Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/414/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 26.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 17.05.2023
Номер судового провадження: //911/414/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/414/18 
		Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
		за позовом Першого заступника прокурора Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністраціїдо 1. Козинської селищної ради  2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом»треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору1.  ОСОБА_1  2.  ОСОБА_2  3. ОСОБА_3  4.  ОСОБА_4  5. Приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2»провизнання недійсним рішень та витребування земельних ділянокза участю представників:
		прокуратури:Філіпенко О.І.  посв. від 10.03.2023 № 069063відповідача 2:Карпухін Я.В.  адвокат, дов. від 05.02.2020позивача, відповідача 1 та третіх осіб: не з`явилисьсуть спору:
		До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 05/1-4/6 вих від 19.02.2018 (вх. № суду 424/18 від 28.02.2018) Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Козинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників»; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір» в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників «Сосновий бір» ОСОБА_1 площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_2 ); витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» земельну ділянку площею 1,0527 га з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 вартістю 27574,52 грн., яка знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на порушення органом місцевого самоврядування положень статей 13, 14, частини 2 статті 19 Конституції України, статей 24, 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 3, 4, 6, 11, 16, 42 Лісового кодексу України, статей 1, 2, 9, 17, 19 Земельного кодексу України під час розпорядження спірними земельними ділянками, оскільки ВК Козинської селищної ради, з перевищенням наданих законом повноважень, було вилучено землі лісогосподарського призначення, які знаходилися поза межами населеного пункту та без зміни цільового призначення, всупереч вимог ст. 42 Лісового кодексу України, надано їх для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських споруд і для ведення особистого підсобного господарства.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2019 (суддя Бабкіна В.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2».
		Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у даній справі, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Козинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДОМ», треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Приватне акціонерне товариство Київська пересувна механізована колона-2» про визнання недійсними рішень виконавчого комітету селищної ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, відмовлено повністю.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 у даній справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі № 911/414/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 № 424/18 матеріали даної справи передано до розгляду судді Ю.В. Подоляку.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2021 прийнято справу № 911/414/18 до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо заявленого позову з врахуванням висновків та вказівок, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 у даній справі. Запропоновано подати відповідачам відзиви на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову не пізніше 10.08.2021.
		На електронну пошту суду від ТОВ «Трейдом» надійшло клопотання (вх № суду 21353/21 від 13.09.2021), скріплене ЕЦП представника другого відповідача, про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав того, що прокурором не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність в нього підстав у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в даній справі, позаяк прокурором не надано жодних доказів звернення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Кабінету Міністрів України з наданням йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, та як наслідок подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Навпаки матеріали справи містять докази, що таке звернення прокуратури до КМУ відбулось після подання позовної заяви. 
		На адресу суду від прокуратури надійшов лист (вх № суду 24158/21 від 19.10.2021), в якому прокурор зазначає, що клопотання другого відповідача про залишення позову без розгляду є безпідставним та задоволенню не підлягає, позаяк прокурором належним чином обґрунтовано підстави пред`явлення даного позову в інтересах держави в особі КМУ, який неодноразово у наданих суду поясненнях висловлював позицію про підтримання поданого прокурором позову.
		На адресу суду від Київської обласної прокуратури надійшов лист (вх. № суду 24159/21 від 19.10.2021), в якому міститься клопотання про заміну у справі № 911/414/18 Кабінету Міністрів України на його процесуального правонаступника Київську обласну державну адміністрацію. 
		В судовому засіданні призначеному на 19.10.2021 дослідивши клопотання другого відповідача (вх № суду 21353/21 від 13.09.2021) про залишення позовної заяви без розгляду, суд, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні прокурора та представника другого відповідача з приводу зазначеного клопотання, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 19.10.2021, якою відмовив в його задоволенні з огляду на те, що відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання, позаяк прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі КМУ та дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2021 у даній справі задоволено клопотання Київської обласної прокуратури, яке міститься в листі (вх. № суду 24159/21 від 19.10.2021) про заміну у справі № 911/414/18 Кабінету Міністрів України на його процесуального правонаступника - Київську обласну державну адміністрацію. Замінено позивача Кабінет Міністрів України на його процесуального правонаступника Київську обласну державну адміністрацію.
		На адресу суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання від 21.12.2021 (вх. № суду 29648/21 від 23.12.2021) про залучення КМУ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		На адресу суду від прокуратури надійшов лист (вх. № суду 1047/22 від 18.01.2022) про зміну найменування органу прокуратури, який звернувся з позовною заявою до суду у даній справі з Прокуратури Київської області на Київську обласну прокуратуру.
		На адресу суду від Київської обласної державної адміністрації надійшли пояснення щодо предмета спору від 17.01.2022 № 19/2022 (вх № суду 1236/22 від 19.01.2022), в яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
		На адресу суду від прокуратури в порядку ст. 46 ГПК України надійшла заява від 10.02.2022 № 15/1-153вих22 (вх. № суду 3446/22 від 16.02.2022) про зміну предмета позову, відповідно до якої прокурор просить суд п. 4 прохальної частини позовної заяви розглядати в наступній редакції: «Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» земельну ділянку з кадастровими номерами 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га, які знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району». Вказана заява мотивована тим, що в ході розгляду судом даної справи ТОВ «Трейдом» здійснено поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 площею 1,0527 га на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 та 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га.
		На електронну пошту суду від ТОВ «Трейдом» надійшла заява (вх. № суду 3783/22 від 21.02.2022), скріплена ЕЦП представника другого відповідача, в якій другий відповідач просить суд закрити провадження у даній справі.
		На електронну пошту суду від ТОВ «Трейдом» надійшли заперечення (вх. № суду 6302/22 від 07.06.2022), скріплені ЕЦП представника другого відповідача, щодо поданої прокурором заяви про зміну предмета позову, в яких другий відповідач просив суд відмовити прокурору у задоволенні його заяви про зміну предмета позову щодо розгляду п. 4 позовної редакції в новій редакції.
		В судовому засіданні призначеному на 07.06.2022, дослідивши клопотання Кабінету Міністрів України від 21.12.2021 (вх. № суду 29648/21 від 23.12.2021) про залучення КМУ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, суд, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні прокурора та представника другого відповідача з приводу зазначеного клопотання, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 07.06.2022, якою відмовив в його задоволенні з огляду на те, що рішення у даній справі не вплине на права та обов`язки КМУ щодо однієї із сторін у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення поданого клопотання та залучення КМУ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		На адресу суду від прокуратури надійшли доповнення від 15.07.2022 № 15/1-573вих22 (вх. № суду 9748/22 від 03.08.2022) до заяви про зміну предмета позову, в яких прокурор, зокрема, зазначає, що в заяві про зміну предмета позову допущено помилку, вказано п. 4 прохальної частини позовної заяви, замість п. 8 прохальної частини позовної заяви, у зв`язку з чим прокурор просив суд врахувати, що зміст заяви про зміну предмета позову стосується виключно уточнення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки.
		На електронну пошту суду від ТОВ «Трейдом» надійшла заява (вх. № суду 9837/22 від 04.08.2022), скріплена ЕЦП представника другого відповідача, щодо поданої прокурором заяви про зміну предмета позову, в якій другий відповідач просить суд залишити заяву прокурора від 10.02.2022 № 15/1-153вих.22 про зміну предмету позову без розгляду, з мотивів того, що прокурором не додано доказів про доплату судового збору за подання заяви про зміну предмету позову, виходячи з вартості земельних ділянок.
		В судовому засіданні призначеному на 09.08.2022, дослідивши заяву прокурора від 10.02.2022 № 15/1-153вих22 (вх. № суду 3446/22 від 16.02.2022) про зміну предмета позову та доповнення від 15.07.2022 № 15/1-573вих22 (вх. № суду 9748/22 від 03.08.2022) до заяви про зміну предмета позову, суд, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні прокурора та представника другого відповідача з приводу зазначеної заяви та доповнень до неї, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 09.08.2022, якою прийняв до розгляду заяву прокурора від 10.02.2022 № 15/1-153вих22 (вх. № суду 3446/22 від 16.02.2022) про зміну предмета позову з урахуванням доповнень від 15.07.2022 № 15/1-573вих22 (вх. № суду 9748/22 від 03.08.2022) до заяви про зміну предмета позову.
		За таких обставин, в даному провадженні остаточними вимогами прокурора є наступні вимоги: про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників»; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір» в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників «Сосновий бір» ОСОБА_1 площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_2 ); витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га, які знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2022 у даній справі частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» (вх. № суду 3783/22 від 21.02.2022) про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі № 911/414/18 в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір» в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників «Сосновий бір» ОСОБА_1 площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_2 ). В решті вимог заяви про закриття провадження у справі в іншій частині позовних вимог прокурора відмовлено.
		Після закриття провадження у даній справі в частині вищезазначених позовних вимог прокурора, на розгляді суду лишились вимоги прокурора про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників»; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва; витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га, які знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району.
		На електронну пошту суду від ТОВ «Трейдом» надійшло клопотання (вх. № суду 12740/22 від 20.09.2022), скріплене ЕЦП представника другого відповідача, про залучення ГО товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
		На адресу суду від прокуратури надійшов лист від 24.10.2022 № 15/1-вих-22 (вх. № суду 14891/22 від 24.10.2022), в якому прокурор зазначає, клопотання другого відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним і задоволенню не підлягає, оскільки відбувся поділ спірної земельної ділянки на дві окремі ділянки, після якого їх загальна площа відносно первинної ділянки не змінилась, а відтак не змінилась їх вартість. Також прокуратура подала лист від 24.10.2022 № 15/1-вих-22, в якому прокурор зазначає, що клопотання другого відповідача про залучення третьої особи є безпідставним і задоволенню не підлягає.
		В судовому засіданні призначеному на 25.10.2022, дослідивши заяву ТОВ «Трейдом» (вх. № суду 9837/22 від 04.08.2022) про залишення без розгляду заяви прокурора від 10.02.2022 № 15/1-53вих22 (із уточненнями) про зміну предмета позову, суд, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні прокурора, представників позивача та другого відповідача з приводу зазначеного клопотання, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 25.10.2022, якою відмовив в його задоволенні з огляду на відсутність підстав для залишення позову без розгляду, з мотивів наведених другим відповідачем.
		В судовому засіданні призначеному на 25.10.2022, дослідивши клопотання ТОВ «Трейдом» (вх. № суду 12740/22 від 20.09.2022) про залучення ГО товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні прокурора, представників позивача та другого відповідача з приводу зазначеного клопотання, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 25.10.2022, якою відмовив в його задоволенні з огляду на те, що рішення у даній справі не вплине на права та обов`язки ГО товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» щодо однієї із сторін у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення поданого клопотання та залучення ГО товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2022 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2022 об 11:30. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2022 у даній справі оголошено перерву у судовому засіданні до 17.01.2023 об 10:40. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2023 у даній справі оголошено перерву у судовому засіданні до 21.02.2023 об 11:30.
		На електронну адресу суду від ТОВ «Трейдом» надійшли письмові пояснення (вх. № суду 3189/23 від 17.02.2023), скріплені ЕЦП представника другого відповідача.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2023 у даній справі оголошено перерву у судовому засіданні до 28.03.2023 об 14:30.
		Присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмету позову з урахуванням уточнень до заяви та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
		Присутній в судовому засіданні представник другого відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.
		Позивач, перший відповідач та треті особи в судове засідання не з`явились.
		Частино 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Враховуючи, що неявка позивача, першого відповідача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників позивача, першого відповідача та третіх осіб за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника другого відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
		встановив:
		Козинська селищна рада рішенням від 28.04.1998 делегувала виконавчому комітету Козинської селищної ради повноваження щодо виділення земельних ділянок у власність, користування та їх приватизації.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» від 28.04.2000 № 9/1, за результатами розгляду листа Київського державного лісогосподарського об`єднання № 01-258/2 від 18.04.2000, вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання земельну ділянку (33, 38 квартали Козинського лісництва) загальною площею 22,0 га та зараховано вилучену земельну ділянку до земель запасу Козинської селищної ради (резервні території під розширення меж населеного пункту) (том 1 арк.с. 84).
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників» від 27.07.2000 № 6/4, за результатами розгляду клопотання ЗАТ «Київська ПМК № 2» про надання земельної ділянки в постійне користування під розміщення товариства індивідуальних забудовників «Сосновий бір» в смт Козин та розробленого Обухівським бюро ДЗК проекту відведення земельної ділянки, затверджено розроблений Обухівським бюро ДЗК проект відведення земельної ділянки ЗАТ «Київська ПМК № 2» та надано за рахунок земель запасу Козинської селищної ради земельну ділянку площею 22,5 га ЗАТ «Київська ПМК № 2» під розміщення ТІЗ «Сосновий Бір» (том 1 арк.с. 85).
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» від 26.10.2000 № 5/3, за результатами розгляду листів Київського державного лісогосподарського об`єднання № 01/394 від 14.06.2000, № 01/417-2 від 25.06.2000, № 01-417-1 від 25.06.2000, № 01-591 від 28.09.2000, № 01/629 від 19.10.2000, вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання Козинського лісництва квартал 38 виділ 12 площею 0,5 га, квартал 38 виділ 6 площею 0,4 га, квартал 38 виділ 20 площею 1,4 га, квартал 38 виділ 25 площею 0,8 га, квартал 38 виділ 10 площею 2,9 га, квартал 33 виділ 1 площею 1,5 га, квартал 17 виділ 24 площею 1,5 га, квартал 17 виділ 25 площею 0,6 га, квартал 32 виділ 9, 10, 16, 19 площею 5,72 га, квартал 38 виділ 12, 13, 14, 15-22, 24 площею 14,1 га, зараховано вилучену земельну ділянку до земель запасу Козинської селищної ради (резервні території під розширення населеного пункту) (том 1 арк.с. 86). 
		В матеріалах справи (том 3 арк.с. 182-187) містяться наступні листи Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс»:
		- від 18.04.2000 № 01-258/2, в якому КДЛО «Київліс» не заперечувало проти вилучення земельної ділянки з держлісфонду Козинського лісництва в кв. 33, 38 площею 22 га згідно діючого законодавства для розвитку інфраструктури селища за умови, що дана земельна ділянка включена в генеральний план розвитку селища;
		- від 14.06.2000 № 01/394, в якому КДЛО «Київліс» не заперечувало проти вилучення із складу держлісфонду Козинського лісництва в кварталі 33 виділ 1, земельної ділянки 1,5 га (вкрита лісом), яку просить передати до земель запасу Козинської селищної ради;
		- від 25.06.2000 № 01/417-1, в якому КДЛО «Київліс» зазначало, що враховуючи, що земельні ділянки держлісфонду Козинського лісництва в кварталі 17 виділ 24 площею 1,5 га, виділ 25 площею 0,6 га включені в генеральний план розвитку селища Козин, КДЛО «Київліс» не заперечує проти вилучення їх із складу держлісфонду Козинського лісництва і передачі до земель запасу Козинської селищної ради;
		- від 25.06.2000 № 01/417-2, в якому КДЛО «Київліс» зазначало, що враховуючи, що земельні ділянки держлісфонду Козинського лісництва в кварталі 38 виділ 12 площею 0,5 га, виділ 6 площею 0,4 га, виділ 20 площею 1,4 га, виділ 25 площею 0,8 га, виділ 10 площею 2,9 га включені в генеральний план розвитку селища Козин, КДЛО «Київліс» не заперечує проти вилучення їх із складу держлісфонду Козинського лісництва і передачі до земель запасу Козинської селищної ради;
		- від 28.09.2000 № 01591, в якому КДЛО «Київліс» не заперечувало проти вилучення із складу держлісфонду Козинського лісництва в кварталі 32 виділ 9, 10, 16, 19 земельної ділянки площею 5,72 га (вкрита лісом), яку просить передати до земель запасу Козинська селищна рада, так, як дана земельна ділянка включена в генеральний план забудови смт Козин.
		- від 19.10.2000 № 01-629, в якому КДЛО «Київліс» не заперечувало проти вилучення із складу держлісфонду Козинського лісництва в кв. 38 виділ 12, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 24 земельної ділянки загальною площею 14,1 га яку просить передати до земель запасу Козинської селищної ради.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір» від 29.11.2001 № 6/1 безкоштовно передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства, із земель товариства індивідуальних забудовників, зокрема: ОСОБА_1  площею 0,5762 га (ділянка № 50), ОСОБА_3  площею 0,4764 га (ділянка № НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4  площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_2 ) (том 1 арк.с. 87-89).
		За договорами купівлі-продажу від 13.12.2001 №№ 4646, 4642, 4638 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 відчужено ділянки № 50, 60, 61 на користь ОСОБА_5 , у зв`язку з чим остання отримала державний акт на право власності на землю від 15.02.2002 серії ІV-КВ № 027271 на вказані земельні ділянки, які об`єднала в одну земельну ділянку площею 1,5026 га та в подальшому на підставі заяви № 1649 здійснила поділ вказаної земельної ділянки на дві земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0040 площею 0,4500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 площею 1,0526 га для ведення особистого селянського господарства.
		Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області 26.01.2012 ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:05:003:0041, площею 1,0527 га серії ЯМ № 400346.
		На підставі договору міни від 24.12.2015 № 3251 ОСОБА_5 відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:05:003:0041, ТОВ «Трейдом».
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.02.2018 № 113806605, право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 1,0527 га, кадастровий номер 3223155400:05:003:0041 на підставі договору міни від 24.12.2015 № 3251 зареєстровано за ТОВ «Трейдом».
		Звертаючись з даним позовом до суду прокурор зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс», що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме: інформацією Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 461 від 18.09.2017, фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 38, виділів 2, 3, 5, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 та 24 Козинського лісництва та межами спірної земельної ділянки, інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.11.2017 № 10-10-0.222-16664/2-17, а також інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 07.09.2017 р. № 02-712. Згідно Проекту організації і розвитку лісового господарства Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» (таксаційний опис, поквартальні суми плоз та загальних запасів насаджень, Том ІІ, Книга І, Ірпінь 1994, Інвентаризаційний № 340, Примірник № 2) Козинського лісництва, спірна земельна ділянка відносилась до категорії лісу  лісогосподарська частина лісів земельних зон.
		Як зазначає прокурор, виконавчим комітетом Козинської селищної ради на підставі рішень від 28.04.2000 № 9/1, від 26.10.2000 № 5/3, від 27.07.2000 за № 6/4, від 29.11.2001 № 6/1, всупереч наданих законом повноважень, вилучено та у подальшому передано безкоштовно у власність вказаних вище громадян земельні ділянки, які знаходилися поза межами населеного пункту.
		В той же час, рішення про вилучення спірної земельної ділянки  лісів першої групи, зміну її категорії, а також подальшу передачу у приватну власність мала право приймати лише Верховна Рада України, а селищні ради та їх виконавчі комітети взагалі не наділялись повноваженнями щодо надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту. 
		Крім того, прокурор вказував, що переведення лісових земель до інших категорій мало проводитися за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Разом з тим, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, погодження Держкомлісгоспом в порядку, передбаченому ст. 42 Лісового кодексу України (в редакції станом на 2000 рік) не приймались. 
		В якості доказів, які підтверджують заявлені позовні вимоги прокурор посилається зокрема, на такі документи, які надає до позовної заяви:
		- лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.09.2017 0-10-0.11-15310/2-17, в якому зазначено, що за інформацією Відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до проекту формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів, смт Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області, станом на 1995 рік, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 була розташована за межами смт Козин та с. Рудики, в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівскього району Київської області (том 1 арк.с. 116);
		- лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.11.2017 № 10-10-0.222-16664/2-17, в якому зазначено, що за інформацією Відділу в Обухівському районі Головного управління Держтеокадастру у Київській області (лист від 07.11.2017 № 610/402-17-0.222), відповідно до даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6-зем та наявних планово-картографічних матеріалів (проекту формування та встановлення меж Козинської селищної ради, народних депутатів смт Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області, що розроблена інститутом землеустрою УДАРІ 1995) зазначені в запиті земельні ділянки, які до 28.04.2000 знаходились в кварталі 38 виділах 2,3, 5, 8, 9, 11 Козинського лісництва, загальною площею 6,5 га та ті, що до 26.10.2000 знаходились у виділах 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18. 19, 20, 21, 22, 24 Козинського лісництва, загальною площею 16 га, відносились до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», землі лісогосподарських підприємств (шифр рядка 88), лісові землі - землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою рослинністю) (графа 23) (том 1 арк.с. 117);
		- лист Державного агентства лісових ресурсів України від 01.11.2017 № 02-33/8132-17, в якому зазначено, що розглянувши лист прокуратури щодо погодження переведення до інших категорій лісових земель, вилучених у 2000 році рішенням Козинської селищної ради, із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» (Козинське лісництво: кв. 38 вид. 2, 3.5,8, 9, II, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 24), загальною площею понад 19 га та зарахованих до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Держлісагенство повідомляє, що ним не погоджувалося переведення до інших категорій, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 (том 1 арк.с.118); 
		- лист ВО «Укрдержліспроект» від 18.09.2017 № 461 до якого надано фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 37, 38 та межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва «Київський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993 року та межами земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 (том 1 арк.с. 121-122); 
		- лист ДП «Київське лісове господарство» від 07.09.2017 № 02-712, до якого підприємство додає: копію планшету № 2 (лісовпорядкування 1993 року) кварталу 38, копію геодезичних даних планшету № 2, копію плану лісонасаджень, копію таксаційного опису із проекту організації та розвитку лісового господарства Козинського лісництва кварталу 38 (том 1 арк.с. 124-137).
		Прокурор, вказуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 площею 1,0527 га, яка в ході розгляду судом даної справи, на підставі заяви ТОВ «Трейдом» від 06.02.2020 поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га (далі  спірна земельна ділянка) є землею державної власності лісогосподарського призначення, відноситься до лісового фонду, на час її вилучення знаходилася поза межами населеного пункту, вибула з власності держави на підставі рішень виконавчого комитету Козинської селищної ради, який приймаючи оскаржувані рішення розпорядився спірними земельними з перевищенням наданих законом повноважень, з порушенням норм земельного та лісового законодавства України, оскільки рішення про вилучення спірної земельної ділянки  лісів першої групи, зміну її категорії, а також подальшу передачу у приватну власність мала право приймати лише Верховна Рада України, просить суд визнати недійними в оскаржуваній частині рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 26.10.2000 № 5/3, від 27.07.2000 № 6/4 та на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України витребувати на користь держави в особі позивача земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га.
		ТОВ «Трейдом» заперечує проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що спірна земельна ділянка станом як 1997 рік так і станом на 2000 рік знаходилась в межах селища Козин, право надання в постійне користування та вилучення земельних ділянок лісового фонду в межах селища Козин належало Козинській сільській раді, а тому прийняття оскаржуваних рішень про вилучення земельних ділянок з постійного користування Київського державного лісогосподарського об`єднання є такими, що прийняті виключно у межах наданих законодавством повноважень. На переконання другого відповідача, підстави, визначені прокурором для позбавлення ТОВ «ТРЕЙДОМ» права власності на спірну земельну ділянку, не підпадають під дію статей 387, 388 Цивільного кодексу України, оскільки не належать до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача та повернення земельної ділянки державі. Також ТОВ «Трейдом» зазначає, що вказані вимоги заявлені з пропуском позовної даності. 
		На підтвердження своїх заперечень відповідач подав суду, зокрема, такі докази:
		- акт перевірки правомірності відведення та використання земель лісового фонду для потреб житлового будівництва на території Конча-Заспи від 27.11.2002 (том 3 арк.с. 198-199);
		- лист ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» від 02.04.2019 № 3-781, до якого додано фрагмент викопіювання з Генерального плану смт Козин, фрагмент викопіювання з містобудівного обґрунтування зміни меж смт Козин Київської області в ймовірних межах розміщення спірної земельної ділянки та фрагмент ортофотоплану з Публічної кадастрової карти з кадастровим поділом, в межах смт Козин Київської обл. (том 4 арк.с. 8-11).
		Направляючи дану справу на новий розгляд суд касаційної інстанції у своїй постанові від 14.06.2021, зокрема, зазначив, що визначаючи правовий режим спірної земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги та не оцінили матеріали, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, а саме: лист Державного агентства лісових ресурсів України від 01.11.2017 № 02-33/8132-17, в якому надавалася інформація щодо погодження переведення до інших категорій лісових земель, вилучених у 2000 році; фрагмент з публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталів 37, 38 Козинського лісництва; копію планшета № 2 (лісовпорядкування 1993 року) кварталу 38; копію геодезичних даних планшета № 2; копію листів погоджень на вилучення у кварталі 38; копію плану лісонасаджень; копію таксаційного опису із проекту організації та розвитку лісового господарства Козинського лісництва кварталу 38; тексту самих рішень Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 26.10.2000 № 5/3, якими вилучалися із землекористування Київського лісогосподарського об`єднання Козинського лісництва квартали 33, 38. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що встановлення меж селищ міського типу до 01.01.2002 здійснювалося за проектами встановлення меж селищ міського типу, які розглядалися і погоджувалися селищною і районною Радою народних депутатів та затверджувались обласною Радою народних депутатів. Проте, перерахувавши відповідні рішення Рад щодо змін меж території населеного пункту смт Козин, суди не зробили висновок щодо того, якими межі селища були на момент прийняття оскаржуваних рішень та, відповідно, чи знаходилася спірна земельна ділянка у цих межах.
		З огляду на вказані вище підстави позовних вимог та заперечень, виходячи з висновків та вказівок суду касаційної інстанції, суд зазначає таке.
		Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук в 1995 році було розроблено проект формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів, смт Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області, що був затверджений Обухівською районною радою народних депутатів рішенням від 28.11.1997 № 106.10.ХХІІ, яким було визначено площу Козинської селищної ради у розмірі 6862,6 га та смт. Козин площею 426,3 га (том 3 арк.с. 134-175).
		Згідно складу земельних угідь території населених пунктів (том 3 а.с. 152) до складу земельних угідь смт Козин площею 426,3 га входило: 198,4 га  особисті підсобні господарства, 0,3 га  адмінбудинок-сільрада, 3,0 га  школа райВНО, 0,1 га магазин  Обухівське ССТ, 0,2 га  Церква  Упарвління у справах релігії, 0,2 га  лікарня Обухівськиц райзраввідділ, 62,0 га  землі загального користування, 162,1 га  резервна територія.
		Згідно листа ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» від 13.06.2018 № Д-1391, в 1997 році інститутом було виконано проекту роботу щодо розроблення Генерального плату смт Козин. В 2000 році виконувалася робота «Містобудівне обґрунтування зміни меж смт Козин Київської області. До листа додано фрагмент викопіювання з Генерального плану смт Козин (опорний план, що розроблявся у 1997 році), фрагмент викопіювання з містобудівного обґрунтування зміни меж смт Козин Київської області та фрагмент ортофотоплану з Публічної кадастрової карти з кадастровим поділом, в межах смт Козин Київської обл.) (том 3 арк.с. 177-180).
		Протоколом робочої наради при голові селищної ради смт Козин від 27.10.2000, заслухавши та обговоривши інформацію головного архітектора проектів інституту «Діпромісто» про обґрунтування змін меж смт Козин, вирішено погодити пропозиції інституту про перспективні межі селища з включенням додаткових ділянок в північній частині за рахунок земель Обухівського району та в південній частині  за рахунок територій Козинського лісгоспзагу (том 3 арк.с. 126). 
		Рішенням Обухівської районної ради «Про зміну меж селища міського типу Козин Обухівського району Київської області» від 09.02.2001 № 151.13ХХІІІ, розглянувши представлений проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту селища міського типу Козин, розроблений державним інститутом проектування міст «Діпромісто», на підставі рішення Київської обласної ради від 17.02.2000 № 174-10-ХХІІІ, затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт Козин, Обухівського району Київської області, встановлено загальну площу смт Козин  2740,0 га в межах, передбачених проектом обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт Козин (том 3 арк.с. 122).
		Рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206.16.ХХІІІ «Про зміну меж селища Козин» затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт. Козин, встановлено загальну площу смт. Козин - 3071,0 га, визнано таким, що втратило чинність рішення від 09.02.2001 № 151.13.XXIII (том 3 арк.с. 131).
		У 2011 році прокурор Обухівського району вніс протест на рішення Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206.16.Ш, який був відхилений рішенням Обухівської районної ради від 12.04.2011 № 68.5.УІ.
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15.06.2011 у справі № 2-а-4237/11 адміністративний позовом прокурора Обухівського району Київської області про визнання незаконним і скасування рішення Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206.16.ХХІІІ «Про зміну меж селища Козин» залишено без розгляду.
		З викладеного вбачається, що межі території населеного пункту смт Козин на момент прийняття оскаржуваних рішень були затверджені Обухівською районною радою народних депутатів рішенням від 28.11.1997 № 106.10.ХХІІ, яким було визначено площу Козинської селищної ради у розмірі 6862,6 га та смт. Козин площею 426,3 га. 
		Відповідно до наявної у справі таблиці складу земельних угідь території населених пунктів (том 3 а.с. 152) спірна земельна ділянка не входила до складу земельних угідь населеного пункту смт Козин, площа якого відповідно до рішення Обухівської районної радо народних депутатів рішенням від 28.11.1997 № 106.10.ХХІІ становила 426,3 га.
		Відповідно до матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка є землею державної власності лісогосподарського призначення, відноситься до лісового фонду. Відповідно до наданого ВО «Укрдержліспроект» фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 37, 38 та межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва «Київський лісгосп» спірна земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993 року знаходилась до прийняття оскаржуваних рішень про її вилучення під розширення меж смт Козин в кварталі 38 Козинського лісництва, що також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.11.2017 № 10-10-0.222-16664/2-17.
		Як слідує з тексу самих рішень виконавчого комитету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 26.10.2000 № 5/3, якими вилучалися із землекористування Київського лісогосподарського об`єднання Козинського лісництва квартали 33, 38 та тексту перелічених вище листів Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс», якими останнє не заперечувало про вилучення з держлісфонду кварталів 33, 38 Козинського лісництва, спірна земельна ділянка вилучалася оскаржуваними рішення для розширення меж населеного пункту Козин.
		Після вилучення із землекористування Київського лісогосподарського об`єднання Козинського лісництва квартали 33, 38, в межах яких, знаходилась, зокрема, спірна земельна ділянка, відбулось розширення меж населеного пункту Козин згідно з рішенням Обухівської районної ради «Про зміну меж селища міського типу Козин Обухівського району Київської області» від 09.02.2001 № 151.13ХХІІІ, яке в подальшому визнано таким, що втратило чинність на підставі рішення Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206.16.ХХІІІ «Про зміну меж селища Козин», яким затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт. Козин та встановлено загальну площу смт. Козин - 3071,0 га.
		З огляду на викладене, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в сукупності вбачається, що зміна меж селища Козин згідно рішення Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206.16.ХХІІІ відбулась, зокрема, за рахунок, спірної землі, яка до її вилучення із землекористування Київського лісогосподарського об`єднання на підставі оскаржуваних рішень знаходилася поза межами населеного пункту.
		В матеріалах справи міститься Акт перевірки правомірності відведення та використання земель лісового фонду для потреб житлового будівництва на території Конча-Заспи від 27.11.2002 (том 3 арк. с. 198-199), зі змісту якого вбачається, що землі лісового фонду Козинського лісництва в кв. 1, 2, 3, 8, 12, 17, 22, 27, 28, 32, 33, 37, 38, 42, 43, 46, 47 площею 373 га рішенням Обухівської районної ради № 135 від 18.06.1998 включені в межі селища Козин згідно з генеральним планом розширення та забудови селища. Перевіркою не встановлено порушень вимог чинного законодавства при погодженні передачі вищезазначених земель об`єднанням «Київліс» для потреб житлового будівництва в межах території Конча-Заспи. Даний акт був підписаний начальником Управління державної охорони лісів і безпеки праці, головним лісничим ДЛГО «Київліс», заст. ген. директора ДЛГО «Київліс» та лісничим Козинського лісництва.
		Вказаний акт перевірки не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на те, що даний акт не встановлює того чи знаходилась спірна земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваних рішень в межах чи за межами населеного пункту, містить лише посилання на те, що землі лісового фонду Козинського лісництва в перелічених вище кварталах включені в межі селища Козин згідно з генеральним планом розширення та забудови селища, в той же час, не зазначено коли генеральний план розширення та забудови селища був затверджений, яким рішенням та в якій площі були затверджені межі селища Козин. Вказаний акт перевірки не спростовує встановлені судом обставини на підставі доказів наявних в матеріалах справи, які перелічені вище судом.
		В матеріалах справи міститься лист ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» від 02.04.2019 № 3-781 (том 4 арк.с. 8-11), до якого додано фрагмент викопіювання з Генерального плану смт Козин, фрагмент викопіювання з містобудівного обґрунтування зміни меж смт Козин Київської області в ймовірних межах розміщення спірної земельної ділянки та фрагмент ортофотоплану з Публічної кадастрової карти з кадастровим поділом, в межах смт Козин Київської обл., які надані відповідачем в підтвердження того, що спірна земельна ділянка станом як 1997 рік так і станом на 2000 рік знаходилась в межах селища Козин.
		Вказаний лист та додані до нього документи не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на те, що надані докази не свідчать про те, що спірна земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваних рішень була в межах населеного пункту, є лише фрагментами викопіюваннями з генерального плану смт. Козин, що розроблявся у 1997 році ДП «Діпромісто». Надані фрагменти викопіювання з генерального плану смт. Козин не містять доказів, які свідчать, що генеральний план смт. Козин, що розроблявся у 1997 році ДП «Діпромісто» був затверджений в установленому законодавством порядку на час прийняття оскаржуваних рішень, та до таких затверджених меж населеного пункту смт Козин згідно генерального плану смт. Козин, що розроблявся у 1997 році ДП «Діпромісто була включена спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваних рішень. Крім того наданий лист ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» від 02.04.2019 № 3-781 та додані до нього фрагменти викопіювання з Генерального плану смт Козин не спростовують вищевстановлені судом обставини.
		Отже, виходячи з вищевикладеного, спірна земельна ділянка є землею державної власності лісогосподарського призначення, відноситься до лісового фонду та на момент прийняття оскаржуваних рішень знаходилася поза межами населеного пункту. Доказів протилежного належними та допустимими доказами суду не доведено.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно з ст. 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		У відповідності до ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
		Лісові відносини в Україні регулюються Лісовим кодексом України, Законом України про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України. Земельні, водні та гірничі відносини, а також відносини щодо охорони, використання і відтворення рослинного і тваринного світу в частині, не врегульованій Лісовим кодексом України, регулюються відповідним законодавством України (ст. 1 Лісового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). 
		Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні. Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд (ст. 3, 4 Лісового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним кодексом України та цим кодексами (ст. 6 Лісового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з ч. 2, 4 ст. 9 Лісового кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.
		Пунктом 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України в чинній редакції до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
		До відання Верховної Ради України у галузі регулювання лісових відносин належить розпорядження лісовим фондом (п. 2 ч. 1 ст. 11 Лісового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		До відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: 1) надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; 2) надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками (п. 1, 2 ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до ст. 36 Лісового кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи. До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції. Залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси першої групи належать до таких категорій захисності: водоохоронні (смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об`єктів, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів); захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг; санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).
		Статтею 42 Лісового кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. 
		Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу. 
		До земель селища міського типу належать усі землі в межах селища. Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної Ради народних депутатів. Межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною Радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Включення земельних ділянок до межі селища міського типу не тягне за собою припинення права власності та права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до статті 31 цього Кодексу (ст. 64 Земельного кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства (ст. 76 Земельного кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування (ч. 2, 3 ст. 3 Земельного кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). 
		Згідно ст. 4 Земельного кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. 
		Не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств (ч. 7 ст. 4 Земельного кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин)
		Згідно із ч. 3 ст. 6 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
		Статтею 9 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.
		Частиною 7 ст. 17 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 5 ст. 19 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
		Згідно з ст. 31 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.
		Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п`ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.
		Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу.
		Згідно з ст. 32 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об`єктів (частина п`ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.
		З вищенаведених положень Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, слідує, що землею в межах населених пунктів розпоряджалися на час виникнення спірних правовідносин Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.
		Рішення про вилучення спірної землі лісогосподарського призначення  лісів першої групи, переведення лісових земель до інших категорій, а також подальшу передачу у приватну власність у даних правовідносинах мала право приймати на час виникнення спірних правовідносин Верховна Рада України, а селищні ради та їх виконавчі комітети не наділялись повноваженнями щодо вилучення та надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту. 
		Викладене свідчить про те, що виконавчий комітет Козинської селищної ради приймаючи рішення в оскаржуваних частинах розпорядився спірною земельною ділянкою з перевищенням наданих законом повноважень, з порушенням норм земельного та лісового законодавства України, що призвело до незаконного вибуття спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення поза волею її власника. Доказів протилежного суду не надано.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. 
		Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
		Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
		Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70).
		З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
		Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
		Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
		З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
		Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
		Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.
		Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
		Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19).
		Вимоги прокурора про визнання недійсним оскаржуваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 27.07.2000 № 6/4, від 26.10.2000 № 5/3 не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідними земельними ділянками, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Козинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників»; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва, у зв`язку з тим, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав.
		У даному випадку належним способом захисту порушеного права власності на земельну ділянку є подання саме віндикаційного позову до добросовісного набувача, який заявлений у даній справі Першим заступником прокурора Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
		Враховуючи те, що спірна земельна ділянка є землею державної власності лісогосподарського призначення, відноситься до лісового фонду, на час її незаконного вибуття знаходилася поза межами населеного пункту, вибула з власності держави на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради, який приймаючи оскаржувані рішення розпорядився спірною земельною ділянкою з перевищенням наданих законом повноважень, з порушенням норм земельного та лісового законодавства України, і набута у власність відповідачем від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею, наявні правові підстави для її витребування з незаконного володіння товариства на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації. Доказів протилежного суду не надано. 
		За таких обставин, вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га, які знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району є доведеною та обґрунтованою, відповідачами не спростованою, а відтак підлягає задоволенню. 
		Разом з тим, ТОВ «Трейдом» зазначає, що вказані вимоги заявлені з пропуском позовної даності.
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність  це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
		Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		В разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
		Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 908/423/20, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 17.03.2021 у справі № 922/1017/20, від 30.06.2021 у справі № 922/3274/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 23.10.2019 у справі № 359/6456/15, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц.
		Прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі КМУ 28.02.2018, про що свідчить відмітка суду на позовній заяві.
		Позов у даній справі було подано у 2018 році прокурором в інтересах держави в особі КМУ, позаяк відповідно до положень ч. 8 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України в редакціях чинним на момент пред`явлення позову повноваження щодо вилучення і розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб належали до виключної компетенції КМУ.
		ТОВ «Трейдом» посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 № 767 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щодо порядку ведення документації державного лісового кадастру, зазначає, що оскільки оспорюванні рішення були прийняті в 2000 році, то на 1 січня 2001 року відомості щодо змін, які відбулися у структурі земель лісового фонду були внесені в матеріали первинного обліку лісів, зведені дані державного лісового кадастру були передачн до Мінлісгоспу, а після 01.10.2001 були подані Мінлісгоспом до КМУ, а тому КМУ був обізнаний і мав змогу звернутися за захистом порушених державних інтересів ще з жовтня 2002 року.
		Разом з тим, другий відповідач посилаючись на зазначену вище постанову КМУ та зазначаючи, що КМУ був обізнаний і мав змогу звернутися за захистом порушених державних інтересів ще з жовтня 2002 року, не надає суду доказів, які б підтверджувати вказані обстави, зокрема, що на 1 січня 2001 року відомості щодо змін, які відбулися у структурі земель лісового фонду були внесені в матеріали первинного обліку лісів, зведені дані державного лісового кадастру були передані до Мінлісгоспу, а після 01.10.2001 були подані Мінлісгоспом до КМУ, та з таких відомостей вбачається порушення земельного та лісового законодавства щодо вилучення та в подальшому надання у приватну власність спірної земельної ділянки.
		В той же час, прокурор в позовній заяві зазначає, що йому стало відомо про порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку у 2017 році (том 1 а.с. 78), у відповіді на відзив (том 4 а.с. 37) прокурор зазначає, що КМУ про виявлені порушення стало відомо лише з моменту отримання позову прокурора і відкриття провадження у справі.
		В матеріалах справи наявний лист Прокуратури Київської області від 19.02.2018 № 05/1-4/5вих18 (том 1 а.с. 143), яким прокуратурою повідомлено КМУ про виявлені порушення та подачу прокуратурою даного позову в інтересах держави в особі КМУ. 
		Доказів того, що Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України могли та довідавлись про виявлені прокуратурою порушення земельного та лісового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень раніше лютого 2018 року, матеріали справи не містять.
		З наведеного слідує, що прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі КМУ у 28.02.2018, в межах строку, встановленого статтею 257 ЦК України. Доказів протилежного суду не надано та матеріалами справи не підтверджено.
		В матеріалах справи наявний лист Козинської селищної ради від 26.08.2014 вих. № 684 адресований Прокурору Обухівського району, яким на вимогу прокурора надано, зокрема, рішення ВК Козинської селищної ради від 23.11.2001 № 6/1 (том 3 арк.с 121). 
		Вказаний лист Козинської селищної ради від 26.08.2014 вих. № 684 адресований Прокурору Обухівського району при вирішенні застосування строку позовної давності у даній справі не приймається судом до уваги та відхиляється, з огляду на те, що у даній справі рішення ВК Козинської селищної ради за № 6/1 датоване 29.11.2001, а не 23.11.2001, яке надсилалось Прокурору Обухівського району. Крім того, навіть отримання Прокуратурою лише одного рішення ВК Козинської селищної ради від 23.11.2001 № 6/1, яким безкоштовно передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, без інших рішень ВК Козинської селищної ради, якими вилучалися із землекористування Київського лісогосподарського об`єднання Козинського лісництва квартали 33, 38, матеріалів лісовпорядкування та інших необхідних відомостей щодо спірної земельної ділянки, встановити вищевстановлені порушення земельного та лісового законодавства неможливо. 
		За таких обставин, суд відмовляє в застосуванні позовної давності до доведених вимог прокурора. 
		Відшкодування витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		вирішив:
		1.Позов Першого заступника прокурора Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Козинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників»; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва; витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га, які знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району задовольнити частково.
		2.Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196, ідентифікаційний код 00022533) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» (вул. Саксаганського, 67-Б, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 24101390) земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0058 площею 0,5863 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0059 площею 0,4664 га, які знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району.
		3.В решті позовних вимог Першого заступника прокурора Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Козинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників»; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва відмовити.
		4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» (вул. Саксаганського, 67-Б, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 24101390) на користь Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 02909996) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. витрат по сплаті судового збору. 
		Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
		Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.04.2023.
		 
		 
		 
		Суддя Ю.В. Подоляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...