Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		З аналізу вказаної норми видно, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, тобто дискреційними (виключними) повноваженнями.
		Крім того, в Рішенні від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
		Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що таке зобов`язання не носить імперативний характер, а є диспозитивною нормою для суду у частині встановлення судом судового контролю шляхом подання звіту про виконання відповідного рішення.
		Крім того, за приписами ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
		Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини).
		Відтак суд приходить до переконання, що з метою забезпечення права позивача на справедливий суд, а також приймаючи до уваги обставини даної справи зобов`язати суб`єкт владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем наведено доводи та надано докази, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
		 
		VI. Судові витрати.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано, підстави для їх розподілу відсутні.
		Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов  задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплатити ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 04.06.2022 р. по 20.06.2022, з 20.06.2022 р. по 30.07.2022 р. та з 25.08.2022 р. по 20.09.2022 р.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 04.06.2022 р. по 20.06.2022, з 20.06.2022 р. по 30.07.2022 р. та з 25.08.2022 р. по 20.09.2022 р.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) подати звіт про виконання рішення суду у строк  один місяць з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №340/5390/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити дії.
		 
		Копію рішення надіслати учасникам справи.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
		 
		Суддя 
		Кіровоградського окружного 
		адміністративного суду Р.В. Жук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...