Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-15047/09-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "18" серпня 2010 р. м. Київ№ К-15047/09 
		 
			 
				 
				Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: 
				Гончар Л. Я.
				Панченка О. Н. 
				Ситникова О. Ф.
				Федорова М. О.
				Чумаченко Т. А., 
					 
						розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду  
							від 01 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобовязання до вчинення певних дій, -  
						
						в с т а н о в и л а:
					
					ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобовязання здійснити перерахунок підвищення пенсії як інваліду Великої Вітчизняної війни. 
				
				 Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
				 Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2008 року скасовано.
				Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
				Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Вінницького обласного військового комісаріату.
				Зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії на 350 % мінімальної пенсії за віком ОСОБА_6, встановленої для відповідного періоду, як інваліду Великої Вітчизняної війни ІІ групи з 14.11.2006 року 
					по 22.10.2007 рік з урахуванням виплаченого, а з 23.10.2007 року як інваліду Великої Вітчизняної війни  
						І групи з урахуванням підвищення на 400 % мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, з урахуванням виплаченого. 
					
					В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
				
				 Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
				 Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
				 
				Судами встановлено, що ОСОБА_6 визнано інвалідом війни ІІ групи, а з 23.10.2007 року інвалідом війни І групи, внаслідок чого вона має право на пенсію відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 
				 Скасовуючи постанову суду першої інстанції та постановляючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачеві були неправомірними, оскільки такі нарахування та виплата проводились відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а не на підставі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - з огляду на що відмова в задоволенні позову судом першої інстанції була безпідставною.
				 З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.
				 Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 
				Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державні стандарти та державні соціальні гарантії»до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір, крім іншого, пенсії за віком. Відповідно до статті 20 цього Закону державні соціальні гарантії є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. 
				Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які визнані інвалідами війни, визначені та закріплені в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
				Відповідно до абзацу 6 пункту 27 статті 13 вказаного Закону України особам, які визнані інвалідами Великої Вітчизняної Війни пенсія або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам І групи у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІ групи  у розмірі 350 % та інвалідам ІІІ групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.
				Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України). 
				Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
				Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. 
				 Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягали положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з якої вбачається, що під час визначення розміру передбачених цією статтею виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата (мінімальна пенсія за віком), а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. 
				 Крім того, апеляційним судом вірно враховано те, що розмір пенсійних виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», не відповідає визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки Законами України про Держаний бюджет України на відповідні роки.
				Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції, який з урахуванням строку звернення до суду дійшов висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення недоплати, а також індексації пенсії за період з 01.01.2002 року по 13.11.2006 року.
				 Таким чином, висновок апеляційного суду ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
				 Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
				 Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні апеляційного суду.
				 Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
				 Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
				у х в а л и л а:
				 Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
				 Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобовязання до вчинення певних дій залишити без зміни.
				 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
				 Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...