Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/1399/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: 04.05.2023. Зареєстровано: 05.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2023.
Дата набрання законної сили: 27.04.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4805/368/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013060080000836

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд
		 
		 
		Справа №283/1399/15-к Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Категорія ч.1 ст. 366 КК України  Доповідач                 ОСОБА_2   
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 квітня 2023 року 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
		головуючого-судді:     ОСОБА_2 ,
		суддів:             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю секретаря:      ОСОБА_5 ,
		прокурора:              ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої:     ОСОБА_7 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_8 на виправдувальний вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2021 року щодо обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України,
		                   встановила:
		Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2021 року
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та мешканку м. Малин Житомирської області, незаміжню, на утриманні осіб не має, працюючу інспектором відділу кадрів комунального закладу «Малинський міськрайонний центр первинної медико-санітарної допомоги, не інваліда, раніше не судиму, 
		визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та виправдано за недоведеністю в її діяннях складу кримінального правопорушення.
		Речові докази: екзаменаційний лист № 2187 на ім`я ОСОБА_9 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , заява №5295 ОСОБА_9 до Державтоінспекції від 09.06.2009 року, талон до посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , довідка ВДВС Малинського РУЮ про відсутність заборгованості по сплаті штрафів за порушення ПДР ОСОБА_9 , довідка про проходження ОСОБА_9 курсу підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії «Е», довідка Малинського МРТМО про те, що ОСОБА_9 дійсно працює в МРТМО на посаді водія ГАЗ-53 07-31 ЖИП - залишено при матеріалах провадження.
		 
		Своє рішення суд обґрунтував тим, що докази, які надала сторона обвинувачення, як на підставу доведеності вини ОСОБА_7 , не є достатніми для визнання наявності в її діях складу кримінального правопорушення, а тому на підставі ст.62 Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги, і ОСОБА_7 підлягає виправданню.
		Згідно вироку суду органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у складанні службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, шляхом зловживання довірою посадових осіб Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання, яким надано право підпису документів та користування печаткою медичної установи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
		Згідно з викладеними у обвинувальному акті обставинами, ОСОБА_7 , перебуваючи з 09.04.1999 року на посаді начальника відділу кадрів Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання (в подальшому МРТМО), розміщеного у м. Малині Житомирської області по вул. Суворова, 83, з покладенням на неї обов`язків безпосереднього керівника роботи з кадрами підприємства, з обов`язковістю розпорядження по питаннях, що входять в коло її обов`язків, для всіх працівників організації, слідкуванню за станом укомплектування посад, приймання своєчасних мір по заміщенню вакантних посад, проведення контролю за дотриманням режиму роботи дня, організації перевірки заяв та скарг, що стосуються розстановки, переміщення та використання кадрів, оформленню матеріалів та підготовка проектів наказів про призначення та переміщення по роботі, а також прийому та звільненні з роботи працівників, забезпеченню оформлення, зберіганню та видачі трудових книжок, своєчасного внесення в них відповідних записів, веденню записів особистих даних в картках Т-2, на основі наявних документів видачі довідок про теперішню та минулу роботу на прохання працівників,тобто являлась службовою особою, оскільки наділена організаційно-розпорядчими функціями.
		Під час виконання вищевказаних обов`язків обвинувачена 09 червня 2009 року в першій половині дня з 09 по 13 годину, перебуваючи в службовому кабінеті «Відділ кадрів» на другому поверсі МРТМО, на прохання невстановленої слідством особи, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_9 , з метою надання неправомірних переваг останньому при оформленні категорії посвідчення водія, з мотивів сприяння ОСОБА_9 в протиправному отриманні довідки про перебування останнього у трудових відносинах з Малинським МРТМО, вирішила скласти неправдиву довідку про його працевлаштування.
		Реалізуючи свій злочинний намір, того ж дня без зміни місця перебування та без розриву в часі, достовірно знаючи, що такий працівник ніколи у трудових відносинах з МРТМО не перебував та не перебуває, діючи умисно, з метою надання неправомірних переваг останньому при оформленні категорії посвідчення водія, з мотивів сприяння ОСОБА_9 в протиправному отриманні довідки про перебування останнього у трудових відносинах з Малинським МРТМО, власноручно внесла у графи бланку друкованої форми довідки рукописний текст з завідомо неправдивими відомостями про те, що ОСОБА_9 дійсно працює у Малинському міськрайонному територіальному об`єднанні на посаді водія автомобіля ГАЗ-53 07-31 ЖИП з 04.2001 по даний час, наказ № 17 від 05.04.2001 року.
		Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_7 09.06.2009 року без розриву в часі подала вищевказану довідку на підпис заступнику головного бухгалтера Малинського МРТМО ОСОБА_10 , яка довіряючи обвинуваченій підписала цю довідку в графі «Головний бухгалтер».
		Після цього, ОСОБА_7 в цей же день без розриву в часі в службовому кабінеті головного лікаря Малинського МРТМО ОСОБА_11 подала їй на підпис довідку, що містила неправдиві відомості про перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з Малинським МРТМО. При цьому, обвинувачена шляхом зловживання довірою головного лікаря запевнила останню, що ОСОБА_9 дійсно працює водієм в Чоповицькій лікарні, а тому ОСОБА_11 поставила свій підпис в довідці в графі «Головний лікар».
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, без розриву в часі ОСОБА_7 подала довідку про трудову діяльність ОСОБА_9 секретарю головного лікаря МРТМО ОСОБА_12 для завірення підписів печаткою та її реєстрації. Не знаючи, що довідка містить неправдиві відомості, ОСОБА_12 в лівому верхньому куті поставила кутовий реєстраційний штамп медичного об`єднання та реєстраційні реквізити, а саме: №814 та дату 09.06.2009р. та завірила круглою печаткою Малинського МРТМО підписи головного лікаря і заступника головного бухгалтера.
		У результаті послідовних умисних злочинних дій, ОСОБА_7 , склала завідомо неправдиву довідку за вих. №814 від 09.06.2009 року про працевлаштування ОСОБА_9 , надавши їй шляхом зловживання довірою посадових осіб Малинського МРТМО, яким надано право підпису документів та користування печаткою медичної установи, статусу офіційного документа, який підтверджує трудові стосунки водія з Малинським МРТМО, що є юридично значимим фактом. 
		 
		В поданій апеляційній скарзі від 23.10.2021 прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, які викладені у вироку фактичним обставинам справи та наявністю у висновках суду істотних суперечностей.
		Вказує, що висновки суду про відсутність в діянні ОСОБА_7 складу злочину не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Крім цього, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
		Зазначає, що суд першої інстанції допустив істотні суперечності у вироку, а саме те, що суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 є суб`єктом вказаного злочину, а довідка №814 від 09.06.2009 року є офіційним документом. 
		Крім того суд прийшов до висновку про не доведеність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. Як на підставу виправдання ОСОБА_7 суд послався на те, що обвинувачення вийшло за межі диспозиції ст.366 КК України в редакції, яка діяла станом на 09.06.2015 року. Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачувалась в тому, що вона як службова особа склала завідомо неправдивий офіційний документ шляхом зловживання довірою посадових осіб Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання, яким надано право підпису документів та користування печаткою медичної установи. Разом з тим, поза увагою суду залишилась та обставина, що з використанням довідки з внесеними до неї ОСОБА_7 завідомо недостовірними відомостями було досягнуто мету, для якої вона була видана, а саме завдяки цій довідці ОСОБА_9 була відкрита вища водійська категорія після звернення до відповідних органів, а його у подальшому було засуджено Радомишльським районним судом за її використання.
		Посилається на те, що як на підставу виправдування ОСОБА_7 суд послався на істотні порушення вимог КПК України, які були допущенні під час досудового розслідування, зокрема на те, що органом досудового розслідування не були виконані вказівки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2012 року, ухвали апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2012 року та від 22.10.2013 року про наявність в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за відсутності в їх діях складу злочину, передбаченогост.366 КК України, що виключає можливість пред`явлення ОСОБА_7 обвинувачення за ч.1 ст.366 КК України.
		Крім того, суд як на обґрунтування мотивів, з яких вважає недоведеною вину ОСОБА_7 посилається на ряд процесуальних порушень при проведенні досудового розслідування матеріалів кримінального провадження.
		Судом зазначено, що слідчим порушено строки вручення повідомлення про підозру від 29.04.2014 року, оскільки воно має бути вручене особисто або (в разі не встановлення місцезнаходження особи) відправлене для вручення в порядку, визначеномуст.135 КПК України, виключено в день його складення. Однак всупереч цьому та вимогам статті 278 КПК України, воно було вручене лише 07.05.2014 року, а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 24.06.2014 року вручене підозрюваній - 07 липня 2014 року та цього ж дня вона була допитана в якості підозрюваної, хоча раніше 06 липня 2014 року слідчий повідомив про завершення досудового розслідування. Крім того, виклад підозри від 24 червня 2014 року відрізняється від змісту пред`явленого до суду обвинувального акту.
		Однак, на розгляді Коростенського міськрайонного суду перебував обвинувальний акт, затверджений прокурором 03.06.2015, який вручений обвинуваченій належним чином, а викладені недоліки ніяким чином не впливають на наявність чи відсутність в діях ОСОБА_7 ознак злочину.
		До вказаної апеляційної скарги прокурор 10.01.2022 подала доповнення, в яких просила вирок щодо ОСОБА_7 скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, призначити їй покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади , пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків строком на 3 роки, та на підставі ст. 49, 74 КК України звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Однак у прийнятті зазначених доповнень ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.04.2023 було відмовлено з огляду на те, що вказані доповнення тягнуть погіршення становища обвинуваченої, подані поза межами строку на апеляційне оскарження вироку суду, що в свою чергу є неприпустимим відповідно до ч.4 ст. 403 КПК України, про що також йдеться в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 в даному кримінальному провадженні.
		 
		На апеляційну скаргу прокурора  ОСОБА_7 подала заперечення, в яких просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
		 
		В судовому засіданні апеляційного суду прокурор просила залишити апеляційну скаргу, подану 23.10.2021 без руху для усунення недоліків, та після відмови в задоволенні даного клопотання колегією суддів через відсутність таких повноважень суду на даній стадії апеляційного розгляду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, вирок суду скасувати, постановити новий вирок про визнання ОСОБА_7 винною за ч.1 ст. 366 КК України, призначити їй покарання та звільнити від нього у зв`язку із закінченням строків давності.
		Всудовому засіданніапеляційного суду  ОСОБА_7 заперечила щодо задоволення апеляційні скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок суду  без змін.
		Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційноо розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ч.1ст.404КПК України вирок суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		Як вбачається з матеріалів провадження, прокурором Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_13 подано апеляційну скаргу на виправдувальний вирок Коростенського районного суду Житомирської області від 23.09.2021 року щодо обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України, та в подальшому прокурором подано доповнення до апеляційної скарги, в прийнятті яких ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.04.2023 року відмолено, оскільки зазначені доповнення до апеляційної скарги подані прокурором за межами строків на апеляційне оскарження, та в них ставляться перед апеляційним судом вимоги, які погіршують становище обвинуваченої, що згідно ч.4 ст.403 КПК України є недопустимим.
		На зазначені порушення звертав увагу і Верховний Суд у своїй постанові від 25.01.2023року.
		При цьому в апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Коростенського міськрайонного суду від 23.09.2021, яким ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.366 КК України та виправдано за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення, через невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи, та наявністю у висновках суду істотних суперечностей.
		Разом з тим апеляційна скарга прокурора не містить вимог про те, яке саме рішення повинен прийняти апеляційний суд, скасувавши вирок суду першої інстанції. Зазначені недоліки апеляційної скарги прокурора неможливо виправити в ході апеляційного розгляду з огляду на наведені вище обставини, і такі недоліки унеможливлюють виходячи з положень ст. 404 КПК України прийняття апеляційним судом рішення на користь апелянта в будь-якому разі, не дивлячись на доводи апеляційної скарги по суті, та враховуючи те, що апеляційний суд не може вийти за межі апеляційної скарги сторони обвинувачення на виправдувальний вирок, погіршуючи становище виправданої особи. 
		Клопотання прокурора в ході апеляційного розгляду про залишення зазначеної апеляційної скарги без руху та надання часу для усунення недоліків щодо вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає безпідставними та такими що не ґрунтуються на вимогах КПК України.
		Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора по суті, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до вимог ст.94 КПК України, обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.366 КК України, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.
		У вироку відповідно до вимог ст.374 КПК України зазначено формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_7 та визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		При цьому суд виходив із закріпленого в ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст.17 КПК України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Доводи апеляційноїскарги стосовнотого,що суд не надав належної оцінки усім доказам у справі та не навів мотивів, з яких він приймає до уваги одні докази і відкидає інші, є неспроможними. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив докази та надав їм обґрунтовану оцінку.
		Доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, що стосуються оцінки доказів та фактичних обставин кримінального провадження, були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції. Вказаним доводам суд дав належну правову оцінку з наведенням в вироці відповідних мотивів та висновків.
		Під час судового розгляду було досліджено всі заявлені сторонами докази. Кожний доказ було оцінено судом з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Аналізуючи докази, суд у вироку, мотивуючи висновки щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.366 КК України, дійшов до обґрунтованого висновку, що зібрані у кримінальному провадженні докази, які надала сторона обвинувачення, як на підставу доведеності вини ОСОБА_7 , не є достатніми для визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, та не можуть бути прийняті судом до уваги.
		При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що при направленні обвинувального акту до суду, органами досудового розслідування проігноровано вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2012 року, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2012 року та від 22.10.2013 року про те, що наявність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 на підставі п.2 ст.6 КПК України 1960 року за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст.366 КК України взагалі виключає можливість пред`явлення обвинувачення ОСОБА_7 ..
		Враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_7 загалом має сумнівну основу, а наявність сумнівів не узгоджується з гарантіями, визначеними ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь і наявність сумнівів суперечить стандартам доказування, який застосовується при оцінці доказів з огляду також на практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_7 правильно визнана не винуватою за пред`явленим обвинуваченням у зв`язку з відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.366 КК України.
		Посилання апелянта, на те, що суд першої інстанції безпідставно в оскаржуваному вироку послався на порушення слідчим строків вручення повідомлення про підозру від 29.04.2014 року, оскільки на розгляді Коростенського міськрайонного суду перебував обвинувальний акт, затверджений прокурором 03.06.2015, який вручений обвинуваченій належним чином, а викладені недоліки ніяким чином не впливають наявність чи відсутність в діях ОСОБА_7 ознак злочину, колегія суддів визнає безпідставними та такими що спростовуються матеріалами провадження.
		Як вбачається з матеріалів провадження, вказаний довід був предметом розгляду судом першої інстанції та якому надана обґрунтована та мотивована відповідь, з якою погоджується й колегія суддів. При цьому зазначена обставина не стала єдиною та основною підставою для ухвалення виправдувального вироку, та додатково зазначена судом в наведенні своїх мотивів такого рішення. 
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом під час ухвалення рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Тим більш, що вимоги апеляційної скарги, як на цьому було вже наголошено в даній ухвалі, не надають апеляційному суду повноважень скасовувати виправдувальний вирок та приймати будь-яке рішення про часткове чи в повному обсязі її задоволення.
		Керуючись ст. ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2021 року щодо обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...