Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/1146/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.
Дата набрання законної сили: 05.05.2023
Номер судового провадження: 3443

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		04.04.2023м. СумиСправа № 920/1146/22
		Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1146/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
		за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 21108013),
		до відповідачаДержавного професійно-технічного навчального закладу «Шосткинське вище професійне училище» (вул. Воронізька, буд. 38, м. Шостка, Сумська область, 41100; код за ЄДРПОУ 05537526), 
		про стягнення 13200,00 грн
		установив:
		30.12.2022 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить:
		1)розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження;
		2)стягнути з відповідача 13200,00 грн (тринадцять тисяч двісті грн 00 коп.) надміру сплаченої пенсії;
		3)справу розглядати за участі представника управління ПФУ в Сумській області.
		Ухвалою від 04.01.2023 у справі №920/1146/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, викладене в п. 1 прохальної частини позову; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участі представника позивача, викладене в п. 3 прохальної частини позову; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
		04.01.2023 копія ухвали від 04.01.2023 у справі №920/1146/22 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №48.
		Відповідно до матеріалів справи позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд судом справи №920/1146/22.
		30.01.2023 відповідач надіслав відзив від 20.01.2023 №33 на позовну заяву (вх №600/23), в якому відповідач зауважив, що відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. У відзиві відповідач також зазначає, що довідка від 06.09.2019 ДПТНЗ «Шосткинське вище професійне училище», що стала підставою нарахування позивачем ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника, містить достовірну інформацію, в той час як зі сторони позивача до відповідача у період з 29.09.2019 по 30.08.2022 не надходило жодних запитів про надання інформації щодо підтвердження факту навчання ОСОБА_1 в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Шосткинське вище професійне училище». З огляду на зазначене, відповідач заперечує проти позовних вимог, вважаючи що у відповідача відсутній обов`язок відшкодовувати позивачу заподіяну шкоду у зв`язку із одержанням ОСОБА_1 зайвих сум пенсії.
		31.01.2023 відзив аналогічного змісту але без доданих документів (вх №626) надісланий суду відповідачем, про що складено акт Господарського суду Сумської області від 01.02.2023 у справі №920/1146/22.
		06.02.2023 позивачем надіслана відповідь на відзив (вх №764/23), в якій позивач позовні вимоги підтримав, відзив на позов вважає необґрунтованим, просить позов задовольнити.
		17.02.2023 відповідач надіслав заперечення від 13.02.2023 №71 на відповідь на відзив (вх №1010/23), за яким відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.
		23.02.2023 відповідачем надіслане клопотання від 17.02.2023 №81 про долучення доказів (вх №1116/23), в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи докази направлення позивачу заперечень.
		Судом долучено до матеріалів справи заяви по суті справи, подані сторонами спору та докази направлення позивачу відповідачем заперечень.
		Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
		Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
		Позивач у позові зауважує, з 02.12.2012 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , як отримувач пенсії у разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. 
		06.09.2019 Державним професійно-технічним навчальним закладом «Шосткинське вище професійне училище» (далі  ДПТНЗ «Шосткинське ВПУ», відповідач) видано довідку, в якій зазначено, що відповідно до наказу №05 «З-УДЗ» від 29.08.2019 з 01.09.2019 по 30.06.2021 ОСОБА_1 навчається на денній формі у ДПТНЗ «Шосткинське вище професійне училище» за спеціальністю «Харчові технології».
		10.11.2020 громадянин ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про перерахунок пенсії.
		10.12.2021 Державним навчальним закладом «Шосткинський центр професійно-технічної освіти» видано довідку №687, що згідно з наказом від 29.10.2020 №6 «З-УФЮ» ОСОБА_1 з 29.10.2020 по 06.01.2022 навчається на денній формі у ДНЗ «Шосткинський центр ПТО».
		10.12.2022 громадянин ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про перерахунок пенсії.
		01.09.2022 позивач надіслав відповідачу запит №1800-0306-8/31113 про надання довідки, в якому відділ перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ Сумської області просив надати довідку про період навчання (припинення навчання) з 01.12.2019 по 31.08.2020 на гр. ОСОБА_1 у ДПТНЗ «Шосткинське ВПУ» із зазначенням наказів про зарахування та відрахування, період та форму навчання.
		02.09.2022 відповідачем на запит позивача було видано довідку №392, за якою ОСОБА_1 з 01.09.2019 (наказ від 28.08.2019 №05 «З-УДЗ») по 08.11.2019 (наказ від 08.11.2019 №47 «В-УДЗ») навчався у ДПТНЗ «Шосткинське ВПУ» на денній формі за спеціальністю «Харчові технології».
		Як зазначає позивач, позивачем виявлено переплату пенсії ОСОБА_1 в загальній сумі 19400,00 грн. за період з 01.12.2019 по 31.08.2020 (розпорядження про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 17.11.2020), про що ОСОБА_1 був повідомлений у відділі обслуговування громадян №4 (м. Шостка), що підтверджується його заявою, відповідно до якої ОСОБА_1 не заперечував щодо відрахування позивачем з розміру призначеної ОСОБА_2 пенсії по 20 % для повернення переплаченої суми пенсії.
		12.01.2022 позивач надіслав ОСОБА_1 лист №1800-0403-8/1750, в якому відділ з питань відрахувань з пенсій управління з питань виплати пенсій повідомив, що у зв`язку із відрахуванням ОСОБА_1 з ДПТНЗ „Шосткинське вище професійне училище згідно довідки від 13.11.2020, виникла переплата пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2020 в сумі 19400,00 грн., а тому прийняте рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 77 від 20.11.2020 року. Таким чином, відповідно до ст.50 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування починаючи з грудня 2020 року з пенсії ОСОБА_1 проводилися відрахування надміру виплачених сум пенсій в розмірі 20 % призначеної пенсії. За період з 01.12.2020 по 31.01.2022 відраховано 6100,00 грн. Залишок не відшкодованої переплати пенсії скалав13300,00 грн. Оскільки виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.02.2022 у зв`язку із закінченням навчання згідно довідки від 10.12.2021, відсутня можливість подальшого відшкодування надміру виплачених сум пенсій. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив ОСОБА_1 в місячний термін повернути надміру виплачені суми пенсійних коштів в сумі 13300,00 грн.
		Позивачем у позові зазначено, що 31.05.2022 за платіжним дорученням №61844142 від ОСОБА_1 на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 100,00 грн., іншу суму в розмір 13200,00 грн переплаченої пенсії ОСОБА_1 в добровільному порядку позивачу не повернув.
		Позивачем виявлено переплату пенсії ОСОБА_1 в загальній сумі 13200,00 грн. за період з 01.12.2019 по 31.08.2020, яка на думку позивача, виникла через поданням відповідачем недостовірних відомостей для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Відповідно до матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є вимога Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про стягнення з Державного професійно-технічного навчального закладу «Шосткинське вище професійне училище» суми переплаченої пенсії студента ОСОБА_1 , що навчався у зазначеному навчальному закладі. Підставою позову є неправомірні, на думку Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області, дії відповідача, що призвели до наслідків у вигляді переплат пенсії у сумі 13200,00 грн. Правовими підставами позову є норми статті 1166 Цивільного кодексу України.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
		Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
		Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
		Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особо, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що школи завдано не з її вини.
		При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
		На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		Відповідно до ч. 3 ст 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
		Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
		Зазначена норма кореспондується зі ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою визначено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
		Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі -Порядок).
		Вказаний порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла станом на 06.09.2019 - видача відповідачем довідки).
		Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 
		1)перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
		2)перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
		3)перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
		Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
		4)видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
		Крім того, відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
		Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов`язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 917/1860/17).
		Таким чином, суд вважає, що матеріальна шкода виникла внаслідок неправомірних дій позивача, адже саме ним було прийнято рішення про призначення пенсії гр. ОСОБА_1 , встановлений її розмір та проведена безпосередня виплата грошових коштів. Посадові особи позивача не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.
		Суд не вбачає причинного зв`язку між фактом видачі відповідачем довідок від 06.09.2019 №б/н та від 02.09.2022 №392 та надміру виплачених сум пенсій гр. ОСОБА_1 в розмірі 13200,00 грн. Факту надання недостовірних даних в довідці відповідача від 06.09.2019 судом не встановлено. 
		Таким чином, відсутність причинного зв`язку між шкодою та діями відповідача виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. 
		Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог за недоведеністю та необґрунтованістю
		При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
		Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2481,00 грн судового збору, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №2237 від 28.12.2022.
		Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову суду в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		вирішив:
		1.Відмовити в задоволенні позову.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України). 
		Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2023.
		 
		 
		СуддяВ.Л. Котельницька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...