Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/25524/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2023. Зареєстровано: 25.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2023.
Дата набрання законної сили: 23.03.2023
Номер судового провадження: К/990/29070/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 березня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 420/25524/21
		адміністративне провадження № К/990/29070/22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №  420/25524/21
		за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`ютор Сервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя Юхтенко Л. Р.) від 25 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Вербицька Н. В., Джабурія О. В., Кравченко К. В.) від 16 вересня 2022 року,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб`ютор Сервіс» (далі - ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05 серпня 2021 року №  00188320701, яким визначено податок на прибуток на суму 337 078 грн.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс» П(С)БО № 12 «Фінансові інвестиції» внаслідок не проведення амортизації довгострокових зобов`язань, що призвело до заниження податку на прибуток, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
		Так, позивач вважає, що застосування до фінансових зобов`язань, а у випадку позивача це договори безпроцентної позики, правил визначених для фінансових інвестицій суперечить принципам податкового зобов`язання.
		Також, позивач звертає увагу, що якщо заборгованість, яка первісно була короткостроковою (очікувалась до погашення протягом 12 місяців), пролонгується на 1 рік, то така пролонгація не надає їй статусу довгострокової, а тому, визначений борг в обліку сторін залишається поточним (строк його погашення не перевищує 12 місяців) і відповідно, не підлягає дисконтуванню.
		3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року, позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05 серпня 2021 року № 00188320701 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на прибуток) у розмірі 337 078 грн.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС на користь ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс» судовий збір в розмірі 5   056,17 грн. 
		4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 25 жовтня 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс» в задоволенні позову.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. 
		6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
		7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 травня 2021 року по 16 червня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року, за результатами якої 02 липня 2021 року складено акт № 13060/15-32-0701/30087646.
		9. Відповідно до висновків акта перевірки, відповідачем встановлені наступні порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 4, 5, 10 П (С)БО № 11 «Зобов`язання», П  (С)БО № 12 «Фінансові інвестиції», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 337 078 грн, у т.ч. 2020 рік 281 156 грн, 1 квартал 2021 року 55 922 грн.
		10. До таких висновків контролюючий орган дійшов внаслідок не визначення та не відображення позивачем фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості по довгостроковим інвестиціям у 2020 та 2021 роках.
		11. Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс» укладено договори:
		- Договір безпроцентної позики від 03 січня 2019 року № 03/01/19. Строк повернення позики 02 січня 2021 року;
		- Договір безпроцентної позики від 03 січня 2020 року № 03/01/20. Строк повернення позики 02 серпня 2022 року;
		- Договір безпроцентної позики від 03 серпня 2020 року № 03/08/20. Строк повернення позики 02 серпня 2022 року;
		- Договір безпроцентної позики від 04 січня 2021 року № 04/01/21. Строк повернення позики 02 січня 2023 року.
		12. В бухгалтерському обліку підприємства по кредиту рахунку 6851 налічується заборгованість:
		- за договором від 03 січня 2019 року № 03/01/19, станом на 31 грудня 2019 року 3 836 682,91 грн, станом на 31 березня 2021 року 0 грн;
		- за договором від 03 січня 2020 року № 03/01/20, станом на 31 березня 2021 року 1 866 120,57 грн,
		- за договором від 03 серпня 2020 року № 03/08/20, станом на 31 березня 2021 року 671 158 грн.
		13. Відповідач вважає, що зобов`язання за вказаними договорами підпадають під визначення довгострокові, а тому мають відображатись в балансі за їх теперішньою вартістю.
		14. В той же час проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс» не проводилось дисконтування довгострокових зобов`язань за вказаними договорами.
		15. 15 липня 2021 року позивач направив заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки та 29 липня 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області листом №  8023/КПР/15-32-07-01-10 повідомило позивача про розгляд заперечень, внаслідок якого висновок акту перевірки є незмінним.
		16. На підставі висновків акту перевірки податковим органом 05 серпня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00188320701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 337 078 грн.
		17. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		18. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з безпідставності застосування контролюючим органом до спірних правовідносин порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов`язанням. У зв`язку з чим відсутні підстави для застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції до спірних правовідносин.
		19. При цьому суди зауважили про відсутність у національному законодавстві поняття амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, а відтак, вважали протиправним застосування до спірних правовідносин методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції. 
		20. За позицією судів попередніх інстанцій, оскільки бухгалтерський облік підприємства ґрунтується на нормах національних стандартах бухгалтерського обліку, якими у переліку доходів не визначений дохід від дисконтування кредиторської заборгованості, необґрунтованими є висновки контролюючого органу про заниження доходу, так як наслідок, завищення податку на прибуток.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		21. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		22. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06 серпня 2019 року по справі № 160/8441/18, від 20 лютого 2018 року №  809/117/13-а, від 29 липня 2020 року по справі № 200/5834/19-а, від 11 вересня 2019 року по справі № 814/1932/17, від 28 жовтня 2019 року по справі № 280/5058/18, від 28 жовтня 2020 року по справі № 640/3516/19, згідно яких ненадання платником податків документів на підтвердження показників, відображених у податковій звітності, прирівнюється до відсутності таких документів на перевірці.
		23. Зокрема скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не були враховані доводи контролюючого органу стосовно ненадання ТОВ «Дистриб`ютор Сервіс» копій документів за запитом контролюючого органу. З огляду на вказане скаржник вважає, що судами не було з`ясовано всіх обставин в даній адміністративній справі. 
		24. Окремо скаржник звертає увагу й на те, що перевіркою встановлено, що позивачем з ТОВ «Ексім-Групп» були укладені договори безпроцентної позики, зобов`язання за якими підпадають під визначення - довгострокові.
		25. Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем не проводилось дисконтування довгострокових зобов`язань за цими договорами, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 337   078 грн. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
		27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		24. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
		25. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		26. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
		27. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		28. При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.
		29. За загальним правилом, для цілей бухгалтерського обліку отримана поворотна фінансова допомога є зобов`язанням (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання») та враховуючи те, що вона підлягає погашенню грошовими коштами, таке зобов`язання є фінансовим інструментом (фінансовим зобов`язанням) (пункт 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).
		30. У взаємозв`язку з викладеним, доходи, це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
		31. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		32. П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
		33. Згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
		34. Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
		35. Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
		36. Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
		37. Згідно із пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
		38. Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
		39. Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
		40. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15.
		41. Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		42. Згідно із пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
		43. Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
		44. За приписами пункту 14 П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
		45. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
		46. Як вже зазначено вище, згідно з П(С)БО 11, зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні. Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.
		47. В свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
		48. Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.
		49. Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.
		50. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються на довгострокові зобов`язання.
		51. Водночас як було встановлено судами попередніх інстанцій, договори безпроцентної позики, що зазначені в акті перевірки, укладені на строк до 12 місяців, станом на дату балансу заборгованість по вказаним договорам була поточною, а тому не підлягала дисконтуванню. 
		52. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що отримані позивачем кошти за договорами безпроцентної позики, що зазначені в акті перевірки відповідають визначенню «фінансовий інструмент» у пункті 4 П(С)БО 13, так як надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом кредитора (банку) на отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання позичальника (Підприємства), оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів. Норми П(С)БО 13 не дають визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, не встановлюють порядок визначення справедливої вартості фінансового зобов`язання, так само не відсилають в цих цілях до інших нормативно-правових актів.
		53. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили про безпідставність застосування контролюючим органом порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 травня 2000 року за № 284/4505), оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов`язанням, а правовими нормами не передбачено застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції, як це зроблено контролюючим органом, в цілях дисконтування довгострокової заборгованості.
		54. Оскільки позивач веде бухгалтерський облік на підставі національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, а не міжнародних стандартів фінансової звітності (що не спростовано відповідачем), контролюючий орган не має права застосовувати по відношенню до нього при визначенні фінансового результату від дисконтування кредиторської заборгованості за кредитом норми Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти», про що обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.
		55. Це відповідає і висновку Верховного Суду у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 10 вересня 2021 року (справа № 160/6203/20), від 22 квітня 2021 року (справа №  160/11301/19), від 05 серпня 2022 року (справа № 640/8574/19), від 05 жовтня 2022 року (справа № 320/6494/19).
		57. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість та безпідставність висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 337 078 грн.
		58. Посилання скаржника в касаційній скарзі про ненадання копій документів позивачем за запитом контролюючого органу та відповідні правові позиції Верховного Суду зазначених висновків не спростовують, оскільки вони стосуються повноти дослідження доказів, їх належності та допустимості, в той час як у справі, яка розглядається спірним є правомірність дій контролюючого органу щодо дисконтування заборгованості позивача, методики її розрахунку.
		59. Решта доводів касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та зводяться фактично до переоцінки встановлених обставин справи, що перебувають поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.
		60. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.
		61. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		62. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі №   420/25524/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 М. М. Яковенко
		Судді                                                                                                    І. В. Дашутін
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...