Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/12004/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2023. Зареєстровано: 10.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2023.

Номер судового провадження: 2/522/2201/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		02.03.23
		Справа № 522/12004/15-ц
		Провадження № 2/522/2201/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		02 березня 2023 року                          м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси 
		у складі: судді - Чернявської Л.М.,
		за участю секретаря судового засідання - Палун І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3  про стягнення коштів та звернення стягнення на спадкове майно, 
		ВСТАНОВИВ:
		11 червня 2015 року до Приморського районного суду міста Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами, з врахуванням уточнень від 16.04.2015 року та 08.02.2016 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Позивача грошей в розмірі 49 680 доларів США.
		Позивач просить на задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 49 680 доларів США звернути стягнення на спадкове майно, яке належало ОСОБА_4 у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 9 кв.м., житловою площею 31, 9 кв.м.; частини квартири АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 ; 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 шляхом його продажу на електронних торгах (прилюдних торгах) у межах процедури виконавчого провадження.
		Позивач мотивує вимоги тим, що 01.02.2012 року між ОСОБА_5 та братом позивача - ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким останній отримав у борг 39 680 доларів США зі строком повернення 01.03.2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Його спадкоємцями є донька померлого ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 . Враховуючи, що 02.03.2015 року ОСОБА_5 передав право вимоги за договором позики від 01.02.2010 року позивачу ОСОБА_1 , він звернувся до нотаріуса з заявою кредитора щодо повернення боргу спадкоємицею 39 680 доларів США та додатково 10 000 доларів США, які передавав ОСОБА_4 додатково в якості боргу. Так як борг добровільно спадкоємицею ОСОБА_2 повернутий не був, він вимушений був звернутися до суду з вказаними позовними вимогами. 
		Ухвалою суду від 27 листопада 2015 року відкрито провадження по справі.
		Ухвалою суду від 08 лютого 2016 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. належним чином посвідчені матеріали спадкової справи № 57000181. Номер запису у нотаріуса 1/2015, яка була відкрита після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Витребувано з ПАТ «Укрсиббанк» відомості щодо грошових переказів отриманих через систему банківських переводів Western Union Financial Services, ОСОБА_4 з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року.
		Ухвалою суду від 08 лютого 2016 року заяву представника Позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м..; на квартиру АДРЕСА_3 ; на частину квартир АДРЕСА_2 .
		25 лютого 2016 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. до суду надійшли належним чином посвідчені матеріали спадкової справи № 57000181. Номер запису у нотаріуса 1/2015, яка була відкрита після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
		15 березня 2016 року з ПАТ «Укрсиббанк» до суду надійшли відомості щодо грошових переказів отриманих через систему банківських переводів Western Union Financial Services, ОСОБА_4 з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року.
		Ухвалою суду від 30 травня 2016 року клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження по цивільній справі № 522/12004/15-ц зупинено до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі №522/12005/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадщину.
		Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року провадження по справі було поновлено. З урахування набувшого чинності 15.12.2017 року Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким процесуальні кодекси викладені у новій редакції, було встановлено загальний порядок розгляду справи.
		Ухвалою суду від 10 червня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.
		Витребувано з УкрСиббанку відомості щодо грошових переказів отриманих через систему банківських переводів Western Union Financial Services, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Витребувано з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відомості щодо грошових переказів отриманих через систему банківських переводів Western Union Financial Services, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт України: НОМЕР_1 , виданий Кіровським РОУМВД України в Кіровоградській області 01 червня 1999 року, проживав: АДРЕСА_3 . 
		10 липня 2019 року з АТ «Укрсиббанк» до суду на виконання ухвали суду надійшов лист, у відповідності до якого зазначено, що в програмному забезпеченні банку відсутні перекази по системі Western Union Financial Services із вказаними судом контрольними номерами переказів.
		30 липня 2019 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду на виконання ухвали суду надійшов лист, у відповідності до якого зазначено, що запитувані матеріали не можуть бути надані, в зв`язку зі спливом терміну зберігання - 5 років.
		05 грудня 2019 року від представника Позивача до суду надано клопотання про приєднання доказів.
		Протокольною ухвалою суду від 05 грудня 2019 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті.
		Розгляд справи відкладався неодноразово з підстав неявки учасників справи.
		В судовому засіданні 18 лютого 2022 року та 21 лютого 2023 року представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, надавши пояснення щодо обставин справи.
		Представник Відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю боргових зобов`язань.
		Також в судовому засіданні 21 лютого 2023 року надала свої пояснення  ОСОБА_3 , яка зазначила, що була цивільною дружиною померлого ОСОБА_4  та за домовленістю зі спадкоємицею ОСОБА_2  продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_2 , сплачує за комунальні послуги. В задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.
		01 березня 2023 року від представника Відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності. Також представник надав до суду письмову промову у судових дебатах.
		02 березня 2023 року від представника Позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності.
		Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
		Розглянувши матеріали справи та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що 01.02.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір позики. 
		Договір позики було укладено у письмовій формі і засвідчений підписами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
		За умовами договору позики від 01.02.2012 року, позикодавець зобов`язався передати суму грошових коштів у розмірі 40 000 доларів США позичальнику, а останній, в свою чергу, повернути борг у строк до 01.03.2015 року. 
		Згідно розписки, викладеній на самому договорі позики від 01.02.2012 року, позичальник ОСОБА_4 в день підписання договору позики отримав 10 000 доларів США. 
		Решта коштів була перерахована позикодавцем ОСОБА_5 грошовим переказом завдяки системі міжнародних грошових переказів Western Union наступним чином: 
		28.02.2012 року через банк «Донактивбанк» (м.Ростов на Дону РФ) № переводу 0486003288 в розмірі 5 000 доларів США;
		29.02.2012 року через банк «Москомприват банк» (м.Ростов на Дону РФ) № переводу 0339638128 в розмірі 5 000 доларів США;
		25.08.20102 року через банк «Стелла-банк» (м.Ростов на Дону РФ) № переводу 7595737225 в розмірі 5 000 доларів США; 
		26.08.2012 року через банк «Стелла-банк» (м.Ростов на Дону РФ) № переводу 3936154940 в розмірі 5 000 доларів США; 
		17.12.2012 року через банк «Союзбанк» (м.Ростов на Дону РФ) № переводу 0466404045 в розмірі 5 000 доларів США; 
		18.12.2012 року через банк «Восточний експрес банк» (м.Ростов на Дону РФ) № переводу 0466404045 в розмірі 4 680 доларів США. 
		Додатково заяви на відправку коштів від 28.02.2012 року ( 2/28/2012; контрольний номер переказу: 0486003288 одержувач: ОСОБА_4), 29.02.2012 року (2/29/2012; контрольний номер переказу: 0339638128 одержувач: ОСОБА_4) та прибутковий касовий ордер від 28.02.2012 року підтверджують факт переказу ОСОБА_5 грошових коштів на виконання умов договору позики від 01.02.2012 року.
		Згідно листа Western Union Financial Services від 07.11.2019 року з роздруківкою переказів, було підтверджено факт здійсненних переказів на ім`я ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 . 
		З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_5 надано ОСОБА_4 грошові кошти в загальному розмірі 39 680 тисяч доларів США.
		Порядок переказу коштів за рахунок міжнародної системи грошових переказів Western Union був передбачений умовами пункту 4.1. договору займу від 01.02.2012 року, що додатково підтверджує виникнення боргових зобов`язань за договором позики. 
		Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 
		У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі 6-63цс13 суд виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. 
		Одночасно, Постановами Верховного суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-50цс16, Постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі 723/304/16-ц, від 16.01.2019 року у справі  № 464/3790/16-ц, викладені висновки, що при дослідженні договорів позиків чи боргових розписок, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки. 
		Враховуючи складання у письмовому вигляді договору позики, чіткого визначення предмету договору, мети його укладення, порядку передачі та повернення грошових коштів, суд приходить до висновку про виникнення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договірних зобов`язань за договором позики. 
		Факт передачі позикодавцем грошових коштів та факт отримання позичальником підтверджується зібраними по справі доказами, як роздруківками, наданими системою міжнародних грошових переказів Western Union так і наявністю у позикодавця оригіналу договору позики. Зі свого боку, відповідачка ОСОБА_2 не підтвердила та не спростувала обставин виникнення боргових зобов`язань за договором позики або його безгрошовості. 
		Згідно пункту 4.2. договору позики від 01.02.2012 року, позику ОСОБА_4 повинен був повернути 01.03.2015 року.
		Згідно частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Згідно частини третьої статті 545 ЦК України, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
		Відповідачкою та її представником не було доведено факту наявності у боржника боргового документу та/або розписки позикодавця про повернення боргу частково або повністю, які б свідчили про належне виконання боргових зобов`язань за договором позики від 01.02.2012 року. 
		Між тим, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Міським відділом по державній реєстрації смертей реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, про прийняття якої звернулася дочка померлого ОСОБА_2 .
		Згідно частини другої статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
		Згідно витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі від 19.01.2015 року №39384615, виданого приватним нотаріусом Задорожнюк В.К. м.Одеси, було заведено спадкову справу №57000181. 
		Згідно заяви ОСОБА_1 від 19.05.2015 року, брата померлого, та заяви ОСОБА_2 від 19.01.2015 року, дочки померлого, наданих приватному нотаріусу ОСОБА_6 за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися два спадкоємця. 
		Крім іншого, ОСОБА_1 звернувся 28.05.2015 року у простій письмовій формі до приватного нотаріуса Задорожнюк В.К. з вимогою, за якою вказав, що має грошові претензії до спадкоємців померлого за договором позики від 01.02.2012 року у результаті укладеного з ОСОБА_5 договору цесії від 02.03.2015 року на суму 39680 доларів США. 
		Також, 03.07.2015 року ОСОБА_1 звернуся до приватного нотаріуса Задорожнюк В.К. з претензією (вимогою) до спадкового майна ОСОБА_4 згідно статей 1219, 1281, 1282 ЦК України, на суму 49 680 доларів США, вказавши, що з них 10 000 доларів США є боргом ОСОБА_4 перед ним ОСОБА_1 , а 39680 доларів США боргом, право вимоги за яким він отримав за договором цесії з ОСОБА_5 від 02.03.2015 року.
		Згідно договору цесії (уступки права вимоги) від 02.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , визначено, що ОСОБА_5 передав право вимоги за договором позики від 01.02.2012 року, ОСОБА_1 , а також інші права для реалізації права вимоги за таким договором. 
		Згідно розписки ОСОБА_5 від 23.12.2016 року він повністю отримав від ОСОБА_1 суму коштів в межах укладеного договору цесії від 02.03.2015 року в розмірі 39 680 доларів США.
		Згідно статті 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні, є, крім інших,  передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом
		З урахуванням вказаних вимог законодавства, ОСОБА_1 має законні права згідно статті 1281 ЦК України заявити вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_4 щодо повернення боргу померлого у сумі 39 680 доларів США.
		Згідно правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду: 723/304/16-ц від 23.10.2019 року; № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року та у постанові № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року, якщо позика отримувалася в іноземній валюті, то відповідно, повертати позичальник позику теж повинен саме у валюті. У судових рішеннях по стягненню таких боргів суди не повинні визначати суму стягнення в українській гривні, а можуть вказувати виключно іноземну валюту у якій була видана позики.
		Між тим, суд не приймає як боргові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 10 000 доларів США, які було переведено ОСОБА_4 за допомогою системи міжнародних грошових переказів Western Union 13.12.2012 року та 14.12.2012 року через «Мастер банк» м. Моска, російська федерація, що підтверджено листом ООО «НКО «Вестерн Юнион ДП «Восток» (російською мовою), розташованого в м.Моства РФ від 09.04.2015 року. Оскільки, з урахуванням вимог статей 202, 1046 ЦК України, ОСОБА_1 не підтвердив належними та допустимими доказами наявність договірної домовленості за договором позики, в межах якої у ОСОБА_4 або його спадкоємців виник обов`язок повернути 10 000 доларів США, отриманим грошовим переказом від ОСОБА_1 13.12.2012 року та 14.12.2012 року.
		Враховуючи, що смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Задорожнюк В.К. з претензію щодо спадкового майна померлого відбулося в липні 2015 року, тобто на протязі шестимісячного строку з часу обізнаності кредитора про смерть боржника.
		Згідно статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		Про наявність претензії ОСОБА_1 приватний нотаріус Задорожнюк В.К. повідомила спадкоємицю першої черги ОСОБА_2 листом від 29.05.2015 року.
		Таким чином, у спадкоємиці ОСОБА_2 з часу повідомлення про претензію ОСОБА_1 виник обов`язок погасити борг спадкодавця у межах вартості прийнятого спадкового майна одноразовим платежем. 
		На протязі розгляду справи ОСОБА_2 як спадкоємиця не підтвердила своєї згоди на сплату кредитору спадкодавця вказаної суми боргу. Тобто, за фактом відсутності дій з боку спадкоємиці померлого ОСОБА_2 щодо погашення боргу спадкодавця перед кредитором одноразовим платежем, суд приходить до висновку про відмову спадкоємиці у задоволенні претензії ОСОБА_1 . 
		Суд враховує, що не дивлячись на звернення ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем майна після смерті останнього за принципом черговості спадкування, передбаченого статтею 1258 ЦК України, є дочка ОСОБА_2 , як спадкоємиця першої черги.
		Згідно частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		За матеріалами спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 до складу спадкового майна, прийнятого спадкоємицею ОСОБА_2 належить: квартира АДРЕСА_1 ; частини квартири АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 . 
		Згідно акту оцінки, складеного ТОВ «Міжрегіональної агенції незалежної оцінки» від 02.02.2016 року вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 02.02.2016 року складає 1094528, 19 гривень або за офіційним курсом НБУ станом на 02.02.2016 року (за 1 долар 25, 4483 гривень) - 43 010 доларів США. 
		Згідно акту оцінки, складеного ТОВ «Міжрегіональної агенції незалежної оцінки» від 02.02.2016 року вартість квартири АДРЕСА_3 станом на 02.02.2016 року складає 22 9147, 94 гривні або за курсом НБУ станом на 02.02.2016 року (за 1 долар 25, 4483 гривень) - 9 004 долара США.
		Щодо правонаступництва у цивільних правовідносинах.
		Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.
		Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
		За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
		Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
		Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
		При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
		Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
		Щодо порядку задоволення вимог кредитора спадкодавця.
		У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
		Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
		Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
		Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
		Право кредитора на захист.
		Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.
		Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
		Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.
		Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов`язань попереднього боржника, спадкодавця.
		Обрання способу захисту.
		Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
		Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.
		Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.
		Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.
		Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно яке було передано спадкоємцю у натурі, не зберіглося.
		Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
		Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
		Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.
		Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
		У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
		Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.
		Зважаючи на наведене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що позивач вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.
		Зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 645/3265/13-ц.
		У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи те, що спадкоємиця ОСОБА_2 не здійснила жодних дій, направлених на погашення шляхом одноразового платежу боргу спадкодавця, позивач вправі застосувати спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги, а саме звернення стягнення на спадкове майно. 
		Суд враховує, що згідно принципу змагальності цивільного процесу, закріпленого у статтях 12, 81 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - доводити наявність та обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц та від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц.
		З огляду на викладене, встановивши відповідно до положень ст. 1282 ЦК України наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за договором позики від 01.02.2012 року в розмірі 39 680 тисяч доларів США, факт прийняття спадщини відповідачем після смерті позичальника ОСОБА_4 , наявність спадкового майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 ; частини квартири АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 ; 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 , не надання відповідачем доказів на спростування того, що вартість спадкового майна не перевищує розмір боргу, а також, що ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в межах вартості одержаного у спадок майна. 
		У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		На підставі викладеного керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) борг спадкодавця ОСОБА_4 за договором позики від 01.02.2012 року в розмірі 39 680 (тридцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) тисяч доларів США.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Повний текст рішення підписано та складено 10 березня 2023 року.
		 
		Суддя                                                                         Л. М. Чернявська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...