Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/869/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано судом: 31.03.2023. Зареєстровано: 31.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2023.
Дата набрання законної сили: 30.03.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 березня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  913/869/14 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
		 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (колегія суддів: Гребенюк Н. В. - головуючий, Хачатрян В. С., Шутенко І. А.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.10.2022 (суддя Калантай М. В.) 
		 
		за скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке    об`єднання Азот"
		на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича від 13.01.2022 ВП № 68145653 про арешт майна боржника у справі
		 
		за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної     компанії "Нафтогаз України"
		до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке   об`єднання Азот"
		про стягнення 317 908 182,52 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цих вимог  
		 
		1.1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот") про стягнення 317 908 182,52 грн.
		 
		1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на тому, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого за договором у січні - грудні 2010 року, утворилася заборгованість у сумі 503 912 285,25    грн, яку відповідачем не сплачено. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача на підставі положень Цивільного кодексу України (з урахуванням збільшення позовних вимог) інфляційні втрати за період із січня 2013 року до квітня 2015 року в сумі 283 198 704,31 грн і 3 % річних за період із 07.12.2013 до 28.05.2015 в сумі 34   709   478,21 грн, а всього 317 908 182,52 грн.
		 
		1.3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено частково. Суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 26 102 541,19 грн інфляційних втрат та 17 933 755,02 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що призвели до неможливості виконання відповідачем господарського зобов`язання. Оскільки такі обставини засвідчені Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 02.09.2015 №   4978, то, за висновком судів, це є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у період дії антитерористичної операції, починаючи з 16.04.2014.
		 
		1.4. Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 257 096 613,12    грн інфляційних втрат та 16 775 723,19   грн 3% річних. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
		 
		1.5. Скасовуючи наведені судові рішення, Верховний Суд України зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
		 
		1.6. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018, задоволено позов у частині вимог про стягнення 257 096 613,12    грн інфляційних втрат та 16   775 723,19    грн 3% річних. Судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих з 16.04.2014.
		 
		1.7. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі № 913/869/14.  Колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами.
		 
		2. Короткий зміст скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця та судових рішень із розгляду цієї скарги 
		 
		2.1. У лютому 2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла скарга ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (далі - приватний виконавець Літвиненко О. В.) від 13.01.2022 ВП №   68145653 про арешт майна боржника, за змістом якої заявник просив зазначену постанову визнати протиправною та скасувати її. 
		 
		2.2. Зазначена скарга мотивована тим, що постанова приватного виконавця Літвиненка О. В. про арешт майна боржника від 13.01.2022 ВП №   68145653 винесена ним з порушенням норм діючого законодавства, а дії виконавця є незаконними та такими, що порушують права боржника. На думку ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", оспорювана постанова про арешт майна боржника прийнята без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та не на підставі і не у спосіб, які передбачені законодавством України. При цьому ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" вважало, що винесення оспорюваної постанови про арешт майна боржника на підставі наказу від 29.02.2016 № 913/869/14, строк пред`явлення якого до виконання сплинув ще у 2019 році, вчинено поза межами повноважень приватного виконавця, а тому є неправомірним.
		 
		2.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2022, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 913/869/14, відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП №   68145653 про арешт майна боржника.
		 
		2.4. Судові рішення господарських судів обґрунтовані тим, що дії приватного виконавця Літвиненка О. В. з винесення постанови від 13.01.2022 ВП №   68145653 про арешт майна боржника відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї 
		 
		3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2022 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 913/869/14, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП № 68145653 про арешт майна боржника.
		 
		3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" зазначає що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує на тому, що постанова приватного виконавця Літвиненка О. В. про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2022 ВП № 68145653 винесена на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14, строк пред`явлення якого до виконання сплинув у 2019 році (29.02.2019), що свідчить про порушення приватним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, на думку ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", оскільки приватний виконавець Літвиненко О. В. 13.01.2022 неправомірно відкрив виконавче провадження, то дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 13.01.2022 про арешт майна боржника вчинені поза межами його повноважень та з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".   
		 
		3.3. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа переривався, оскільки виконавчий документ перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича та приватного виконавця Григорчука Павла Васильовича. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вважає, що позивачем було пред`явлено виконавчий документ в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".  
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду
		 
		4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		4.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.  
		 
		4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі № 913/869/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено частково. Стягнуто з боржника у справі на користь стягувача 26 102 541,19 грн інфляційної індексації, 17   933   755,02 грн 3% річних та 10 122,96 грн судового збору.
		 
		4.4. На виконання зазначеного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ від 29.02.2016 у справі № 913/869/14. 
		 
		4.5. Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС за заявою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (стягувач) 19.03.2019 було відкрито виконавче провадження ВП № 58668051 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі №913/869/14.
		 
		4.6. Проте на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС було винесено постанову ВП № 58668051 про повернення стягувачу наказу суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". 
		 
		4.7. Стягувач з метою виконання зазначеного судового рішення 16.07.2020 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича із заявою № 31/01-526 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14, що зумовило винесення зазначеним виконавцем 16.07.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62597739 з примусового виконання наказу про стягнення грошової суми в розмірі 44   046   419,17 грн.
		 
		4.8. Однак 15.07.2021 виконавцем за письмовою заявою стягувача винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		4.9. Приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком   Павлом Васильовичем 09.08.2021 на підставі відповідної заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №   66440811 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14.
		 
		4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" у межах цієї справи раніше оспорювало правомірність відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Григорчуком Павлом Васильовичем та зазначало про неправомірність відкриття  09.08.2021 виконавчого провадження з огляду на закінчення у 2019 році строку пред`явлення наказу.  
		 
		4.11. Суди зазначили, що постановою Верховного Суду від 16.02.2022 було залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2021 у справі № 913/869/14, якими відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця від 09.08.2021 ВП № 66440811 про відкриття виконавчого провадження, а доводи про закінчення строку пред`явлення наказу від 29.02.2016 у справі № 913/869/14 до виконання у 2019 році визнано необґрунтованими.
		 
		4.12. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 13.01.2022 приватним виконавцем Літвиненком О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68145653 з примусового виконання наказу від 29.02.2016 №   913/869/14, виданого Господарським судом Харківської області про стягнення з боржника на користь стягувача 26 102 541,19 грн інфляційних втрат, 17 933 755,02 грн 3% річних, 10 122,96 грн судового збору та вирішено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4   403   629,62 грн.
		 
		4.13. Господарські суди зазначили, що в межах цього виконавчого провадження приватним виконавцем Літвиненком О. В. також винесено постанову від 13.01.2022 ВП №68145653 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 48   440   137,55 грн.
		 
		4.14. При цьому господарські суди врахували, що у зазначених постановах приватним виконавцем помилково зазначено інший номер наказу, а саме №   913/866/14, і це, за висновком судів, слід вважати опискою, оскільки наведені приватним виконавцем сторони, суми стягнення, а також дата видачі відповідають реквізитам наказу від 29.02.2016 № 913/869/14.
		 
		4.15. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		4.16. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		4.17. Ураховуючи встановлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки з часу повернення виконавчого документа стягувачу строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання поновився, то стягувач на підставі положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у встановлений законом строк звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Літвиненка О. В. Разом з тим суди дійшли висновку про відмову у задоволенні скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП № 68145653 про арешт майна боржника з огляду на те, що приватний виконавець Літвиненко   О. В. правомірно відкрив виконавче провадження № 68145653, а також навів в оспорюваній постанові про арешт майна боржника обґрунтування для вчинення відповідної виконавчої дії.  
		 
		4.18. ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" не погоджується із такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося із касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. Скаржник наголошує на тому, що постанова приватного виконавця Літвиненка О. В. про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2022 ВП №   68145653 винесена на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі №   913/869/14, строк пред`явлення якого до виконання сплинув у 2019 році (29.02.2019), що свідчить про порушення приватним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, на думку ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", оскільки приватний виконавець Літвиненко   О. В. 13.01.2022 неправомірно відкрив виконавче провадження, то дії  приватного виконавця щодо винесення постанови від 13.01.2022 про арешт майна божника вчинені поза межами його повноважень та з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".   
		 
		4.19. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
		 
		4.20. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній станом на момент винесення оскаржуваної постанови приватного виконавця) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		4.21. Частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		 
		4.22. Пунктами 6, 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		 
		4.23. Частинами 1-3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		 
		4.24. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що межах виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову від 13.01.2022 ВП № 68145653 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 48 440 137,55 грн. Суди зазначили, що приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду. При цьому господарські суди встановили, що накладення арешту на все майно боржника не позбавило боржника можливості користуватися та володіти своїм майном, а лише тимчасово обмежило право на відчуження майна до виконання рішення суду, яке він не виконав.
		 
		4.25. Верховний Суд зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" надає можливість приватному виконавцю як накласти арешт на все майно боржника під час відкриття виконавчого провадження, так і накласти арешт на окремі речі, що належать боржнику, не пізніше наступного робочого дня після виявлення такого майна. При цьому постанова виконавця про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору відповідно до наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" не повинна містити в собі опису майна, на яке накладається арешт. За змістом зазначених положень Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець вправі вибирати алгоритм своїх дій при здійсненні виконавчого провадження, а положення цього Закону не містять обмеження щодо накладення арешту на майно розміром суми, що підлягає стягненню. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 916/2100/20, від 29.12.2021 у справі № 916/2100/20, від  18.06.2018 у справі № 910/15141/16, від 25.05.2020 у справі № 127/24849/16, від 15.01.2020 у справі № 910/8691/17.
		 
		4.26. При цьому Верховний Суд враховує, що доводи касаційної скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" зводяться до того, що оскільки приватний виконавець Літвиненко О. В. 13.01.2022 неправомірно відкрив виконавче провадження, то дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 13.01.2022 про арешт майна божника вчинені поза межами його повноважень та з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".   
		 
		4.27. Колегія суддів констатує, що доводам скаржника щодо неправомірності відкриття виконавчого провадження та незаконності постанови приватного виконавця Літвиненка О. В. про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2022 ВП № 68145653, надано оцінку Верховним Судом під час касаційного перегляду рішень господарських судів попередніх інстанцій, ухвалених за результатом розгляду скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП № 68145653 про відкриття виконавчого провадження. Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 913/869/14 погодився з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зазначеної скарги, а також з висновком про те, що оскільки з часу повернення виконавчого документа стягувачу строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання поновився, то на підставі положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач у встановлений законом строк, звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Літвиненка О. В. 
		 
		4.28. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець Літвиненко О. В. при винесенні оспорюваної постанови про арешт майна боржника від 13.01.2022 ВП № 68145653 діяв у спосіб та з дотриманням положень Закону України "Про виконавче провадження", а його дії не порушують права та законні інтереси боржника.
		 
		4.29. Таким чином, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" у поданій касаційній скарзі не спростувало наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень. 
		 
		5. Висновки Верховного Суду
		 
		5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		 
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм права господарськими судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. 
		 
		6. Судові витрати 
		 
		6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд  
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.10.2022 у справі №   913/869/14 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                              Н. О. Багай
		 
		Судді                                                                                                          Т. Б. Дроботова
		                                                                                                                           
		                                                                                                            Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...