Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/8064/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2023. Зареєстровано: 17.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2023.
Дата набрання законної сили: 16.03.2023
Номер судового провадження: К/990/35139/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		16 березня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №560/8064/22
		адміністративне провадження № К/990/35139/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Рибачука А.І.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Мороз Л.Л., 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду у суді касаційної інстанції справу № 560/8064/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ГУ ПФУ
		на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2022, ухвалене у складі головуючого судді Петричковича А.І. 
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В. та Ватаманюка Р.В.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 03.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
		зобов`язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 (справа № 1-247/2018(3393/18), зазначив, що щорічна разова грошова  допомога до 5 травня є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цінність, та членів їх сімей, відтак відмова відповідача у нарахуванні та виплаті у 2022 році такої допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком порушує його право на отримання її у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). 
		2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 29.08.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
		3. 12.12.2022 ГУ ПФУ звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі № 560/8064/22, з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просить скасувати зазначені рішення судів першої  та апеляційної інстанцій, ухвалити  нове - про задоволення  позовних вимог. 
		4. Верховний Суд ухвалою від 24.01.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
		У 2022 році позивачу виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік в розмірі 3906, 00  грн, визначеному Порядком використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022     № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - постанова № 540; Порядок № 540, відповідно).
		Не погоджуючись із розміром виплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за       2022 рік   ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з 27.02.2020 - дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі 1-247/2018(3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, вказані приписи пункту 26 розділу       VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону №3551-XII та приписи статті 13 Закону №3551-XII у редакції, яка передбачала визначення розміру вказаної допомоги Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України,  не можуть застосуватись у спірних відносинах, а відтак позивач має право на виплату щорічної разового грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-ХІV), згідно із якою щорічна разова грошова допомога до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни виплачується у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
		Також суди попередніх інстанцій вказали на те, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у відповіді на звернення позивача не можуть змінювати приписів законів України і не позбавляють позивача права на отримання щорічної разового грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, який має вище юридичну силу.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		7. Касаційна скарга відповідача  мотивована, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті  20 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VІІІ), частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22.
		Окрім того, ГУ ПФУ у своїй касаційній скарзі вказує на те, що воно є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки питання перерахунку (нарахування) та виплати разової грошової допомоги до             5 травня належить до повноважень структурних підрозділів з питань соціального захисту населення за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання, а також на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для вирішення цієї справи.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та у постанові від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 дійшов таких правових висновків щодо зазначених вище  норм права:
		(1) право позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ї групи на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII підпадає під гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України, які відповідно до статті 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану;
		(2) положення частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу                     VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України як спеціального закону, що прийняті у 2022 році, не визнавалися Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов`язковими для виконання всіма суб`єктами приватного та публічного права;
		(3) Кабінет Міністрів України відповідно до пунктів 3, 7 статті 116 Конституції України, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, зокрема і щодо порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань;
		(4) з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних/обмежених фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо тимчасового порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, що стосується разової (несистематичної, додаткової до пенсії та інших видів соціальних виплат) грошової допомоги від держави, ніяким чином не може розцінюватися як звуження права на соціальний захист, таке рішення покликане, передусім, фінансово забезпечити заходи правового режиму воєнного стану в Україні та заходи загальної мобілізації;
		(5) з огляду на положення пунктів 3, 7 статті 116 Конституції України, вимоги підпункту 2 пункту          4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, керуючись частиною сьомою статті 20 та абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 07.05.2022 № 540 затвердив порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, яким установлено, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році виплачується, зокрема, у такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня;
		(6) з огляду на імперативні вимоги частини другої статті 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) та норми пункту 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» (Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства), Пенсійний фонд України та його територіальні органи під час вирішення питання щодо нарахування та виплатити позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи щорічної разової грошової допомогу до 5 травня за 2022 рік повинні керуватися положеннями Порядку № 540.
		(7) враховуючи положення частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого постановою № 540.
		9. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
		10. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
		11. Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
		12. Конституційний Суд України вказував, що «визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців , зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум»; «соціальні гарантії військовослужбовців випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій» (абзаци десятий, одинадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004); «норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер» (перше речення абзацу восьмого підпункту                2.2 пункту 2 Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
		13. Також Конституційний Суд України у Рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 сформулював юридичну позицію щодо розуміння змісту статей 17, 65 Основного Закону України і визначив, що держава повинна надавати громадянам України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті              17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладається обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, встановленими у статті 46 Основного Закону України; закріплення в Конституції України обов`язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (абзаци другий - четвертий пункту 3 мотивувальної частини).
		14. У Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що приписи статті               17 містяться в розділі I «Загальні засади» Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування; особлива конституційна процедура внесення змін до цього розділу Конституції України обумовлена специфікою предмета його регулювання - основи конституційного ладу в Україні - зокрема необхідністю забезпечення національної безпеки і оборони України, потребами захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної та правової держави; зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
		15. Колегія суддів вважає, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки.
		16. Таке законодавче регулювання здійснює в межах своїх конституційних повноважень Верховна Рада України, яка, маючи можливість діяти на власний розсуд, визначає обсяг соціального захисту військовослужбовців, втілюючи зміст відповідних конституційних принципів з метою забезпечення справедливого механізму відшкодування за заподіяння шкоди їх здоров`ю чи навіть життю, але не порушуючи самої сутності конституційного права на соціальний захист, особливо в разі втрати такими особами працездатності.
		17. Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
		18. На виконання свого конституційного обов`язку, приписів частини п`ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі № 3551-ХІІ визначила правовий  статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
		19. Так, відповідно до статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
		До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
		20. Закон № 3551-ХІІ спрямований на захист ветеранів війни шляхом:
		створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття;
		організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;
		виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;
		надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я (стаття 1 Закону № 3551-ХІІ).
		21. Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 3551-ХІІ нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
		22. Вперше щорічна разова грошова допомога до 5 травня інвалідам  війни як пільга для особливої категорії осіб, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав була запроваджена з 01.01.1999  у зв`язку із доповненням Законом № 367-XIV статті 13 Закону           № 3551-ХІІ частиною четвертою такого змісту: 
		«Щорічно до 5 травня інвалідам  війни  виплачується  разова грошова допомога у розмірах: інвалідам  I  групи - десять мінімальних пенсій за віком;  II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
		23. В подальшому, статтею 30 розділу  IV  Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень,  учасникам  бойових  дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400  гривень, членам  сімей  загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
		24. Статтею 29 розділу IV  Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України  «Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських  переслідувань» здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в`язням концентраційних таборів, гетто,  інших  місць  примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам)  померлих  інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім  в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям  партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
		25. У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 № 6-рп/2007, зокрема статтею 29 розділу IV Закону України від 19.12.2006 N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції  України з мотивів того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій,  передбачених іншими законами України.
		26. Також у пункті 3.1 цього рішення Конституційного Суду України  від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. 
		27. Таку правову  позицію  Конституційний  Суд України також висловив у Рішенні від 20.03.2002      № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
		28. Надалі, пунктом 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон           № 107-VI), зокрема положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни викладено в такій редакції: 
		«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах,  які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень,  встановлених законом про Державний бюджет України».
		29. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, зокрема положення пункту 20 розділу II Закону № 107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з мотивів того, що внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина. 
		30. 28.12.2014 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», підпунктом 5 пункту          63 розділу I якого розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		31. Так, протягом 2014 -2022 років Кабінет Міністрів України приймав постанови:
		від 16.04.2014 № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»; 
		від 31.03.2015  № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
		від 02.03.2016  № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України» Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
		від 05.04.2017 № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
		від 14.03.2018  № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
		від 20.03.2019 № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
		від 19.02.2020  № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
		від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
		від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»,
		якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема інвалідам війни, які були меншими ніж, визначені у статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-XIV.
		32. При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 у справі       № 640/9677/20, яке набрало законної сили, було визнано протиправним та нечинним абзац                 4 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» щодо виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині осіб, які віднесені до І групи інвалідності. 
		33. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 440/4157/21, яке набрало законної сили, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань» з додатком до Порядку про розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги інвалідам війни II групи в розмірі 3906 гривень з мотивів того, що Кабінет Міністрів України в додатку до Порядку № 325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, інвалідам війни II групи здійснюється у розмірі 3906, 00 грн, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України  положенням Закону № 3551-XII, яким має  вищу юридичну силу.
		34 У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 (справа               № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону                 № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		35. У цьому рішенні в пункті 2.2 його мотивувальної частини Конституційний Суд України вказав на те, що:
		1) за юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 № 12-р/2018);
		2) Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України;
		3) Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцевих та перехідні положень Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону      № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону № 3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України;
		4) забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті                     17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону           № 3551-ХІІ, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
		36. При цьому, Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу № 440/2722/20, у рішенні від 29.09.2020 дійшов висновку, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей       12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону № 3551-ХІІ (пільги особам з інвалідністю внаслідок війни) діяла та мала застосовуватись у редакції Закону № 367-XIV:  «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
		37. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20) залишено без змін, виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» щодо визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня у 2020 році.
		38. Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3). Крім того, підпунктом      2 пункту 4 вказаного Указу постановлено Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, який продовжувався; Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб; Указом Президента України від 18.04.2022 № 2593/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з               05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб; Указом Президента України від 17.05.2022            № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години                   30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022    № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
		39. Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 03.03.2022 № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.
		40. У відповідності до частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу        VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затвердив Порядок використання у          2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок № 540), яким, зокрема визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах:
		особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня;
		учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня;
		особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 4421 гривня;
		членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України - 966 гривень;
		учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 612 гривень.
		41. Так, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої 20.02.2014, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими. Починаючи з 24.02.2022 збройна агресія російської федерації проти України набула повномасштабного характеру.
		42. Водночас, головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.
		43. В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та ветеранів війни, які брали участь у захисті Батьківщини та в бойових діях є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.
		44. Визначені конституційні принципи щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, основою конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить їх втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
		45. Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов`язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров`я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов`язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих  ветеранів в суспільстві, а також на  ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади.
		46. При цьому, колегія суддів, в силу вимог статті 64 Конституції України, не заперечує можливість держави в умовах воєнного стану зупинити дію положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, у тому числі й щодо звуження змісту та обсягу гарантій забезпечення соціального захисту ветеранів війни, оскільки цією ж статтею визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин, та до яких прямо не віднесено право громадян на соціальний захист.
		47. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що таке тимчасове обмеження, у разі запровадження режиму воєнного стану, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства та подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо розмірів  соціальних гарантій. 
		48. Таким чином, у зв`язку із тим, що військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов`язків оборони держави, виконують обов`язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях та в силу таких обставин набувають статусу ветеранів війни, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, а також у зв`язку із конституційним обов`язком держави забезпечити посилений соціальний захист як діючих військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів, так і осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності (ветерани війни), та членів їхніх сімей, визначення Урядом у своїй постанові  інших, ніж у Законі № 3551-ХІІ, розмірів щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році, свідчить про неналежне виконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ та підриває довіру до держави.
		49. З урахуванням наведеного до спірних відносин у справі, яка розглядається не можуть бути застосовані нормативно-правові акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, оскільки вони є такими, що суперечать статті                    17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, а мають бути застосовані саме положення статті 13 Закону № 3551-XII.
		50. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 щодо застосування положень  статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах щодо нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному вказаним Порядком.
		51. Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
		52. Згідно зі частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		53. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС України).
		54. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 560/8064/22 (касаційне провадження № К/990/35139/22) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
		Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, 
		УХВАЛИВ:
		Справу № 560/8064/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - передати на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		 
		...........................
		А.І. Рибачук
		А.Ю. Бучик 
		 Л.Л. Мороз ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...