Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4745/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2023. Зареєстровано: 11.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2023.
Дата набрання законної сили: 09.03.2023
Номер судового провадження: 854/7958/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		09 березня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4745/22
		  Суддя в суді І інстанції Радчук А.А.
		  Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		судді-доповідача                                                  Яковлєва О.В.,
		суддів                                                                      Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської обласної ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Виконавчому комітету Одеської міської ради, Одеській обласній раді, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме:
		- визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Одеської міської ради щодо: розгляду заяв ОСОБА_1 про визнання її реабілітованою особою та видання ОСОБА_1 посвідчення реабілітованої особи; розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення уповноваженого органу міської ради для перевірки наявності всіх наданих документів та визначення розміру компенсації і надіслання документів до Одеської обласної ради про прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації;
		- зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради призначити уповноважений орган Одеської міської ради для перевірки наявності всіх наданих ОСОБА_1 документів та визначення розміру компенсації;
		- зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради видати посвідчення реабілітованої особи;
		- визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Одеської обласної ради щодо визнання ОСОБА_1 жертвою політичних репресій та щодо виплати грошової компенсації за перебування в місцях позбавлення волі та на засланні;
		- зобов`язання Одеську обласну раду провести розрахунок грошової компенсації та виплатити ОСОБА_1 всю суму грошової компенсації в розмірі 390 000 (триста дев`яносто тисяч) грн;
		- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести розрахунок виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням років знаходження на засланні та місцях позбавлення волі, з урахуванням інфляції, починаючи з 1993 року.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивач є реабілітованою особою, а як наслідок має право на отримання відповідних пільг та компенсацій згідно ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
		При цьому, на переконання позивача, суд мав врахувати, що апелянт неодноразово звертався до відповідачів за отриманням грошової компенсації за перебування в місцях позбавлення волі та на засланні, а як наслідок вони мали вирішити питання виплати відповідної компенсації.
		Крім того, на переконання позивача, суд першої інстанції безпідставно не врахував того, що позивач має право на перерахунок його пенсії з урахуванням років знаходження на засланні та місцях позбавлення волі.
		В свою чергу, відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу позивача, у яких викладено заперечення суб`єктів владних повноважень проти доводів апеляційної скарги позивача.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідками УВС виконкому Гомельської облради народних депутатів МВС Республіки Білорусь від 28 квітня 1993 року, від 24 грудня 1993 року, від 28 квітня 1993 року батьки позивача з 1931 року по 1947 рік знаходились на спеціальному поселенні в селищі Усть-Онолва Кочевського району Пермської області та реабілітовані 15 квітня 1993 року.
		В свою чергу, позивач народився у родині спецпоселенців та проживав разом з батьками до 1947 року. 
		Крім того, у 1966 році позивача засуджено за ч. 1 ст. 136-1 КК Киргизької Республіки до п`яти років позбавлення волі. Після відбуття покарання позивач виїхав до м. Одеси.
		Постановою Президії Верховного Суду Киргизької Республіки від 17 липня 1997 року № 9-29 вирок Сокулукського районного суду від 11 березня 1966 року скасований за відсутністю в діях складу злочину.
		Між тим, листом від 12 листопада 2018 року Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на звернення ОСОБА_1 повідомило, що на підставі наданої 22 жовтня 2018 року заяви та долучених до неї документів з 01 листопада 2018 року проведено перерахунок пенсії з урахуванням часу відбування покарання з 18 лютого 1966 року по 18 лютого 1971 року у потрійному розмірі.
		Листом від 14 грудня 2018 року Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на звернення ОСОБА_1 надало відповідь в якій зазначило, що для зарахування в кратному обчисленні часу проживання за місцем заслання батьків підстави відсутні.
		Листом від 06 травня 2019 року Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на звернення ОСОБА_1 надало відповідь, аналогічну за суттю відповідям, зазначеним у листах від 12 листопада 2018 року та від 14 грудня 2018 року.
		Листом від 03 січня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, з посиланням на ст. 1-1 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що для перерахунку пенсії з урахуванням періоду з 06 жовтня 1943 року по 21 червня 1947 року підстав немає.
		Між тим, Національна комісія України з реабілітації у листі до ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року № 349 зазначила, що згідно діючому законодавству України ОСОБА_1 є реабілітованою особою.
		Листом від 04 жовтня 2021 року Одеська обласна рада повідомила ОСОБА_1 , що Обласною радою уважно розглянуто її звернення з проханням виплатити грошової компенсації на підставі Положення щодо виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року № 535, а також сприяти перерахунку пенсії. ОСОБА_1 роз`яснено порядок звернення за отриманням компенсації та порядок вирішення зазначеного питання. Також у листі зазначено, що для розгляду заяви про виплату грошової компенсації на підставі Положення щодо виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим особам необхідно звернутись до виконавчого комітету Одеської міської ради.
		Крім того, 25 травня 2021 року Одеська регіональна комісія з реабілітації Одеської обласної державної адміністрації видала на ім`я ОСОБА_1 довідку, в якій зазначила, що Національна комісія з реабілітації у листі до ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року № 349 зазначила, що згідно діючому законодавству України вона є реабілітованою особою.
		При цьому, 28 січня 2022 року Управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення реабілітованої особи № 1, відповідно до якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги та компенсації, встановлені ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
		Також, Одеська обласна рада листом від 31 січня 2022 року повідомила ОСОБА_1 про результати розгляду звернення з проханням перевірити законність дій Одеської міської ради та Одеської обласної ради сприяти вирішенню питання про видачу посвідчення і виплату компенсації за незаконне перебування на засланні та відмовила у його задоволенні.
		В свою чергу, вважаючи протиправною бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо розгляду заяв позивача про визнання реабілітованою особою, видання посвідчення реабілітованої особи, розгляду заяви про призначення уповноваженого органу міської ради для перевірки наявності всіх наданих документів та визначення розміру компенсації і надіслання документів до Одеської обласної ради про прийняття рішення щодо виплати грошової компенсації, щодо виплати грошової компенсації за перебування в місцях позбавлення волі та на засланні, щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не порушено прав позивача у межах спірних правовідносин, з чим частково не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
		 
		Так, згідно ст. 1 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», метою цього Закону є відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів.
		Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», встановити для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону, грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей - протягом наступних п`яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим.
		Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації (далі - Національна комісія) за поданням регіональних комісій з реабілітації (далі - регіональні комісії).
		Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», розгляд та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюються за заявою репресованої особи, її спадкоємців, будь-якого члена її сім`ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, громадського об`єднання, що провадить діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов`язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів (далі - заява).
		Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», заява подається за вибором заявника до регіональної комісії за місцем проживання заявника - фізичної особи, місцезнаходженням заявника - юридичної особи або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, інших архівних документів, у яких міститься інформація про здійснення репресій.
		Згідно ч. 1 ст. 7-1 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», Національна комісія є спеціальним постійно діючим органом, який утворюється при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, у порядку, визначеному цим Законом.
		Згідно ч. 2 ст. 7-1 ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», завданнями Національної комісії є: 1) розгляд обґрунтованих пропозицій регіональних комісій щодо визнання (відмови у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій; 2) прийняття рішень про визнання (відмову у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій; 3) аналіз практики застосування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами законодавства з питань реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
		При цьому, Положення щодо виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим особам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року № 535.
		Згідно п. 6 Положення, для отримання грошової компенсації реабілітована особа за місцем проживання подає до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - уповноважений орган) заяву про виплату грошової компенсації.
		Уповноважений орган протягом трьох робочих днів перевіряє наявність всіх документів, визначених цим пунктом, та надсилає їх до відповідної обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим для прийняття рішення щодо виплати грошової компенсації.
		Згідно п. 10 Положення, протягом місяця з дня подання заяви та на підставі документів, визначених пунктом 6 цього Положення, обласна, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно приймає рішення про призначення (відмову у призначенні) грошової компенсації та не пізніше ніж через п`ять робочих днів після його прийняття надсилає заявнику копію такого рішення.
		 
		Так, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Одеської міської ради під час розгляду заяв ОСОБА_1 про визнання її реабілітованою особою та видання ОСОБА_1 посвідчення реабілітованої особи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		В даному випадку, судом першої інстанції визначено Виконавчий комітет Одеської міської ради у якості належного відповідача по даній позовній вимозі.
		При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 2022 року Управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення реабілітованої особи № 1, відповідно до змісту якого, пред`явник цього посвідчення має право на пільги та компенсації, встановлені ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
		 
		Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно вищевикладених норм матеріального права, прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації.
		В свою чергу, колегія суддів зазначає, що Національна комісія з реабілітації є окремим суб`єктом владних повноважень, який згідно довідки Одеської регіональної комісії з реабілітації від 25 травня 2021 року, визнав позивача реабілітованою особою.
		При цьому, Національна комісія з реабілітації не залучалась до розгляду даної справи у якості відповідача по даним позовним вимогам.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невизначене коло посадових осіб Одеської міської ради (згідно вимог позовної заяви) та Виконавчий комітет Одеської міської ради не є належними відповідачами по даній позовній вимозі, так як вони не мають права на прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій згідно ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
		З аналогічних підстав колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Одеської обласної ради щодо визнання ОСОБА_1 жертвою політичних репресій.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 228 від 22 липня 2021 року визначено Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради уповноваженим органом з питань видачі посвідчень реабілітованим особам, які мають право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
		Враховуючи викладене, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради також є окремим суб`єктом владних повноважень, який видав позивачу тимчасове посвідчення реабілітованої особи.
		В свою чергу, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради не залучався до розгляду даної справи у якості відповідача по даним позовним вимогам, а як наслідок колегія суддів позбавлена можливості надати правову оцінку діям Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради при видачі позивачу тимчасового посвідчення реабілітованої особи.
		Між тим, колегія суддів зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
		З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		Враховуючи викладене, судом першої інстанції помилково не встановлено належних відповідачів у даній справі.
		В свою чергу, колегія суддів зазначає, що положеннями КАС України не передбачено можливості здійснення заміни відповідача у справі та залучення додаткових відповідачів на стадії апеляційного розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		 
		Щодо вимог позивача про призначення уповноваженого органу міської ради для перевірки наявності всіх наданих документів та визначення розміру компенсації і надіслання документів до Одеської обласної ради, колегія суддів зазначає наступне.
		В даному випадку, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що для отримання грошової компенсації реабілітована особа за місцем проживання подає до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - уповноважений орган) заяву про виплату грошової компенсації.
		При цьому, Виконавчий комітет Одеської міської ради у своєму відзиві на позовну заяву не заперечує того, що саме Виконавчий комітет Одеської міської ради є органом до якого позивач, як реабілітована особа, має право звернутись для отримання грошової компенсації, з наданням відповідної заяви та необхідного переліку документів.
		Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушення прав позивача у відповідній частині його позовних вимог.
		 
		Щодо вимог позивача про зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради визначити розмір належної позивачу компенсації, а також визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Одеської обласної ради щодо виплати грошової компенсації за перебування в місцях позбавлення волі та на засланні.
		В даному випадку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, судом першої інстанції встановлено, що після отримання посвідчення реабілітованої особи, позивач не звертався до Виконавчого комітету Одеської міської ради із заявою та документами, що визначені у п. 6 Положення щодо виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим особам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року № 535.
		Між тим, у межах доводів апеляційної скарги, позивачем не спростовано зазначеного висновку суду першої інстанції.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Одеською обласною радою не допущено спірної бездіяльності. 
		В свою чергу, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що суб`єкти владних повноважень мали реалізувати право позивача на отримання спірної компенсації, враховуючи наявність попередніх звернень позивача, так як для отримання відповідної допомоги встановлено чіткий алгоритм дій у п. 6 Положення щодо виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим особам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року № 535.
		 
		Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням років часу знаходження на засланні та місцях позбавлення волі, починаючи з 1993 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		При цьому, згідно ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
		 
		В даному випадку, колегія суддів зазначає про те, що право особи на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема, строком звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, що установлений чинним процесуальним законодавством.
		При цьому, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується зібраними матеріалами у справі, згідно листа від 12 листопад 2018 року № 417/В-1 Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на звернення ОСОБА_1 повідомило останню про те, що з 01 листопада 2018 року їй проведено перерахунок пенсії з урахуванням часу відбування покарання у потрійному розмірі.
		При цьому, листом від 14 грудня 2018 року № 490/В-1 Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на звернення ОСОБА_1 повідомило останню про те, що для зарахування в кратному обчисленні часу проживання за місцем заслання батьків підстави відсутні.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що про порушення своїх прав, зокрема, в частині строків проведеного перерахунку пенсії, а також про отриману відмову у включенні додаткового стажу, позивач був обізнаний ще у 2018 році.
		При цьому, звернення до суду з даним адміністративним позовом у березні 2022 року свідчить про пропуск встановленого КАС України 6-місячного строку звернення до суду.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячною виплатою, а тому отримуючи відповідні пенсійні виплати позивач мав знати про порушення своїх прав, а як наслідок вчиняти активні дії щодо захисту останніх.
		В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним обставинам, а як наслідок помилково не зроблено висновку про залишення без розгляду позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
		 
		Враховуючи викладене, судом першої інстанції допущено численні порушення норм процесуального права під час розгляду даної справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, з прийняттям нового рішення у справі.
		Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 308, 311, 317, 319, 325 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року - скасувати та прийняти у справі нове рішення.
		Залишити без розгляду позовну заяву позовну ОСОБА_1 , в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
		 
		 
		   Головуючий суддя  Яковлєв О.В.   Судді    Єщенко О.В.    Крусян А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...