Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/6530/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2023.
Дата набрання законної сили: 02.03.2023
Номер судового провадження: 51-3043км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017000000001970

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		02 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/6530/18
		провадження № 51-3043 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді                        ОСОБА_1 ,
		суддів:                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового 
		засідання                                        ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого         ОСОБА_6 ,
		виправданої                                     ОСОБА_7 ,
		захисника                                       ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року стосовно 
		 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженки м. Суми, яка проживає за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у тому, що вона в період з 04 вересня по 14 жовтня 2014 року, перебуваючи на посаді заступника начальника відділу організації державних закупівель за напрямом тилового та медичного забезпечення управління організації державних закупівель Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, у порушення вимог п. 32 підрозділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, знаходячись за місцем служби в м. Києві, вчинила службову недбалість шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, а саме, діючи на підставі довіреності № 220/651/д Міністра оборони України від 04 вересня 2014 року, підписала від імені Міністерства оборони України з ТОВ «НВП «Темп-3000» ряд договорів постачання спеціальних засобів індивідуального захисту, вартість яких визначена з урахуванням податку на додану вартість. У подальшому, при виконанні таких договорів з казначейського рахунку Міністерства оборони України на банківський рахунок              ТОВ «НВП «Темп-3000» було перераховано 14 499 411,94 грн бюджетних коштів, внаслідок чого державі в особі Міністерства оборони України спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на вказану суму.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Укасаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції: 
		- не врахувавши належним чином наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, дійшов безпідставного висновку про виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину;
		- необґрунтовано визнав недопустимим акт ревізії Державної фінансової інспекції України № 08-21/6 від 21 квітня 2015 року щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства оборони України за період з 01 січня по 31 грудня 2014 рік;
		- відмовившись від дослідження факту наявності чи відсутності збитків, що має значення для даного кримінального провадження та підлягає доказуванню шляхом отримання фактичних даних саме у порядку, передбаченому КПК України, незаконно визнав преюдицією постанови господарських судів;
		- не повідомив належним чином представника потерпілого про дату, час та місце судового засідання (19 вересня 2018 року, 17 жовтня 2018 року, 05 грудня 2018 року, 12 квітня 2019 року, 26 червня 2019 року).
		На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 в інтересах виправданої ОСОБА_7 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор та представник потерпілого підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Виправдана ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни. 
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
		За змістом п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити, зокрема, підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		У поданій касаційній скарзі сторона обвинувачення покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК України. 
		Колегія суддів касаційного суду уважає, що доводи касаційної скарги прокурора заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, зазначив, зокрема, про те, що обвинувачена на час укладання договорів, відповідно до посадової інструкції начальника відділу організації державних закупівель за напрямком тилового та медичного забезпечення і довіреності Міністерства оборони України від 04 вересня 2014 року, не була наділена повноваженнями на організацію й проведення Комітетом з конкурсних торгів Міністерства оборони України закупівель, та на виконання рішень цього Комітету.
		Проте такий висновок суперечить пред`явленому ОСОБА_7 обвинуваченню, яке стосувалось вчинення службової недбалості під час підписання від імені Міністерства оборони України на підставі довіреності від 04 вересня 2014 року договорів з ТОВ «НВП «Темп-3000» на постачання спеціальних засобів індивідуального захисту.
		Крім того, суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому, що відповідно до Довіреності № 220/651/д від 04 вересня 2014 року ОСОБА_7 була уповноважена, зокрема, укладати від імені Міністерства оборони України договори (контракти, угоди) про закупівлю продукції (товарів) згідно з чинним законодавством; а відповідно до її посадової інструкції - зобов`язана дотримуватись вимог законодавства України з питань державної служби, боротьби з корупцією та державних закупівель, несе відповідальність, в тому числі, за порушення вимог законів та нормативно-правових актів під час опрацювання питань згідно зі службовими обов`язками.
		Ще однією підставою для виправдання ОСОБА_7 судом першої інстанції стало визнання недопустимими доказами акту ревізії № 08-21/6 від 21 квітня 2015 року з підстав порушення вимог ч. 2 ст. 93 КПК України щодо порядку збирання доказів стороною обвинувачення та                                        висновку № 22459/15-45/361/16-45 судової економічної експертизи від 15 січня 2016 року, яка ґрунтується на вказаному акті ревізії.
		При цьому суд першої інстанції заначив про те, що кримінальним процесуальним законом не визначений такий спосіб збирання доказів стороною обвинувачення як призначення позапланової ревізії, та послався на врахування правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 квітня 2020 року (справа № 335/2108/17).
		Недопустимість висновку експерта від 15 січня 2016 року суд першої інстанції пов`язав з доктриною «плодів отруйного дерева», сформованою практикою Європейського суду з прав людини.
		Суд касаційної інстанції з такою позицією суду першої інстанції не погоджується, до того ж уважає нерелевантним посилання на рішення ККС ВС у справі № 335/2108/17.
		Так у постанові від 27 квітня 2020 року суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про недопустимість акту ревізії від 16 грудня 2016 року, врахувавши приписи пп. 12 п. 5 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року, згідно з якими докази, які були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, є недопустимими.
		Проте в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 акт позапланової ревізії був отриманий органом досудового розслідування 21 квітня 2015 року, тобто до набрання чинності вказаних положень Закону України «Про прокуратуру». 
		До того ж, слідчий суддя, надаючи 05 березня 2015 року дозвіл органу досудового розслідування на проведення Державною фінансовою інспекцією України позапланової виїзної документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства оборони України, керувався як нормами КПК України, чинними на той час, так і положеннями ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»      № 2940-XII від 26 січня 1993 року.
		Також колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про необґрунтоване врахування судом першої інстанції висновків судів господарської та адміністративної юрисдикції у справах, пов`язаних із оскарженням податкового рішення-повідомлення та розглядом позову Міністерства оборони України до ТОВ «НВП «Темп-3000» про стягнення коштів.
		За змістом ст. 90 КПК України для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, має преюдиціальне значення лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Зроблений судом першої інстанції аналіз судових рішень у господарській та адміністративній справах при оцінці наданих стороною обвинувачення доказів на предмет їхньої допустимості суперечить указаним положенням кримінального процесуального закону.
		Більш того, суд першої інстанції не зробив власної оцінки наданому стороною обвинувачення в якості доказу висновку комісійної судової економічної експертизи від 14 квітня 2017 року, обмежившись висновками щодо цієї експертизи, зробленими в інших судових рішеннях, що не відповідає й вимогам статей 94, 370, 374 КПК України.
		З огляду на вищевикладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_7 істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону та ухвалив вирок, який не можна вважати обґрунтованим та вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду в суді першої інстанції. 
		Оскільки суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора та не виправив порушень, допущених судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
		постановив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...