Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/3993/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2023. Зареєстровано: 29.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 27.04.2023
Номер судового провадження: 1591/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		27 квітня 2023 р. Справа № 480/3993/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
		Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 р. (ухвалене суддею Кунець О.М.) по справі № 480/3993/22
		за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 
		до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" 
		про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш» (в подальшому  АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш»), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 165452,60 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій у розмірі 347,48 грн.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2022р. відмовлено в задоволенні позову.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2022р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України«Про основи соціальної захищеної осіб з інвалідністю в Україні»,Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки на підприємство покладається обов`язок забезпечитиу будь-який законний спосібпрацевлаштування осіб з інвалідністю,а не тількистворити робочі місця.
		Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, судапеляційноїінстанціїрозглядає справув порядку письмового провадження за наявнимиу справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги непідлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ізст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судовим розглядом встановлено, що АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш» до Фонду соціального захисту інвалідів 09.02.2022 р. поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, відповідно до якого відповідач відзвітував позивачу про те, що протягом 2021 року кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях,становить 87, фактична середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила - 86 осіб.
		Відповідно до розрахунку Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена та складає 165800,08 грн. 
		У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця та пені.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином та у повному обсязі дотримано вимоги закону в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,а саме: створено необхідну кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, проінформовано органи працевлаштування про створення вказаних робочих місць належним чином.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Частиною 8статті 69 Господарського кодексу Українивстановлено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
		Відповідно дост. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 18-1 Закону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»встановлено, що пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю, кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
		Згідно із ч. 1ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").
		Відповідно до ч. 1ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		Згідно із ч. 1ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Частиною 2статті 218 Господарського кодексу Українивстановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Тобто, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. У свою чергу, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.
		Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що суб`єкт господарської діяльності звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто, від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
		Таким чином, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
		Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
		Таким чином, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього, передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогиЗакону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"не покладають на роботодавця обов`язокпошуку особи з інвалідністю для працевлаштування, а лише щодо створення робочого місця для працевлаштування такої особи та інформування про створене робоче місце у відповідній кількості належних державних органів, слід вважати, що відповідачем у цій справіу повному обсязі виконано його обов`язки стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2020 р. у справі № 320/2609/19.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (в подальшомуПорядок № 70).
		Відповіднодо п. 2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
		Наказом Мінсоцполітики від 27.08.2020 р. № 591(в подальшому  Наказ № 591) затверджено форму звітності № ІО-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та Інструкцію щодо її заповнення, які введено в дію починаючи зі звіту за 2020 рік.
		Наказом Мінсоцполітики від 18.12.2020 р. № 821(в подальшомуНаказ № 821) внесено зміни до форми звітності № ІО-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та Інструкції щодо її заповнення, які діють з 12.02.2021 р.
		Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31.01.2007 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, щозвіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
		Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316(далі - Наказ № 316) затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії).
		Наказом № 316 встановлено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
		Судовим розглядом встановлено, що відповідачем в 2021 року створена необхідна кількість робочих місць для осіб з інвалідністю та проінформовано про таку кількість створених робочих місць Сумський міський центр зайнятості, шляхом подання звітів за формою 3-ПН.
		Згідно із листом Сумського міського центру зайнятості від 19.05.2022 р. № 04/315, відповідач протягом 2021 року подавав звіти «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії) за формою № 3-ПН, в яких були заявлені вакансії для осіб з інвалідністю, так і для інших шукачів роботи. На запропоновані вакансії направлялося 8 осіб з числа безробітних з інвалідністю, за результатами співбесіди з роботодавцем 7 осіб не відповідають вимогам роботодавця та 1- відмовилась від запропонованої роботи.
		Крім того, листом Сумського міського центру зайнятості від 17.05.2022 р. № 04/310 (наданого на запит АТ «Сумський завод «Насосенергомаш»), АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» протягом 2021 року надавало до Сумського міського центру зайнятості звіти «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії) за формою № 3-ПН (дата подання звітів: 15.01.2021 р., 11.02.2021 р., 14.09.2021 р.), в яких були заявлені вакансії для осіб з інвалідністю на посаду прибиральник виробничих приміщень.
		На заявлені підприємством вакансії направлені 6 осіб з інвалідністю, які перебували на обліку безробітними в Сумському міському центрі зайнятості, за результатами співбесіди, одна особа відмовилась від працевлаштування, 5 осіб з обмеженими фізичними можливостями не відповідає вимогам роботодавця, а саме: згідно із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 761068, громадянці ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, праця в несприятливих метеоумовах; згідно із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 928984, громадянин ОСОБА_2 потребує постійного стороннього нагляду; згідно із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 758686, громадянці ОСОБА_3 протипоказана праця біля вогню, води, на висоті та рухомих механізмів; згідно із консультативного висновку спеціаліста від 07.04.2021 р. у громадянина  ОСОБА_4 працездатність стійка обмежена; згідно із індивідуальної програми реабілітації інваліда від 02.03.2021 р. № 287, громадянку ОСОБА_5 визнано обмежено працездатною, крім того їй протипоказана важка фізична праця, праця в несприятливих метеоумовах.
		Відповідно до службової інструкції СІ 01-78-2020, прибиральник виробничих приміщень зобов`язаний: прибирати в цеху та інших виробничих приміщеннях відходи виробництва і сміття; транспортувати відходи й сміття з виробничих приміщень до встановленого місця; витирати пил, піднімати і мити вручну або за допомогою машин і пристроїв підлогу, сходи, сходові марші та площадки, вікна, стіни, стелі у виробничих приміщеннях; прибирати та дезінфікувати туалети, душові, гардеробні та інші місця загального користування на виробництві. Тобто, вищезазначені роботи працівник відповідача повинен виконувати кожного дня протягом всієї тривалості робочого дня, тобто систематично.
		Відповідно до направлень на працевлаштування від 28.07.2021 р., 12.10.2021 р., Центр зайнятості направляв до відповідача двох осіб з інвалідністю для працевлаштування на робоче місце диспетчера та токаря, проте, вказані вакансії не були заявлені відповідачем у звітності «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії) за формою № 3-ПН.
		Згідно із ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш» належним чином та у повному обсязі дотримано вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та відповідач не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо ним розроблено необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створено робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи.
		Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
		Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
		Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Керуючись ст. ст.77,243,308,316,322,325,326,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 р. по справі № 480/3993/22 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді   О.А. Спаскін   Л.В. Любчич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...