Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/1935/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; зберігання.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2023. Зареєстровано: 20.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.03.2024
Результат оскарження 22.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022, 
		тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
		e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 березня 2023 рокуСправа № 912/1935/22
		Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/1935/22
		за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 
		до відповідача: Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", 25005, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 2
		про стягнення 32 131,52 грн
		 
		Представники:
		від позивача - ОСОБА_1., самопредставництво, наказ №1055ад від 30.12.2022 (в режимі відеоконференції);
		від відповідача - Шумський О.О., довіреність №04 від 02.01.2023.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		 
		Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної в результаті розукомплектування (нестачі) майна у розмірі 32 131,52 грн. 
		В обґрунтування позову зазначено, що відповідачеві за нарядом № 153/121/51/405 від 07.09.2001 було передано на ремонт (виготовлення, обробку) вироби ПРМГ-5 та  РСП-10М.  Під час повернення майна від ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" було виявлено розходження в комплектності техніки, про що складено відповідний акт.  Внаслідок виявленого розходження в комплектності техніки, відповідачем заподіяно позивачу матеріальну шкоду в розмірі 32 131,52 грн.
		Ухвалою суду від 16.01.2023 за поданим позовом відкрито провадження у справі  №912/1935/22. Ухвалено розгляд справи здійснювати  за правилами спрощеного позовного провадження. У справі призначено судове засідання на 14.02.2023. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.
		Відповідачем позовні вимоги заперечено, про що до справи подано відзив на позов, з підстав наступного: письмові докази, які б підтверджували надання відповідачем послуг по зберіганню військового майна, відсутні; господарський договір між сторонами не укладено; відповідач не є професійним зберігачем і не займається таким видом діяльності; вартість виробів  ПРМГ-5 та  РСП-10М ні в Акті прийому, ні в додатку не вказана; позивачем не вжито жодних заходів по забезпеченню належного зберігання виробів на території  ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання"; в порушення інструкції з організації та охорони військового майна позивач жодного разу не звертався до військової служби правопорядку; докази щодо приведення умов перебування майна позивача на території відповідача  до вимог відповідних нормативних актів не надано; безоплатне зберігання майна спричиняє збитки відповідачу; зазначене позивачем майно  за своїми ознаками  не може вважатись військовим майном;  в діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення.
		Відповідно до ухвал суду від 26.01.2023 та від 14.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		14.02.2023 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 09.03.2023.
		08.03.2023 відповідачем подав заяву щодо письмових доказів, за змістом якої  просить застосувати строк позовної давності при вирішені спору у справі №912/1935/22. Окрім того,  відповідачем подано письмові пояснення по обставинам справи.
		09.03.2023 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголосив перерву до 14.03.2023.
		13.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення пропущеного з поважних причин строку, за змістом якого позивач просить визнати причину пропуску строку поважною, поновити строк та розглянути додані до клопотання докази.
		В судовому засіданні 14.03.2023 суд постановив ухвалу про відмову у поновлені процесуального строку на подання доказів згідно клопотання позивача від 13.03.2023 та залишив без розгляду докази, які подано позивачем згідно клопотання від 13.03.2023.
		В судовому засіданні 14.03.2023 оголошено перерву до 15.03.2023.
		15.03.2023 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
		 
		Відповідно до наряду №153/121/51/405 від 07.09.2001 на ремонт (виготовлення, обробку) Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 30.10.2001 року по 01.11.2001 передано в ремонт Військовій частині   НОМЕР_2 вироби ПРМГ-5 заводський номер 8111 та РСП-10МН заводський номер НОМЕР_3 (том 1 а.с. 11).
		Передача оформлена  Актом № 5 від 31.10.2001  з додатком, в якому наведений перелік відсутнього майна на виробах (том 1 а.с. 12-19).
		Військова частина   НОМЕР_2 перейменована у Державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод", яке в подальшому перейменовано на Державне підприємство "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" за наказом Державного концерну "Укроборонпром" №220 від 16.06.2017 (том 1 а.с. 129).
		Згідно статуту ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" від 12.02.2018, відповідач є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов`язків ДП "Кіровоградський ремонтний завод" (том 1 а.с.130-136).
		Відповідно до  Актів  за 1988, 1990, 1994, 1996 роки  наведено опис складових частин та зміни якісного стану виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН (том 1 а.с. 20-44).
		Згідно Атестату № 7/107/398 від 18.09.2007 Військової частини НОМЕР_1 вироби ПРМГ-5 та РСП-10МН обліковуються за позивачем (том 1 а.с. 45).
		Листом від 23.02.2016  ДП "Кіровоградський ремонтний завод" повідомлено командира Військової частини, що  внаслідок  тривалої відсутності фінансування програм ремонту військової техніки з боку Міністерства оборони України, ремонт виробів ПРМГ-5 заводський номер 8111 та РСП-10МН заводський номер 45112  не проводився. У листі зазначено, що у зв`язку з довготривалим зберіганням  на відкритому майданчику протягом 15 років, вказані вироби за своїм технічним станом фактично відносяться до V категорії, ремонт яких економічно недоцільний та пропонуються до списання за встановленим порядком (том 1 а.с. 77).
		У відповідності до телеграфного розпорядження командира Військової частини НОМЕР_4 №503/18/9089-т від 30.10.2019 щодо переміщення закріпленої за військовою частиною надлишкової військової техніки з ДП "Кіровоградський ремонтний завод" м. Кропивницький в пункти постійної дислокації, позивачем здійснено прийняття від ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН  (том 1 а.с. 46).
		За результатами приймання-передавання виробів складені акти приймання-передачі, а саме: Акт приймання-передачі № 70/4 від 27.11.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/5 від 27.11.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/6 від 10.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/7 від 10.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/8 від 17.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/9 від 17.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/10 від 17.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/11 від 17.12.2020 року з додатком (том 1 а.с. 47-76).
		Згідно складених актів з додатками зафіксовано  відсутність комплектуючих складових  виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН за переліком, зазначеним у додатках.
		Вказані акти з додатками підписано обома сторонами - військовою частиною НОМЕР_1 і ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання".
		09.07.2021 Військова частина НОМЕР_1 направила ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання"  претензію про відшкодування збитків в розмірі 11 765,46 грн, заподіяних внаслідок розукомплектування виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН. До претензії додано  довідки про оціночну вартість нестачі військового майна. (том 1 а.с. 78-82).
		У відповідь на претензію ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" повідомлено про залишення претензії без задоволення у зв`язку з тим, що військовою частиною не зазначена первинна (початкова) комплектність виробів, які були передані в 2001 році (том 1 а.с. 83).
		10.10.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 складено довідку про оціночну вартість нестачі військового  майна, яке рахується за ПРМГ-5 № 8111 та РСП-10МН № 45112, загальний розмір якої становить 32 131,52 грн, що стягнення яких подано позов (том 1 а.с. 105).
		 
		Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.
		Частинами 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Цивільний кодекс Української РСР передбачав, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 4).
		Згідно зазначеного Кодексу:
		угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків (ст. 41);
		угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній) (ст. 42);
		недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі (ст. 45).
		За наведеним Кодексом, за договором підряду підрядчик зобов`язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконану роботу (ст. 332).
		Підрядчик зобов`язаний вжити усіх заходів до забезпечення збереження ввіреного йому замовником майна і несе відповідальність за всяке упущення, що потягло за собою втрату або пошкодження цього майна (ст. 337).
		За договором схову одна сторона (охоронець) зобов`язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості (ст. 413).
		З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, Прикінцевими та Перехідними положеннями якого визначено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Стаття 202 Цивільного кодексу України наводить поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203).
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 20
		Стаття 218 Цивільного кодексу України передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
		Отже, за загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ст. 841).
		Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Стаття 950 Цивільного кодексу України передбачає, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1).
		Згідно ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
		За правилами ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. (ст. 1).
		Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (ч. 1 ст. 3).
		Статтею 137 Господарського кодексу України встановлено, що правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
		Згідно чинного Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 N 1225, військове майно, яке передано підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання, обліковується у військових частинах, за якими воно закріплене.
		Пунктами 13, 15 зазначеного Положення передбачено, що військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників. Умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати та відповідати вимогам вибухопожежобезпеки. Порядок зберігання, використання і технічного обслуговування військового майна визначається статутами Збройних Сил, цим Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводів-виробників.
		Відповідно до п. 3.1.3 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997,  командир військової частини при виявленні втрат, нестач, навмисного пошкодження військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань має право вживати у встановленому законом порядку заходів щодо відшкодування завданих державі збитків.
		Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.ч. 1-3 ст. 13).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		 
		Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.
		Матеріалами справи встановлено, що вироби ПРМГ-5 № 8111 та РСП-10МН №45112 передано для ремонту до ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" згідно наряду №153/121/51/405 від 07.09.2001 за Актом № 5 від 31.10.2001.
		Відповідно до Атестата № 7/107/398 від 18.09.2007, вказане майно обліковується за позивачем.
		Зазначені документи та обопільні конклюдентні дії сторін свідчать про фактичне виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин за договором підряду, в силу яких, ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" прийняв на себе зобов`язання щодо проведення ремонту вказаних вище виробів, а відтак прийняв і зобов`язання зі збереження майна, переданого йому військовою частиною у відповідності до ст. 337 Цивільного кодексу Української РСР і ст. 841 Цивільного кодексу України.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 915/283/18, від 08.04.2021 у справі № 916/1781/20).
		Відсутність хоча б одного із складових цивільного правопорушення виключає підстави для стягнення збитків. 
		Як вже зазначено, підрядник/зберігач відповідає за втрату майна -  у розмірі її вартості, за пошкодження майна - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. 
		Матеріалами справи встановлено, що під час відправлення в ремонт відповідного майна було складено Акт прийняття з додатком, за змістом якого зазначено, що майно прийнято, у тому числі, згідно формулярів за виключенням комплектуючих, наведених у додатку. 
		При повернені майна до Військової частини НОМЕР_1 згідно  Актів приймання-передачі вказано, що майно укомплектовано, у тому числі, згідно формулярів, за винятком майна, вказаного у Додатках № 1 до таких актів та Акта прийому в ремонт № 5 від 31.10.2001.
		Наведене дає підстави для висновку, що комплектація відповідних виробів перевірялась як під час прийняття виробів на ремонт, так і під час їх повернення.  При повернені  встановлено відсутність певних комплектуючих, які були наявними при передані виробів до відповідача. 
		Чинним Порядком передачі військового майна до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту, проведення ремонту, дослідження технічного cтану, спеціальних перевірок і зберігання та його повернення, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.08.2017  № 455 (далі - Порядок № 455), передбачено, що командир військової частини, визначеної для приймання військового майна: організовує приймання військового майна від виконавця робіт на підставі розпорядчого документа органу військового управління; призначає комісію з приймання цього майна у виконавця робіт. За результатами роботи комісією складається акт приймання-передачі, який готується та оформлюється відповідно до пунктів 9 - 12 цього Порядку. (пункт 16 Порядку № 455).
		Пунктом 10 Порядку № 455 передбачено, що в акті приймання-передачі зазначаються, зокрема, кількість, категорія, залишкова вартість військового майна.
		Пунктом 11 Порядку № 455 передбачено, що  до кожного примірника акта приймання-передачі додаються акт технічного стану військового майна.
		Згідно з пунктом 12 Порядку № 455, оцінка якісного (технічного) стану та визначення вартості військового майна на момент його передачі здійснюються комісіями, які призначаються командиром військової частини, що передає військове майно, відповідно до Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225, та за Методикою визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 року № 759 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1158), за винятком випадків, коли вартість військового майна визначається на підставі звіту про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
		Відповідно до пункту 11 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, вартість військового майна, що перебуває у військових частинах і закріплене за ними на праві оперативного управління, визначається за Методикою визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1998 р. № 759, за винятком випадків, коли вартість військового майна визначається на підставі звіту про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
		У відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна за вказаним Законом є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
		З матеріалів справи слідує, що при повернені майна його оцінка у відповідності до п. 12 Порядку № 455, п. 11 Положення № 1225 на момент повернення майна не проводилась.
		Довідка позивача про оціночну вартість нестачі військового майна від 10.10.2022 №70/2/77/5  не відповідає наведеним вище вимогам та не є документом, який підтверджує вартість майна.
		Таким чином, позивачем не доведено вартість втраченого майна в розмірі заявлених до стягнення збитків.
		Окрім того, ч.ч. 1-3 ст. 226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
		Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
		Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
		В матеріалах справи містяться листи, з яких вбачається, що відповідач повідомляв Міністерство оборони України про те, що немає можливості забезпечити охорону і зберігання  військового майна на своїй території.
		Так, листом від 07.10.2014 № 604 ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання"  повідомлено Міністерство оборони України про те, що підприємство  знаходиться вкрай  скрутному економічному стані та просило вирішити долю військової техніки, яка знаходиться на відповідальному зберіганні підприємства (том 1 а.с. 178-180). До вказаного листа було додано відомість матеріальних цінностей, які знаходяться на зберіганні, серед яких і обладнання Військової частини НОМЕР_1 .
		Листом від 16.04.2015 № 262  ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання"  звернулось до Департаменту відчуження військового майна  Міністерства оборони України, в якому повідомило про те, що у зв`язку з реорганізацією штатної структури підприємства та суттєвим скороченням працівників, з 01.01.2015 не має можливості забезпечити охорону і зберігання військового майна. У вказаному листі відповідач просив  терміново прискорити питання щодо передачі військового майна до військових частин або забезпечити його зберігання на території підприємства (том 1 а.с. 181).  
		У відповідь на зазначений лист Центр обліку надлишкового військового майна ЗСУ в листі від 06.05.2015 №181/4/1035 вказав на те, що з метою економії бюджетних коштів та враховуючи відсутність потреби Збройних Сил України у надлишковій техніці, що перебуває на території ДП "КРЗ", Центром обліку опрацьовується питання списання зазначеного майна, його розбирання на території підприємства, з оприбуткуванням окремих вузлів, агрегатів, металобрухту та їх реалізації відповідно до чинного законодавства (том 1 а.с. 182).
		Перелічені документи підтверджують, що відповідач попереджав про неможливість забезпечення охорони майна, а тому позивач мав можливість запобігти виникненню збитків, однак, не розробив цього. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи протиправної поведінки відповідача  та розміру збитків, у зв`язку з чим підстави для стягнення з  ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання"  збитків в розмірі 32 131,52 грн відсутні.
		З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		За змістом наведених норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Оскільки у даному випадку суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його  необґрунтованості, то позовна давність застосуванню не підлягає.
		Поряд з цим, як зазначено вище, про неможливість забезпечити належне зберігання майна відповідач повідомляв ще з 2014 року.
		Крім того, з наявної в матеріалах справи Доповіді від 05.07.2013 про перевірку військових частин (установ), в яких мали місце розбіжності  в  облікових даних з Центром обліку надлишкового військового майна ЗС України та неналежний стан його збереження, зазначено, що станом на дату складення зазначеної довідки було встановлено незадовільний технічний стан та умови зберігання військового  майна на території ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (том 1 а.с. 185-188).
		Згідно вказаної Довідки вказано на те, що більшість військового майна зберігається на відкритому майданчику більше 18 років, знаходиться у незадовільному технічному стані, майно для  подальшого використання не придатне та фактично відноситься до п`ятої категорії, а тому необхідно вирішення питання   стосовно подальшого зберігання військового майна, а саме списання його, передачі його на баланс  ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" та розукомплектування. 
		Згідно листа Міністерства Оборони України від 29.08.2013 повідомлено ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" про те, що відповідно до окремого доручення начальника  Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.08.2013 № 14548/С, окремого доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 09.08.2013 № 13972/С поставлено завдання щодо вилучення військової техніки і майна, яке належить Повітряним Силам Збройних Сил України з підприємств ДК "Укроборонпром" (том 1 а.с. 189).
		Наведене свідчить про обізнаність позивача  щодо незадовільного стану майна та неналежних умов зберігання з 2013 року.
		Окрім того, згідно Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міноборони 31.07.2012  № 505 (втратила чинність 09.11.2016), військове майно, яке зберігається на підприємстві (в установі), підлягає обов`язковій перевірці та своєчасному проведенню інвентаризації комісіями органів військового управління (п. 2.4.)
		Чинний  Порядок передачі військового майна до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту № 455 від 28.08.2017, передбачає, що інвентаризація переданого військового майна проводиться на підставі умов договору з обов`язковим залученням військового представництва та виконавця робіт відповідно до вимог Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року № 748, із складанням відповідного акта інвентаризації з інвентаризаційними описами. 
		Відповідно до вказаного Положення  про інвентаризацію,  інвентаризація військового  майна - це перевірка інвентаризаційною комісією фактичної   наявності,   кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового  майна. Метою проведення інвентаризації є  встановлення фактичної наявності військового майна,  його якісного стану (категорійності) і   комплектності, виявлення обсягів  нестачі, надлишку  та надлишкового військового майна,  а також відображення  результатів інвентаризації в інвентаризаційних описах або відомостях наявності та якісного стану майна. Інвентаризації підлягає все військове майно, закріплене за військовими частинами, незалежно від його технічного стану, у тому числі те,  що перебуває у ремонті, на реконструкції, модернізації, в запасі, а також передане в оренду. Положенням встановлено терміни проведення інвентаризації. 
		Викладене свідчить про те, що при належному дотриманні наведених вище правил позивач міг довідатись про дійсний стан майна  заздалегідь.
		 
		Судові витрати.
		За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача. 
		Інших судових витрат сторони не заявляють.
		 
		Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		                                                            ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Копії рішення надіслати Військовій частині НОМЕР_1 електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1; Державному підприємству "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" електронною поштою: rzrto@ukroboronprom.com.
		 
		Повне рішення складено  20.03.2023.
		 
		Суддя                                                                          В.В.Тимошевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...