Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/1270/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 03.04.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		[1]
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря ОСОБА_4 ,         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		захисника ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ за допомогою власних технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon),
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		в с т а н о в и л а :
		Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2021 року 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок матеріальної шкоди 2881 гривень 76 коп. та моральну шкоду в сумі 20 000 гривень, завданої внаслідок вчинення злочину.
		Згідно з вироком суду 11 серпня 2018 року приблизно о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_8 перебуваючи біля торгового місця ФОП « ОСОБА_6 » розташованого в районі торгівельних місць на проході між магазинами « ІНФОРМАЦІЯ_2 » « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та м`ясного павільйону на території ринку «Центральний» по вул. Ярмаркова 4, м. Біла Церква Київської області , під час сварки, яка виникла між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на ґрунті триваючих неприязних відносин, останній умисно, діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання наслідків у виді тілесних ушкоджень, умисно наніс приблизно 4-5 ударів кулаком правої руки в ліву частину обличчя потерпілого ОСОБА_6 , після чого наніс йому ще два удари кулаками у верхню частину тулуба та верхніх кінцівок. Внаслідок вищевказаних злочинних дій, ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_6 наступні ушкодження: струс головного мозку, садна на лівій половині обличчя, множинні синці на обличчі, тулубі та верхніх кінцівках, які згідно з висновком експерта № 586/д від 05 грудня 2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок змінити в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень та збільшити суму, яка підлягає стягненню до 100 000 гривень.
		В обґрунтуванні своїх апеляційних вимог представник потерпілого вказує, що характер немайнових втрат, їх тривалість і можливість відновлення стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану ОСОБА_6 судом першої інстанції необ`єктивно було оцінено, в результаті чого було визначено занадто малий розмір моральної шкоди.
		Судом також не було враховано при визначенні розміру моральної шкоди обставини скоєння кримінального правопорушення, яке відбулось в громадському місці, де потерпілий працює до теперішнього часу, перед його знайомими та товаришами, суд не врахував тривалість даного злочину, що ОСОБА_8 наносив ОСОБА_6 множинні удари, між якими були проміжки в часі, що свідчить про наполегливість обвинуваченого в скоєнні злочину.
		Окрім того, суд при визначенні розміру завданої моральної шкоди не звернув увагу на те, що незважаючи на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, вони спричинили тяжкі наслідки для здоров`я потерпілого та його стан не відновився, і він дотепер потребує лікування.
		Представник потерпілого також звертає увагу, що обвинувачений не визнав цивільний позов та не вибачився перед потерпілим, що додатково викликало психоемоційні переживання в потерпілого.
		В апеляційній скарзі прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 просив вирок скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі.
		Прокурор зазначає, що обвинувачений під час судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, тому посилання суду у вироку на його сприяння розкриттю злочину не відповідає матеріалам кримінального провадження, також судом залишено поза увагою позицію потерпілого щодо призначення обвинуваченому суворого покарання, наслідки вчиненого кримінального правопорушення і поведінку й оцінку скоєного обвинуваченим, відсутність критики і співчуття до потерпілого, невизнання вини.
		В змінах до апеляційної скарги прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 просить вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України змінити. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України. В решті вирок залишити без змін.
		В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що станом на 03 квітня 2023 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 збіг строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначений ст. 49 КК України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить вирок скасувати та обвинуваченого виправдати, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Захисник зазначає, що ОСОБА_8 мав 11 серпня 2018 року попередній конфлікт з ОСОБА_6 , та у наслідок штовхання його потерпілим впав на землю, де знаходився в безпорадному стані, у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 сів на нього зверху, обмежуючи його рухи та не надаючи лежачому допомоги, а навпаки ініціюючи бійку, почав з агресією бити ОСОБА_8 руками в обличчя, та в другому епізоді потерпілий взяв в руки сокиру вже для озброєного нападу на ОСОБА_8 , і повторно поваливши ОСОБА_8 на землю, почав наносити удари по ньому, у зв`язку з чим, ОСОБА_8 , зазнавши нападу почав у відповідь наносити ляпаси потерпілому, не маючи при цьому можливості реально оцінювати загрозу своєму життю з огляду на дії нападника, швидкоплинність дій, перебування під власним психологічним становищем, під час нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що на думку захисту вказує на перебування обвинуваченого в стані необхідної оборони, який не перевищував її меж, а тому ОСОБА_8 кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України не підлягає.
		Захисник також вказує на перекручування судом у вироку показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, на порушення прав обвинуваченого на захист, оскільки про проведені експертизи та слідчі дії по справі, обвинуваченого та захисника було повідомлено після закінчення досудового розслідування.
		Також захисник посилається на недопустимість як доказів по справі слідчого експерименту від 09 листопада 2018 року та його відеозапису, висновку експерта №586/Д від 05.12.2018 року та висновку експерта №587/Д від 05.12.2018 року, а також необґрунтоване задоволення цивільного позову.
		В судовому засіданні обвинувачений та захисник заявили клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України, посилаючись на те, що закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, та просили закрити кримінальне провадження.
		Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої клопотання про закриття кримінального провадження, прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого і захисника та частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
		Так, оскаржуваним вироком встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене, ч. 2 ст. 125 КК України,  ОСОБА_8 вчинив 11 серпня 2018 року.
		У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, є кримінальним правопорушенням  невеликої тяжкості.
		Згідно з ч.1 п. 2 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Отже, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, було вчинено ОСОБА_8 11 серпня 2018 року, підстав для зупинення чи переривання перебігу давності не встановлено, на момент розгляду провадження в апеляційній інстанції минув строк давності, тривалістю три роки, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України закінчення строку давності  є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Отже, ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
		Пунктом першим частини другої статті 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		 Згідно з ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Таким чином, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року щодо ОСОБА_8 підлягає до скасування, а кримінальне провадження - до закриття у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК України.
		Що стосується доводів представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про збільшення суми позову, то оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_8  закривається на підставі ст. 49 КК України, то цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417КПК України, колегія суддів, -
		у х в а л и л а :
		Апеляційні скарги прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК України.
		Ухвалу апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Судді :
		 
		 
		 
		         ОСОБА_1                             ОСОБА_2                       ОСОБА_3 
		 
		 
		Справа №357/1270/19
		Провадження №11-кп/824/1810/2023
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_13 
		Доповідач  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...