Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/2790/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано судом: 18.04.2023. Зареєстровано: 18.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2023.
Дата набрання законної сили: 03.05.2023
Номер судового провадження: 2-о/953/85/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    Справа № 953/2790/23
		н/п 2-о/953/85/23 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.04.2023 року Суддя Київського районного суду м. Харкова Колесник С.А. у справі № 953/2790/23 за заявою ОСОБА_1  (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		Встановив:
		 
		Заявник ОСОБА_1 13.04.2023 звернувся до суду з заявою, в якій просить:
		1. Встановити юридичний факт того, що 09.02.2017 року Військово - лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею ІНФОРМАЦІЯ_12, що було оформлено протоколом №17 від 09.02.2017 року, який був знищений внаслідок ракетного обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		2. Встановити юридичний факт того, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.02.2017 року виключений з військового обліку і не є військовозобов`язаним.
		На обгрунтування заяви вказує, зокрема, що з 2014 року він є внутрішньо переміщеною особою. Наразі  проживає за адресою АДРЕСА_1 , а тому дана заява підсудна Київському районному суду м. Харкова відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України. З 2014 року до 2017 року  мешкав в Шевченківському районі міста Харкова де і отримав вперше статус ВПО. 02.02.2017 року його було взято на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 та видане Тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 . З 02.02.2017 по 09.02.2017 року проходив ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7. 09.02.2017 року ВЛК він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею ІНФОРМАЦІЯ_12, що було оформлено протоколом №17 від 09.02.2017 року. Ці дані були внесені у виданій йому Обліково-послужній картці до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , проте у військово-облікові документи не була внесена фраза «з виключенням з військового обліку». Таким чином, він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку під час дії мобілізації. 14.02.2017 року на підставі цього рішення ВЛК, відповідно до 3.8 глави 3 розділу II наказу МОУ №402 - 2008 року, його було знято з реєстрації в ІНФОРМАЦІЯ_3 і виключено з військового обліку.
		З метою отримання у його військово облікових документах позначки, необхідної для реєстрації нового місця проживання у Московському районі міста Харкова, він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9. 14.02.2017 без проходження будь-яких процедур він був взятий на облік і одночасно знятий - виключений з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі протоколу № 17 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 від 09.02.2017 року, оскільки був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
		Факт виключення його з військового обліку підтверджується наступним: 
		1) Проходження ВЛК під час особливого періоду, яке передбачає у випадку визнання особи непридатним до військової служби його обов`язкове виключення з військового обліку;
		2) Обліково-послужною карткою до тимчасового посвідчення НОМЕР_2 , зокрема у п.22 безальтернативно зазначено про визнання його непридатним до військової служби; 
		3) Тимчасовим посвідченням № НОМЕР_2 ; 
		4) Одночасним поставленням та зняттям-виключенням з обліку в один день у ІНФОРМАЦІЯ_4 14.02.2017 року; 
		5) Відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 від 24.11.2022 року, згідно якої ІНФОРМАЦІЯ_6 не має даних про знаходження у них на обліку жодного громадянина ОСОБА_1 .
		Вказав, що він не може звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства з оскарженням бездіяльності щодо не зазначення у його обліково-послужній картці та тимчасовому посвідченні повних відомостей про виключення з військового обліку обліку, оскільки закінчився строк, передбачений ст.122 КАСУ.
		Зробити відповідні зміни у його документи про виключення його з військово обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 не може, оскільки: 1) він проходив ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7. 2) він виключений з військового обліку ще ІНФОРМАЦІЯ_11.
		Вказав, що отримати дублікат рішення за наслідком проходженням ним ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку він проходив з 02.02.2017 по 09.02.2017 року, а саме її результату - протоколу №17 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 09.02.2017 року де прямо зазначено, що він підлягає виключенню з військового обліку він не може, оскільки згідно відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , всі його документи були знищені внаслідок ракетного обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Факт виключення його з військового обліку потрібен: для влаштування на роботу; вступу до аспірантури; перетину державного кордону в робочих, гуманітарних і лікувальних потребах.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.
		Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, приходжу до настпуного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;   6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
		Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		       Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», встановлено, що у кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) зазначено, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови)».
		Так, з матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 звертався до Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Харкова та отримав відповідь про знищення документів. Окрім цього, у відповіді було роз`яснено, що у разі незгоди з дійсним рішенням, заявник має право оскаржити його у вищестоящих органах військового управління в порядку підпрядкованості, а також у суді відповідної юрисдикції.
		Однак, матеріали справи не містять доказів оскарження заявником вказаного рішення.
		Як вже зазначалося, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови якщо заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
		Окрім цього, згідно ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
		Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		У даному випадку суд вважає, що існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
		Щодо посилання заявника на те, що він не може звернутись в порядку адміністративного судочинства з оскарженням бездіяльності щодо не зазначення у його обліково-послужній картці та тимчасовому посвідченні повних відомостей про виключення з військового обліку, оскільки закінчився строк, передбачений ст. 122 КАС України, вважаю за необхідне зазначити, що відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.  Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Також, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
		З огляду на зазначене, приходжу до висновку про те, що у заявника є об`єктивна можливість звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції та про неможливість розгляду даної заяви у окремому провадженні, а тому у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.
		       Керуючись ст. ст. 19, 186, 263, 293, 315 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1  про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Ухвала набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвалу залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Суддя С.А.Колесник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...