Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9932/16 (904/4663/22) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:.
Надіслано судом: 17.04.2023. Зареєстровано: 17.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2023.

Результат оскарження 18.09.2023 Центральний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.04.2023м. ДніпроСправа № 904/9932/16 (904/4663/22)
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», м. Кам`янське, Дніпропетровська область 
		до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, м Дніпро 
		про скасування податкового повідомлення-рішення № 0200450717 від 14.12.2021, податкового повідомлення-рішення № 0200440717 від 14.12.2021 
		Представники:
		від позивача представник Снітько Е.В. дов. № 10-01/03 від 04.01.23р. 
		від відповідача представник Степанов М.С. посв. ОН №001469 видане 02.12.21р. 
		керуючий санацією Штельманчук М.С. посв. № 194 від 28.02.13р. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне акціонерне товариство Дніпровський завод мінеральних добрив звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення №0200450717 від 14.12.2021, податкового повідомлення-рішення № 0200440717 від 14.12.2021.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: - надати до суду докази оплати судового збору у розмірі 2221,89 грн.; - надати до суду докази надсилання копії позовної заяви від 07.12.2022 на адресу відповідача листом з описом вкладення. - надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Роз`яснено, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
		20.12.2022 представник позивача подав до суду супровідним листом від 20.12.2022, докази усунення недоліків позовної заяви. Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 25.01.2023 о 12:20год. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: Позивачу - відповідь на відзив відповідача (у разі його отримання - до дня першого підготовчого засідання), складену відповідно до вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії відповіді на відзив відповідачу; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); Відповідачу - відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття; одночасно надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання - заперечення на відповідь на відзив (у разі її отримання - до дня першого підготовчого засідання), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу; сторонам: - належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання).
		12.01.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що нормами Податкового кодексу передбачено порядок сплати грошових зобов`язань, зокрема податку на доходи фізичних осіб та військового збору. ПАТ «ДЗМД» було порушено строки сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отже було застосовано штрафні санкції, передбачені п. 125№.2 ст. 125№ ПК України, так як ПАТ «ДЗМД» умисно сплачувало ПДФО та військовий збір несвоєчасно. Судом відзив відповідача прийнято до відома.
		Також, 12.01.2023 представник відповідача подав до господарського суду клопотання про залишення позову ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив без розгляду та закриття провадження у справі. Судом клопотання представника відповідача прийнято до розгляду.
		В підготовчому засіданні 25.01.2023р., в присутності представників сторін, господарським судом було оголошено перерву до 15.02.2023р.
		15.02.2023 представник позивача подав до суду додаткові пояснення по справі. Судом додаткові пояснення представника позивача прийнято до відома.
		Крім того, 15.02.2023 представник позивача подав до канцелярії господарського суду заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Судом заперечення представника позивача прийнято до відома.
		В підготовче засідання 15.02.2023 з`явились представники сторін.
		Представник позивача в підготовчому засіданні заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів. Судом усне клопотання представника позивача прийнято до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 15.02.2023 клопотання представника відповідача про залишення позову ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив без розгляду та закриття провадження у справі - залишено без задоволення. Усне клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - задоволено. Продовжено підготовче провадження на 30 днів. Відкладено підготовче судове засідання на 15.03.2023 року о 11:40 год. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: Позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив, складену відповідно до вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії відповіді на відзив відповідачу; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); Відповідачу - заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу; сторонам: - належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання).
		09.03.2023 представник позивача подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Судом долучено до матеріалів справи подані представником позивача докази. 
		15.03.2023 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Судом письмові пояснення представника відповідача прийнято до відома.
		В підготовче засідання з`явились керуючий санацією та представники позивача та відповідача.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 15.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2023р. о 12:00год. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням.
		12.04.2023 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача. 
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
		При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.04.2023р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.09.2021 р. по 19.10.2021 р. посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проводилася позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.07.2018 по 30.06.2021.
		За результатами перевірки було складено акт №3638/04-36-07-19/31980517 від 25.10.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» (код ЄДРПОУ 31980517)» (надалі  Акт), в якому було вказано, що перевіркою встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Дніпровський завод мінеральних добрив» вимог:
		-14.1.180 пункту 14.1. статті 14, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VІ, (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб; 
		- п.п. 1.4 п. 161 підрозд. 10 розд. XX, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI, (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати військового збору.
		Не погоджуючись із висновками викладеними в акті №3638/04-36-07-19/31980517 від 25.10.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» (код ЄДРПОУ 31980517)», позивач звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із запереченнями №10-01/1155 від 22.11.2021 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 25.10.2021 №3638/04-36-07-19/31980517.
		07.12.2021 відповідач направив на адресу позивача лист «Про результати розгляду заперечень», в яких зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області враховано всі зауваження, що були викладені в запереченні Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України та за результатами розгляду встановлено, що позивачем не надано достатніх аргументів та додаткових документів для задоволення заперечень, всі порушення виявлені в ході проведення перевірки ґрунтуються виключно до вимог чинного законодавства України.
		14.12.2021 на підставі висновків акту від 25.10.2021 №3638/04-36-07-19/31980517 ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
		- №0200450717 від 14.12.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями  943 727,57 грн., пені  22 346,64 грн.
		- № 0200440717 від 14.12.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору за штрафними санкціями  17 203,60 грн., пені - 70,12 грн.
		Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі необґрунтованих висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд прийшов до наступних висновків.
		У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.
		Щодо порушень встановлених під час перевірки, суд зазначає наступне.
		Відповідач в п. 3.1.4.2 акту перевірки зазначив, що перевіркою своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у 2018-2019 роках. З огляду на це, в Акті зроблено висновок про застосування штрафу за несвоєчасне перерахування ПДФО на підставі п.1251.2 ст. 1251 Податкового кодексу України.
		Пунктом 1251 статті 1251 ПК України передбачено, що ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		Пункт 1251.2 статті 1251 ПК України передбачає, що ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		Позивач вказує, що за несвоєчасну сплату ПДФО та військового збору передбачена відповідальність згідно до ст. 124 ПК України, а не ст. 1251 ПК України, як це зазначено в акті перевірки та зазначається відповідачем. 
		Так, п. 124.1. ст. 124 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
		при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
		при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
		Пункт 124.2. ст. 124 ПК України вказує, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.
		З аналізу вказаних статей 124 та 1251 ПК України можна встановити, що положення статті 124 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
		Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 124 ПК України.
		В свою чергу, положеннями статті 1251 ПК України встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
		Відтак, відповідно до змісту наведеної норми статті 1251 ПК України відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку. 
		Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2022 року по справі №П/811/604/17.
		Також матеріалами справи встановлено, що сплату податку позивач здійснював до виплати доходу платникам податку (працівникам), отже норми статті 1251 ПК України відповідачем застосовані помилково.
		Посилання відповідача на те, що кваліфікуючою ознакою для застосування ст.1251 ПК України є порушення податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу є недоречним, адже обставини даної справи стосуються саме несвоєчасної сплати податків та зборів, а не ненарахування та/або неутримання, та/або несплати (неперерахування), та/або нарахування, сплати (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків. 
		Крім того, самими оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0200450717 від 14.12.2021, та № 0200440717 від 14.12.2021 всупереч пп. 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України не зазначено підстави для застосування саме ст. 1251 ПК України. Так само не було зазначено обґрунтування застосування ст. 1251 ПК України щодо несвоєчасного виконання грошових зобов`язань платником податків ані в відповіді на заперечення №93580/6/04-36-07-17-21 від 07.12.2021, ані в рішенні про результати розгляду скарги №8822/6/99-00-06-01-04-06 від 09.08.2022.
		Таким чином при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень самим контролюючим органом не було застосовано правомірні підстави для нарахування грошових зобов`язань у відповідності до ст. 1251 ПК України.
		Також, судом враховується і те, що за приписами ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
		Так, приписи ст.1251 ПК України набули чинності та діють з 01.01.2021р., при цьому, її зміст не містить вказівок на те, що норми податкового кодексу у частині застосування штрафних санкцій до платників податків за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з податку на додану вартість мають зворотню силу в часі, тобто, можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли та закінчилися у липні 2018 року  грудні 2019 року.
		З аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а тому до події чи факту несвоєчасної сплати позивачем ПДФО та військового збору, що мали місце в 2018 та 2019 роках не можуть бути застосовані норми ст.1251 Податкового кодексу України, які набрали законної сили лише з 01.01.2021р. та не мають зворотної дії в часі виходячи з вимог ст. 58 Конституції України.
		Разом з тим, як вбачається зі змісту оспорюваних податкових повідомлень-рішень та змісту акту перевірки, до події (факту) несвоєчасної сплати позивачем ПДФО та військового збору були застосовані норми п.1251.2 ст. 1251 ПК України, у редакції, чинній з 01.01.2021р., тобто контролюючий орган до даних правовідносин застосував зворотню дію закону в часі, що суперечить вимогам ст. 58 Конституції України.
		Відповідачем не було надано у відзиві або судовому засіданні заперечень на доводи позивача та обґрунтувань стосовно застосування норм Податкового кодексу, які були прийняті та набрали законної сили значно пізніше, ніж контролюючим органом було виявлено факти несвоєчасної сплати ПДФО та військового збору.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №804/2802/17 (провадження №К/9901/40093/18) та від 15 травня 2020 року у справі №826/5802/17 (провадження №К/9901/48291/18), 01 липня 2022 року у справі № 826/2674/18 (провадження № К/9901/949/19).
		Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (№466) визначено у яких саме випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
		Слід зазначити, що податковим правопорушенням, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом (п.109.1 ст.109 ПКУ).
		Згідно п.112.1, п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
		Таким чином, обов`язок доведення вини Податковим кодексом України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
		Для притягнення до відповідальності платника податків контролюючий орган був зобов`язаний встановити і довести наявність вини в діянні платника податків, і окремо встановити і довести наявність обставин, що вказують на умисел.
		Отже, для притягнення до відповідальності платника податків саме на підставі п.125-1.2 ст. 125-1 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний встановити наступні складові вини та умислу:
		- встановити можливість дотримання платником податків правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
		- встановити те, що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
		- встановити те, що платник податків діяв удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством.
		Згідно до обставин справи відповідачем не доведено, що Позивач мав можливість сплатити грошові зобов`язання своєчасно, проте не вчинив такі дії удавано, цілеспрямовано, оскільки жодних доказів до складеного акту перевірки надано не було, в той же час, викладені в акті перевірки аргументи Відповідача спростовуються подальшою сплатою Позивачем вказаної суми грошового зобов`язання, що свідчить про те, що позивачем вживалися заходи з метою дотримання вимог податкового законодавства та погашення відповідної суми податкового боргу.
		Сама по собі обізнаність у строках сплати сум грошових зобов`язань не свідчить про умисність таких дій платника податку.
		Більш того, позивач не міг удавано, цілеспрямовано створити умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства адже такі умови спричинять тільки негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. Отже умисел платника податків на порушення вимог податкового законодавства у даній справі відсутній.
		Відповідачем також не спростовано, що існував ряд негативних факторів, що не дозволяли ПАТ «ДЗМД» своєчасно виконувати свої грошові зобов`язання вчасно, зокрема це банкрутство підприємства (справа №904/9932/16), неможливість придбати сировину, відміна квотування добрив іноземного виробництва, критичний вплив кризових явищ в економіці країни, простій підприємства.
		Також, господарський суд приймає до уваги наведені позивачем доводи про те, що у період 2018-2019 рр. ПАТ «ДЗМД» виробляло продукцію не на постійній основі, з тривалими простоями, внаслідок вказаних вище негативних факторів. Несистематичні періодичні надходження грошових коштів від реалізації продукції не дозволяли своєчасно виконувати всі грошові зобов`язання підприємства та не залежали від волі ПАТ «ДЗМД», тобто такі негативні умови безумовно не могли бути створені позивачем. 
		Таким чином, господарський суд вважає, що акт перевірки не містить жодних доказів наявності в діях Позивача вини та умислу, як додаткової кваліфікуючої ознаки необхідної для притягнення до відповідальності. 
		Акт мітить лише загальні посилання про те, що Позивач мав можливість виконати свої податкові зобов`язання, та про те, що Позивач був обізнаний про наявність узгоджених зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Проте жодного обґрунтування з посиланням на відповідні докази, на підставі чого Відповідачем були зроблені такі висновки, вказаний акт перевірки не містить.
		Обізнаність про наявність узгоджених зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не дорівнюють прояву умислу, для встановлення якого мають бути доведені обставини, які прямо підтверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу. Доказів зазначеного, що доводить наявність умислу, Відповідачем не надано.
		Таким чином, висновки Акту перевірки, та як наслідок складені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення, мають лише посилання про накладення стягнення в межах п.1251.2 ст. 1251 Податкового кодексу України, проте не містять належних обґрунтувань наявності в діях платника податку вини та умислу, з посиланням на відповідні докази, що вказує на незаконність таких висновків Акту та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, складених на підставі Акту.
		З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Дніпровський завод мінеральних добрив до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення №0200450717 від 14.12.2021, податкового повідомлення-рішення № 0200440717 від 14.12.2021, підлягають задоволенню.
		Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
		Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
		На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією.
		З огляду на викладене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду.
		З огляду на викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233,237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги задовольнити.
		Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0200450717 від 14.12.2021, податкове повідомлення-рішення № 0200440717 від 14.12.2021, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 44118658).
		Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» (51917, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 179, код ЄДРПОУ 31980517) витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 972,11 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві грн. 11 коп.).
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повне рішення складено 17.04.2023р.
		 
		Суддя І.В. Владимиренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...