Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 23/448-б : не визначено.
Надіслано судом: 20.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2023.
Дата набрання законної сили: 19.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		19 квітня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  23/448-б 
		Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду                                                                 Огороднік К.М.
		 
		перевіривши касаційну скаргу Фонду державного майна України
		 
		на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022
		та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 
		 
		у справі  № 23/448-б
		за заявою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва
		до Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір»
		про визнання банкрутом,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 затверджено план санації Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» у справі № 23/448-б про банкрутство, порушеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2007, схвалений 25.06.2019 рішеннями загальних зборів кредиторів та комітету кредиторів та погоджений Міністерством охорони здоров`я України листом від 28.12.2019 № 10-13/50100/2-19.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 апеляційні скарги Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури залишено  без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 23/448-б залишено без змін.
		До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду державного майна України (надіслана 29.03.2023, що підтверджується конвертом Укрпошта Стандарт) з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі  №23/448-б, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; справу направити до суду першої інстанції для  продовження розгляду у процедурі санації; відстрочити сплату судового збору на певний строк але не довше  ніж до ухвалення судового рішення.
		 
		Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 надійшов до скаржника засобами електронного зв`язку 14.03.2023.
		 
		Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. 
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, повний текст якої складено 08.03.2023  тобто останнім днем подання касаційної скарги є 28.03.2023.
		Однак, касаційну скаргу надіслано до Верховного Суду 29.03.2023, що свідчить про пропуск процесуального строку.
		Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Частиною другою та третьою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
		Верховний Суд звертає увагу, що з наданої скаржником копії скріншота з електронної пошти не можливо встановити кому і від кого було надіслано лист  та які вкладення він містив.
		Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		 
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
		 
		Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		 
		Відповідно до п.7 ч.2 ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання  до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір  прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року  становить 2   684 грн.
		 
		Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 2   684  грн. 
		 
		Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з скрутним фінансовим станом  через воєнний стан.
		 
		Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд зазначає таке.
		 
		Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. 
		При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
		При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
		Проте, заявник не навів доводи та не надав документи, які підтверджують його майновий стан, не надав жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору на момент звернення до суду із касаційною скаргою та доказів можливості сплати вказаних грошових коштів до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції.
		Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише посилання заявника касаційної скарги на відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати. 
		Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення   сплати судового збору.
		Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
		 
		Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
		 
		Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2)  якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		 
		Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
		 
		Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
		 
		Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
		Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності».
		Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій  ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження на неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішеннь, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
		 
		В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, а саме в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).
		Відповідно до      ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
		З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі  ч. 2 статті 292 ГПК України.
		Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, статті 4,6,8  Закону України "Про судовий збір"   Верховний Суд,    - 
		 
		У Х В А Л И В:
		1.Відмовити у задоволенні клопотання Фонду державного майна України про відстрочення сплати судового збору.
		 
		2.Касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі  №23/448-б - залишити без руху.
		 
		3. Надати Фонду державного майна України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати суду докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі  № 23/448-б з відміткою про отримання; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 684 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
		 
		4. Роз`яснити скаржнику № 23/448-б, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Касаційного господарського суду    
		у складі Верховного Суду                                                                   Огороднік К.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...