Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/2563/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано судом: 12.04.2023. Зареєстровано: 13.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2023.
Дата набрання законної сили: 12.04.2023
Номер судового провадження: К/990/37597/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 квітня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №440/2563/22
		адміністративне провадження № К/990/37597/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Рибачука А.І.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Стеценка С.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами  у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/2563/22
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Міжвідомча комісія) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Міжвідомчої комісії
		на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022, ухвалене у складі судді Ясиновського І.Г.
		та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кононенко З.О., суддів: Калиновського В.А., Мінаєвої О.М.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ 
		1. 11.02.2022   ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		визнати протиправними дії Міністерства у справах ветеранів України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, згідно із частиною сьомою  статті 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум;
		зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, згідно із частиною сьомою статті 13 Закону № 3551-ХІІ у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував посиланням на абзац 6 пункту 6 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 (далі - Порядок) та вказав що в межах дворічного строку після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді йому встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини сьомої статті 13 Закону № 3551-ХІІ у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області після встановлення йому ІІІ групи інвалідності (первинно) у розмірі        250 прожиткових мінімумів.  
		2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 18.05.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, частково задовольнив позовні вимоги:
		визнав протиправним та скасував рішення Міжвідомчої комісії, оформлене протоколом від 02.09.2021 №10, у частині пункту 26 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1  одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 3551-ХІІ у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум;
		зобов`язав Міжвідомчу комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
		у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
		3. 27.12.2022 Міжвідомча комісія звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати    рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №440/2563/22, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, з підстави визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства  України (далі - КАС України).
		4. Верховний Суд ухвалою від 16.01.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 з 16.04.2020 встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) від 27.04.2020 серії 12 ААБ №703719 із зазначенням причини інвалідності «Травма, так отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в АТО у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України».
		У зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності (первинно) Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області 10.02.2021 відповідно до статті 97 Закону України від 02.07.2015           № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб у розмірі 497 940 грн.
		Відповідно Довідки до акта огляду МСЕК від 17.05.2021 серії 12 ААВ №095995 позивачу під час повторного огляду з 01.05.2021 встановлено ІІ-групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності «Травма, так отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в АТО у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України».
		Згідно із посвідченням серія НОМЕР_1 з вкладишем (дата видачі 18.05.2021) позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни.
		11.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи, згідно із частиною сьомою статті 13  Закону № 3551-ХІІ у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб (з урахуванням раніше виплаченої суми).
		Листом від 10.09.2021 № 9454/05/09.1-21 Міністерство у справах ветеранів України повідомило позивача  про відсутність підстав для виплати йому відповідної допомоги та  зазначило, що згідно з протоколом засідання Міжвідомчої комісії від 02.09.2021 №10 (пункт 26) йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 580-VIII.
		ОСОБА_1 , вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними,  звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із протиправності рішення відповідача про  відмову позивачу  у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ, оскілки факт попередньої виплати особі одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності за іншим законом не є підставою для відмови у здійсненні запитуваної виплати, а вказує лише на необхідність виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми. 
		При цьому суди попередніх інстанцій виходили із того, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених обставин справи, буде зобов`язання Міжвідомчої комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		7. Касаційну скаргу Міжвідомча комісія обґрунтувала тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми частини сьомої статті 13 Закону № 3551-ХІІ та Порядку   № 336, а висновок Верховного Суду щодо питання їх застосування в подібних правовідносинах, - відсутній.
		8. У відзиві на касаційну скаргу відповідача ОСОБА_1 вказує на законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані Міжвідомчою комісією  судові рішення - без змін.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
		10. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		11. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		12. Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
		13. Колегія суддів вважає, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки.
		14. На виконання свого конституційного обов`язку, приписів частини п`ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі № 3551-ХІІ визначила правовий  статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема передбачено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13).
		15. Так, відповідно до статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
		До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
		16. Закон № 3551-ХІІ спрямований на захист ветеранів війни шляхом:
		створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття;
		організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;
		виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;
		надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я (стаття 1 Закону № 3551-ХІІ).
		Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов`язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров`я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов`язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих  ветеранів в суспільстві, а також на  ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади.
		17. Згідно із частиною сьомою статті 13 Закону № 3551-ХІІ особам, зазначеним у пунктах                   11-14 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		18. Так у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:
		військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 11);
		осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів (пункт 12);
		осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами (пункт 13).
		осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 14).
		19. Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах   11-14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя статті         7 Закону № 3551-ХІІ).
		20. Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		21. Згідно із підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
		22. Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, деяких категорій осіб визначає Порядок № 336, підпунктом 2 пункту 3 якого визначено, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується  у разі встановлення інвалідності особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, - з дати, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
		23. У разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором одержувача одноразової грошової допомоги (пункт 4 Порядку № 336).
		24. Тобто, законодавством передбачена для одержувача одноразової грошової допомоги альтернатива вибору підстави її виплати у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом         № 3551-ХІІ, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів.
		25. Згідно із пунктом 17 Порядку №  336 призначення та виплата одноразової грошової допомоги не проводиться:
		1) якщо загибель (смерть) осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, або інвалідність осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, є наслідком:
		вчинення ними злочину або адміністративного правопорушення;
		вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
		навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім факту доведення особи до самогубства, встановленого судом);
		подання неправдивих відомостей для призначення та виплати одноразової грошової допомоги;
		2) у разі отримання від органів, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інформації стосовно призначення такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит;
		3) у разі подання заяви особою, якій вже призначено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім випадку, передбаченого абзацом шостим пункту 6 цього Порядку.
		26. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, деяких категорій осіб не проводиться у чітко  визначених випадках, визначених у пункті 17 Порядку № 336.  
		27. При цьому, змістом пункту 6 Порядку № 336 передбачено, що якщо протягом двох років особам, зазначеним в абзацах другому - п`ятому пункту 2 цього Порядку, після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		28. Виходячи з викладеного вище, Верховний Суд  зауважує, що зазначені вище норми Порядку        № 336 у своїй сукупності вказують на те, що одноразова грошова допомога згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 3551-ХІІ може бути призначена лише у тому випадку, якщо особа не реалізувала свого права на одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів.
		29. При цьому, виходячи з аналізу абзацу 6 пункту 6 у поєднанні із пунктом 17 Порядку № 336, колегія суддів приходить до висновку, що протягом двох років після первинного встановлення інвалідності особа може реалізувати своє право на призначення та виплату  отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі при встановлені вищої групи інвалідності лише при наявності обставин, що при первинному встановлені інвалідності було одноразову грошову допомогу було призначено та виплачено відповідно до Закону № 3551-ХІІ.
		30. У разі, якщо особі було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу на підставі іншого закону, то в разі встановлення вищої групи інвалідності, право на отримання такої допомоги в більшому розмірі реалізується на підставі того ж нормативно-правового акта, за яким таку допомогу було призначено вперше.
		31. Таким чином, з урахуванням викладеного вище та беручи до уваги те, що у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності (первинно) Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області 10.02.2021 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону  № 580-VIII у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Закону  № 580-VIII, колегія суддів  приходить до висновку, що Міжвідомчою комісією було прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ, оскільки він не може реалізувати право на призначення та виплату  отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі при встановлені вищої групи інвалідності за цим законом, з огляду на те, що при первинній виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу інвалідності ІІІ групи, було застосовано положення Закону № 580-VIII.
		32. Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 13 Закону № 3551-ХІІ, підпункту 2 пункту            17 Порядку № 336, Верховний Суд приходить до висновку, що Міжвідомча комісія та Міністерство у справах ветеранів України діяли обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій справі не можуть бути задоволені, через що  рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 слід скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні  позовних вимог.
		33. Відповідно до частин першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. 
		34. Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні  позовних вимог.
		Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» задовольнити.
		Скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №440/2563/22. 
		Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		А.І. Рибачук
		А.Ю. Бучик 
		С.Г. Стеценко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...