Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/2857/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 28.02.2023
Номер судового провадження: 61-2202ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Ухвала
		Іменем  України
		 
		28 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 454/2857/22
		провадження № 61-2202ск23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського апеляційного суду, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій колегії суддів Львівського апеляційного суду.
		Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог до Львівського апеляційного суду про стягнення моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. 
		Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
		Не погоджуючись з ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.  
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі залишено без змін. 
		14 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 8, 40, 55, 56, 129-1, 151-2, Конституції України, статей 26, 28, 82, 186, 263, 382 ЦПК України та статтю 1176 ЦК України. Тобто, суди не вказали, які саме норми закону забороняють йому направляти або судам розглядати його позовну заяву до Львівського апеляційного суду про стягнення моральної шкоди, заподіяної протиправними діями судді Львівського апеляційного суду, що спричинило приниження його честі, гідності, ділової репутації та не розглянули його позов по суті на підставі статті 1176 ЦК України, а також не роз'яснили йому, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 
		Крім того, вказує, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 11 листопада 2020 року в справі № 9901/845/18, від 09 грудня 2020 року в справі № 9901/613/18. 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. 
		За приписамичастини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи законних інтересів.
		За приписами пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. 
		Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
		Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
		Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
		Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
		Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України) стосуються як позовів, як не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
		Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
		У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
		Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 454/3208/16-ц.
		Установивши, що позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги до Львівського апеляційного суду про відшкодування шкоди, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження в частині вказаних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від27 листопада2019 рокув справі№ 242/4741/16-ц, від25 березня2020 року в справі № 641/8857/17, від 11 листопада2020 року в справі № 9901/845/18, від09 грудня2020 рокув справі№ 9901/613/18, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.
		Аргументикасаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваних судових рішень.
		Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. 
		Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                М. Ю. Тітов
		А. Ю. Зайцев
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...